Рішення № 9494831, 27.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.10 Справа № 12/51/10

за позовом Комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі”, 71630, Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул.Комсомольська, 11

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

71630, АДРЕСА_1;

71600, АДРЕСА_2

про стягнення 7101,73 грн.

суддя Владимиренко І.В.

Представники учасників:

від позивача Брацило О.В., на підставі довіреності № 05/029 від 13.01.2010р.

від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ

Первісно заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 6367,67грн. основного боргу, 341,65грн. пені, 392,41грн. втрат від інфляції за Договором на поставку теплової енергії № 168-т від 01.11.2003р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.10р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 12/51/10 з призначенням судового засідання на 31.03.2010р.

У судове засідання 31.03.2010р. представник відповідача не зявився, витребувані ухвалою суду від 05.03.2010 р. документи, необхідні для розгляду справи, суду не надав.

З метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України судом прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи до 27.04.2010 р.

Позивач неодноразово надавав заяву якою уточнював позовні вимоги. В судовому засіданні 27.04.2010р. представник позивача надав суду остаточну заяву, якою збільшив первісно заявлені позовні вимоги, а саме: просить стягнути з відповідача на користь позивача 8738,77грн. за поставку теплової енергії за Договором № 168-Т від 01.11.2003р. за період часу з 01.12.2009р. по 01.03.2010р.

Заява позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та приймається судом.

Розглядаються збільшені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 27.04.2010р. не прибув, проти позову не заперечив, письмовий відзив на позов, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про причини можливої неявки уповноваженого представника суд не попередив. Заяв про розгляд справи у відсутності представника відповідача до суду не надходило. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.03.2009р.

Згідно з “Нормативами частоти обліку перевезення, доставки пошти, вилучення кореспонденції з поштових ящиків і основні контрольні строки опрацювання і доставлення поштових відправлень, періодичних видань”, затверджених наказом Міністерства звязку України № 115 від 05.08.1994р. зареєстрованим в МЮУ 29.08.1994 р., за № 205/415, контрольний строк проходження кореспонденції, що пересилається по мережі пошти, при її здачі відправником до 12 години не повинно перевищувати - між районними центрами області - три дні.

При здачі кореспонденції після 12 годин термін проходження поштового відправлення збільшується на один день.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 224785, згідно якої фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: 71643, АДРЕСА_2.

Відповідач у справі № 12/51/10 є приватним підприємцем, таким чином, згідно зі ст. 28 ГПК України, повинен вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.

Доказів поважності причин неможливості явки в судове засідання і виконання законних вимог суду відповідач не надав.

Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка сторін чи їх представників в судове засідання не звільняє від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, обґрунтовує їх ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, умовами договору на поставку теплової енергії № 168-Т від 01.11.2003р. та підтримує їх з підстав, що викладені в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Позивач пояснив суду, що між позивачем та відповідачем 01.11.2003р. було укладено Договір про поставку теплової енергії № 168-Т.

Посилаючись на п.п. 6.1. 6.2. Договору, позивач обґрунтовує незаконність дій щодо невиконання відповідачем взятих на себе згідно з договором зобовязань по оплаті спожитої теплової енергії в обсягах та терміни, передбачені договором. Позивач вказує, що відповідачу було поставлено теплової енергії, з урахуванням збільшених позовних вимог, за загальний період з 01.12.2009р. по 01.03.2010р. включно на загальну суму 8031,88грн. Крім того, 16.11.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги. Згідно п. 1 даного Договору, підприємство надало споживачу розстрочку у погашенні заборгованості за комунальні послуги з теплопостачання що утворилися в КП “Дніпрорудненські теплові мережі” станом на 16.11.2009р. на суму 2860,48грн. з 16.11.2009р. по 30.11.2009р.

Відповідач не виконав свої зобовязання за Договорами щодо оплати отриманої теплової енергії в повному обсязі. Таким чином, заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію, спожиту за вказаний період складає 8031,88грн. і на час подання позовної заяви залишається непогашеною.

За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачу, згідно з уточненими позовними вимогами 385,10грн. пені, 321,79грн.- втрат від інфляцій.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2003р. між комунальним підприємством “Дніпрорудненські теплові мережі” (позивач у справі) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір про поставку теплової енергії № 168-Т.

Згідно з розділом 1 Договору, Постачальник взяв на себе зобовязання постачати Споживачу теплову енергію в необхідних йому обємах, а Споживач тим самим, зобовязався сплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбаченими даним Договором.

Пунктом 5.9. Договору визначено, що кожен місяць, не пізніше 4-го числа місяця, слідуючого за розрахунковим, представник Споживача повинен зявитися до енергопостачальної організації для оформлення та підписання Акту про надання послуг. В разі неявки Споживача для підписання Акту, він вважається дійсним, підписаний тільки з боку Енергопостачальної організації.

Згідно з пунктами 6.1. та 6.2. Договору, оплата за спожиту теплову енергію провадиться відповідно до Актів на відпуск комунальних послуг, виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату рахунків за предявлені послуги Споживач зобовязується сплатити на розрахунковий рахунок Енергопостачальній організації в повному обсязі в період 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунка.

16.11.2009р. між комунальним підприємством “Дніпрорудненські теплові мережі” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до розділу 1 даного Договору, підприємство надало споживачу розстрочку заборгованості за комунальні послуги з 16.11.2009р. по 30.11.2009р., що станом на 16.11.2009р. склала 2860,48грн.

Відповідно до п. 4 Договору, споживач зобовязався своєчасно погасити борг за житлово-комунальні послуги згідно з умовами, визначеними договором.

Відповідач виконав умови Договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги лише частково, за період з 17.11.2009р. по 14.12.2009р. на суму 1058,89грн.

Крім того, позивач, після укладання Договору реструктуризації, продовжував надавати послуги з надання теплової енергії за Договором № 168-Т з листопада 2009р. по лютий 2010р. включно, таким чином заборгованість за вказаний період склала 6230,29грн., відповідно до Актів на відпуск комунальних послуг та рахунків копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором про поставку теплової енергії № 168-Т та Договором про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 01.03.2010р. складає 8031,88грн. та до теперішнього часу не погашена, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник), зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обовязки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

Факт заборгованості відповідача в сумі 8031,88 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач свої зобовязання по договору виконав неналежним чином, документальних доказів погашення боргу суду не надав. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 8031 грн. 88 коп. основного боргу обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

За загальний період з листопада 2009р. по квітень 2010р. позивачем за прострочення грошового зобовязання нараховано відповідачу 321,79 грн. втрат від інфляції. Розрахунок збитків від інфляції перевірений у судовому засіданні та визнаний таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, за період часу з 01.12.2009р. по 23.04.2010р. позивач нарахував відповідачу 385,10 грн. пені.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору, за несвоєчасну оплату рахунків за теплову енергію сплачується пеня в розмірі 0,5% підлягаємої до сплати суми за кожен день прострочки, але не більш ніж подвійної облікової ставки НБУ.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений та визнаний судом обґрунтованим.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 385,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України; ст. ст. 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71600, АДРЕСА_2; Інд. № НОМЕР_1) на користь комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” (71630, Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Комсомольська, 11; р/р 26009059270001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32597943) 8031 (вісім тисяч тридцять один) грн. 88 коп. основного боргу, 385 (триста вісімсот пять) грн. 10 коп. пені, 321 (триста двадцять одна) грн. 79 коп. втрат від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 30.04.2010 р.

Суддя