Рішення № 94932555, 11.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року Справа № 160/16124/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/16124/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 03.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.10.2020 року №12325-13, складену відносно платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 12.10.2020 №12325-13 уповноваженої особи, заступника начальника Кам`янського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області, складене відносно платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.

2. Ухвалою суду від 07.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

3. Позивачем у строк, визначений в ухвалі суду, усунуті недоліки позовної заяви.

4. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 року відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст.262 КАС України.

5. 15.12.2020 року у відповідача було витребувано додаткові докази по справі, а саме:

- податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.10.2020 року №12325-13, складену відносно платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- рішення про опис майна у податкову заставу від 12.10.2020 №12325-13 уповноваженої особи, заступника начальника Кам`янського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області, складене відносно платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- відомості (інформацію), які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень;

- розрахунок застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.10.2020 року №12325-13;

- інформацію (відомості) щодо нарахованого боргу (недоїмки) та відповідно застосування до позивача штрафних санкцій, згідно оскаржуваних ним рішень;

- відомості щодо працевлаштування позивача та інші докази щодо суті спору.

6. 06.01.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов разом із додатковими доказами по справі.

7. 18.01.2021 року позивачем до суду надана письмова відповідь на відзив відповідача по справі.

8. У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 11.02.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

12. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області була винесена податкова вимога №12325-13 від 12.10.2020 року, згідно якої у ОСОБА_1 , станом на 11.10.2020, існує податковий борг платника податків у розмірі 2 660,70 гривень. Назва податку: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості; код класифікації доходів бюджету: 18010300.

13. Згідно податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області №12325-13 від 12.10.2020 року, контролюючий орган: (п.2) вимагає терміново сплатити суму податкового боргу; (п.3) застерігає, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.

14. Згідно рішення про опис майна у податкову заставу уповноваженої особи, заступника начальника Кам`янського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №12325-13 від 12.10.2020 року, відповідно до ст.89 розділу II Податкового кодексу України здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні і/або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 .

15. На думку позивача, податкова вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області №12325-13 від 12.10.2020 року та рішення про опис майна у податкову заставу уповноваженої особи, заступника начальника Кам`янського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №12325-13 від 12.10.2020 року прийняті з істотним порушенням вимог Податкового кодексу України, Конституції України, є протиправними та підлягають скасуванню, з огляду відсутності доказів узгодженості суми грошового зобов`язання, а також набуття нею статусу податкового боргу, у зв`язку уз чим позивач звернулася до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

16. Відповідач, посилаючись на норми законодавства України, зазначив, що

17. Відповідно до інтегрованих карток платника податків, станом на 05.01.2021 року по ОСОБА_1 обліковується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у загальній сумі 2660,70 грн., без врахування пені та штрафних санкцій, які нараховуються відповідно до ст.126 та 129 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі по тексту Податковий Кодекс).

18. Податковий борг у ОСОБА_1 виник 28.09.2020 року, у зв`язку з несплатою узгоджених сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні - рішенні від 20.02.2020 року № 0024528-5540-0403 на суму 1749,32 грн. та від 20.02.2020 року № 0024530-5540-0403 на суму 911,38 гривень.

19. Таким чином, у зв`язку з несплатою в терміни встановлені законодавством (п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу) суми грошових зобов`язань, визначені контролюючим органом, набули статусу податкового боргу (п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

20. У зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) податкового боргу, вимог ст.59, 89 Податкового кодексу контролюючим органом в автоматичному режимі податкову вимогу від 12.10.2020 року № 12325-13 на загальну суму 2 660,70 грн. та прийнято 12.10.2020 року № 12325-13 про опис майна у податкову заставу, які направлені платнику податкову на адресу та отримані боржником особисто 26.10.2020 року.

21. Відповідно до п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо, зокрема, об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі і числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку: права на користування пільгою із сплати податку; нарахованої суми податку тощо.

