Рішення № 9497054, 06.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/10306.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роукр-консалтинг» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Комфорту»

Про           стягнення 184099,66 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Цибрій Ж.Е. –по дов. № б/н від 01.03.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукр-консалтінг»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Комфорту»заборгованості в розмірі 184 099,66 грн., з них 44 173,01 грн. основного боргу, 138 135,90 грн. пені, 1 790,75 грн. індексу інфляції, за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 01/01/09-1 від 01.01.2009.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав, не виконав вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 05.03.2010 та ухвалі від 25.03.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 02.04.2010, а саме : м. Київ, вул. Дашавська, 21-А та за адресою об‘єкта оренди –м. Київ, вул. Западинська, 9-А.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засідання 11.03.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росукр-консалтінг»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Комфорту»(орендар) було укладено договір оренди № 01/01/09-1 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування на умовах оренди нерухоме майно, яким є нежиле приміщення другого поверху № 22 загальною площею 22,2 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул.. Западинська, 9-А, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2009.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період березень - грудень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 44173,01 грн. та нараховані пеня в сумі 138135,90 грн. тв. 1790,75 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З п. 8.1. договору вбачається, що договір укладено на 12 місяців. Договір набирає чинності після його підписання та підписання акту прийому-передачі приміщення.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.2. договору вартість орендної плати встановлюється в розмірі 163,62 грн., крім того ПДВ –32,72 грн., що становить еквівалент 25 доларів США 50 центів по курсу НБУ на дату підписання даного договору за 1 кв. м. площі приміщення. У вартість орендної плати входять витрати на компенсацію комунальних послуг, а саме електроенергію, теплопостачання, за спожиту холодну воду, вивіз сміття, за прибирання площ загального користування та прибудинкової території.

Пункт 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлює, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.4. договору орендар сплачує суму орендної плати щомісячно, за поточний місяць, в безготівковій формі в національній валюті України –гривні, не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення у період березень –грудень 2009 року, в результаті чого виникла заборгованість, що за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем становить 44 173,01 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4.2.2. договору орендар зобов‘язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендні платежі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги заявника про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 44173,01 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного внесення орендарем плати та, крім причин, що не залежать від волі орендаря, він сплачує орендодавцю за його вимогою пеню в розмірі 5% від суми заборгованості по орендній платі за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.4. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 5 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов‘язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить :

Пеня на орендну плату за травень 2009 року у розмірі 4312,70 грн. має нараховуватись з 06.06.2009 (початок обчислення) по 02.12.2009 (визначена позивачем дата по яку нараховується пеня), і яка становить 450 грн. згідно розрахунку:

4312,70 грн. х 9 днів х 24%(12%+12%НБУ з 06.06.2009 - 14.06.2009) : 365 : 100 = 25,52 грн.

4312,70 грн. х 58 днів х 22%(11%+11%НБУ з 15.06.2009 - 11.08.2009) : 365 : 100 = 150,57 грн.

4312,70 грн. х 113 днів х 20,5%(10,25%+10,25%НБУ з 12.08.2009 –02.12.2009) : 365 : 100 = 273,71 грн.

Пеня на орендну плату за червень 2009 року у розмірі 4325,29 грн. має нараховуватись з 06.07.2009 (початок обчислення) по 02.12.2009 (визначена позивачем дата по яку нараховується пеня), і яка становить 370,97 грн. згідно розрахунку:

4325,29 грн. х 37 днів х 22%(11%+11%НБУ з 06.07.2009 - 11.08.2009) : 365 : 100 = 96,46 грн.

4325,29 грн. х 113 днів х 20,5%(10,25%+10,25%НБУ з 12.08.2009 –02.12.2009) : 365 : 100 = 274,51 грн.

Пеня на орендну плату за липень 2009 року у розмірі 4358,32 грн. має нараховуватись з 06.08.2009 (початок обчислення) по 02.12.2009 (визначена позивачем дата по яку нараховується пеня), і яка становить 292,37 грн. згідно розрахунку:

4358,32 грн. х 6 днів 22%(11%+11%НБУ з 06.08.2009 - 11.08.2009) : 365 : 100 = 15,76 грн.

4358,32 грн. х 113 днів х 20,5%(10,25%+10,25%НБУ з 12.08.2009 –02.12.2009) : 365 : 100 = 276,60 грн.

Пеня на орендну плату за серпень 2009 року у розмірі 4522,57 грн. має нараховуватись з 06.09.2009 (початок обчислення) по 02.12.2009 (визначена позивачем дата по яку нараховується пеня), і яка становить 223,53 грн. згідно розрахунку:

4522,57 грн. х 88 днів х 20,5%(10,25%+10,25%НБУ з 06.09.2009 – 02.12.2009) : 365 : 100 = 223,53 грн.

Пеня на орендну плату за вересень 2009 року у розмірі 4531,06 грн. має нараховуватись з 06.10.2009 (початок обчислення) по 02.12.2009 (визначена позивачем дата по яку нараховується пеня), і яка становить 147,60 грн. згідно розрахунку:

4531,06 грн. х 58 днів х 20,5%(10,25%+10,25%НБУ з 06.10.2009 – 02.12.2009) : 365 : 100 = 147,60 грн.

Пеня на орендну плату за вересень 2009 року у розмірі 4524,84 грн. має нараховуватись з 06.11.2009 (початок обчислення) по 02.12.2009 (визначена позивачем дата по яку нараховується пеня), і яка становить 68,12 грн. згідно розрахунку:

4524,84 грн. х 27 днів х 20,5%(10,25%+10,25%НБУ з 06.10.2009 – 02.12.2009) : 365 : 100 = 68,62 грн.

Отже, загальна сума пені за прострочення зобов‘язання щодо оплати за оренду приміщень за розрахунками суду становить : 450 грн. + 370,97 грн. + 292,37 грн. + 223,53 грн. + 147,60 грн. + 68,62 грн. = 1553,09 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1553,09 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині нарахування розміру пені в сумі 136 582,81 грн. в позові слід відмовити, оскільки розрахунок суми пені здійснений позивачем з порушенням вимог ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті за отримане майно, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 1790,75 грн. збитків від індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1790,75 грн. збитків від індексу інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукр-консалтинг»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Комфорту»(м. Київ, вул. Дашавська, 21-А, код ЄДРПОУ 34353087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукр-консалтинг»(м. Київ, вул. М.Малиновського, 7-А, кв. 253, код ЄДРПОУ 33597169) 44 173 (сорок чотири сто сімдесят три) грн. 01 коп. основного боргу, 1553 (одну тисячу п‘ятсот п‘ятдесят три) грн. 09 коп. пені, 1790 (одну тисячу сімсот дев‘яносто) грн. 75 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 475 (чотириста сімдесят п‘ять) грн. 16 коп. витрат по сплаті державного мита та 60 (шістдесят) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 07.04.2010