Рішення № 9493224, 11.05.2010, Красногвардійський районний суд

Справа № 2 357/ 2010р

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2010 року смт. Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Проскурні С.М.,

при секретарі Грабовенко К.А.,

за участю представника позивачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної події,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у листопаді 2009 року звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс» (далі АСТ «АИС-Поліс») про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної події, яка сталась 08 вересня 2008 року з вини водія ОСОБА_4

Вимоги обґрунтовані тим, що 08 вересня 2008 року біля 16 год. на перехресті вул. Спортивна вул. Леніна в смт. Красногвардійське АР Крим сталась дорожньо-транспортна подія (далі ДТП). Постановою Красногвардійського районного суду від 11.09.2008 р. винним у ДТП визнано ОСОБА_4 Внаслідок ДТП АСТ «АИС-Поліс» відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 19874,77 грн. (матеріальна шкода за пошкоджений автомобіль ІЖ 27175-036 державний номер НОМЕР_2). Втім, залишились невідшкодованими матеріальна шкода, повязана з отриманими ОСОБА_2 тілесними ушкодженнями, вартість лікування яких складає 85,39 грн., неотриманий дохід від ведення домашнього господарства та підприємницької діяльності внаслідок неможливості використання пошкодженого автомобіля в сумі 49265,35 грн., вимушеністю з цієї ж причини ОСОБА_3 звільнитися з роботи та неотримання внаслідок цього заробітної плати в сумі 1388,92 грн. Крім того, позивачам була заподіяна моральна шкода, повязана з пошкодженням належного їм транспортного засобу та отриманими тілесними ушкодженнями.

В судовому засіданні ОСОБА_1, який представляв інтереси позивачів на підставі укладеного договору про надання правової допомоги та усної заяви ОСОБА_3 з занесенням до журналу судового засідання, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги позивачів, ОСОБА_1, зазначив, що внаслідок ДТП пасажиру ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження (травма ноги), вартість лікування яких склала 85,39 грн. Позивач ОСОБА_3 працював на пошті та займався доставкою кореспонденції мешканцям прилеглих сіл, використовуючи для цього транспортний засіб, який було пошкоджено внаслідок ДТП 08 вересня 2008 року. Через неможливість використання після ДТП автомобіля, йому довелось 01 листопада 2008 р. звільнитись з роботи. Середня зарплатня ОСОБА_3 складала 347,23 грн. на місяць. Автомобіль було відновлено на початку квітня 2009 р., внаслідок чого ОСОБА_3 недоотримав заробітну плату, повязану з вимушеним звільненням з роботи, в сумі 1388,92 грн. (347,23 грн. х 4 міс.).

Пошкоджений вантажний фургон ІЖ 27175-036 було придбано ОСОБА_2 для ведення підсобного домашнього господарства та з метою використання у підприємницькій діяльності: завезення кормів для тварин, товарів до магазину тощо. Внаслідок виведення з ладу в результаті ДТП автомобіля, позивачами понесені суттєві матеріальні витрати по веденню домашнього господарства, поставці товарів у магазин. Через відсутність автомобілю сімя позивачів не змогла заготовити корма для утримання шести свиноматок та вимушена була вирізати пять свиноматок. Дохід, який могли отримати позивачі від опоросу шести свиноматок, складає девяносто поросят, що за ціною 500 грн. за порося, дорівнює 45000 грн. Крім того, ОСОБА_2 є приватним підприємцем та займається роздрібною торгівлею через магазин. Внаслідок отриманої ОСОБА_2 травми ноги та відсутності можливості своєчасно підвозити товар, довелось закрити магазин на девять днів, з 10-го по 20 вересня 2008 р., в результаті недоотримана виручка склала 4179,96 грн. (середня денна виручка від торгівельної діяльності в магазині у вересні 2008 р. складала 464,40 грн.).

