Рішення № 94932702, 15.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року Справа № 160/71/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Калалб Т.В.

за участі:

представника позивача Починка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) з вимогами про:

- визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 26.11.2020 р. № UA110000/2020/000338/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив наступне. 11.04.2018 р. між позивачем та компанією «Fortress Global Limited» (Гонконг), було укладено контракт №UAIR20181104 купівлі-продажу сигар (сигарил), а 10.06.2020 р. - Специфікацію №3 до нього. Для декларування даного товару позивачем до Дніпровської митниці 20.11.2020 р. було подано митну декларацію МД UA110090/2020/707620. Митна вартість товару була визначена декларантом за ціною контракту. Надані до митного оформлення товару документи до декларації належним чином підтверджували заявлену вартість товару. На вимогу митного органу позивачем додатково надавались документи, які були враховані не в повному обсязі. Дніпровська митниця Держмитслужби винесла рішення про коригування митної вартості товару № UА110000/2020/000338/2 від 26.11.2020 р., яким відкоригувала митну вартість імпортованого товару із застосуванням другорядного резервного (п. 2г) методу визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України. В оскаржуваному рішенні вказано, що декларантом не вірно проведено обчислення митної вартості товарів. Позивач не погоджується з даним твердженням.

Згідно з договором на транспортно-експедиторське обслуговування №ТЕО2707911057 та заявкою до нього, у вартість морського перевезення за межами кордону України входить вартість транспортування з Гонконгу до Одеси (Україна). Експедитор виставив рахунок №1120 від 16.11.2020 р. за надання транспортних послуг з перевезення товару на загальну суму 119 210,99 грн., з них за морське перевезення за межами території України 85 753,19 грн. Позивач сплатив цей рахунок платіжним дорученням № 5724 від 18.11.2020 р. Будь-яких інших сум до сплати за перевезення експедитор не виставляв, а позивач не сплачував. Саме це зазначено окремо у листі експедитора про вартість транспортування за кордоном від 16.11.2020 р., даний лист також був наданій до митного оформлення разом з декларацією. Цим листом перевізник (експедитор) і покупець також письмово підтвердили, що будь яких супутніх витрат, зокрема, страхування вантажу, експедитор не здійснював.

Згідно з заявкою №1 від 10.11.2020 р до договору на ТЕО, рахунку експедитора №1120 від 16.11.2020 р., довідки експедитора №734 від 16.11.2020 р. щодо вартості ТЕО до кордону України, витрати експедитора по доставці вантажу з Гонконгу до Одеси становлять 85 753,19 грн., які включені позивачем до заявленої митної вартості товару, та вартості навантажувально-розвантажувальних робіт на території України 8 903,33 грн., винагороди експедитору на території України 468,60 грн. і транспортно-експедиційне обслуговування по території України 18 509,57 грн., які гідно з п.11 ст. 58 МКУ не включаються до митної вартості товару.

Також, відповідач зазначив про відсутність посилання у платіжному дорученні на оплату товару №8 від 17.11.2020 р. на рахунок (інвойс) №2020FGINV/09-009 від 10.09.2020 р. та пpocтpoчення вказаного у інвойсі 30-денного терміну оплати товару за цим інвойсом. Позивач вважає, що прострочення оплати товару не робить факт сплати недійсним. Митний орган хибно не прийняв до уваги інші докази, які прямо свідчать про митну вартість товару, а саме: специфікацію, інвойс та експортну митну декларацію країни відправлення. За наявності чотирьох різних документів (специфікація, інвойс, платіжне доручення, експортна митна декларація), в яких вказане одне і те ж числове значення контрактної вартості товару, твердження відповідача про відсутність документального підтвердження відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, протирічить статті 86 КАС України, яка за аналогією може бути застосована до митних правовідносин.

Внаслідок коригування відповідачем заявленої позивачем митної вартості товарів, позивачем було сплачено на 6 220,51 грн. більше митних платежів, чим задекларовано та сплачено з подачею МД №110000/2020/000338/2 від 26.11.2020 р.

Сума судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом даної справи, становить суму судового збору та витрати на правничу допомогу 9 500,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 р. справу № 160/802/21 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

01.02.2021 р. на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Позивач звернувся 20.11.2020 р. до Дніпровської митниці Держмитслужби з метою здійснення митного оформлення товарів за ЕМД №UA110090/2020/707620: «сигари та сигарили з вмістом тютюну виготовлені з обгорток целюлозних волокон та тютюнових відходів».

Поставка товару заявлена декларантом на підставі зовнішньоекономічного контракту від 11.04.2018 р. № UAIR20181104, укладеного між «Fortress Global Limited» та ФОП ОСОБА_1 .

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ.

До митного оформлення надано банківське платіжне доручення в іноземній валюті від 17.11.2020 р. №8 на суму 26 151,20 USD, яке містить посилання на призначення платежу - «передоплата за контрактом від 11.04.2018 р. №UAIR20181104».

Враховуючи загальну вартість партій товару, ввезених за зазначеним контрактом, відомості щодо загальної вартості контракту згідно п. 2.1 контракту, надане банківське платіжне доручення не може бути ідентифіковане з оцінюваною партією товару. Контракт діє на всі поставки товару між Продавцем і Покупцем, а встановити, якої саме поставки стосуються дані платіжні доручення не має можливості. Також, відсутність ідентифікуючих даних в платіжних документах суперечить вимогам ч. 2 ст. 53 МКУ.

Крім того, дата перерахування коштів за платіжним дорученням від 17.11.2020 р. №8 не кореспондується з зазначеними в інвойсі від 10.09.2020 р. №2020FGINV/09-009 термінами (30 календарних днів від дати інвойсу).

Відповідно до пункту 1.2 договору ТЕО від 28.07.2020 р. №ТЕО2707911057 умови перевезення, вид і вид транспорту, розмір плати експедиторові зазначаються у заявках. Вказаний документ до митного контролю не надано.

Відповідно до наданих до митного оформлення документів, міжнародне перевезення вантажу здійснено на підставі коносаменту від 16.10.2020 р. №WMS20102671 на морському судні COSCO GLORY 057W.

При цьому, надана копія митної декларації країни відправлення містить посилання на транспортний документ №COLU4050632080, який до митного оформлення не надавався.

Поставка оцінюваного товару здійснена на комерційних умовах поставки FCA - Hong Kong.

В заявці на перевезення не розділено витрати на транспортування до кордону України і після перетину кордону, а зазначено загальну суму витрат на транспортування 4 240,00 USD, тому в митного органу згідно чинного законодавства були підстави для включення цієї суми до складових митної вартості товару.

Враховуючи із умов транспортного договору та визначення винагороди експедитора, враховуючи маршрут перевезення Hong Kong - Одеса - Кривий Ріг, у рахунку на транспортування від 16.11.2020 р. № 1120 відсутні відомості щодо вартості експедиторських послуг по маршруту Hong Kong - Одеса.

Враховуючи зазначене, митну вартість товару, що імпортуються, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 г), - резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ) за результатом проведеного обчислення у відповідності до заявлених умов поставки, з урахуванням наданих декларантом відомостей щодо витрат на транспортування оцінюваної партії товару згідно рахунку експедитора від 16.11.2020 р. № 1120 та заявки експедитора №1 від 10.11.2020 р. (морське перевезення за межами митної території України - 85 753,19 грн., винагорода експедитора - 468,6 грн., ТЕО - 18509,57 грн.). Митна вартість товару розраховується, з урахуванням курсу валют на дату подання ЕМД, на рівні 95,9433 дол.США/тис.шт.

Також, відповідач зазначив, що встановлені адвокатом тарифи є значно завищеними, розмір витрат не є співмірним зі складністю справи.

09.02.2021 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про таке. Відповідач проігнорував наявність документів, які прямо підтверджують числове значення контрактної вартості товару, а саме, інвойсу від 10.09.2020 р. №2020FGINV/09-009, специфікації № 3 від 10.06.2020 р., експортної декларації країни відправлення № 0А61В7ZY0000D3 від 22.10.2020 р. Також, витрати на транспортування розділені у рахунку на транспортування від 16.11.2020 р. № 1120. Підстав для витребування додаткових документів у митного органу не було. Заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, важливістю справи для позивача, виконаним об`ємом робіт.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив доводи, аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступного висновку.

11.04.2018 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та компанією «Fortress Global Limited» (Гонконг) було укладено контракт №UAIR20181104 купівлі-продажу сигар (сигарил).

10.06.2020 р. сторонами підписано Специфікацію №3 до вказаного контракту.

З метою митного оформлення товару позивач 20.11.2020 р. подав до Дніпровської митниці Держмитслужби митну декларацію МД UA110090/2020/707620. Митна вартість товару була визначена декларантом за ціною контракту.

Із митною декларацією МД UA110090/2020/707620 для здійснення митного оформлення товару були надані:

- контракт № UAIR20181104 від 11.04.2018 р. зі специфікацією №3 від 10.06.2020 р.;

- рахунок (invoice) продавця №2020FGINV/09-009 від 10.09.2020 р.;

- платіжне доручення в іноземній валюті №8 від 17.11.2020 р.;

- пакувальний лист;

- сертифікат якості, декларація відповідності;

- коносамент WMS20102671 від 16.10.2020 р. та CMR 70;

- ліцензія на імпорт товару;

- договір про надання транспортних послуг №ТЕО02707911057 від 28.07.2020 р.;

- рахунок перевізника №1120 від 16.11.2020 р.;

- лист експедитора від 16.11.2020 р. №734 про витрати на перевезення товару за кордоном;

- митна декларація країни відправлення №0A61B7ZY0000D3 від 22.10.2020 р.

24.11.2020 р. від митниці надійшло повідомлення №77665 ,в якому були запитані переклади документів на українську мову (інвойсу, митної декларації країни відправлення, сертифікату якості); коносамент ООLU4050632080 від 16.10.2020 р.; заявка на транспортування товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписку з бухгалтерської документації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом 24/11-20-10 від 24.11.2020 р. митниці додатково були надані наступні документи на підтвердження заявленої митної вартості: коносамент ООLU4050632080 від 16.10.2020 р.; переклади документів, заявка на перевезення №1 від 10.11.2020 р., платіжне доручення на оплату послуг перевізника №5724 від 18.11.2020 р., прайс-лист від 10.06.2020 р.

25.11.2020 р. ОСОБА_1 отримав повідомлення 77699, в якому зазначено, що в наданих до митного оформлення документах відсутні відомості про вартість експедиторських послуг по маршруту з Гонконгу до Одеси, декларанту запропоновано подати додаткові документи.

Електронним повідомленням №25/11-20-10 від 25.11.2020 р. позивач повідомив митний орган, що додаткові документи надаватись не будуть, просив визнати заявлену митну вартість та завершити митне оформлення.

26.11.2020 р. Дніпровською митницею Держмитслужби винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 26.11.2020 р. № UA110000/2020/000338/2.

Рішення обґрунтоване наступним.

До митного оформлення надано банківське платіжне доручення в іноземній валюті від 17.11.2020 р. №8 на суму 26 151,2 дол. США. У вказаному платіжному дорученні у якості призначення платежу зазначено - «передоплата за контрактом від 11.04.2018 р. №UAIR20181104». Враховуючи загальну вартість партій товару, ввезених за зазначеним контрактом, відомості щодо загальної вартості контракту згідно п. 2.1 контракту, надане банківське платіжне доручення не може бути ідентифіковане з оцінюваною партією товару.

Крім того, дата перерахування коштів за платіжним дорученням від 17.11.2020 р. №8 не кореспондується з зазначеними в інвойсі від 10.09.2020 р. №2020FGINV/09-009 термінами (30 календарних днів від дати інвойсу).

Враховуючи із умов транспортного договору та визначення винагороди експедитора, враховуючи маршрут перевезення Hong Kong - Одеса - Кривий Ріг, у рахунку відсутні відомості щодо вартості експедиторських послуг по маршруту Hong Kong - Одеса. Вказані відомості також відсутні у додатково наданій заявці. З урахуванням зазначеного відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня митної вартості всіх витрат, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ.

Враховуючи вищевикладені результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за МД від 20.11.2020 р. № UА 110090/2020/707620, відсутність документального підтвердження заявленого рівня транспортної складової, що призвело до невірного розрахунку декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно до п. 6 ст. 54, п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ.

Враховуючи відсутність у наданих до митного оформлення документах відомостей про експедиційну винагороду та ТЕО за межами митної території, для розрахунку митної вартості використані відомості, зазначені у рахунку експедитора від 16.11.2020 № 1120 та заявка експедитора №1 від 10.11.2020 р. Враховуючи зазначене, митну вартість товару №1, що імпортуються, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ), - резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МКУ).

