Рішення № 9496988, 24.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/3524.03.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма

                    "АНТИКОР", м. Київ

До                    Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд", м. Київ

Про                    стягнення суми боргу 4 039 653,26 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Тарасов І.М., Перемежко О.А. - пред. по довір.

Від відповідача          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 4 039 653,26 грн. заборгованості, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за Договором № 18 від 07.12.2007р., посилаючись на порушення відповідачем, як підрядником, умов щодо розрахунків за виконані субпідрядником роботи на об’єкті Подільського мостового переходу .

Ухвалою суду від 30.11.09р. позовні матеріали поверталися позивачу відповідно до вимог п.5 ст.63 ГПК України для роз’єднання вимог по кожному із договорів.

Ухвалою суду від 07.12.2009р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд спору на 28.01.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2010р. розгляд справи було відкладено на 18.02.2010р.          

18.02.2010р. до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення розгляду справи у колегіальному складі.

Ухвалою № 31/35 від 23.02.2010р. Заступника Голови Господарського суду міста Києва Шевченка Е.О., клопотання про колегіальний розгляд справи № 31/35 відхилено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2010р., розгляд справи було призначено на 24.03.2010р.

Заявлені позовні вимоги позивач мотивував тим, що між ним та відповідачем в особі структурного підрозділу «Мостозагін №2»було укладено договір субпідряду, за яким позивач зобов’язався виконати певні підрядні роботи, а відповідач –прийняти та оплатити їх.

Відповідні роботи Позивачем було виконано у строк до березня 2009 р., про що між сторонами було підписано відповідні акти приймання робіт за ф. №КБ-2в та довідки про визначення вартості за ф. №КБ-3. Проте , виконані роботи відповідачем було оплачено частково. Станом на сьогоднішній день заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 3 148 560, 13 грн.

Відповідні претензії та вимоги позивача відповідачем було залишено без задоволення.

У зв’язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу, з врахуванням інфляційних , пеню та 3% річних –усього 4 039 653, 26 грн.

У подальшому позивач змінив позовні вимоги шляхом подання відповідної заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.01.2010 р. та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, пеню та 3% річних –усього 3 801 038, 63 грн.

22.03.2010 р. позивачем було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, пеню та 3% річних –усього 3 699 565, 10 грн.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників вдруге у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 07.12.2007 р. було укладено Договір №18 (надалі –«Договір», копія якого є у матеріалах справи), відповідно до п. 1.1. якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов’язання власними силами, на умовах та у строки, передбачені Договором, організувати та виконати роботи з очищення поверхні та нанесення метил-металокрилатної мембрани «Елімінатор»(гідроізоляції ) в баластних коритах (риндах) залізнично-автомобільного переходу через ріку Дніпро.

П. 2.1. Договору договірну ціну робіт було визначено сторонами як динамічну, що підлягала визначенню згідно узгоджених кошторисів, та склала 5 670 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 945 000, 00 грн.

П.п. 3.3.-3.5. Договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється на підставі Актів виконаних робіт у порядку, передбаченому п. 3.4. та п. 3.5. Договору. Акти виконаних робіт (форма №КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3) підписуються відповідачем протягом 5 робочих днів після подачі документів на підписання за відсутності обґрунтованої причини для відмови. Решта суми виплачується щомісячно на підставі Актів приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3) з виключенням вартості оплачених матеріалів та попередньої оплати за кожним актом виконаних робіт.

31.10.2008 р. позивачем та відповідачем було підписано довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 р. на 3 468 407, 40 грн. та Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за ф. №КБ-2в на суму 3 539 191, 20 грн.

11.09.2009 р. позивачем було направлено відповідачу претензію №1 з вимогою сплатити суму заборгованості (докази отримання претензії є у матеріалах справи).

14.09.2009 р. позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою сплатити суму заборгованості (докази отримання претензії є у матеріалах справи).

