Рішення № 94965709, 16.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 лютого 2021 року (о 16 год. 00 хв.)Справа № 280/79/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (69006, м.Запоріжжя, вул.Лобановського, буд.10; код ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

05.01.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якій, з урахування уточненої позовної заяви (вх. № 4738 від 26.01.2021) позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову від 19.11.2020 ВП №60961814 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 137 858,97 грн.

визнати протиправною та скасувати постанову від 19.11.2020 ВП №63681080 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 19.11.2020 ВП №60961814, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 137 858,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на примусовому виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебувало виконавче провадження № 60961814 щодо примусового стягнення з позивача 1 378 589,71 грн. на користь ПАТ «Приватбанк» на підставі виконавчого листа №2-5775/10, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 16.01.2017. Державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 03.07.2020 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. 19.11.2020 відповідачем винесені постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 137 858,97 грн., про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 19.11.2020 ВП 60961814, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 300 грн.; про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 19.11.2020 ВП 60961814 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 300 грн. Позивач вважає зазначені вище постанови від 19.11.2020 протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем пропущений строк для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Зазначає, що заява АТ КБ «Приватбанк» надійшла на адресу відповідача 02.07.2020, постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідач виніс 03.07.2020. Наступним робочим днем і останнім днем строку для винесення постанови про стягнення виконавчого збору було 06.07.2020. Також позивач зазначає, що державний виконавець не проводив виконавчих дій та жодних сум не стягнув. Виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення, тому при стягненні виконавчого збору відповідно без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Відповідачем в рамках виконавчого провадження № 60961814 не було вчинено жодних виконавчих дій та не було стягнуто жодних сум. Вся діяльність державного виконавця обмежилася виключно винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним накладенням арешту на майно і рахунки боржника. Також зазначає, що на даний момент виконавчий лист передано приватному виконавцю для примусового виконання та приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з позивача основної винагороди в розмірі 136 902,29 грн. На підставі викладеного просить позовні вимог задовольнити.

Ухвалою суду від 29.01.2021 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 16.02.2021.

Відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 №02-35/21/14, суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі з 01.12.2021 по 15.02.2021.

15.02.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 8902). Зазначає, що 03.07.2020 відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану. За наслідками вибіркової перевірки роботи державного виконання у частині дотримання порядку стягнення з боржника виконавчого збору дії державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого провадження з виконання виконавчого листа виданого 16.01.2017 Ленінським районним судом м. Запоріжжя визнано такими, що не відповідають вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та доручено забезпечити винесення постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та вжиття всіх передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на виконання виконавчого документа. На підставі викладеного та керуючись нормами чинного законодавства, старшим держанням виконавцем відділу 19.11.2020 винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-5775/10 виданого 16.01.2017. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 16.02.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позові.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила та надала пояснення, у відповідності до відзиву на позов.

Учасники справи у судовому засіданні 16.02.2021 заявив суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

13.01.2020 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову ВП №60961814 з примусового виконання виконавчого листа №2-5775/10, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 16.01.2017 про стягнення з позивача 1 378 589,71 грн. на користь ПАТ «Приватбанк» .

03.07.2020 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Хіміч Т.А. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (за заявою стягувача).

19.11.2020 відповідачем прийняті постанови:

ВП 60961814 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 137858,97грн.;

ВП 63681080 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 19.11.2020 №60961814 про стягнення виконавчого збору у розмірі 137 858,97 грн.

Вважаючи такі постанови протиправними позивач звернувся до суду із позовними вимогами про їх скасування.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 №1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статей 40, 42 Закону №1404-VIIІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3 статті 40 Закону унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною 4 статті 42 Закону №1404-VIIІ, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VIIІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Разом з цим, аналіз вищенаведених норм Закону №1404-VIIІ дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

При цьому, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Аналогічний правовий підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №824/172/18-а.

Відповідно до пункту 20 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13, у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 761/11524/15-й.

Так, судом встановлено, що у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 03.07.2020 ВП № 60961814 відсутня інформація щодо суми, яка була стягнута із позивача, оскільки державним виконавцем фактично не було стягнуто з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що в межах виконавчого провадження ВП №60961814 з виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м.Запоріжжя №2-5775/10 виконавцем з позивача грошові кошти стягнуті не були.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

З огляду на те, що фактично виконавчий документ виконано не було, реального стягнення грошових коштів не здійснено, суд вважає, що у державного виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору у тому розмірі, який визначений у спірній постанові.

Враховуючи, що при стягненні виконавчого збору, відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, що є неправомірним, а тому суд приходить до висновку про протиправність та, як наслідок про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 60961814 від 19.11.2020 як такої, що прийнята протиправно.

Судом також врахована правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, відповідно до якої обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Також суд зазначає, що частиною 3 ст. 40 Закону №1404-VIIІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Так, відповідно до постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 03.07.2020, виконавчий документ повернутий стягувачу за його заявою на підставі п. 1 ст. 37 Закону №1404-VIIІ.

Таким чином, відповідач, у відповідності до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIIІ зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконавчий документ повернутий стягувачу 03.07.2020, в той же час постанову про стягнення виконавчого збору відповідачем винесено 19.11.2020.

Суд критично ставиться на посилання відповідача на те, що така постанова винесена на підставі постанови перевірки роботи державних виконавців у частині дотримання порядку стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження від 18.11.2020, оскільки строки винесення постави про стягнення виконавчого збору у цьому випадку чітко встановлені ст. 40 Закону №1404-VIIІ та відповідачем не дотримані.

Ураховуючи, що постанова про стягнення виконавчого збору від 19.11.2020 ВП №60961814 є протиправною, то, відповідно, винесена на її підставі постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2020 №63681080 з примусового виконання постанови від 19.11.2020 ВП №60961814 також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, мас право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Зінченко проти України», ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, в якій формі вони закріплені в національному правовому порядку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що під час винесення спірних постанови відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України; необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо та не пропорційно.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимого ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (69006, м.Запоріжжя, вул.Лобановського, буд.10; код ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 19.11.2020 ВП №60961814 про стягнення виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 19.11.2020 ВП №63681080 про відкриття виконавчого провадження.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2219,39 грн. (дві тисячі двісті дев`ятнадцять грн. 39 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, в 10-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.02.2021.

Суддя Ю.В. Калашник