Рішення № 9494780, 19.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.10 Справа № 4/364д/09-12/39д/10

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод”, (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-А)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26)

Про визнання пункту 8 додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. до договору на використання електричної енергії № 40 від 01.02.1993 р. в частині викладення Додатку № 13 в новій редакції недійсним

суддя Владимиренко І.В.

За участю представників:

Від позивача –Дробишевський О.А. –довіреність б/н від 06.04.2010 р.

Від відповідача –Козак Т.В. –довіреність № 213 від 14.09.2009 р.

30.10.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Відкрите акціонерне товариство “Запорізький арматурний завод”, м. Запоріжжя з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя про визнання недійсним пункту 8 Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. “Про внесення змін до договору № 40 від 01.02.1993 р. на використання електричної енергії” до Договору № 40 від 01.02.1993 р. на використання електричної енергії (зі змінами та доповненнями), укладеного між ВАТ “Запоріжжяобленерго” та ВАТ “Запорізький арматурний завод”, в частині викладення Додатку № 13 в новій редакції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.10.2009 р. (суддя Зінченко Н.Г.) порушено провадження у справі № 4/364д/09, судове засідання призначено на 08.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2009 р. провадження у справі № 4/364д/09 зупинялося до розгляду Запорізьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 01.09.2009 р. по справі № 22/141/08 та набрання рішенням по цій справі законної сили.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 16.02.2010 р. № 109 у зв’язку із закінченням повноважень судді Зінченко Н.Г. та надходженням заяви ВАТ “Запорізький арматурний завод”, м. Запоріжжя про поновлення провадження у справі № 4/364д/09 справу № 4/364д/09 передано на розгляд судді Владимиренко І.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.02.2010 р. справа № 4/364д/09 прийнята до розгляду суддею Владимиринко І.В., справі присвоєно № 4/364д/09-12/39д/10, у зв’язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, розгляд справи № 4/364д/09-12/39д/10 поновлено, судове засідання призначено на 18.03.2010 р.

З метою витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору, в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви до 14.04.2010 р. та до 19.04.2010 р.

18.03.2010р. на адресу господарського суду Запорізької області від ВАТ Запоріжжяобленерго” надійшли клопотання № 0906/5119 про зупинення провадження у справі до розгляду Запорізьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги ВАТ Запоріжжяобленерго” на рішення суду від 18.02.2010р., а також клопотання № 0906/5120 про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 24/24д/10 за позовом ВАТ “Запорізький арматурний завод” до ВАТ Запоріжжяобленерго” про спонукання виконувати умови договору № 40 від 01.02.1993р.

14.04.2010р. від ВАТ Запоріжжяобленерго” до господарського суду Запорізької області за № 0906/7283 надійшло клопотання про не розгляд клопотання № 0506/5119 від 18.03.2010р. Дане клопотання прийнято судом та задоволено.

Розглянувши клопотання ВАТ Запоріжжяобленерго” № 0906/5120 від 18.03.2010р. вислухавши присутніх представників сторін, суд вирішив залишити без задоволення дане клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи.

При розгляді даного клопотання відповідача та заперечень позивача судом не виявлено підстав для зупинення провадження по справі, а саме не виявлено неможливість розгляду даної справи до закінчення розгляду іншої справи, що передбачено ст.. 79 ГПК України.

В судовому засіданні 19.04.2010 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представниками сторін вступну і резолютивну частини рішення.