Внаслідок отриманого від ДТП тілесного ушкодження, ОСОБА_2 зазнала моральної шкоди, знаходилась у сильному емоційному стресі, наслідками якого є загострення гіпертонічної хвороби та нервозність, на відшкодування якої просила стягнути з АСТ «АИС-Поліс» 2500 грн., з ОСОБА_4 7000 грн. На відшкодування заподіяної моральної шкоди внаслідок пошкодження належного ОСОБА_2 автомобілю з вини ОСОБА_4, просила стягнути з останнього додатково 3000 грн.

Позивач ОСОБА_3 також зазнав моральних страждань з приводу хвороби своєї дружини, пошкодження автомобілю, через що змушений був змінювати звичний для себе уклад життя, на відшкодування яких просив стягнути з ОСОБА_4 5000 грн.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Не оспорював лише розмір заподіяної ОСОБА_2 матеріальної шкоди внаслідок пошкодження здоровя. В іншій частині позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими. На думку відповідача ОСОБА_4 вимоги ОСОБА_2 щодо недоотриманого доходу від ведення домашнього господарства в сумі 45000 грн. є лише нічим не обґрунтованим припущенням, а втрати від підприємницької діяльності в сумі 4179,96 грн. є недоведеними. Звільнення з роботи позивача ОСОБА_3 відбулось за його власним бажанням. Заподіяну позивачам моральну шкоди просив стягнути із страхової компанії.

Представник відповідача АСТ «АИС-Поліс», якого належним чином було повідомлено про дату, час та місце судового засідання, до суду не зявився, про причини неявки не повідомлялось, заперечень щодо заявлених позовних вимог не надходило.

Вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 08 вересня 2008 року на перехресті вул. Спортивна вул. Леніна в смт. Красногвардійське АР Крим з вини водія ОСОБА_4 сталась дорожньо-транспортна подія та було пошкоджено автомобіль марки ІЖ 27175-036 вантажний фургон державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, пасажир якого ОСОБА_2 зазнала легких тілесних ушкоджень та отримала травму ноги. Вказані обставини та вина у виникненні ДТП підтверджена постановою Красно- гвардійського районного суду від 11.09.2008 р. та не оспорювалась відповідачем ОСОБА_4 у суді.

Відповідно до положень ст.1166 ч.1 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1188 ч.1 п.1 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст.22 п.22.1 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01 липня 2004 року № 1961-IV з наступними змінами і доповненнями (далі Закон України № 1961-IV) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоровю, майну третьої особи.

Не оспорювався сторонами у суді і розмір виплаченого АСТ «АИС-Поліс» відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу ОСОБА_2, як власнику пошкодженого транспортного засобу, страхового відшкодування (матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля ІЖ 27175-036, реєстраційний номер НОМЕР_2).

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю придбання ліків.

ОСОБА_2 на лікування отриманих тілесних ушкоджень було витрачено 85,39 грн., що підтверджується чеками на придбання ліків, які знаходяться в матеріалах справи. ОСОБА_4 це не оспорював та погодився оплатити ОСОБА_2 вартість лікування у зазначеній сумі.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування їй за рахунок відповідача ОСОБА_4 упущеної вигоди, яку б вона могла отримана від ведення підсобного домашнього господарства в сумі 45000 грн., є необґрунтованим припущенням, яке не повязане безпосередньо із скоєною з вини ОСОБА_4 ДТП. Розмір упущеної вигоди у вигляді недоотриманої ОСОБА_2 виручки від торгівельної діяльності через магазин в сумі 4179,96 грн., торгівлю в якому довелось припинити через отриману нею травму ноги та неможливість своєчасного завезення товару внаслідок пошкодження вантажного фургону, належними доказами не доведений. Жодних доказів того, що автомобіль ІЖ 27175-036 було задіяно у постачанні товарів до магазину, як і необхідність постачання товару у період з 10-го по 20 вересня 2008 року та його припинення, взагалі зупинення роботи магазину в цей час, суду не представлено.

