Рішення № 9496267, 23.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/10623.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Ютам» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія-Транс»

простягнення 2306,54 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Кривіцький Г.К. –представник за довіреністю № 274 від 23.12.2009 року;

від відповідача:Ковтун Н.В. –представник за довіреністю б/№ від 01.02.2010 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Ютам»(надалі –ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія-Транс» (надалі –ТОВ «Скіфія-Транс») про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 2000,00 грн., штрафу у розмірі 200,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 86,00 грн. та 3 % річних у розмірі 20,54 грн.

          В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що у процесі розгляду Господарським судом міста Києва справи № 27/200 за позовом ТОВ «Скіфія-Транс»до ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»про стягнення 27903,53 грн. частково погасив заявлену до стягнення суму основної заборгованості, однак, рішення у справі було прийняте без урахування зазначеної обставини. При цьому, в подальшому під час виконання прийнятого рішення сплачена у процесі розгляду справи сума не була зарахована в рахунок виконання рішення.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 23.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 03.03.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому засіданні 23.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 03.03.2010 року, надав відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті спору.

          У відзиві на позовну заяву відповідач заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що позивач не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні та подати докази на підтвердження часткового погашення заявленої до стягнення суми основної заборгованості, однак вказаними правами не скористався, так само, як і не ініціював перегляд прийнятого рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          27.04.2009 року Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 27/200 за позовом ТОВ «Скіфія-Транс»до ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»про стягнення 27903,53 грн.

          Зазначене рішення набрало законної сили.

          Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Сторони, які беруть участь у розгляді даної справи, брали участь під час розгляду справи № 27/200, що розглядалася Господарським судом міста Києва.

          Отже, склад учасників процесу у таких справах є тотожним, у зв’язку з чим факти, встановлені під час розгляду справи № 27/200 рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 року, яке набрало законної сили і прийняте раніше, є преюдиційними для даної справи.

          Відповідним рішенням у справі № 27/200 судом встановлено, що 24.01.2007 року між ТОВ «Скіфія-Транс»та ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»укладено договір-доручення № 09/07 (надалі –договір) на транспортно-експедиційне обслуговування на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

          Згідно з пунктом 1.1 договору ТОВ «Скіфія-Транс»за дорученням, від імені та за рахунок ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»зобов’язався здійснювати експедиторські послуги по перевезенню вантажів у міжнародному та міжміському сполученні шляхом залучення транспортних засобів перевізника.

          На виконання умов договору ТОВ «Скіфія-Транс»надало ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»послуги на загальну суму 28800,00 грн.

          В порушення умов договору, зобов’язання з оплати наданих послуг ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»виконало частково, сплативши ТОВ «Скіфія-Транс» 19.12.2008 року 2000,00 грн. та 23.02.2009 року ще 1000,00 грн.

          Прийнятим у справі № 27/200 рішенням стягнуто з ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»на користь ТОВ «Скіфія-Транс»основну заборгованість у розмірі 25800,00 грн., пеню у розмірі 2103,53 грн., витрати по сплаті державного у розмірі 279,03 коп. та 118,00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          На виконання вказаного рішення 01.06.2009 року видано наказ, який пред’явлено до виконання відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

          Згідно з наявною в матеріалах даної справи платіжною вимогою № 812/21 від 14.10.2009 року проведено повне виконання рішення, списано з банківського рахунку ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»28300,56 грн.

          Справу № 27/200 розглянуто Господарським судом міста Києва за відсутності ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам», при неподанні останнім відзиву на позовну заяву і витребуваних судом матеріалів.

          Тому, суд встановив факт наявності заборгованості за надані послуги у ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам» перед ТОВ «Скіфія-Транс»на підставі пояснень та доказів, наданих ТОВ «Скіфія-Транс».

          Однак, відповідно до платіжного доручення № 392 від 08.04.2009 року та виписки банку по особовому рахунку за 09.04.2009 року, наданих суду у даній справі, у процесі розгляду Господарським судом міста Києва справи № 27/200 ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»частково погасило заявлену до стягнення суму основної заборгованості, перерахувавши на поточний рахунок ТОВ «Скіфія-Транс»2000,00 грн.

          При цьому, з огляду на нез’явлення в засідання Господарського суду міста Києва у справі № 27/200 представника ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»та неповідомлення про часткове погашення заявленої до стягнення суми основної заборгованості представником ТОВ «Скіфія-Транс», при прийнятті рішення зазначена обставина не була врахована судом та залишилась поза його увагою.

          Як зазначалося вище, рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 року у справі № 27/200 було виконане у повному обсязі.

          Вказане змусило ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»звернутися до ТОВ «Скіфія-Транс» з вимогою повернути перераховані у процесі розгляду справи № 27/200 грошові кошти у сумі 2000,00 грн., що збережені останнім, як стверджує позивач, без достатньо правової підстави.

          Зобов’язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним із видів недоговірних зобов’язань, які регулюються положення глави 83 ЦК України.

          Так, відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

          Аналіз наведеного законодавчого положення дає підстави для висновку, що обов’язковою умовою, з якою законодавець пов’язує виникнення даного виду зобов’язань, є відсутність правової підстави –юридичного факту –для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

          Спірні грошові кошти у сумі 2000,00 грн. перераховані ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»на погашення основної заборгованості за надані послуги, яка визначена судовим рішенням.

          Таким чином, підстава для набуття ТОВ «Скіфія-Транс»таких коштів існувала –виконання ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»зобов’язань з оплати наданих за договором послуг, факт виникнення яких встановлений судовим рішенням.