Надалі 08.10.2009 р. відповідачу та його структурному підрозділу «Мостозагін №2»було направлено лист-вимогу щодо належного виконання Договору (доказ отримання листа є у матеріалах справи).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України») зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, положення Договору мають обов‘язкову силу для його сторін: позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 4 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторін.

Таким чином, відповідно до норм зазначеної статті, положення Договору не можуть суперечити імперативним нормам закону.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у Договорі було визначено зобов’язання відповідача оплатити виконані роботи та визначено строки оплати таких виконаних робіт (щомісячно на підставі актів за ф. №КБ-2в та довідок за ф. №КБ-3).

Факт здійснення виконання робіт позивачем та факт прийняття таких виконаних робіт відповідачем підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт за ф. №КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за ф. №КБ-3 за жовтень 2009 р., підписаними обома сторонами. Оригінали згаданих Актів та довідок були предметом судового дослідження, а копії їх залучено до матеріалів справи та відповідно визнаються судом як належні докази якими посвідчуються наведені факти та дії сторін

Натомість, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачем було здійснено оплату виконаних робіт ( на підставі підписаних довідок) у повному обсязі.

З огляду на ці обставини , суд приходить до висновку про те, що з боку відповідача має місце невиконання свого зобов’язання у частині оплати виконаних робіт за Договором у сумі 3 121 310, 30 грн., а тому зазначена сума грошових коштів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних, то суд приходить до висновку про те, що зобов’язання відповідача щодо оплати виконаних робіт за своєю правовою природою є грошовим, а тому відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач зобов’язаний сплатити 3% річних від простроченої суми та інфляційні на користь позивача.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт, то суд зазначає наступне.

Згідно з п. 9.4. Договору за порушення строків оплати робіт, передбачених Договором, передбачена оплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період затримки оплати, за кожен день прострочки платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається та наявними у ній доказами підтверджується факт порушення з боку відповідача передбачених Договором строків оплати робіт.

Ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нормами Договору та інших законодавчих актів України не встановлено іншого строку нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання щодо оплати виконаних робіт, ніж той, що передбачений ст. 232 ГК України.

Таким чином, з огляду на те, що згідно з умовами Договору, виконані роботи підлягали оплаті щомісячно після підписання актів за ф. №КБ-2в та довідок за ф. №КБ-3, то, враховуючи той факт, що акт за ф. №КБ-2в та довідку за ф. №КБ-3 було підписано сторонами 31.10.2008 р., нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за прострочення оплати виконаних робіт підлягало припиненню через шість місяців з моменту, коли таке зобов’язання мало бути виконано, тобто, 31.05.2009 р.

Позивачем вимоги щодо стягнення пені заявлено за період з 23.09.2009 р. по 23.03.2010 р., тобто, із завищенням періоду нарахування та після закінчення обумовленого ГК України 6-місячного строку, а позов відповідно в цій частині за пропуском строку позовної давності. З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені у розмірі 319 057, 77 грн. визнаються такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд, проаналізувавши обставини справи та наявні у ній докази у їх сукупності, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати щодо стягнення державного мита суд покладаються на позивача та доход державного бюджету підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (ст. 49 ГПК України) по даній справі .

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки позов задоволено, то суд покладає на відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 4, 525, 526, 617, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»(01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5, ідентифікаційний код 01386326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Антикор»(м. Київ, вул. Вербова, буд. 8 б; юридична адреса: 03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 122, ідентифікаційний код 30045139) - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, та 3% річних за невиконання грошового зобов’язання у розмірі 3 380 507, 33 (трьох мільйонів трьохсот вісімдесяти тисяч п’ятисот семи грн. 33 коп.) та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.          У решті позову відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Антикор»(м. Київ, вул. Вербова, буд. 8 б; юридична адреса: 03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 122, ідентифікаційний код 30045139) до Державного бюджету України 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу( як доплату по даній справі) .

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 06 квітня 2010 року.