Постанова № 9494027, 14.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 квітня 2010 р. № 2-а- 437/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тацій Л.В. при секретарі судового засідання Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Шевченко А.О., діє на підставі довіреності від 10.11.2009 року;

представника відповідача 1 -Нос В.В., діє на підставі довіреності від 10.03.2010 року за № 36/01-2336;

представника відповідача 2-не прибув;

прокурора Крупка А.А., діє на підставі посвідчення № 50.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Закритого акціонерного товариства «Новий Стиль»

до Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства у Харківській області

провизнання протиправною та скасування картки відмови, рішення та стягнення суми, зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Новий Стиль» (далі ЗАТ «Новий Стиль»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/2009/000507 від 30.07.2009 року, визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002051/1 від 29.07.2009 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль» надмірно сплачене ввізне мито 2753,15 грн. та надмірно сплачений ПДВ 11563,21 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль» витрати по сплаті державного мита за звернення до суду в розмірі 147,01 грн.; зобовязати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області списати в безспірному порядку з рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль» суму надмірно сплаченого ввізного мита 2753,15 грн., ПДВ 11563,21 грн. та витрат Позивача по сплаті державного мита за звернення до суду в розмірі 147,01 грн.

До участі у справі в якості представника інтересів держави в особі Харківської митниці залучено прокуратуру Київського району м. Харкова.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на наступне. Харківською митницею не доведено обґрунтованість застосування резервного методу оцінки митної вартості, та незастосування послідовно кожного методу визначеного статтею 266 Митного Кодексу України. Таким чином, на думку позивача, у відповідача були всі дані для визначенні митної вартості за ціною угоди товарів, що імпортуються, а картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон Україні № 800000003/2009/000507 від 30.07.2009 року винесено з порушенням норм чинного законодавства України. Подані для митного оформлення документи є достатніми для визначення митної вартості товарів за 1-м методом оцінки митної вартості (за ціною договору).

Представник відповідач, Харківської митниці, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне. При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості позивачем з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В звязку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівнів на ідентичні та подібні товари, що оформлювалися іншими митницями по митній системі в максимально наближений час та декларантом не було надано калькуляцію собівартості виробника, митним органом було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди). Також неможливо було застосувати інші методи визначення вартості, у звязку з чим митним органом було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів до найменшого рівня митної вартості із застосуванням 6-го методу.

Представник відповідача, Головного управління державного казначейства у Харківській області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без участі представника відповідача (а. с. 216). Крім того, в заяві відповідач 2 зазначив, що, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1232 «Питання Державного казначейства України» в функції органів Державного казначейства України не входить контроль за сплатою обовязкових митних зборів та платежів, та визначення відповідності митного оформлення діючому законодавству.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з підстав та мотивів, наведених Харківською митницею.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 1, прокурора, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, повязаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Митним Кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Судом встановлено, що 14.04.2009року між Позивачем (Покупець) та фірмою MABA PLAST (Постачальник) укладено Контракт № 14042009, на виконання умов якого позивач придбав полыпропылен реглянулят. Відповідно до п. 1.3, 4.1, 5.1, 5.2 Контракту асортимент товару визначається в інвойсах та специфікаціях до контракту, загальна сума контракту складає 1000000 євро, умови оплати авансовий платіж або по факту отримання товару, умови поставки EXW (франко-завод) (а.с. 13-17).

Відповідно до специфікації № 3 від 22.07.2009 року (а.с. 18) постачальник поставив позивачу та на підставі інвойсу № 09-DEX/7 від 22.07.2009 року (а.с. 19) позивачем було сплачено постачальнику вартість регранулята чорного PP MFI 15 в кількості 20000 кг., що підтверджується копією платіжного доручення на суму 10400 євро (а.с. 55).

Також Позивачем були понесені витрати на транспортування товару до кордону України в розмірі 4000 грн., що підтверджується договорами з експедитором, перевізником, рахунками, актом здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 102-106, 108).