          Однак, згідно тієї ж частини 1 статті 1212 ЦК України особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          Судове рішення не є підставою для виникнення нових цивільних правовідносин між сторонами. Ним лише встановлюється факт наявності чи відсутності факту порушення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та вживаються заходи щодо їх відновлення з урахуванням обраного позивачем способом захисту.

          З огляду на вказане, підставою для списання грошових коштів у процедурі виконавчого провадження також слугувало виконання ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»зобов’язань з оплати наданих послуг.

          Отже, всього на погашення основної заборгованості за надані послуги, яка визначена рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 року у справі № 27/200, ТОВ «Скіфія-Транс»було набуто 27800,00 грн.

          Водночас, зазначеним рішенням основна заборгованість ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»перед ТОВ «Скіфія-Транс»з оплати наданих послуг визначена у розмірі 25800,00 грн.

          Тому, з моменту надходження на банківський рахунок ТОВ «Скіфія-Транс»грошових коштів, списаних з банківського рахунку ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам»у процедурі виконавчого провадження, підстава для збереження ТОВ «Скіфія-Транс»спірних грошових коштів у сумі 2000,00 грн. відпала.

          Враховуючи зазначене, ТОВ «Скіфія-Транс»зберіг у себе вказані кошти без достатньої правової підстави.

          Вимогу ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам» повернути безпідставно збережені грошові кошти ТОВ «Скіфія-Транс»залишило без задоволення.

          Частина 1 статті 173 ГК України встановлює, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Абзац 5 частини 1 статті 144 ГК України передбачає, що підставами виникнення майнових прав та обов’язків суб’єкта господарювання є, зокрема, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

          Згідно з частиною 2 статті 173 ГК України основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України застосовуються у тому числі і до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

          Частина 1 статті 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

          Частина 1 статті 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Належних доказів, які б підтверджували повернення позивачу безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 2000,00 грн., відповідач не подав.

          Заявлені вимоги відповідач відхиляє, посилаючись на те, що позивач не був позбавлений права взяти участь у засіданні Господарського суду міста Києва у справі № 27/200 та подати докази на підтвердження часткового погашення заявленої до стягнення суми основної заборгованості, однак вказаними правами не скористався, так само, як і не ініціював перегляд прийнятого рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

          Суд не погоджується з даною правовою позицією та зазначає наступне.

          Відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

          Зазначена норма передбачає, що підставою виникнення зобов’язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною, так і неправомірною.

          З огляду на вказане, незважаючи на те, що підставою виникнення зобов’язання із безпідставного збагачення слугувала поведінка позивача, положення глави 83 ЦК України розповсюджуються на відносини сторін.

          Тому, посилання відповідача на нез’явлення в засідання Господарського суду міста Києва у справі № 27/200 представника ТОВ Науково-виробнича фірма «Ютам», неподання ним доказів на підтвердження часткового погашення заявленої до стягнення суми основної заборгованості та неоскарження прийнятого рішення в апеляційному чи касаційному порядку не заперечують факт порушення ТОВ «Скіфія-Транс»зобов’язання.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 2000,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Також, посилаючись на частину 7 статті 8 ГПК України, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 200,00 грн.

          Згідно з частиною 7 статті 8 ГПК України за необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми.

          З наведеного вбачається, що вказана норма містить санкцію за безакцептне списання коштів під час досудового врегулювання господарських спорів.

          Водночас, спірні грошові кошти були перераховані на поточний рахунок відповідача за розпорядженням позивача та після передачі спору на вирішення суду.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 200,00 грн. суд вважає безпідставною та залишає без задоволення.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем повернення безпідставно збережених грошових коштів, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 86,00 грн. за період з 14.10.2009 року по 01.02.2010 року та 3 % річних у розмірі 20,54 грн. за період з 14.10.2009 року по 15.02.2010 року.

          Частина 2 статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Згідно з наданим суду фіскальним чеком № 1564 вимогу повернути безпідставно збережені грошові кошти позивач надіслав на адресу відповідача 13.11.2009 року.

          Враховуючи зазначене, повернути спірні кошти відповідач зобов’язаний був у термін до 20.11.2009 року.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 21.11.2009 року.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Таким чином, нарахування судом збитків від інфляції та 3 % річних за прострочення повернення безпідставно збережених грошових коштів можливе виключно в межах позовних вимог, тобто в межах періодів, заявлених позивачем (збитків від інфляції –по 01.02.2010 року, 3 % річних –по 15.02.2010 року).

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З огляду на вказане, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення повернення безпідставно збережених грошових коштів складає:

          2000,00 грн. * (100,9 % * 101,8 %) –2000,00 грн. = 54,00 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 54,00 грн.

          За перерахунком суду розмір 3 % річних за прострочення повернення безпідставно збережених грошових коштів складає:

          2000,00 грн. * 3 % * 87 (з 21.11.2009 року по 15.02.2010 року) / 365 = 14,30 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 14,30 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 173, 175, 193 ГК України, статтями 1212, 1213 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія-Транс»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 53/80; ідентифікаційний код 31303651) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Ютам»(04053, м. Київ, вул. Воровського, 4; ідентифікаційний код 21459613) безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., збитки від інфляції у розмірі 54 (п’ятдесят чотири) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 30 коп., 91 (дев’яносто одну) грн. 46 коп. державного мита та 211 (двісті одинадцять) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –06.04.2010 року.