Рішення № 94947037, 16.02.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29282/20

Провадження № 2-а/127/475/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Крижанівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач просить поновити їй строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення №3664 від 09.12.2020 р.; визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області №3664 від 09.12.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 255 грн.; стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 420,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5700 грн.

Позов мотивований тим, що підставою для винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення № 3664 від 09.12.2020р. став протокол про адміністративне правопорушення від 03.12.2020р., відповідно до змісту якого було встановлено при моніторинговому обстеженні непродовольчого магазину не проводиться температурний скринінг продавців перед початком роботи, відсутня дистанційна розмітка, відсутні дезінфікуючі засоби для вологого прибирання, відсутнє місце збору засобів індивідуального захисту (масок, рукавичок), що є порушенням Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 р. та Постанови МОЗ України №17 від 09.05.2020 р. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст. 42 КУпАП.

Позивач вважає постанову по справі про адміністративне правопорушення №3664 від 09.12.2020р. необ`єктивною, такою, що прийнята з порушенням норм законодавства, а тому такою, що підлягає скасуванню.

Відповідачем неправильно визначено суб`єкт правопорушення, оскільки відповідно до п.8 Постанови № 17 від 09.05.2020р. «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» таким суб`єктом може бути лише суб`єкт господарської діяльності, а ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 і не може нести відповідальність за відсутність дезінфекційного засобу та не проведення поточної дезінфекції.

Також позивач вважає, що її дії неправильно кваліфіковані за ст. 42 КУпАП, тоді як КУпАП передбачена відповідальність за ст. 44-3 КУпАП «Порушення правил щодо карантину людей».

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначає про те, що в межах наданих повноважень при моніторинговому обстеженні непродовольчого магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідачем виявлено, що не проводиться температурний скринінг продавців перед початком роботи, відсутня дистанційна розмітка, відсутні дезінфікуючі засоби для вологого прибирання, відсутнє місце збору засобів індивідуального захисту (масок, рукавичок), що є порушенням Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 р. та Постанови МОЗ України №17 від 09.05.2020 р. Було складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.12.2020р. на ОСОБА_1 - продавця-консультанта магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за порушення санітарних норм при здійсненні продажу непродовольчими товарами, передбачене ст. 42 КУпАП. Будь-яких зауважень чи заперечень щодо виявленого порушення позивач не заявляла, тому за наслідками проведеного моніторингового обстеження 09.12.2020 року відповідачем було винесено постанову №3664 про накладення штрафу в сумі 255,00 грн. Адвокатом Манзюком Т.Ю. подано позовну заяву без додатків в порушення п.8 ч. 5 ст. 160, 161 КАС України, тому відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, отже докази про надання правової допомоги є недопустимими. На думку представника відповідача, докази щодо надання правової допомоги адвокатом Манзюком Т.Ю. є недопустимими, недостовірними та недостатніми, так як додані з порушенням вимог закону, що позбавило відповідача встановити дійсні обставини надання правової допомоги. Належним чином повідомлений про розгляд справи представник позивача - адвокат Манзюк Т.Ю. в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає вирішенню справи.

Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на аргументи, викладені у відзиві на позов.

Представник позивача подав клопотання про поновлення строку на звернення з цим позовом до адміністративного суду, мотивуючи тим, що оспорювану постанову винесено 09.12.2020 р., а вручено їй у приміщенні магазину лише 18.12.2020 р.

Наведені причини пропуску десятиденного строку (ст. 288 КУпАП) на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд вважає поважними, а відтак процесуальний строк підлягає поновленню.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази в справі, та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Начальником Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області прийнято постанову в справі про адміністративне правопорушення №3664 від 09.12.2020р., відповідно до якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 42 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн. 00 коп.

Підставою для винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення № 3664 від 09.12.2020р. є протокол про адміністративне правопорушення від 03.12.2020р., відносно продавця-консультанта ОСОБА_1 , в якому встановлено, що при моніторинговому обстеженні непродовольчого магазину «Все від 40» не проводиться температурний скринінг продавців перед початком роботи, відсутня дистанційна розмітка, відсутні дезінфікуючі засоби для вологого прибирання, відсутнє місце збору засобів індивідуального захисту (масок, рукавичок), що є порушенням Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 р. та Постанови МОЗ України №17 від 09.05.2020 р., чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст.42 КУпАП.

Суд дійшов до переконання про те, що постанова в справі про адміністративне правопорушення №3664 від 09.12.2020р. прийнята з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню.

Положеннями частин 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Для того, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідачем неправильно визначено суб`єкт правопорушення, оскільки відповідно до п.8 Постанови №17 від 09.05.2020р. «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», суб`єкт господарської діяльності повинен забезпечити :

- постійну наявність рідкого мила, антисептиків та паперових рушників в санвузлах (за їх наявності). Використання багаторазових рушників заборонено;

- інформування клієнтів щодо встановлених обмежень та умов обслуговування в закладі та на офіційних сторінках в мережі Інтернет та соціальних мережах;

- вологе прибирання виробничих приміщень та поверхонь, місць контакту рук працівників і відвідувачів (ручки дверей, місця сидіння, раковини, столи тощо з використанням миючих та дезінфекційних (в кінці зміни) засобів не рідше, ніж кожні 2 години, перед відкриттям та після закінчення робочого дня/зміни;

- централізований збір використаних засобів індивідуального захисту, паперових серветок в окремі контейнери (урни) з кришками та одноразовими поліетиленовими пакетами з подальшою утилізацією;

- обмеження масових зборів працівників в закритих приміщеннях;

- тимчасове відсторонення від роботи осіб з групи ризику (особи, які досягли 60-річного віку, особи, які мають хронічні захворювання, що пригнічують імунітет та хронічні захворювання легень).

