Рішення № 9496076, 01.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/9801.04.10 За позовом Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі

1. Дніпровської районної у м. Києві ради (далі –позивач 1);

2. Комунального підприємства Дніпровського району міста Києва

«Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»(далі –позивач 2)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкар»

Про                     стягнення 287755,14 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури          Дрогомирецький М.І. –по дов. № 6250 вих.09 від 26.10.09

Від позивача 1           не з’явився

Від позивача 2          Алексенко В.Ю. –по дов. № б/н від 22.01.2010

Від відповідача Єбубікіров Є.Я. –по дов. № 2 від 30.03.2010

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства Дніпровського району міста Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкар»заборгованості з орендної плати в сумі 287755,14 грн., з них 273421,99 грн. основного боргу, 14333,15 грн. пені, за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 649 від 01.08.2008.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Позивач 1 в судове засідання не з‘явився, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 26.02.2010 та ухвалі від 18.03.2010 не виконав.

Представник позивача 2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 26.02.2010 та ухвалі від 18.03.2010. В судовому засіданні представник відповідача в усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що в грудні 2009 відповідач звертався до Дніпровської районної у місті Києві ради з листом, в якому повідомляв про намір відмовитись від підвального приміщення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 01.04.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника прокуратури і позивача 2, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача 2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 між Комунальним підприємства Дніпровського району міста Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Анкар»(орендар) було укладено договір № 649 оренди нерухомого майна (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору орендодавець на підставі рішення Дніпровської районної у місті Києві ради № 129 від 25.06.2007 та розпорядження № 593-р від 02.07.2008 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю) (об’єкт оренди), що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Перова, 8 для розміщення магазину меблів та складу, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.08.2008.

Згідно п. 2.1. договору об’єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 759,20 кв. м., в тому числі І поверх –433,20 кв. м. та підвальне приміщення –326 кв. м.

Спір виник в зв’язку з тим, що прокуратура вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з вересня 2009 року по січень 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем 2 в розмірі 273421,99 грн. та нарахована пеня в розмірі 14333,15 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір укладено на 2 роки 364 дні, що діє з 01.08.2008 до 30.07.2011.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата за користування об‘єктом оренди визначається на підставі Методики розрахунку і використання орендної плати, затвердженої рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради № 221 від 27.03.2008.

Згідно п. 3.2., 3.3. договору орендна плата згідно цього договору сплачується згідно розрахунку викладеному в додатку № 2, що є невід‘ємною частиною цього договору та складає 39035,75 грн., і перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця з урахуванням індексу інфляції. Податок на додану вартість орендар сплачує в розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством України.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.4. договору орендна плата з урахуванням індексу інфляції та ПДВ щомісячно сплачується орендарем, незалежно від наслідків його господарської діяльності, не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. Платіжна вимога повинна бути виставлена орендодавцем за три банківських дні до моменту їх оплати.

Позивачем 2 на виконання умов договору відповідачу були виставлені наступні рахунки-фактури № 6610 від 11.09.2009 на суму 53728,80 грн., № 6985 від 12.10.2009 на суму 54150,39 грн., № 7643 від 12.11.2009 на суму 54618,82 грн., № 8364 від 10.12.2009 на суму 55227,78 грн., № 405 від 13.01.2010 на суму 55743,05 грн., на загальну суму 273468,84 грн.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків щодо внесення плати за оренду нежитлового приміщення з вересня 2009 року по січень 2010 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, що становить 273421,99 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 3.7. договору орендар зобов‘язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 273421,99 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що у разі порушення орендарем строку внесення орендної плати, він сплачує пеню на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати, що не суперечить вищезазначеним вимогам.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.7. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 14333,14 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 14333,15 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки він з листом № 1 від 30.11.2009 про внесення змін до договору в частині площі об‘єкта оренди та відповідно розміру орендної плати звертався до Дніпровської районної у місті Києві ради (отриманий 03.12.2009), тоді як положення ст. 188 Господарського кодексу України передбачають здійснення відповідної пропозиції однієї сторони договору іншій.

Крім того, як свідчать матеріали справи відповідач дій передбачених діючим законодавством щодо внесення змін в умови договору оренди не вчиняв.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкар»(м. Київ, бул. Перова, 8, код ЄДРПОУ 19354769) на користь Комунального підприємства Дніпровського району міста Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»(м. Київ, вул. Челябінська, 9г, код ЄДРПОУ 34806193) 273421 (двісті сімдесят три тисячі чотириста двадцять одну) грн. 99 коп. боргу по орендній платі та 14333 (чотирнадцять тисяч триста тридцять три) грн. 15 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкар»(м. Київ, бул. Перова, 8, код ЄДРПОУ 19354769) в доход Державного бюджету України 2 877 (дві тисячі вісімсот) грн. 55 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 06.04.2010.