Судовий розгляд справи здійснювався із застосування технічних засобів фіксації судового процесу –програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 203, 215 ЦК України, приписах Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28 і полягають в наступному. 01.02.1993 р. між сторонами у справі був укладений Договір № 40 на використання електричної енергії. 01.03.2006 р. пунктом 8 Додаткової угоди б/н про внесення змін до Договору Додаток № 13 до Договору було викладено в новій редакції. Позивач вважає, що п. 8 Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. про внесення змін до Договору в частині викладення Додатку № 13 в новій редакції є незаконним, укладеним з порушенням матеріального права, у зв’язку з чим в силу ст., ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним. Так, в Додатку № 13 до Договору, викладеного в новій редакції пунктом 8 Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. про внесення змін до Договору, точка продажу електричної енергії Відповідачем Позивачу встановлена на ПС “Армаліт” ЦРП-6 на вводах №№ 1-2 з напругою в точці продажу 6 кВ. Встановлення точки продажу електричної енергії від Відповідача Позивачу в точці з напругою у 6 кВ стало підставою для визнання Позивача згідно п. 3.2 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого Постановою НКРЕ від 13.08.1998 р. № 1052 (в редакції Постанови НКРЕ від 15.12.2004 р. № 1217) споживачем електричної енергії 2-го класу. Як вважає позивач, при укладенні спірного пункту 8 Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. до Договору № 40 в частини викладення Додатку № 13 в новій редакції були порушені вимоги п. 1.4 Правил користування електричною енергією. Зокрема, на дату підписання Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. до Договору № 40 діяла редакція Правил НКРЕ, в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 р. № 910, згідно якої п.1.4 правил НКРЕ був викладений в наступній редакції: “1.4 Електрична енергія продається в точці продажу, розташування якої зазначається у відповідному договорі. Постачальник електричної енергії покриває усі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу, яка визначається постачальником електричної енергії на межах балансової належності електричних мереж, витрати на утримання яких, а також витрати на відшкодування іншим власникам електромереж передбачені тарифом на електричну енергію для споживачів.” Порушення вимог п.1.4 Правил полягало в тому, що в новій редакції Додатку № 13 до Договору № 40 була незаконно встановлена точка продажу електричної енергії від Відповідача до Позивача на ЦРП-6 на вводах №№ 1-2 з напругою в точці продажу 6 кВ, замість встановлення точки продажу електричної енергії від Відповідача до Позивача на вводах трансформатору силового ТДТН 63000/150-70У1, заводський № 108564 з напругою 150 кВт, що, відповідно, порушило права Позивача в частині визнання його споживачем електроенергії 1-го класу, замість визнаного як 2-го класу. Трансформатор в електричній мережі між Відповідачем та Позивачем (Відповідач –Трансформатор –ЦРП-6 –Позивач) знаходиться після ЦРП-6, ближче до Відповідача, відповідно, саме Трансформатор повинен бути межею балансової належності електроустановок споживача електричної енергії, яким є Позивач. Право власності Позивача на вказаний трансформатор підтверджується інвентаризаційною карткою № 9158 обліку основних засобів ДП “Запорізький арматурний завод”, правонаступником якого є Позивач у справі, технічним паспортом на трансформатор, заповненим 25.12.1984 р. ДП “Запорізький арматурний завод”. Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 01.09.2009 р. у справі № 22/141/08, яке у встановленому законом порядку набуло законної сили, за позивачем було визнано право власності на трансформатор силовий ТДТН 63000/150-70У1, заводський № 108564, рік випуску 1979 р., введення в експлуатацію –листопад 1984 р., інвентарний № 07406, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маліка, 31. Таким чином, трансформатор, як власність Позивача, не може на законних підставах знаходитись в електромережі Відповідача, що відбувається при встановленні точки продажу електричної енергії від Відповідача до Позивача на вводах на ЦРП-6 на №№ 1,2. З урахуванням викладеного, Позивач просить суд визнати п. 8 Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. до Договору № 40 в частини викладення Додатку № 13 в новій редакції недійсним, оскільки Додаток № 13 до Договору № 40 встановлює точку продажу електричної енергії на ЦРП-6 вводах №3 1,2 з порушення вимог п. 1.4 Правил НКРЕ, в редакції, яка діяла на 01.03.2006 р., оскільки в дійсності така точка продажу зобов’язана була бути встановленою на вводах Трансформатору.

Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечуючи проти позову, зазначив, що в момент укладання Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. до Договору № 40 від 01.02.1993 р. сторони керувались чинними на той час приписами в сфері електроенергетики. Зокрема, пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 р. (зі змінами та доповненнями), встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Відповідно до п. 1.2 Правил межа балансової належності –це точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або повного господарського відання. Пунктом 2.1 Правил передбачено, що межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем і електропередавальною організацією за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксується в акті розмежування балансової належності і експлуатаційної відповідальності сторін. Згідно з п. 1.4 цих же Правил точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії. Відповідно до умов Договору № 40 від 01.02.1993 р. межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Позивачем та Відповідачем встановлена на ПС “Армаліт” на вводах № 1 та № 2, яка зафіксована в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності електроустановок від 10.01.1986 р. Межа балансової належності була встановлена саме на вводах № 1 та № 2 ПС “Армаліт” , оскільки трансформатор ТДТН-63000/150/35/6, який є невід'ємною частиною ВРУ 154 кВ підстанції “Армаліт” належав на праві власності ЗЦПЕС ПЕС “Дніпроенерго”, правонаступником якого є ВАТ “Запоріжжяобленерго”. Відповідно до Додатку № 13 до Договору, викладеного в новій редакції пунктом 8 Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р., точка продажу електричної енергії встановлена на межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності з напругою 6 кВ. Таким чином, відповідач вважає, що в момент вчинення Договору № 40 від 01.02.1993 р. та Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. сторонами були дотримані вимоги Цивільного кодексу України, а також інших актів цивільного законодавства в сфері електроенергетики України. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що підставою для визнання п. 8 Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. недійсним позивач вказує визнання за ним права власності на силовий трансформатор підстанції “Армаліт” на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 01.09.2009 р. № 22/141/08, однак, на думку відповідача, визнання права власності на трансформатор не є підставою для визнання п. 8 Додаткової угоди недійсним, оскільки визнання права власності на трансформатор за позивачем не є підставою для ствердження про недотримання саме в момент вчинення правочину вимог ЦК України щодо змісту та інших актів цивільного законодавства України. Право власності на трансформатор визнано за позивачем з моменту винесення рішення суду, а саме, з 01.09.2009 р., дія якого не розповсюджується на період, що минув до його винесення. З урахуванням викладеного відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом з аналізу матеріалів справи, між ВАТ “Запоріжжяобленерго” (енергопостачальна організація, відповідач у справі) та ВАТ “Запорізький арматурний завод” (абонент, позивач у справі) 01.02.1993 р. був укладений Договір № 40 на користування електричною енергією (далі за текстом – Договір), відповідно до якого відповідач зобов’язався здійснювати поставку електричної енергії по регульованим тарифам відповідно до умов договору, а позивач зобов’язався своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, обумовлені даним Договором.