22. Відповідач вказує, що за даними ІТС «Податковий блок», станом на 05.01.2021 року зазначений в оскаржуваній податковій вимозі податковий борг залишається непогашеним.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

23. Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

24. Згідно матеріалів справи, відповідно інтегрованих карток платника податків, станом на 05.01.2021 року щодо ОСОБА_1 обліковується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у загальній сумі 2660,70 грн., без врахування пені та штрафних санкцій, які нараховуються відповідно до ст.126 та 129 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами і доповненнями.

25. Податковий борг у ОСОБА_1 виник 28.09.2020 року, у зв`язку з несплатою узгоджених сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні - рішенні від 20.02.2020 року № 0024528-5540-0403 на суму 1749,32 грн. та від 20.02.2020 року № 0024530-5540-0403 на суму 911,38 гривень.

26. 12.10.2020 року, у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 податкового боргу, контролюючим органом в автоматичному режимі було сформовано податкову вимогу від 12.10.2020 року № 12325-13 на загальну суму 2 660,70 грн. та прийнято рішення від 12.10.2020 року №12325-13 про опис майна у податкову заставу.

27. Як вказує відповідач, податкову вимогу від 12.10.2020 року №12325-13 та рішення від 12.10.2020 року №12325-13 про опис майна у податкову заставу були направлені платнику податкову на адресу та отримані боржником особисто 26.10.2020 року. На підтвердження вказаних обставин податковим органом була надано до суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

28. Звертаючись до суду із цією позовною заявою позивач вказує, що податковим органом, який діяв у порушення вимог пп.266.7.2 п.266.7 ст.266, п.42.5 ст.42, п.126.3 ст.126 Податкового кодексу України, не були надіслані у передбачені законом порядок та строки податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 ст.266 ПК України.

29. 02.11.2020 року позивач звернулась до Державної податкової служби України зі скаргою в адміністративному порядку на рішення податкового органу, у якій просила скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №12325-13 від 12.10.2020 року, складену відносно неї, а також рішення про опис майна у податкову заставу уповноваженої особи, заступника начальника Кам`янського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №12325-13 від 12.10.2020 року, складене відносно ОСОБА_1 .

30. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 25.11.2020 року скаргу позивача було залишено без задоволення, а оскаржувані нею рішення залишені без змін.

31. Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

32. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

33. Під грошовим зобов`язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

34. Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

35. При цьому, відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, у той час як податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 4.1.175 пункт 14 статті 14 Податкового кодексу України).

36. Згідно пункту 59.1 та пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

37. Поряд з цим, відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

38. Відповідно до підпунктів 89.1.1, 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

39. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно інтегрованих карток платника податків, станом на 05.01.2021 року у ОСОБА_1 обліковується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у загальній сумі 2660,70 грн., без врахування пені та штрафних санкцій, які нараховуються відповідно до ст.126 та 129 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами і доповненнями.

40. Встановлено, що податковий борг у позивача виник 28.09.2020 року, у зв`язку з несплатою, на думку податкового органу, узгоджених сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 20.02.2020 року №0024528-5540-0403 на суму 1749,32 грн. та від 20.02.2020 року №0024530-5540-0403 на суму 911,38 гривень. Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг у загальному розмірі 2660,70 грн., позивачем не отримувалися.

41. 12.10.2020 року, у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 податкового боргу, контролюючим органом в автоматичному режимі було сформовано податкову вимогу від 12.10.2020 року № 12325-13 на загальну суму 2660,70 грн. та відповідно прийнято рішення від 12.10.2020 року №12325-13 про опис майна у податкову заставу.

42. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

43. Системний аналіз наведених вище норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, тоді як податкова вимога може бути надіслана платнику податку тільки у разі наявності у нього податкового боргу, що також є умовою для прийняття рішення про опис майна платника податків у податкову заставу.

44. Беручи до уваги той факт, що позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг у загальному розмірі 2660,70 грн., нею не отримувались, суд приходить до висновку, що податкове зобов`язання визначене податковим органом не набрало статусу податкового боргу, а отже надіслання позивачу податкової вимоги є передчасним.

45. Інших доказів на спростування наведеного вище матеріали справи не містять.

