Ухвала суду № 94932256, 16.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

16 лютого 2021 р. Справа № 120/1117/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс М.Б., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 до адміністрації установи УВП-1 м. Вінниця про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшла заява ОСОБА_1 "на дії та бездіяльність адміністрації Установи УВП-1 м. Вінниця" яка зареєстрована як адміністративний позов.

Ознайомившись із заявою вважаю, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень цих норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.

При перевірці позову ОСОБА_1 встановлено, що його оформлено у довільній процесуальній формі із численними невідповідностями нормам процесуального закону.

Так, відповідно до п. 2 ч. 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Всупереч наведеним приписам процесуального закону у позовній заяві не вказано:

- реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта позивача;

- щодо відповідача - повне найменування, місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та відомі номери засобів зв`язку.

Відтак, позивачу у позовній заяві необхідно вказати зазначену інформацію про учасників справи.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повинен відобразити підстави позову, обставини, за яких відповідач вчинив оскаржувані дії (бездіяльність).

Зміст позову - це звернена до суду вимога позивача про здійснення судом дій із зазначенням способу судового захисту.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні факти, з настанням яких суб`єкти спору вступають між особою у правовідносини.

Суд зазначає, що обґрунтування має містити словесний вираз (опис) порушених прав та законних інтересів позивача, про захист яких він просить, звертаючись до суду із цією позовною заявою.

Натомість у позовній заяві ОСОБА_1 взагалі відсутній виклад фактичних обставин, які склалися у правовідносинах позивача та відповідача, що позбавляє суд можливості встановити зміст спірних правовідносин.

У рамках адміністративного судочинства:

дії - це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просить, зобов`язати відповідача "усунути протиправні діяння". При цьому ОСОБА_1 не зазначає, які саме конкретні дії чи бездіяльність відповідача по відношенню до нього необхідно визнати протиправними та не надає відповідних доказів їх вчинення.

Відтак, позивачу необхідно привести зміст позовних вимог у відповідність із нормами Кодексу адміністративного судочинства України, навести обставини якими він їх обґрунтовує та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Згідно п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Цій нормі кореспондує норма ч. 1 ст. 161 КАС України, в силу якої до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Однак позивачем наведених вимог до позовної заяви не дотримано. Зокрема не долучено примірника позовної заяви для відповідача. Тому, позивачу необхідно долучити до позовної заяви її примірник із додатками (за їх наявності) для направлення відповідачу.

Також, в силу п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак цієї вимоги Кодексу адміністративного судочинства України позивачем теж не дотримано, що зумовлює необхідність зазначення у позові вказаного підтвердження.

Згідно ч. 8 ст. 160 КАС України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон від 08.07.2011 № 3674-VI).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 становить 2270,00 грн.

Позивач зазначає, що є особою засудженою до довічного позбавлення волі.

Згідно п. 17 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Однак до позовної заяви не долучено доказів, які б підтверджували наявність передбачених п. 17 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI підстав для звільнення позивача від сплати судового збору (довідка установи виконання покарань або засвідчена належним чином копія вироку суду та документ, що підтверджує відсутність на особовому рахунку позивача коштів для сплати судового збору).

Отже, на виконання наведеної норми, позивачем має бути подано документ про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн. або докази існування підстав для звільнення від сплати судового збору.

Реквізити для сплати судового збору: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Особливості правого регулювання строків звернення до адміністративного суду передбачено статтею 122 КАС України. Зокрема, у частині першій цієї статті йдеться про те, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом передбаченим нормою ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з`ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у 2007 році під час конвоювання дізнався про те що в особовій справі внесено запис, що він є особою «схильною до втечі» та має «червону полосу». Із внесенням цих записів позивач пов`язує факти порушення його прав.

Отже, за словами позивача, він знав про поведінку відповідача щодо нього яку він оцінює як протиправну ще у 2007 році. Проте до суду з цим позовом звернувся лише 11.02.2020.

Як зазначалося, згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відтак, позивачу встановлюється десятиденний строк з дня вручення ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу десятиденного строку із моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків у спосіб зазначений в судовому рішенні.

У позовній заяві позивач зазначає, що він потребує надання правової допомоги. Тому, суд вважає за необхідним проінформувати позивача про те, що 2 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу", який визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону безоплатною правовою допомогою визнається правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Правова допомога передбачає надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Статтею 3 Закону № 3460-VI передбачено, що цей Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 3460-VI, безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру (ч. 1 ст. 13 Закону № 3460-VI).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону № 3460-VI, право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону № 3460-VI, суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

У місті Вінниці, де відбуває покарання позивач, відповідні послуги надаються Вінницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (вул. Порика, 29, м. Вінниця, 21021).

Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечує здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах (п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону № 3460-VI).

В силу ч. 1, 4 ст. 18 Закону № 3460-VI, особа яка потребує безоплатної вторинної правової допомоги повинна звернутися до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та подати докази належності її до категорії осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.

Відтак, з метою реалізації права на безоплатну вторинну правову допомогу позивачу слід звернутися до Центру у порядку передбаченому Законом № 3460-VI.

Керуючись ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256, КАС України, суд

УХВАЛИВ

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до адміністрації установи УВП-1 м. Вінниця про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович