Рішення № 9495006, 12.05.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 р. Справа № 17/43

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг", проспект Науки, 41, оф. 442, м.Київ, 03028

до відповідача Підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 13782 грн. 36 коп.

Представники:

від позивача: не з"явилися

від відповідача: не з"явилися

встановив: заявлено позов про стягнення 13782 грн. 36 коп., в тому числі 12302 грн.07 коп. основного боргу, 1480 грн. 29 коп. пені.

В судовому засіданні 22.04.10 р. представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог. Представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання 06.04.10 р. та 22.04.10 не з"явився.

Ухвали суду від 19.03.10 р. та 06.04.10 р. відповідачем одержані, про що свідчать підписи уповноваженої на те особи у повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Згідно відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.04.10 р. місцем проживання підприємця ОСОБА_2 є АДРЕСА_1

Згідно п.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.03 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адреса відповідача, зазначена в ухвалах від 19.03.10 р. та 06.04.10 р. є достовірною.

На день розгляду справи в судове засідання 12.05.10 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на те, що ухвалою суду від 22.04.10 р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арис-Карт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" 01.07.03 р. був укладений договір доручення "1/07. Згідно умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" зобов"язався від імені та за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Карт" укладати з третіми особами угоди про надання останнім послуг по заправці їх автотранспорту та додаткових сервісних послуг на автозаправних станціях, що знаходяться за межами території України по пластикових картках "Арис".

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" та підприємцем ОСОБА_2 08.07.08 р. були укладені технологічно та економічно пов"язані договори №152, №152/1 та №152/2.

Згідно умов даних договорів позивач зобов"язався надати відповідачу послуги по заправці автотранспорту дизельним пальним на автозаправних станціях, розташованих в межах та поза межами території України відповідно, при пред"явленні пластикових карток, а відповідач зобов"язався проводити оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.1 даних договорів передбачено, що позивач передає відповідачу по акту пластикові картки в відповідно до уточненого асортименту та кількості, на умовах даних договорів та протоколів до них. Передача пластикових карток, якими відповідачу надавались послуги по заправці автотранспорту підтверджується актами прийому-передачі пластикових карток АВК-009935 від 10.07.08 р.

Відповідно до даних договорів позивачем відповідачу надано послуги по заправці його автотранспорту дизельним пальним на АЗС у кількості 3094 літри на загальну суму 20094 грн. 67 коп., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг та звірки взаєморозрахунків, наявними в матеріалах справи (а.с.23-25).

Як вбачається з актів прийому-передачі наданих послуг та звірки взаєморозрахунків №ЗкП-000058/152/2 від 31.10.08 р. та ЗкП-000059/152/2 від 30.11.08 р. рахунки - фактури отримані відповідачем своєчасно.Таким чином, позивач свої обов"язки по договорах №152, №152/1, №152/2 від 08.07.08 р. виконав повністю.

Пунктом 3.3 даного договору передбачено, що термін, в який відповідач оплачує вартість відпущеного палива і наданих послуг, включаючи винагороду, вказується в Протоколі узгодження умов розрахунків. Згідно протоколів узгодження умов розрахунків від 08.07.08 р. до договорів №152, №152/1 та №152/2 відповідач зобов"язувався сплачувати вартість послуг на протязі 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Однак, відповідач в порушення договірних зобов"язань здійснив часткову оплату за надані послуги в сумі 7792 грн. 60 коп., внаслідок чого борг відповідача станом на 01.03.09 р. становить 12302 грн. 07 коп.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що з моменту укладення договору між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань, крім випадків передбачених законом.

Пунктом 4.2 вищезазначених договорів передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати вартості послуг покупець повинен виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за період прострочення платежу (з 12.11.08р. по 12.05.09р.), згідно розрахунку позивача, становить 1480 грн.29 коп. та підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів, які б свідчили про оплату всього одержаного товару у строк встановлений договором відповідачем суду не подано. Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 13782 грн. 36 коп. і підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача 12302 грн.07 коп. основного боргу та 1480 грн. 29 коп. пені.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності з ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.202,509, 526,610, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг", проспект Науки, 41, оф. 442, м.Київ, 03028 (ідентифікаційний код 31745725) - 12302 грн.07 коп. основного боргу, 1480 грн. 29 коп. пені, 137 грн. 82 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

рішення підписане 17.05.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 17.05.10