Митна вартість товару розраховується, з урахуванням курсу валют на дату подання ЕМД, на рівні 95,9433 дол. США/тис. шт.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно статтей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Згідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів , які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

26.11.2020 р. Дніпровською митницею Держмитслужби винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 26.11.2020 р. № UA110000/2020/000338/2.

В ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для здійснення коригування митної вартості заявленого до розмитнення позивачем товару в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, стали:

- дата перерахування коштів за платіжним дорученням від 17.11.2020 р. №8 не кореспондується з зазначеними в інвойсі від 10.09.2020 р. №2020FGINV/09-009 термінами (30 календарних днів від дати інвойсу);

- до митного оформлення надано банківське платіжне доручення в іноземній валюті від 17.11.2020 р. №8 на суму 26 151,2 дол. США. У вказаному платіжному дорученні у якості призначення платежу зазначено - «передоплата за контрактом від 11.04.2018 р. №UAIR20181104». Враховуючи загальну вартість партій товару, ввезених за зазначеним контрактом, відомості щодо загальної вартості контракту згідно п. 2.1 контракту, надане банківське платіжне доручення не може бути ідентифіковане з оцінюваною партією товару;

- враховуючи із умов транспортного договору та визначення винагороди експедитора, враховуючи маршрут перевезення Hong Kong - Одеса - Кривий Ріг, у рахунку відсутні відомості щодо вартості експедиторських послуг на по маршруту Hong Kong - Одеса. Вказані відомості також відсутні у додатково наданій заявці. З урахуванням зазначеного відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня митної вартості всіх витрат, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ.

Декларант або уповноважена особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 ст. 52 Митного кодексу України, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Факт здійснення оплати за товар не заперечується митним органом в оскаржуваному рішенні та у відзиві на адміністративний позов.

На підтвердження оплати товару та суми, сплаченої за товар, позивачем, крім платіжного доручення від 17.11.2020 р. №8, надані інвойс від 10.09.2020 р. №2020FGINV/09-009, специфікацію № 3 від 10.06.2020 р. до контракту №UAIR20181104 від 11.04.2018 р., експортну декларацію країни відправлення №0A61B7ZY0000D3 від 22.10.2020 р.

Відомості щодо оплати товару, вказані в цих документах, кореспондуються між собою.

На підтвердження витрат на перевезення товару позивачем надані до митного оформлення та до суду наступні документи: договір на транспортно-експедиторське обслуговування №ТЕО2707911057; заявку № 1 від 10.11.2020 р.; рахунок № 1120 від 16.11.2020 р.; довідку експедитора № 734 від 16.11.2020 р.

З рахунку № 1120 від 16.11.2020 р. та довідки експедитора № 734 від 16.11.2020 р. вбачається, що витрати на перевезення вантажу за межами території України складають 85 753,19 грн.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності зазнаних в оскаржуваному рішенні підстав для коригування вартості товару.

Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 26.11.2020 р. № UA110000/2020/000338/2 не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, але не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань.

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн.

За приписами ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, вимогами ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; окрім того, заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами.

Згідно з частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії:

- договору № 27/11/20 про надання правової допомоги від 27.11.2020 р.;

- додаткової угоди № 1 до договору № 27/11/20 про надання правової допомоги від 27.11.2020 р.;

- рахунку на оплату № 6 від 03.02.2021 р.;

- акту надання послуг № 6 від 08.02.2021 р.;

- платіжного доручення № 245 від 04.02.2021 р.;

- рахунку на оплату № 9 від 12.02.2021 р.;

- акту надання послуг № 9 від 15.02.2021 р.;

- платіжного доручення № 309 від 12.02.2021 р.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на вказане, клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що вказана справа не є складною та призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, обсяг виконаних адвокатом робіт не є великим, також, адвокатом не здійснено значних витрат часу на надання послуг, враховуючи суму завищення сплачених митних платежів внаслідок коригування вартості товару оскаржуваним рішенням (6 220,51 грн.) суд вважає належною до відшкодування суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 26.11.2020 р. № UA110000/2020/000338/2.

Судові витрати в розмірі 840,80 грн. (судового збору) та 3 000,00 грн. (витрат на професійну правничу допомогу) стягнути на користь ОСОБА_1 з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17 лютого 2021 року.

Суддя О.С. Рябчук