Рішення № 94963140, 08.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/184/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 Справа № 908/3092/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. при секретарі судового засідання Шульгіній А.А., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3092/20

за позовною заявою: акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11

до відповідача: акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, 69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 15

про стягнення 114 939,00 грн.

Присутні представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

01.12.20 до господарського суду Запорізької області від акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (далі АТ “ЗФЗ”) надійшла позовна заява за вих. від 21.10.20 № 18-207 про стягнення з акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (надалі АТ “ЗАЛК”) 114939,00 грн. боргу за договором постачання від 29.12.17 № 150/ЗАлК-Д-2017-267.

Позовні вимоги обґрунтовано ст. ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 179, 180, 193, 216, 218 ГК України, а також неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині здійснення своєчасного розрахунку з позивачем за користування колектором за договором постачання від 29.12.17 № 150/ЗАлК-Д-2017-267 за період з червня 2019 р. по лютий 2020 р. на загальну суму 114 939,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/3092/20 між суддями, 01.12.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 07.12.20 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3092/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

24.12.20 до суду від АТ “ЗАЛК” надійшли: відзив на позовну заяву за вих. від 23.12.20 № 021.00-1585, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви АТ “ЗФЗ” про стягнення заборгованості в сумі 114 939,00 грн. за договором від 29.12.17 №150/ЗАлК-Д-2017-267 у повному обсязі; клопотання вих. від 23.12.20 № 021.00-1586 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 24.12.20 судом задоволено клопотання відповідача за вих. від 23.12.20 № 021.00-1586 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Судове засідання у справі призначено на 26.01.21 о 12 год. 00 хв.

25.01.21 на адресу суду від АТ “ЗФЗ” надійшло клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату, яке обґрунтовано тим, що позивач не в змозі забезпечити явку компетентного представника у судове засідання 26.01.21.

У судовому засіданні 26.01.21 судом оголошено перерву на 08.02.21 о 11 год. 30 хв., про що представника відповідача, який був присутній у судовому засіданні повідомлено під розписку.

Відповідна ухвала суду від 26.01.21 про оголошення перерви по справі № 908/3092/20 на 08.02.21 о 11 год. 30 хв. була надіслана судом на адресу позивача вказану у позовній заяві.

У судове засідання 08.02.21 учасники по справі не з`явились.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).

Згідно із ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на викладене, враховуючи що учасники по цій справі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи № 908/3092/20, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття рішення у справі по суті спору за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.17 між публічним акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (Власник) та публічним акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (Користувач) укладений договір № 150/ЗАЛК-Д-2017-267 про користування колектором зливової каналізації (далі договір).

Умовами п. 1.1. договору закріплено, що Власник надає Користувачеві право спільного користування колектором промислово-зливової каналізації для скидання з території ПАТ «ЗАлК» промислово-зливових вод.

Згідно п. 2.1. договору, загальна сума договору визначається виходячи з діючої щомісячної вартості користування колектором «Користувачем» і становить на момент укладення договору 153 252 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.2. договору закріплено, що за користування колектором зливної каналізації Користувач сплачує Власникові 12 771 грн. з ПДВ щомісяця.

Додатковою угодою № 1 від 15.05.18 до договору сторони, зокрема, виклали преамбулу договору № 150/ЗАЛК-Д-2017-267 від 29.12.17 в новій редакції та погодились вважати акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів” правонаступником публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” з всіма правами та обов`язками по цьому договору.

Додатковою угодою № 5 від 24.09.19 до договору, сторонами розділ 8 договору № 150/ЗАЛК-Д-2017-267 від 29.12.17 «Юридичні адреси сторін» викладено в новій редакції, зокрема, Користувачем визначено акціонерне товариство “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (ЄДРПОУ 00194122).

Відповідно до п. 7.1. договору (у редакції додаткової угоди № 6 від 24.01.20 та додаткової угоди № 7 віл 24.01.20), договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Згідно з доводами позивача, які викладені у позовній заяві, АТ “ЗФЗ” в термін з червня 2019 р. по лютий 2020 р. надало відповідачу послуги за договором № 150/ЗАЛК-Д-2017-267 від 29.12.17 щодо права користування колектором промислово-зливної каналізації для скидання з території підприємства АТ “ЗАЛК” промислово-зливних вод.

В підтвердження викладених обставин позивачем до позовної заяви надані (належним чином засвідчені копії) підписані уповноваженими представниками АТ “ЗФЗ” і АТ “ЗАЛК” та засвідчені печатками кожної із сторін акти надання послуг за користування колектором по договору № 150 від 29.12.17: від 30.06.19 за червень 2019 р. на суму 12771,00 грн.; від 31.07.19 за липень 2019 р. на суму 12771,00 грн.; від 31.08.19 за серпень 2019 р. на суму 12771,00 грн.; від 30.09.19 за вересень 2019 р. на суму 12771,00 грн.; від 31.10.19 за жовтень 2019 р. на суму 12771,00 грн.; від 30.11.19 за листопад 2019 р. на суму 12771,00 грн.; від 31.12.19 за грудень 2019 р. на суму 12771,00 грн., від 31.12.19 за грудень 2019 р. на суму 12771,00 грн., від 31.01.20 за січень 2020 р. на суму 12771,00 грн., від 29.02.20 за лютий 2020 р. на суму 12771,00 грн.

Також позивачем відповідачу на підставі вказаних вище актів були виставлені на відповідні рахунки на оплату послуг.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору та норм діючого законодавства щодо здійснення розрахунків з АТ “ЗФЗ” за надані у період з червня 2019 р. по лютий 2020 р. послуги за користування колектором по договору від 29.12.17 №150/ЗАЛК-Д-2017-267 позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з АТ “ЗАЛК” 114939,00 грн. основного боргу.

Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та висновки суду.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини сторін врегульовано договором про користування колектором зливової каналізації від 29.12.17 №150/ЗАЛК-Д-2017-267 (з додатковими угодами до нього, у т.ч. № 1, 5, 6, 7), який за своє правовою природою є договором надання послуг.

Доказів визнання недійсним вказаного договору та додаткових угод до нього суду не надано та учасниками справи не повідомлено.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 ГК України.

В силу вимоги ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1. договору визначено, що оплата за користування колектором проводиться Користувачем на поточний рахунок Власника щомісяця протягом 5-ти банківських днів від дати виставлення рахунку та акту надання послуг за користування колектором. Акт надання послуг за користування колектором повинен бути підписаний і повернутий Власникові до 5-го числа наступного за звітним.

Акти наданих відповідачу послуг за користування колектором за спірний період з червня 2019 р. по лютий 2020 р. та відповідні рахунки на їх оплату позивачем виставлено з посилання на договір № 150 від 29.12.17. Вказані акти підписані уповноваженою особою АТ “ЗАЛК” та засвідчені печаткою юридичної особи відповідача із зазначенням про відсутність претензій з боку АТ “ЗАЛК”. Також у вказаних актах зазначено, що вони є основою для розрахунків між сторонами.

У відзиві за вих. від 23.12.20 № 021.00-1585 на позовну заяву відповідач вказує на те, що надані позивачем рахунки та акти наданих послуг не засвідчують факт здійснення господарської операції та договірних відносини саме за договором №150/ЗАлК-Д-2017-267 від 29.12.17. А тому, на думку відповідача, у AT “ЗАЛК” не виникає обов`язку з проведення розрахунку за договором №150/ЗАлК-Д-2017-267 від 29.12.17.

Як свідчать відтиск печатки позивача на наданих до позовної заяви примірниках договору про користування колектором зливової каналізації від 29.12.17 №150/ЗАЛК-Д-2017-267 та додаткових угодах до нього, вказаний договір у ПАТ “ЗФЗ”, а пізніше у АТ “ЗФЗ”, у юридично-реєстраційному відділі зареєстровано за № 150.

Судом враховано, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факту отримання від позивача послуг за договором №150/ЗАлК-Д-2017-267 від 29.12.17 за спірний період на загальну суму 114 939,00 грн., та фактично посилається на недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, а саме в актах та рахунках зазначено: «договір №150 від 29.12.17», замість: «договору №150/ЗАлК-Д-2017-267 від 29.12.17».

У зв`язку із зазначеним недоліками відповідач заперечує наявність у нього обов`язку для здійснення розрахунку з позивачем за договором №150/ЗАлК-Д-2017-267 від 29.12.17.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із відповідними змінами) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України 24.05.95 № 88 (із відповідними змінами) визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом абзацу 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З огляду на викладене, враховуючи, що:

- відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, або заперечень;

- ст. 76 ГПК України закріплено, що належними є ті докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.;

- згідно вимог ст. 79 ГПК України, наявність обставин, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог, або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1), питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення до справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2);

- договір від 29.12.17 №150/ЗАЛК-Д-2017-267 у юридично-реєстраційному відділі позивача зареєстровано за № 150,

- відповідач не надав суду у цій справі а ні копію свого примірника договору від 29.12.17 №150/ЗАЛК-Д-2017-267, а ні копію договору від 29.12.17 №150;

- акти наданих ПАТ “ЗФЗ” послуг за користування колектором за спірний період (з червня 2019 р. по лютий 2020 р.) по договору від 29.12.17 №150 не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції,

- вказані акти підписано відповідачем та засвідчено печаткою АТ “ЗАЛК” із зазначенням про відсутність претензій, у т.ч. претензій щодо їх невідповідності п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України 24.05.95 № 88;

- у вказаних актах зазначено, що вони є основою для розрахунків між сторонами;

- відповідачем до суду не надано доказів того, що підписані акти (про які йде мова у тексті цього рішення) складені на виконання іншого договору, який укладено між сторонами;

- визначена актами сума за надання послуг користування колектором відповідає умовам п.3.2. договору від 29.12.17 №150/ЗАЛК-Д-2017-267, а тому суд дійшов висновку, що недоліки, які мали місце при оформленні актів є неістотними в розумінні положень абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також судом враховано, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер (на це звернув увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.04.20 у справі N 915/641/19).

Таким чином ненадання рахунку позивачем відповідача або деяких з рахунків (з урахування того, що відповідні платіжні реквізити позивача зазначено в актах наданих послуг та договорі), не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити надані позивачем послуги у строк визначений п. 3.1 договору.

З підстав наведених вище, суд дійшов висновку, що позивачем поданими суду доказами доведено, а відповідачем не спростовано, факту надання послуг відповідачу за договором від 29.12.17 №150/ЗАЛК-Д-2017-267 у період з червня 2019 р. по лютий 2020 р. на загальну суму 114939,00 грн. та їх безпідставну несплату відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином не виконав свого обов`язку за договором від 29.12.17 №150/ЗАЛК-Д-2017-267 щодо здійснення оплати наданих позивачем у період з червня 2019 р. по лютий 2020 р. послуг у сумі 114 939,00 грн., суд дійшов висновку, що вимога АТ “ЗФЗ” про стягнення з АТ “ЗАЛК” 114939,00 грн. основного боргу є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Наведене вище у тексті цього рішення спростовує доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги у цій справі.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102 грн. покладаються на відповідача.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи учасниками справи не заявлялись.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 73-80, 86, 91, 129, 210, 236-238, 240, 242-247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) – 114 939 (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 00 коп. основного боргу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершено розгляд справи, судом підписано рішення без його проголошення.

Повне рішення складено 17.02.21.

Суддя В.Л. Корсун