Рішення № 9496061, 30.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/6530.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга» До           Фізичної особи –підприємця Алієва Ахмеда Магеррата

Про           визнання дій незаконними та повернення обладнання

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Сіленко А.О. –по дов. № 01-ю від 21.01.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга» про зобов‘язання Комунального підприємства «Київблагоустрій»та Фізичної особи –підприємця Алієва Ахмеда Магеррата повернути обладнання; в разі неповернення обладнання стягнути з відповідачів вартість демонтованого обладнання згідно акту прийому-передачі від 08.06.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 було порушено провадження у справі № 3/65 та призначено її до розгляду на 23.02.2010.

Позивачем в судовому засіданні 23.02.2010 подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідачів вартість демонтованого обладнання згідно акту прийому-передачі від 08.06.2009.

Відповідач 1 у поданому в судовому засіданні 23.02.2010 письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з наступних підстав. Існує визначена нормативно-правовими актами процедура щодо встановлення тимчасових споруд та щодо проведення демонтажу незаконно встановлених тимчасових споруд. При цьому проведення демонтажу супроводжується складанням певних документів, однак позивачем не надано доказів щодо здійснення демонтажу саме працівниками КП «Київблагоустрій». В матеріалах справи взагалі відсутні докази, що проводився демонтаж. Позивач звертає увагу, що тимчасові споруди були встановлені відповідачем 2 на законних підставах та посилається на договір № 109 від 01.06.2009, укладений між Комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»та відповідачем 2. Вказаний договір не є законною підставою відповідно до Правил благоустрою м. Києва на встановлення тимчасових споруд. Згідно з п. 3.2.2. вказаного договору відповідач 2 зобов'язаний отримати передбачені нормативно-правовими актами України документи (згоди, ліцензії, свідоцтва та інші дозвільні документи) для розміщення тимчасових споруд, їх експлуатації та для здійснення діяльності з використанням об'єкту благоустрою. Дозвільних документів на розміщення тимчасової споруди за адресою: вул. Березняківській, озеро Тельбін, м. Київ, позивачем не надано. Виходячи з вимог ст.ст. 316, 387 ЦК України для задоволення вимог про повернення майна або про стягнення його вартості особа повинна довести, що вона є власником цього майна. На підтвердження права власності на обладнання позивач посилається на договір оренди обладнання (без дати № 4080609). При цьому додатками до вказаного договору є акти прийому-передачі за договором суборенди обладнання тентової конструкції «Чернігівське», комплекту меблів «Чернігівське», пива «Чернігівське»в асортименті. Таким чином, позивачем не надано належних доказів (договору купівлі-продажу, дарування, підряду на виготовлення обладнання, видаткових накладних), що обладнання, яке є предметом даного спору, належить TOB «Олга»на праві власності. З огляду на вищенаведене, відповідач 1 просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог у зв'язку з необґрунтованістю та не доведенням обставин, викладених у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/65 від 23.02.2010, в зв‘язку з нез‘явленням в засідання суду представника відповідача 2 та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 05.02.2010, розгляд справи був відкладений на 09.03.2010.

Позивачем в судовому засіданні 09.03.2010 було подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення вартості неповерненого обладнання з відповідача 1 та стягнути вартість неповерненого обладнання з відповідача 2 в повному обсязі, при цьому посилаючись на те, що відповідач 1 є неналежним відповідачем.

В судовому засіданні 09.03.2010 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.03.2010.

Позивачем в судовому засіданні 16.03.2010 подано заяву № б/н від 16.03.2010 про відмову від позову в частині стягнення вартості неповерненого обладнання з відповідача 1, в зв‘язку з чим просить провадження у справі в цій частині припинити.

Суд розглянувши подану заяву позивача ухвалою від 16.03.2010 провадження у справі № 3/65 про стягнення вартості обладнання по відношенню до Комунального підприємства «Київблагоустрій»припинив.

