Рішення № 94945913, 01.02.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/1373/21

В справі № 760/15914/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Шпори М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Моторного /транспортного/страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, суд

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 11 892, 81 гр. страхового відшкодування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, в зв`язку з чим провадження в справі було зупинено.

Ухвалою суду від 05 серпня 2020 року провадження в справі було поновлено.

Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року від Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори було витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2

05 жовтня 2020 року до суду надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_2 з якої вбачається, що спадщину прийняла його мати ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 01 грудня 2020 року до участі в справі було залучено ОСОБА_1 як правонаступника померлого відповідача ОСОБА_2 .

При зверненні до суду позивач посилався на те, що 18 грудня 2015 року в м. Києві на вул. Металістів мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Mitsubishi», державний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , та «Nissan Infiniti», державний № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_4 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди були пошкоджені транспортні засоби.

Відповідно до Постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу, застрахована не була.

Виходячи з цього потерпіла в даній дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3 звернулася з заявою про відшкодування шкоди, заподіяної їй внаслідок ДТП.

Для підтвердження розміру завданої шкоди було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до Звіту № 15/12-А14 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Infiniti», державний № НОМЕР_2 , становить 11 370,61 гр.

Вказана сума була виплачена потерпілій особі в ДТП платіжним дорученням № 2411рв.

Крім цього, було сплачено 522, 20 гр. за послуги аварійних комісарів по даній справі, що підтверджується платіжним дорученням № ООООООІрв та Актом виконаних робіт від 02 лютого 2016 року.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Після відновлення провадження представник позивача до суду не з`явився, подав клопотання про розгляд справи в його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

Про причину неявки суд до відома не поставила.

Судові повістки, що направлялися на її адресу, поверталися до суду без вручення.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами, без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п.п. «а» п. 41.1. ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Судом встановлено, що 18 грудня 2015 року в м. Києві на вул. Металістів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Mitsubishi», державний № НОМЕР_1 . під керуванням ОСОБА_2 , та «Nissan Infiniti», державний № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_4 .

В результаті дорожньо-транспортної транспортні засоби були пошкоджені.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності.

Відповідно до Звіту № 15/12-А14 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Infiniti», державний № НОМЕР_2 , становить 11 370,61 гр.

В зв`язку з відсутністю у ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди чинного Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивачем було здійснено регламентну виплату потерпілій особі в ДТП в розмірі 11 370,61 гр., що підтверджується наказом № 2411 та платіжним дорученням № 2411рв.

Крім цього, було сплачено 522, 20 гр. за послуги аварійних комісарів, що підтверджується платіжним дорученням № ООООООІрв та Актом виконаних робіт від 02 лютого 2016 року.

/ а.с. 4 - 15, 17 - 20 /

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Зі спадкової справи № 258/2019, заведеної 27 березня 2019 року Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою, вбачається, що спадщину прийняла його мати ОСОБА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину №2-491 від 14 червня 2019 року, спадщину за законом, яка складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 прийняла відповідач.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину № 2-454 від 14 червня 2019 року, спадщину за законом, яка складається з квартири АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_2 прийняла відповідач.

/ а.с. 140 - 171 /

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

З точки зору закону в разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Для цього суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин щодо відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, винним в якій було визнано спадкодавця.

При спадкуванні борги спадкодавця - це майнові зобов?язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати це зобов?язання. Обов?язок доказувати борги померлого накладається на самого кредитора.

Тобто, при зверненні до спадкоємців позивач зобов?язаний представити документи, що підтверджують його вимоги.

Так, позивачем було надано докази того, що вказана дорожньо-транспортна пригода мала місце за вини ОСОБА_2 .

Відповідно до п.39.1, 39.2.1 ст.39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Тобто, у відносинах, що виникли між сторонами, ОСОБА_2 був боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредитор вправі протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, звернутися зі своїми вимогами по боргах спадкодавця до його спадкоємців незалежно від наступу строків вимоги.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, яка з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватись судами.

Виходячи з даної правової позиції вимоги за позовом до спадкоємця про відшкодування шкоди, вчиненої дорожньо-транспортною пригодою, не може вважатися належним способом захисту порушеного його права, оскільки правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 припинилися у зв`язку зі смертю останнього, а його спадкоємець учасником вказаної дорожньо- транспортної пригоди не була.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З точки зору закону при вирішенні спору суд повинен надати обєктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про відутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст.3, 6,15, 16, 1216, 1218, 1281, 1282, 1191, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 102, 103, 109, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові Моторного /транспортного/страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л .А. Шереметьєва