Рішення № 9496994, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/9829.03.10 За позовом Оболонської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит»

до Приватного підприємства «Данілов і Ко»

про стягнення 5982,11 грн.

                                                                                          Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Васківнюк С.М.- представник по довіреності № 28/04/09-1 від 27.04.2009р.

від відповідача: Рубчак А.Й.- представник по довіреності № 15/03/09 від 25.03.2010р.

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Данілов і Ко»заборгованості за Договором купівлі-продажу № 3/06/09 від 16.06.2009р. в розмірі 5982,11 грн., в тому числі 5558,60 грн. –основний борг, 376,46 грн. –пеня, 47,05 грн. –3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання Договору купівлі-продажу передав відповідачу продукцію, а відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010р. порушено провадження по справі № 53/98, розгляд справи призначено на 29.03.2010р.

В судовому засіданні 29.03.2010р. представник позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 5927,21 грн., в тому числі 5558,60 грн. –основний борг, 321,56 грн. –пеня, 47,05 грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 29.03.2010р. представник відповідача надав суду заперечення за позовну заяву, в якому погодився з основним боргом в розмірі 5558,60 грн., але зазначив, що позивач надав неправильний розрахунок пені.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.03.2010р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва для захисту свого порушеного права звернулася Оболонська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит», яка не є юридичною особою. На підтвердження права звернення до господарського суду позивач надав суду Положення про діяльність Оболонської філії ТОВ «ТД «Колорит», з ч. 2 п. 3.2 якого вбачається, що філія може набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, може бути позивачем і відповідачем в судах та господарських судах.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.06.2009р. між сторонами у справі було укладено Договір купівлі-продажу № 3/06/09, відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов’язується доставити і передати у власність Покупцю (відповідач), а Покупець прийняти і оплатити Товар на умовах та в порядку, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач передав відповідачу товар на суму 7058,60 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних: № ОФ-000487 від 06.10.2009р., № ОФ-000491 від 06.10.2009р., № ОФ-000492 від 09.10.2009р., № ОФ-000528 від 22.10.2009р.

Згідно з п. 5.2. Договору купівлі-продажу сторони визначили, що оплата за товар, переданий продавцем покупцю, по кожній накладній здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому Договорі, не пізніше 21 календарних днів з дня поставки товару по кожній накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, –за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Зі слів позивача та відповідача, відповідач частково розрахувався за переданий товар.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 5.2 Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Оболонської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит»щодо стягнення з Приватного підприємства «Данілов і Ко»основного боргу за договором купівлі-продажу у розмірі 5558,60 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 321,56 грн. пені за порушення умов договору в частині своєчасності оплати за переданий товар.

Як вбачається з пункту 7.3.1 Договору за порушення строків оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої за період за який стягується пеня, від вартості несплаченого товару за кожний день затримки.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 321,56 грн. відповідно до пункту 7.3.1 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 321,56 грн., відповідно до розрахунку позивача.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 47,05 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Данілов і Ко»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А; ідентифікаційний код 34532920 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Оболонської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит»(04212, м. Київ, вул. Тимошенко, 19; ідентифікаційний код 36240460) основний борг в сумі 5558 (п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 60 коп., пеню в сумі 321 (триста двадцять одну) грн. 56 коп., 3% річних в сумі 47 (сорок сім) грн. 05 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 101 (сто одна) грн. 06 коп. та 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.