Фактична сплата ЗАТ «Новий стиль» витрат на доставку товару підтверджується копією платіжного доручення з відміткою банку за № 9686 від 27 серпня 2009 року (а.с. 109).

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем була подана вантажно митна декларація (далі - ВМД) ІМ 40 № 800000003/9/343150 від 28.07.2009 року (а.с. 110-111) та товаросупровідні документи. В поданій декларації було заявлено до митного оформлення регранулят чорний РР МF15 в кількості 20000 кг., митна вартість 114140,01 євро (графа 22 ВМД), курс валюти (10,975001), вартість 118140,01 грн. (графа 12 ВМД).

Вказана вартість товару складається з фактурної вартості фактично сплаченої позивачем за придбаний товар 114140,01 грн. на підставі контракту (10400 євро по курсу НБУ на момент подачі ВМД 10,975001 грн.- платіжне доручення № 343 від 22.07.09, та вартості транспортних послуг на транспортування товару до кордону України 4000 грн. - платіжне доручення № 9686 від 27.08.09 з відміткою банку.

Також позивачем була подана декларація митної вартості № 800000003/9/343150 від 28.07.09, де заявлена декларантом вартість товару за кодом 3902300090 10764,46 євро (118140,01 грн. за курсом НБУ) (а.с. 145-146).

Митна вартість була визначена позивачем відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України за ціною угоди, на підтвердження обґрунтованості застосування методу оцінки товару за ціною угоди, позивач надав відповідачеві наступні документи: міжнародний Контракт з фірмою постачальником MABA PLAST № 14042009 від 14.04.2009 року, специфікацію № 3 від 22.07.2009р. до Контракту, в якій сторони узгодили асортимент, кількість, вартість товару; інвойс № 09-DЕХ/7 від 22.07.2009 р. до Контракту, виставлений постачальником; платіжне доручення № 343 від 22.07.2009 р., що підтверджує факт оплати товару позивачем в сумі 10400 євро; міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) № А 0019456, яка підтверджує факт отримання і перевезення товару; договір на організацію міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом; рахунок перевізника; довідку про витрати перевізника Позивача на перевезення товару; сертифікат походження товару № РL/МF/АD 0081529; експортну вантажно-митну декларацію; статут ЗАТ «Новий Стиль» та статут фірми MABA PLAST на підтвердження того, що Позивач та постачальник не є повязаними особами.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару Відділом контролю митної вартості та номенклатури Харківської митниці 29.07.2009 року оформлено Рішення про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) № 800000017/2009/002051/1 (а.с. 114), при цьому відповідачем застосовано шостий (резервний ) метод визначення митної вартості, згідно якого митна вартість товарів визначена у розмірі 15838,53 євро.

Як підставу прийняття рішення зазначено: наявність сумніву у зазначеній у ВМД вартості.

Відповідачем 29.07.2009 р. на декларації митної вартості форми ДМВ-1 зроблено відмітку: «Здійснено митну оцінку товарів».

У звязку з необхідністю внесення змін у ВМД ІМ 40 № 800000003/9/343150 від 28.07.2009 року після проведення митної оцінки товарів, в проведенні митного оформлення товарів за ВМД № 800000003/9/343150 Харківською митницею було відмовлено, оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000003/2009/000507 від 30.07.2009 року (а. с. 115).

Позивач не погодився з завищенням митної вартості та карткою відмови і листом № 2009/1550 звернувся до Харківської митниці з проханням дозволити випуск товару у вільний обіг (а.с. 116). Після отримання такого дозволу (а.с. 117-118) ЗАТ «Новий стиль» надав до Харківської митниці ВМД № 800000003/9/343194, зазначивши митну вартість, визначену Відповідачем у розмірі 172007,7 грн. (15838,53євро х 10,86008 грн. за курсом НБУ на момент подачі ВМД) та здійснив оплату ввізного мита в розмірі 5% від митної вартості - 8600,39 грн. та ПДВ 20% - 36121,62 грн. з визначеної відповідачем митної вартості, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 119-122).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 11 Митного кодексу України встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

Відповідно до статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Статтею 70 Митного кодексу України визначено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Згідно зі статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно ст. 88 Митного Кодексу України декларант виконує всі обовязки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобовязаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу предявити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Базою (основою) оподаткування митними платежами є митна вартість товару.

