Рішення № 94935812, 14.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2021 року №826/23712/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного позовного адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Літвінова А.В.) від 27 червня 2017 року в адміністративній справі №826/23712/15 (далі - справа) за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 р. №0004071701 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

При цьому, постановою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року вказані вище постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для подальшого розгляду і вирішення справи визначено суддю Шрамко Ю.Т.

Так, ухвалою суду від 28.01.2019 р. справу прийнято до провадження судді Шрамко Ю.Т., розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, ухвалою суду від 06.11.2020 р. замінено відповідача у справі на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач).

Крім того, ухвалами суду від 06.11.2020 р. витребувано:

- у позивача засвідчену копію договору кредиту №42.07-07/235 від 21 травня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", а також письмову інформацію разом із її документальним підтвердженням щодо суми коштів, сплачених позивачем на виконання вказаного договору;

- у Акціонерного товариства "Альфа-Банк" належним чином засвідчену копію договору кредиту №42.07-07/235 від 21 травня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", а також письмову інформацію разом із її документальним підтвердженням щодо суми коштів, сплачених позивачем на виконання вказаного договору.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем з порушенням вимог законодавства, зокрема, сума грошових зобов`язань розрахована безпідставно.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

З 15 по 19 червня 2015 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року, за результатами якої відповідачем складено акт №545/26-54-17-01-17-2972610458 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 31750,14 грн.;

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України - неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 25.06.2015 р. прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004071701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 39857,67 грн., з яких 31750,14 грн. - за основним платежем, та 8107,53 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказане вище податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

З Акту перевірки вбачається, що його висновки ґрунтуються на тому, що позивачем в 2014 році отримано дохід у розмірі 188198,48 грн., у вигляді додаткового блага, а саме, сума боргу позивача за кредитом перед ПАТ "Укрсоцбанк" анульована кредитором.

Судом встановлено, що 21.05.2007 року між позивачем, як позичальником, та ПАТ "Укрсоцбанк", як кредитором, укладено Договір кредиту №42.07-07/235.

Разом з тим, 15.08.2014 року між ПАТ "Укрсоцбанк", як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено Договір про внесення змін №2 до Договору кредиту №42.07-07/235 від 21.05.2007 року, згідно якого станом на дату укладання даного договору про внесення змін заборгованість за Договором кредиту складає 36774,47 дол. США - за кредитом (п. 2.1 Договору), та 15919,43 дол. США - по процентам за користування кредитом (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 - п. 3.2.2 вказаного вище Договору про внесення змін №2, "3. Сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, які викладені в договорі кредиту (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього):

3.1. Встановити, що погашення залишку заборгованості Позичальника за Кредитом в сумі, зазначеній п. 2.1 цього Договору про внесення змін здійснюватиметься Позичальником одноразово не пізніше 15 серпня 2014 р., визначених Договором кредиту з урахуванням положень цього Договору про внесення змін;

3.2. Встановити, що погашення заборгованості позичальника за процентами в сумі, зазначеній в п. 2.2. цього Договору про внесення змін здійснюватиметься Позичальником наступним чином:

3.2.1. заборгованість в сумі 1591,95 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто один) долар США 95 центів, погашається одноразово не пізніше 15 серпня 2014 року, на умовах, визначених Договором кредиту з урахуванням положень цього Договору про внесення змін;

3.2.2. заборгованість в сумі 14327,48 (чотирнадцять тисяч триста двадцять сім) долари США 48 центів погашається одноразово не пізніше 15 серпня 2014 року, на умовах, визначених Договором кредиту з урахуванням положень цього Договору про внесення змін".

При цьому, відповідно до п. 3.9 вказаного вище Договору про внесення змін №2, "у разі належного виконання Позичальником умов, які викладені в п. 3.1., 3.2.1. цього Договору про внесення змін, залишкова заборгованість Позичальника перед Кредитором за Договором кредиту (а саме, залишкова заборгованість за процентами, зазначеними у п. 3.2.2. цього Договору про внесення змін, підлягає анулюванню (прощенню). При цьому, штрафні санкції за Договором кредиту не застосовуються. Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається перший банківський день, наступний за датою виконання Позичальником зазначених вище умов (тобто, за датою здійснення Позичальником передбаченого п. 3.1., 3.2.1. цього Договору про внесення змін платежів)".

ПАТ "Укрсоцбанк" листом від 15.05.2015 року №11.1-186/79-557 повідомило відповідача про анулювання боргу позивачу у сумі 188198,48 грн., ознака доходу - "126", за 2014 р.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Так, відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Таким чином, згідно ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

При цьому, згідно пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Отже, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами ЦК України. При цьому, нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов`язання перед третьою особою - банком.

Прощена позивачу неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Отже, прощення пені та штрафів (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання регулюється між сторонами зобов`язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

На підставі наведеного суд вважає, що штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

З Договору про внесення змін №2 від 15.08.2014 р. до Договору кредиту №42.07-07/235 від 21.05.2007 року та листа АТ "Альфа-Банк" від 14.12.2020 р. №28161/БТ-26-б/б вбачається, що в межах спірних правовідносин позивачу прощено (анульовано) заборгованість по нарахованим і непогашеним процентам в сумі 14327,48 дол. США.

При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано належних доказів того, які суми з прощеного (анульованого) боргу є відсотками та штрафними санкціями, суд приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Однак, в даному випадку частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає протиправною, виокремити неможливо, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 487,20 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25.06.2015 р. №0004071701.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко