Рішення № 94965490, 17.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/16234/20

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом від 08.07.2020 № М-5996/0-560/0/22-20, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 гектара на території Романівської сільської ради, Романівського району, Житомирської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) гектара, яка розташована на території Романівської сільської ради, Романівського району, Житомирської області.

Аргументуючи позовні вимоги зазначає, що звернулася з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1821484200:01:000:0397, яка розташована на території Романівської сільської ради району Житомирської області, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, проте листом від 08.07.2020 № М-5996/0-560/0/22-20 відповідач відмовив у наданні такого дозволу.

Позивач, не погоджуючись із такою відмовою та користуючись правом на судовий захист звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов.

09.11.2020 до суду надійшов відзив на позов від 02.11.2020 (а.с.30-33), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що викопіювання додане позивачем до заяви не можна розцінювати, як графічні матеріали в розуміння ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, а тому були відсутні підстави для задоволення поданої позивачем заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим відмічає, що надана управлінням відмова у формі листа не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку. Крім того зазначає, що на земельну ділянку, яку бажає отримати позивач, було затверджено 27.08.2020 проект землеустрою щодо її відведення та передано у власність ОСОБА_2 .

Відповідно до наказу №01-95-в від 29.12.2020 (у період з 04.01.2021 до 15.01.2021) суддя Єфіменко О.В., перебувала у щорічній відпустці, а тому розгляд даної справи судом відкладався.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що позивач подала до відповідача заяву від 01.06.2020, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) гектара, яка розташована на території Романівської сільської ради, Романівського району, Житомирської області за кадастровим номером 1821484200:01:000:0397 (а.с.8).

До поданого клопотання позивачем додано: копію паспорту та РНОКПП, викопіювання місця розташування земельної ділянки, довідку сільської ради, копію довіреності та відмов.

Листом №6-5996/0-560/0/22-20 від 08.07.2020 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило у наданні дозволу на розробку технічної документації (а.с.15). Вказану відмову прийнято відповідачем, оскільки згідно графічних матеріалів, доданих до заяви, неможливо визначити відповідність місторозташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, оскільки відсутня інформація щодо прив`язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту, безпосередньо графічній частині не наводиться інформація стосовно меж населеного пункту, частина території якого відображена на графічному матеріалі, тобто відсутня прив`язка до | адміністративно-територіальної одиниці, на території якої позивач має намір отримати земельну ділянку у власність, що є порушенням вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною другою статті 22 ЗК України, встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до п. «а» ч.3 ст.22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини третьої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає підстави до висновку, що для отримання земельної ділянки безоплатно у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.

Більш того, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою, яка може бути визнана обґрунтованою, є лише встановлення, компетентним суб`єктом владних повноважень, невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ЗК України визначає чіткий алгоритм дій щодо розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови. При цьому, ЗК України зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

В даному випадку відповідачем листом відмовлено з підстав відсутності прив`язки земельної ділянки за кадастровим номером 1821484200:01:000:0397 до адміністративно-територіальної одиниці.

Відтак, правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 (далі - Закон №3613-VI, чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.1 цього ж Закону Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Відповідно до ч.1 ст 35 Закону №3613-VI кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим).

При цьому викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру (ч.5 ст.35 Закону №3613-VI).

Отже, процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок).

В свою чергу, пунктом 46 вказаного Порядку визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.

Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці). Вид картографічної основи та перелік відомостей Державного земельного кадастру, які відображаються на викопіюванні, визначаються фізичними та юридичними особами під час подання згідно з пунктами 162-199 цього Порядку заяви про отримання викопіювання (п.47-48 Порядку)

Пунктом 162 Порядку визначено, що відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами зокрема у формі, викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану).

При цьому, викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом (п.183 Порядку).

Аналіз викладених норм, дає підстави вважати, що викопіювання повинно бути виготовлене в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру. Також містити обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру, кадастровий номер земельної ділянки, номер кадастрового кварталу, номер кадастрової зони, найменування адміністративно-територіальної одиниці.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст. 79 ЗК України). Разом з тим, межа земельної ділянки - це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки, що визначено в пункті 1.3 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686.

Суд аналізуючи викладені норми, вважає за необхідне вказати, що графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяв би чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі 802/159/17-а.

З огляду на встановлені обставини справи та докази, які містяться в матеріалах справи, зокрема графічні матеріали, які додані позивачем до заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою поданої до відповідача та на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація у якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту на території Романівського району Житомирської області із зазначенням земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, площу бажаної земельної ділянки.

Разом з тим, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази невідповідності земельної ділянки, вказаної позивачем у роздруківці з Публічної кадастрової карти України, доданій до заяви, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, доводи представника відповідача, які викладені у відзиві на позов, стосовно того, що на земельну ділянку, яку бажає отримати позивач, було 27.08.2020 затверджено проект землеустрою щодо її відведення та передано таку у власність ОСОБА_2 спростовуються, оскільки будь-які докази передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні.

Відтак, суд вважає, що до поданої заяви позивачем було додано належні графічні матеріали виконані на кольоровому папері, з чітко виділеними межами бажаної земельної ділянки на викопіюванні з супутникової карти та онлайн кадастрової карти України та у відповідному масштабі, що є підставою для вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації на території Романівського району Житомирської області.

Враховуючи дослідженні матеріали справи, суд вважає, що позивачу у задоволенні її заяви відмовлено протиправно, а тому заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства підлягає повторному розгляду.

Щодо зобов`язання прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність суд вказує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене, та з метою повного та ефективного поновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 01.06.2020 та прийняти відповідне рішення.

Водночас суд зауважує, що під час повторного розгляду заяви позивача та дотримуючись порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, встановленого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідач, за умови встановлення відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу (якими є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку), повинен за заявою позивача прийняти рішення про надання такого дозволу. Натомість відмовляючи у наданні дозволу відповідач зобов`язаний навести усі підстави для відмови з посиланням на норми законодавства, якими такі підстави встановлені.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем було допущено порушення по відношенню до позивача при розгляді її заяви та протиправно і необґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви від 01.06.2020.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області сплачений судовий збір у розмірі 700 грн прапорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.9,72-77,139,242-243,245-246 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м.Житомир,10002. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39765513) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області оформлену листом № М-5996/0-560/0/22-20 від 08.07.2020, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 гектара на території Романівської сільської ради, Романівського району, Житомирської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 1821484200:01:000:0397 у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) гектара, яка розташована на території Романівської сільської ради Романівського району Житомирської області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області сплачений судовий збір в розмірі 700 (сімсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст рішення складено: 17.02.2021.