Відповідно до п.9 Постанови № 17 від 09.05.2020р. «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», працівники повинні:

- регулярно мити руки з милом або обробляти їх спиртовмісними антисептиками не рідше ніж раз на 3 години, та після відвідування громадських місць, використання туалету, прибирання, обслуговування тощо;

- утримуватись від контактів з особами, що мають симптоми респіраторних захворювань - кашель, лихоманка, ломота в тілі тощо;

- самоізолюватись у разі виникнення симптомів респіраторних захворювань.

ОСОБА_1 , про що зазначено в протоколі від 03.12.2020р., є продавцем-консультантом (працівником) і перебуває у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , відтак вона не може підлягати відповідальності за відсутність дезінфекційного засобу та не проведення поточної дезінфекції. Такі обов`язки покладено на суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 7 цієї ж Постанови працівники закладів торгівлі, в тому числі які видають замовлення та здійснюють розрахунок, повинні бути одягнені в медичну маску або респіратор та одноразові рукавички (засоби індивідуального захисту (далі ЗІЗ). Після кожного зняття ЗІЗ та одягання чистої маски (респіратора), одноразових рукавичок працівник повинен ретельно помити руки з милом або обробити антисептичним засобом. Адміністрація закладу повинна провести навчання серед працівників щодо правил використання ЗІЗ, їх утилізації та забезпечити контроль за використанням ЗІЗ. Відтак, відповідальність за збір використаних ЗІЗ покладається на суб`єкта господарювання, яким є фізична особа-підприємець, з якою позивач перебуває у трудових відносинах.

Протокол про адміністративне правопорушення повинен містити всю необхідну інформацію щодо неправомірних дій чи бездіяльності особи, що забезпечить їх правильну кваліфікацію та притягнення особи до відповідальності за належною статтею Кодексу.

Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 03.12.2020 р. не підтверджені належними та допустимими доказами, які б доводили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 42 КУпАП.

В протоколі не зазначені відомості про свідків нібито вчиненого правопорушення.

Обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам, які мали місце, що підтверджує відсутність ще одного обов`язкового елементу складу правопорушеня - об`єктивної сторони, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до ст. 247 п. 1, ст. 284 ч. 1 п. 3 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Законом № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей» такого змісту:

«Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Отже, адміністративна відповідальність може настати за:

- порушення загальних санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, які передбачені актами законодавства, зокрема Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

- порушення правил щодо карантину, які передбачені актами законодавства, зокрема Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

- порушення рішень органів місцевого самоврядування, якими передбачено заходи боротьби з інфекційними хворобами.

Адміністративна відповідальність за цією статтею настає не тільки за порушення правил і норм під час карантину, а за будь-яке порушення загальних санітарних норм, які закріплені у законодавчому акті. Словосполучення «іншими актами законодавства», на переконання суду, стосується саме «правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм», а не «з питань боротьби з інфекційними хворобами». Як наслідок, будь-яке порушення санітарної норми можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.

До такого висновку можна дійти, провівши тлумачення п. 5 Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами, затвердженими наказом МОЗ від 08.06.2015 № 325. Положеннями цього пункту передбачено, що «у місцях первинного утворення відходів повинні бути запасні ємності (пакети або контейнери) для збирання відходів». Це правило є санітарно-протиепідемічним і його порушення передбачене в диспозиції ст. 44-3 КУпАП. Відповідальність за порушення санітарних норм передбачена і статтею 42 КУпАП.

Порівнюючи склади адміністративних правопорушень за ст.ст. 42 і 44-3 КУпАП, можна дійти висновку, що вони є одного виду щодо відповідальності за порушення загальних (не карантинних) санітарних норм.

З огляду на викладене відповідачем не правильно кваліфіковано правопорушення за ст. 42 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.

Судові витрати позивача складаються із сплаченого судового збору в розмірі 420,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5700 грн.

Судовий збір підлягає компенсації позивачу у повному обсязі.

Витрати на професійну правничу допомогу, на переконання суду, підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) судом висловлено правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а такожозрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пункті 269 Рішення у справі "Еаst/West Аlliапсе проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Іаtridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з положеннями частин 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на те, що справа є нескладною, розмір адміністративного стягнення, накладений на позивача є незначним - 204 грн., та керуючись ст.134 КАС України, суд визначає розмір відшкодування таких витрат - 500 грн.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 42, 44-3, 247 п. 1, 283, 284 ч.1 п.3, 287-289 КУпАП, ст. ст. 2, 5-9, 72-79, 134, 139, 245-246, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення №3664 від 09.12.2020 р.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області №3664 від 09.12.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 255 грн.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 420,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України відомості про учасників справи :

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, 21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, 19, код ЄДРПОУ 40310643.

Суддя