Рішення № 94964572, 18.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 лютого 2021 р. Справа № 120/7192/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (далі - Подільське міжрегіональнеУправління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, відповідач) в якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 03.11.2020 №198794.

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що 03.11.2020 відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №198794 відносно позивача у розмірі 8500 грн. Зазначає, що вантажний автомобіль, який перевірявся належить ОСОБА_1 , однак на момент здійснення перевірки автомобіль був переданий у користування ОСОБА_2 на умовах договору позички, крім того в товаро-транспортній накладній, що надавалась до перевірки автомобільним перевізником визначено ТОВ "Сервіс-Чемпіон". Таким чином, відповідачем не вірно визначено особу перевізника, та, як наслідок в ході розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб`єктом справляння адміністративно-господарського штрафу відповідачем визначено власника автомобіля, а не автомобільного перевізника. Оскільки, позивач не є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність у сфері автомобільного транспорту, то постанова про накладення на позивача штрафу є протиправною та необґрунтованою.

Ухвалою від 17.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог.

Ухвалу про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами отримано Подільським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області 23.12.2020, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи. Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву про суті заявлених вимог.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований 11.01.2012 як суб`єкт господарювання - фізична особа підприємець, видами діяльності якого за кодами КВЕД є 62.01 Комп`ютерне програмування (основний); 58.21 Видання комп`ютерних ігор; 58.29 Видання іншого програмного забезпечення; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність.

16.09.2020 старшими державними інспекторами Державної служби України з безпеки на транспорті на а/д М-05 Київ -Одеса 452 км+811м зупинено транспортний засіб марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причепом СМТ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , водій ОСОБА_3 , з метою проведення перевірки транспортного засобу на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами проведеної перевірки, складено акт від 16.09.2020 №241730, в якому зафіксовано порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме вказано наступне порушення: перевезення вантажу згідно ТТН 654563 з перевищенням вагових норм встановлених п.22.5 ПДР навантаження на одиничну вісь склало 11900 кг. при допустимих 11 000 кг. В акті вказано, що водій з актом ознайомився, від підпису відмовився.

03.11.2020 в.о. заступником начальника Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Килимником В.А. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №198794, якою до ОСОБА_1 за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та на підставі абз. 14 ч.1 ст. 60 вказаного закону застосовано штраф у розмірі 8500 грн.

Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі також Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області. Управління Укртрансбезпеки відповідно до покладених повноважень здійснюють функції державного контролю на автомобільному транспорті загального користування та застосовують до порушників законодавства про автомобільний транспорт фінансові санкції у вигляді штрафу від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту згідно статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області діє відповідно до Положення про Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, затвердженого наказом Державної служби України з безпеки на транспорті.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (п. 20 Порядку № 1567).

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Із процитованих норм видно, що рейдова перевірка проводиться щодо суб`єкта господарювання та виявлені порушення фіксуються в акті. При цьому, законодавство зобов`язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

Абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вказаної норми Закону слідує що, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Таким чином, спеціальним суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, є автомобільний перевізник, який надає послуги чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Згідно положень цих Правил, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п.11.1 Правил №363).

Оцінюючи спірну постанову в контексті наведених норм, суд вказує наступне.

Як видно із акту перевірки від 16.09.2020 №241730 у ньому зафіксовано, що водій ОСОБА_3 здійснював перевезення на транспортному засобі марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причепом СМТ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 . Перевезення здійснювалось на підставі ТТН 654563.

Розрахунок плати за проїзд складено на власника транспортного засобу марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Жодних документів щодо перевірки та фіксування виявлених порушень, зокрема перевезення вантажу з перевищенням нормативно вагових параметрів, саме ОСОБА_1 або, що водій ОСОБА_3 є працівником останнього, - суду не надано.

Судом досліджено ТТН серії 12ААЗ №654563, яка надавалась під час проведення перевірки та згідно відомостей якої вказано автомобільного перевізника ТОВ "Сервіс Чемпіон", водій ОСОБА_3 , вантажовідправник ТОВ "Гелінг" (а.с.9 на звороті).