Митна вартість товару це величина розрахункова. Порядок її розрахунку регламентований ст.ст. 259-273 Митного кодексу України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (ст. 259 МК України).

Статтею 262 МК України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Судом встановлена, що заявлена митна вартість товарів відповідає ціні, що була фактично сплачена позивачем, і дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Згідно ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Статтею 266 МК України запроваджено шість методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, зокрема: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Частина 2 цієї статті Кодексу встановлює, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Позивач визначив митну вартість у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній у специфікації № 3 від 22.07.2009 року (а.с. 18) до зовнішньоекономічного контракту № 14042009 від 14. 04. 2009 року.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність дій чи бездіяльність субєкту владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач обґрунтовує незастосування першого методу визначення митної вартості тим, що відсутні документи щодо підтвердження відсутності впливу взаємозалежності та можливе перерахування прибутку; ціна угоди залежить від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати, використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Між тим, в матеріалах справи містяться докази надання позивачем всіх необхідних документів, за допомогою яких можливо визначити митну вартість товару за першим методом, а саме: міжнародний Контракт з фірмою постачальником MABA PLAST № 14042009 від 14.04.2009 року, специфікація № 3 від 22.07.2009р. до Контракту; інвойс № 09-DЕХ/7 від 22.07.2009 р. до Контракту; платіжне доручення № 343 від 22.07.2009 р., що підтверджує факт оплати товару позивачем в сумі 10400 євро; міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) № А 0019456, яка підтверджує факт отримання і перевезення товару; договір на організацію міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом; рахунок перевізника; довідка про витрати перевізника Позивача на перевезення товару; сертифікат походження товару № РL/МF/АD 0081529; експортна вантажно-митна декларація; статут ЗАТ «Новий Стиль» та статут фірми MABA PLAST на підтвердження того, що Позивач та постачальник не є повязаними особами; ВМД країни відправника, калькуляція собівартості, прас-лист.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано висновок спеціаліста-товарознавця ДП фірми «Універсал-експерт» за № 79 від 10.07.2009 року, який підтверджує вартість товару для митного оформлення (а.с. 62-64).

Відповідно до п. 1.20.1. ст. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги), передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку таких товарів. Звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про ціни та ціноутворення», політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання. Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення конюктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» - контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються субєктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та Пропозицій, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угод (контрактів).

Статтею 273 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

При застосуванні резервного методу, незважаючи на певну гнучкість, обовязковою вимогою до всіх базових цінових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх привязка до конкретного товару. Така умова встановлена статтею 273 Митного кодексу України і передбачає, що для визначення митної вартості товарів не може використовуватися довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів.

Ця норма не допускає використання як основи для розрахунку митної вартості товару, будь-яких орієнтовних, індикативних, середньоконтрактних та інших цін на товари, що є розрахунковими середніми даними на узагальнені групи товарів.

Тобто ціна, що використовується як основа для обчислення митної вартості товарів має базуватись на реальній, обґрунтованій ціновій інформації на конкретний товар, опис якого містить дані (комерційна назва товару, опис, відомості про виробника, матеріал, технічні характеристики, тощо), що дозволяють його однозначно ідентифікувати.

У відповідності до п.7 ч.3 ст. 273 Митного Кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті зокрема на підставі довільної чи фіктивної вартості або системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.

Для визначення митної вартості регрануляту використані дані витягу з бази даних Державної митної служби України щодо рівня митної вартості подібних товарів (а.с. 211-215), при цьому Харківською митницею не були враховані різниця в виробниках, торговельних марках, розмірах партії товару, характеристиках товару, що безумовно є фактором, який впливає на ціну товару.