У подальшому до Договору укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни.

Так, 01.03.2006 р. пунктом 8 Додаткової угоди б/н про внесення змін до Договору Додаток № 13 “Точки продажу електричної енергії Споживачу” до Договору було викладено в новій редакції, згідно з якою точка продажу електричної енергії відповідачем позивачу встановлена на ПС “Армаліт” ЦРП-6 на вводах №№ 1-2 з напругою в точці продажу 6 кВ, тобто менше ніж 27,5 кВ.

Встановлення Додатком № 13 точки продажу електричної енергії відповідачем позивачу на ЦРП-6 на вводах №№ 1-2 з напругою в точці продажу 6 кВ, стало можливим завдяки тому, що відповідач не визнавав права власності позивача на трансформатор силовий ТДТН 63000/150-70У1, заводський № 108564, номер замовлення 63301/13, рік виготовлення – 1979 р., рік введення в експлуатацію –листопад 1984 р., завод-виготовлювач –Запорізький трансформаторний завод, інвентарний № 07406, який знаходиться за адресом: м. Запоріжжя, вул. Маліка, 31.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.09.2009 р. у справі № 22/141/08, яке постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.12.2009 р залишено без змін, за позивачем визнано право власності на трансформатор силовий ТДТН 63000/150-70У1, заводський № 108564, номер замовлення: 63301/13, рік виготовлення – 1979 р., рік введення в експлуатацію –листопад 1984 р., завод-виготовлювач –Запорізький трансформаторний завод, інвентарний № 07406, який знаходиться за адресом: м. Запоріжжя, вул. Маліка, 31.

Також відповідно до п. 1.1 Статуту ВАТ “Запорізький арматурний завод”, зареєстрованого розпорядженням виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів м. Запоріжжя № 100 від 03.02.1994 р., реєстраційний № 7745-дп, ВАТ “Запорізький арматурний завод” засноване відповідно до наказу Міністра машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України № 104 від 28.01.1994 р. шляхом перетворення державного підприємства Запорізький арматурний завод у відкрите акціонерне товариство відповідно до указу Президента України від 15.06.1993 р. № 210/93 “Про корпоратизацію державних підприємств”.

Згідно п. 3.3 зазначеного Статуту Товариство є правонаступником державного підприємства Запорізький арматурний завод.

Крім того, як встановлено господарським судом Запорізької області під час розгляду справи № 22/141/08 трансформатор силовий типу ТДТН-63000/150-70У1 (інвентарний номер 07406, рік випуску –1979, заводський номер 108564, введений в експлуатацію у листопаді 1984 року) перебував на балансі підприємства на момент корпоратизації і переданий до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, тобто у власність ВАТ “Запорізький арматурний завод”.

Таким чином, позивач є правонаступником майна корпоратизованого державного підприємства Запорізький арматурний завод.

Як свідчать фактичні обставини даної справи на дату підписання Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. до Договору № 40 від 01.02.1993 р. діяли Правила користування електричною енергією (далі за текстом –Правила), затвердженні постановою Національної комісії з питань регулювання Електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910.

Згідно пункту 1.4 Правил в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910 електрична енергія продається в точці продажу, розташування якої зазначається у відповідному договорі. Постачальник електричної енергії покриває усі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу, яка визначається постачальником електричної енергії на межах балансової належності електричних мереж, витрати на утримання яких, а також витрати на відшкодування іншим власникам електромереж передбачені тарифом на електричну енергію для споживачів. У разі придбання субспоживачем електричної енергії в точці продажу, яка не збігається з межею балансової належності його електроустановок, доставка належної субспоживачу електричної енергії до межі балансової належності його електроустановок оплачується цим субспоживачем відповідно до умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж з відповідним власником електричних мереж.

