Ухвала суду № 94958225, 16.02.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2019/21

Провадження № 2/638/3232/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Поволяєва О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту», третя особа – ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі – ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» (ТОВ «Фінансова компанія «Маніту»), третя особа – ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів, в якому просила суд: визнати недійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Маніту»; визнати недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Маніту».

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, приходить до висновку щодо непідсудності справи Дзержинському районному суду м. Харкова, виходячи з наступного.

З заявлених позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 заявлена позовна вимога щодо визнати недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним 16 грудня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Маніту», предметом якого є житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до адміністративно-територіального поділу міста Харкова, місцезнаходження даного будинку відноситься до Київського району м. Харкова

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Стаття 30 ЦПК України визначає правила виключної підсудності, тобто підсудності, при якій розгляд певних категорій справ може розглядатися лише в чітко визначеному суді, передбаченому в ЦПК України. До таких справ не можуть застосовуватися правила загальної та альтернативної підсудності.

Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Підставою для визначення підсудності позовної заяви відповідному суду є висновок суду за наслідками попереднього правового аналізу змісту позовної заяви.

Так, для визначення підсудності позовної заяви відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України є наявність заявлених позивачем вимог, які б стосувались нерухомого майна.

У пункті 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2017 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що правила статті про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Таким чином, спори, що пов`язані з визнанням недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, повинні пред`являються до суду за місцезнаходженням майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року у справі № 461/6956/17.

Як вбачається з іпотечного договору, відступлення прав вимоги за яким просить визнати недійсним позивач, предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак справа підсудна Київському районному суду м. Харкова на підставі ч.1 ст. 30 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи наведене, суд передає справу на розгляд Київського районного суду м. Харкова.

Керуючись ч. 1 ст. 30, п.1 ч.1, ч. 3 ст. 31, ч.9 ст. 187, ст.ст. 258-261, 353-354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту», третя особа – ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів - передати на розгляд Київського районного суду м. Харкова (місцезнаходження: вул. Валентинівська, буд. 7-Б, м. Харків, 61168).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя О.В. Поволяєва