Враховуючи, що позивачем надані чисельні докази, які підтверджують реальну ціну товару за контрактом, в специфікації до зовнішньоекономічного контракту з фірмою постачальником MABA PLAST № 14042009 від 14.04.2009 року, по даним видам товарів державне регулювання цін не здійснюється, суд приходить до висновку, що відсутні будь -які обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.

Внаслідок збільшення відповідачем митної вартості товару у Рішенні № 800000017/2009/002051/1 від 29.07.2009 року, а саме, митну вартість збільшено з 118140,01 грн. (митна вартість за ціною контракту і транспортні витрати) до 172007,7 грн., тобто значно збільшено базу для визначення податку на додану вартість.

Позивачем фактично сплачено ввізне мито в розмірі 5% від митної вартості 8600,39 грн. та 36121,62 грн. - ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку (а.с. 122), а у разі визначення митної вартості за ціною контракту позивач повинен був сплатити ввізне мито в розмірі 5847,24 грн., а ПДВ 24558,41 грн.

Таким чином, переплата мита склала 2753,15 грн., ПДВ -11563,21 грн.

Відповідно до ч.6 ст.264 Митного кодексу України, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Фактична сплата зазначених коштів підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

У відповідності до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для стягнення надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість загальною сумою 14316,36 грн. з державного бюджету.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено факти порушення Харківською митницею зазначених критеріїв, а тому суд вважає, що дії не вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

З положень наведеної норми процесуального закону вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Суд зазначає, що наявність сумнівів, припущень не може бути покладена в основу висновків суду. Позиція митного органу ґрунтується виключно на праві визначати митну вартість, це дійсно є повноваженнями митного органу. При цьому суд зазначає що наявність компетенції, не означає автоматичну правомірність як застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості, як способу реалізації митницею владних управлінських функцій, так і те, що митний орган не зобовязаний обґрунтувати, доводити правомірність визначення ним митної вартості.

Встановлені вище факти та приписи нормативно-правових актів дають підстави суду для висновку про невідповідність рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002051/1 від 29.07.2009 року Харківської митниці картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/2009/000507 від 30.07.2009 року вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується позовних вимог позивача, щодо зобов'язання Головного управління Державного казначейства України в Харківській області списати в безспірному порядку з рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України на користь ЗАТ “Новий Стиль” суму надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ, та витрати позивача по сплаті державного мита за звернення до суду, суд зазначає що у відповідності до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В даному випадку ні Головним управлінням Державного казначейства України в Харківській області, ні управлінням Державного казначейства України в м. Харкові не порушено прав позивача на отримання надміру сплачених сумм, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Коституції України, ст. 25, 48, 50 Бюджетного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про ціни та ціноутворення», ст.ст. 1, 11, 78, 88, 262, 264, 265, 266, 267 Митного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 11, 69, 71, 86, 94, 128, 136, 160, 161, 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Новий Стиль» до Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства у Харківській області про визнання протиправною та скасування картки відмови, рішення та стягнення суми, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 800000003/2009/000507 від 30.07.2009 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002051/1 від 29.07.2009 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Новий Стиль”( ідентифікаційний код 32565288, місцезнаходження: вул. Комсомольське шосе, 88, м. Харків, 61020) надмірно сплачене ввізне мито 2753,15 (дві тисячі сімсот п'ятдесят три грн. 15 коп.) грн. та надмірно сплачений Податок на додану вартість - 11563,21 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят три грн. 21 коп.) грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Новий Стиль”(ідентифікаційний код 32565288, місцезнаходження: вул. Комсомольське шосе, 88, м. Харків, 61020) витрати по сплаті державного мита в розмірі 145,88 (сто сорок пять грн.. 88 коп. ) грн.

7. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2010 року.

Суддя Тацій Л.В.