В пункті 1.2 Правил користування електричною енергією в редакції, яка діяла станом на час укладення Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. до Договору № 40 від 01.02.1993 р., викладені терміни та визначення, які вживаються в зазначених Правилах.

Так, у відповідності до вказаного пункту Правил електрична мережа –це сукупність електроустановок для передачі та розподілу електричної енергії; електроустановка – комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії; межа балансової належності – точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або повного господарського відання; точка продажу електричної енергії –межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію.

Таким чином, з системного аналізу термінів та визначень, зазначених в п. 1.2 Правил користування електричною енергією слідує, що у відповідності до приписів пункту 1.4 Правил НКРЕ точка продажу, як правило, установлюється на межі балансової належності електроустановок споживача.

Як вбачається з матеріалів справи, трансформатор ТДТН-63000/150-70У1 в ланцюзі, тобто в електричній мережі між відповідачем та позивачем, а саме: Відповідач –Трансформатор –ЦРП-6 –Позивач, знаходиться після ЦРП-6, ближче до відповідача.

Вказаний трансформатор, як власність позивача, не може на законних підставах знаходитись в електромережі відповідача, що відбувається при встановленні точки продажу електричної енергії від відповідача до позивача на вводах на ЦРП-6 на №№ 1,2.

За таких обставин, саме трансформатор повинен бути межею балансової належності електроустановок споживача електричної енергії, яким є позивач.

Таким чином, станом на день підписання позивачем та відповідачем Додатку № 13, а також на день укладення і підписання самої Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. про внесення змін до Договору, точка продажу відповідачем електричної енергії позивачу повинна була бути установлена на дійсній межі балансової належності електроустановок позивача, тобто на вводах трансформатору.

Встановлюючи Додатком № 13 точку продажу електричної енергії на вводах №№ 1-2 ЦРП-6, замість її встановлення на вводах трансформатору, фактично межа балансової належності електроустановки позивача була встановлена на ланцюгу всій мережі від відповідача до позивача ближче до позивача (в точці: ЦРП-6 вводах №№ 1-2) внаслідок чого трансформатор позивача який є дійсною межею балансової належності електроустановки позивача, незаконно залишився за межею (в точці: ЦРП-6 вводах №№ 1-2) фактично залишився в мережі відповідача.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що при укладенні спірного пункту 8 Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. до Договору № 40 від 01.02.1993 р. в частині викладення Додатку № 13 в новій редакції полягало в тому, що в новій редакції Додатку № 13 була незаконно встановлена точка продажу електричної від відповідача до позивача на ЦРП-6 на вводах №№ 1-2 з напругою в точці продажу 6 кВ, замість встановлення точки продажу електричної енергії від Відповідача до Позивача на вводах трансформатору силового ТДТН 63000/150-70У1, заводський № 108564 з напругою 150 кВт, що, відповідно, порушило права позивача в частині визнання його споживачем електроенергії 1-го класу, замість визнаного як 2-го класу, що є порушенням п. 1.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р. в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910.

У відповідності до положень Закону України “Про електричну енергію” та Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ від 17.10.2005 р. № 910, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 р. за № 1399/11679, споживачі електричної енергії зобов’язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, суд має достатні підстави для визнання недійсним пункту 8 Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. до Договору № 40 від 01.02.1993 р. на використання електричної енергії, укладеного між ВАТ “Запоріжжяобленерго” та ВАТ “Запорізький арматурний завод”, в частині викладення Додатку № 13 в новій редакції, оскільки нова редакція Додатку № 13 до Договору, затверджена оспорюваним пунктом Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р., є такою, що суперечить положенням п. 1.4 Правил користування електричною енергією.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав необгрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним пункту 8 Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. до Договору № 40 від 01.02.1993 р. на використання електричної енергії (зі змінами та доповненнями), укладеного між ВАТ “Запоріжжяобленерго” та ВАТ “Запорізький арматурний завод”, в частині викладення Додатку № 13 в новій редакції доведеними, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 203, 204, 215 ЦК України, Законом України “Про електричну енергію”, Правилами користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28, ст., ст. 33, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 8 Додаткової угоди б/н від 01.03.2006 р. до Договору № 40 від 01.02.1993 р. на використання електричної енергії (зі змінами та доповненнями), укладеного між ВАТ “Запоріжжяобленерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926) та ВАТ “Запорізький арматурний завод” (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-А, код ЄДРПОУ 14309190), в частині викладення Додатку № 13 в новій редакції.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-А, код ЄДРПОУ 14309190) 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя І.В.Владимиренко

Суддя