Позивачем в судовому засіданні 16.03.2010 подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить з Фізичної особи – підприємця Алієва Ахмеда Магеррата стягнути вартість неповерненого обладнання в розмірі 20000 грн., переданого йому згідно акту прийому-передачі від 08.06.2009 до договору № 4080609 оренди обладнання (габаритні тентові конструкції, дерев‘яні меблі, тентові намети та парасолі, барні холодильні вітрини, зовнішні та внутрішні світові рекламні вивіски) від 08.06.2009 та стягнути пеню в розмірі 53,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/65 від 16.03.2010, в зв‘язку з нез‘явленням в засідання суду представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвал суду від 05.02.2010 та ухвалах від 23.02.2010, від 09.03.2010, розгляд справи був відкладений на 30.03.2010.

Позивачем в судовому засіданні 30.03.2010 подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зобов‘язати відповідача повернути неповернене, передане йому згідно акту прийому-передачі від 08.06.2009 до договору № 4080609 оренди обладнання (габаритні тентові конструкції, дерев‘яні меблі, тентові намети та парасолі, барні холодильні вітрини, зовнішні та внутрішні світлові рекламні вивіски) від 08.06.2009.

Відповідач в судове засідання 30.03.2010 не з‘явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 05.02.2010 та ухвалах від 23.02.2010, від 09.03.2010, від 16.03.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 09.03.2010.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 30.03.2010 за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

08.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олга»(орендодавець) та Фізичною особою –підприємцем Алієвим Ахмедом Магерратом (орендар) було укладено договір № 4080609 оренди обладнання (габаритні тентові конструкції, дерев‘яні меблі, тентові намети та парасолі, барні холодильні вітрини, зовнішні та внутрішні світлові рекламні вивіски) (далі - договір).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає орендарю у строкове платне користування обладнання, що є предметом цього договору (далі - обладнання).

Пунктом 1.2. договору визначено, що обладнання передається в комплекті. Склад кожного комплекту узгоджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі.

Так згідно акту прийому-передачі позивач передав, а орендар прийняв наступне майно: типову конструкцію «Чернігівське»5 х 10 м –1 шт. (вартістю 20000 грн.) та комплекти меблів «Чернігівське»(1+2) –6 шт. (вартістю 5400 грн.).

Спір виник внаслідок того, що після закінчення строку оренди відповідач в порушення умов договору не повернув частину отримано в оренду обладнання, а саме типову конструкцію «Чернігівське» 5 х 10 м. –1 шт., в зв‘язку з чим позивач вимагає його повернення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.1. договору орендар зобов‘язаний по закінченню терміну дії цього договору повернути орендодавцю обладнання у справному стані протягом 10 днів з моменту закінчення договору.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, матеріали справи свідчать, що в порушення умов п. 4.1. договору та ст. 785 Цивільного кодексу України відповідач після закінчення строку дії договору не повернув з оренди обладнання, а саме типову конструкцію «Чернігівське»5 х 10 м. в кількості 1 шт.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про зобов‘язання відповідача повернути позивачу обладнання, а саме типову конструкцію «Чернігівське»5 х 10 м. в кількості 1 шт. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов‘язати Фізичної особи –підприємця Алієва Ахмеда Магеррата (м. Київ, пр.. Лісний, 12Б, кВ. 10) повернути передане йому згідно акту прийому-передачі від 08.06.2009 обладнання, а саме типову конструкцію «Чернігівське»5 х 10 м. в кількості 1 шт. Товариству з обмеженою відповідальністю «Олга»(м. Київ, вул. Софійська, 10-А, код ЄДРПОУ 23507629).

3. Стягнути з Фізичної особи –підприємця Алієва Ахмеда Магеррата (м. Київ, пр. Лісний, 12Б, кВ. 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга»(м. Київ, вул. Софійська, 10-А, код ЄДРПОУ 23507629) 85 (вісімдесят п‘ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 06.04.2010.