46. Так, пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

47. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

48. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

49. Крім того, порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 з метою встановлення єдиного порядку надіслання податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок №1204), визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

50. Розділом III Порядку №1204 передбачаються вимоги щодо порядку надіслання (вручення) контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків.

51. У відповідності до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №1204 структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (заступнику керівника) контролюючого органу. Після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою «Ф») не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

52. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1204).

53. Разом з тим, доказів направлення позивачу податкових повідомлень-рішень №0024528-5540-0403 від 20.02.2020 року на суму 1749,32 грн. та №0024530-5540-0403 від 20.02.2020 року на суму 911,38 грн., загалом 2660,70 грн., від податкового органу не надано, що, у свою чергу, дає підстави вважати, що такі рішення не були вручені позивачу у відповідності до вимог податкового законодавства.

54. Отже, враховуючи встановлений податковим законодавством обов`язок контролюючого органу належним чином надсилати податкові повідомлення-рішення, які у свою чергу, є підставою для виникнення у такого платника обов`язку сплатити визначене контролюючим органом грошове зобов`язання у встановлені пунктом 287.5 статті 87 Податкового кодексу України строки - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, посилання відповідача на наявність у позивача згідно даних інтегрованих карток несплаченого узгодженого грошового зобов`язання та формальна наявність податкової вимоги від 12.10.2020 року № 12325-13 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.10.2020 року №12325-13 не підтверджують підстав виникнення у позивача податкового боргу, як і не свідчать про наявність обставин виникнення у позивача обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання.

55. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

56. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

57. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

58. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

59. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

60. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

61. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

62. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

63. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

64. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

65. Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності та належності прийнятих податковим органом оскаржуваних рішень.

66. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.10.2020 року №12325-13, складену відносно платника податків ОСОБА_1 , а також скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 12.10.2020 №12325-13 уповноваженої особи, заступника начальника Кам`янського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яке складене відносно платника податків ОСОБА_1 .

67. Щодо розподілу судових витрат.

68. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

69. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

70. Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити про таке.

71. Відповідно до ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

72. При цьому, відповідно до ч.3, 5 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, шляхом винесення додаткового рішення в порядку, визначеному ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України.

73. Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються види судових витрат.

74. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

75. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

76. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

77. Відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України надається визначення витрат на професійну правничу допомогу та зазначається наступне.

78. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

79. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

80. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

81. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

82. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

83. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

84. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

85. Відповідно до змісту ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються загальні підстави щодо розподілу судових витрат. Зокрема, визначається наступне.

86. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

87. У адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

88. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

89. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

90. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

91. У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

92. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

93. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

94. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

95. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

96. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

97. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

98. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

99. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

100. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

101. Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

102. Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

103. Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

104. Відповідно до пунктів 1,5.6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

105. З приводу зазначеного питання висловився і Конституційний Суд України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

106. Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

107. З огляду на наведене вище, до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правничих питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

108. За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

109. Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

110. Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

111. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

112. При цьому, саме на суд покладається обов`язок оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

113. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, а також з огляду на принцип економії в адміністративному судочинстві, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

114. Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься договір про надання правової (правничої) допомоги б/н від 30.11.2020 року, повідомлення адвоката на вчинення процесуальних дій, як представника (захисника) та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №3703. Інших доказів (квитанцію про сплату гонорару, акти приймання-передачі виконаних робіт, тощо) до матеріалів справи надано не було.

115. На підставі викладеного, суд зазначає, що матеріали справи, не доводять факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу в адміністративній справі №160/16124/20.

116. Враховуючи зазначене вище, суд проходить до висновку про відмову у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.

117. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

118. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - задовольнити.

119. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.10.2020 року №12325-13, складену відносно платника податків ОСОБА_1 .

120. Скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 12.10.2020 №12325-13 уповноваженої особи, заступника начальника Кам`янського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області, складене відносно платника податків ОСОБА_1 .

121. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1681,60 гривень.

122. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

123. Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015).

124. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

125. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

126. Повний текст рішення складено 11.02.2021 року.

Суддя В.В Ільков