Ухвала суду № 94959214, 17.02.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2179/15-ц

6/707/14/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про заміну сторони виконавчого провадження

17 лютого 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді – Миколаєнко Т.А.,

за участі секретаря судових засідань – Хандусь І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»; заінтересовані особи: Акціонерне товариство "Альфа-Банк», ОСОБА_1 ; про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником,-

в с т а н о в и в:

22 грудня 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до Черкаського районного суду Черкаської області із заявою про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, у якій просить суд замінити вибулого стягувача - ПАТ «Альфа-Банк» на правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал» щодо виконання рішення у справі № 707/2179/15-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500963083.

Свою заяву ТОВ «Вердикт Капітал» обґрунтовує тим, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 10 березня 2016 року, позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 задоволено, стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 500963083 від 27.10.2014 року в сумі 29 187 грн 22 коп., а також судовий збір у розмірі 291 грн 87 коп. Вказує, що 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500963083. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу № 2019 – 1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500963083. У подальшому, 16 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500963083. Посилаючись на те, що до ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі вищевказаних угод перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № 500963083 від 27.10.2014 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , заявник, на підставі ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, просить суд замінити вибулого стягувача його правонаступником.

Судове засідання було призначено на 19 січня 2021 року.

19 січня 2021 року розгляд справи було відкладено до 17 лютого 2021 року у зв`язку з неявкою заінтересованих осіб та відсутністю у суду на момент розгляду справи відомостей про вручення їм судових повісток.

17 лютого 2021 року сторони у судове засідання не з`явилися повторно, хоча про дату, час і місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Заявник у поданій до суду заяві про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, просив суд розгляд заяви здійснити без його участі.

Заінтересовані особи: АТ "Альфа-Банк» та ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань від них не надійшло.

Частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 3 статті 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Зважаючи на положення статті 442 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені заявником підстави для заміни сторони виконавчого провадження, суд дійшов наступних висновків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 10 березня 2016 року, позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 задоволено, стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» з аборгованість за кредитним договором № 500963083 від 27.10.2014 року в сумі 29 187 грн 22 коп., а також судовий збір у розмірі 291 грн 87 коп.

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500963083.

У подальшому, 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу № 2019 – 1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500963083.

Згодом, 16 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500963083.

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За змістом частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника у стадії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладена у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18).

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, частинами першою, другою та п`ятою статті 442 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Більше того, у ній прямо сказано про те, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відтак, по своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу, як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статтей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладена у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10 (провадження № 61-45900св18).

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), та від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18).

Стаття 129-1 Конституції України проголошує, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV визначено, що суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

У п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд"було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 р., Report of Judgments and Decisijns 1997-II, с. 510, п. 40).

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про замін у сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

З огляду на те, що право вимоги до боржник відступлено новому кредитору, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал», суд вважає за можливе змінити вибулого стягувача - ПАТ «Альфа-Банк» на правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»; заінтересовані особи: Акціонерне товариство "Альфа-Банк», ОСОБА_1 ; про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, - задовольнити.

Замінити стягувача – Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк» його правонаступником – Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місце знаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5 Б, м. Київ, 04053) щодо виконання рішення у цивільній справі № 707/2179/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500963083 від 27 жовтня 2014 року.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т. А. Миколаєнко