Крім того, в матеріалах справи міститься Договір позички від 20.04.2019, згідно якого, транспортний засіб сідловий тягач DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 передано ОСОБА_1 (позикодавець) у безоплатне користування ОСОБА_2 (користувач) для використання його у повсякденній діяльності користувача. В силу п.п. 2.2.1 позичкодавець зобов`язаний протягом двох календарних днів з моменту підписання даного договору передати НСТЗ Користувачеві. Згідно п.п.3.1.4 користувач має право здійснювати допуск до керування НСТЗ особам при наявності посвідчення водія відповідної категорії.

Суд враховує, що хоча договір позички транспортного засобу від 20.04.2019 (а.с.11) не є нотаріально засвідченим, з нього вбачається, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору.

Водночас, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що відповідно до частини 4 статті 828 Цивільного кодексу України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Слід зазначити, що частина четверта статті 828 ЦК України після слів "позички транспортного засобу" була доповнена словами " (крім наземних самохідних транспортних засобів)" відповідно до пункту 2 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" від 5 липня 2011 року N 3565-VI, прийняття якого, як свідчить Пояснювальна записка до вказаного Закону, мало на меті саме усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень.

Згідно статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Пункт "b" статті 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 7 вересня 2005 року) визначає, що "автомобіль" - це будь-який самохідний автотранспортний засіб, що зазвичай використовується для автомобільних перевезень людей чи вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей чи вантажів; цей термін не охоплює сільськогосподарські трактори.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відтак, з огляду на відсутність у чинному законодавстві України на час виникнення спірних правовідносин чіткого визначення поняття "наземний самохідний транспортний засіб" не посвідчення нотаріально договорів позички транспортних засобів не свідчить про недійсність останніх.

Аналогічний правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №812/1823/17, від 09.07.2020 у справі №640/1834/19.

Таким чином, станом на дату проведення перевірки за результатами якої складено акт від 16.09.2020 №241730, транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 вибув з користування позивача.

Водночас, судом встановлено, що напівпричеп марки СМТ номерний знак НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 на праві власності належить ОСОБА_2 (а.с.7).

Під час проведення перевірки посадовими особами відповідача не було з`ясовано та не встановлено належними доказами особу автомобільного перевізника, не взято до уваги відомості ТТН №654563, яка є основним документом на перевезення вантажів та інші документи щодо перевезення вантажу.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що акт перевірки, який складено без встановлення належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, не може бути належним для притягнення такого суб`єкта до адміністративно-господарської відповідальності.

Крім того, з наведено вбачається, що у спірних правовідносинах позивач ОСОБА_1 не виступав перевізником в розумінні норм ЗУ "Про автомобільний транспорт".

Відтак, за відсутності задокументованого суб`єктом владних повноважень порушення саме ОСОБА_1 вимог ЗУ "Про автомобільний транспорт" - застосування штрафу до нього є безпідставним, як наслідок, спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, суд враховує пояснення позивача щодо винесення оскаржуваного рішення за його відсутності, та отримання спірної постанови від 03.11.2020 №198794 рекомендованим листом з повідомленням.

Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Таким чином, Порядок № 1567 визначає, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання, яка про час і місце розгляду такої справи повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів завчасного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи відносно нього, доводи наведені позивачем у позовній заяві щодо проведення розгляду справи за його відсутності, не спростовані відповідачем.

Таким чином, відповідачем в ході розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не встановлено належних обставин справи та не забезпечено гарантування дотримання основоположних прав та інтересів охоронюваних Конституцією та законами України позивача.

Разом з тим, судом не надається юридична оцінка суті порушення визначеного в спірному рішенні, оскільки позивач не має обов`язку доводити чи спростовувати суть господарського порушення, яке він не вчиняв.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку, що позивач не є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для задоволення позову, суд вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.09.2020 №198794 на суму 8500 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для стягнення судового збору з відповідача - відсутні.

Разом з тим, з огляду на заявлену представником позивача позицію, щодо надання доказів, понесених судових витрат на правову допомогу, додатково, в порядку визначеному законом та надання до матеріалів справи попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, питання про їх відшкодування на даному етапі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.11.2020 №198794.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 )

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.02.2021

Суддя Томчук Андрій Валерійович