Необґрунтованими є ї вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 на його користь недоотриманої внаслідок вимушеного звільнення з роботи заробітної плати в сумі 1388,92 грн. у період з грудня 2008 р. по квітень 2009 р., коли було відновлено автомобіль. Твердження ОСОБА_3 про вимушеність свого звільнення з роботи з центру поштового звязку № 4 КД УДППЗ «Укрпошта» спростовується записом в його трудовій книжці від 01.11.2008 р., згідно з якою останнього на підставі наказу № 1255-к від 31.10.2008 р. було звільнено за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сімї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Суд вважає, що позивачці ОСОБА_2, яка зазнала фізичного болю та страждань у звязку з ушкодженням внаслідок ДТП свого здоровя та пошкодженням належного їй на праві власності автомобіля, була заподіяна моральна шкода.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань потерпілої, позбавлення її

можливості використовувати пошкоджений автомобіль, виходячи при цьому з вимог розумності і справедливості.

Внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_4 під час ДТП 08 вересня 2008 року було пошкоджено автомобіль позивачки марки ІЖ 27175-036, 2007 року випуску, з правом його управління ОСОБА_3

Протягом семи місяців ОСОБА_3 були позбавлені можливості користуватися своїм автомобілем. В той же час обовязок виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб позивачів несе страховик.

Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд враховує і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_2

Заявлений ОСОБА_2 до відшкодування розмір моральної шкоди в 9500 грн., який вона просить стягнути на свою користь на відшкодування душевних страждань, яких вона зазнала у звязку з ушкодженням свого здоровя (2500 грн. із страхової компанії та 7000 грн. з ОСОБА_4А.) явно не відповідає фактично понесеним стражданням, не є розумним та справедливим.

З врахуванням наданих ОСОБА_2 доказів в обгрунтування своїх позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у звязку з ушкодженням здоровя, сума в 2500 грн., в межах заявлених вимог, буде достатньою компенсацією її душевних страждань. Ніяких доказів щодо повязаності загострення гіпертонічної хвороби позивачки з отриманим внаслідок ДТП тілесним ушкодженням, представлено не було.

Моральну шкоду у зазначеному розмірі відповідно до вимог абз.1 п.22.3 ст.22 Закону України № 1961-IV слід стягнути із страховика АСТ «АИС-Поліс».

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_4, як з особи, яку визнано винною у скоєнні ДТП, на відшкодування заподіяної внаслідок пошкодження її автомобіля моральної шкоди в розмірі 3000 грн., суд вважає обгрунтованими, які підлягають задоволенню на підставі абз.2 п.22.3 ст.22 Закону України № 1961-IV.

Не є в повній мірі обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування на його користь з ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Суд погоджується з тим, що внаслідок пошкодження з вини останнього автомобіля, ОСОБА_3 був певний час позбавлений можливості використовувати його за призначенням у власних потребах та в потребах своєї сімї. Цим був порушений звичний для нього спосіб життя, що вимагало від нього для його організації додаткових зусиль та спричиняло душевних страждань.

Посилання ОСОБА_3 на свої переживання внаслідок ушкодження здоровя його дружини в якості обґрунтування заявленого розміру заподіяної йому моральної шкоди, яку просить стягнути з ОСОБА_4, суд відкидає, оскільки обовязок щодо відшкодування повязаної з цим моральної шкоди несе страховик (абз.1 п.22.3 ст.22 Закону України № 1961-IV), а не особа, винна в ДТП.

На відшкодування заподіяної ОСОБА_3 моральної шкоди, викликаної душевними стражданнями у звязку з пошкодженням автомобіля, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_4 2500 грн., виходячи з засад розумності та справедливості.

Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь позивачів слід стягнути понесені ними і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст.3 п.1 п.п. “а”, “д” Декрету КМУ “Про державне мито” при звернені з позовом до суду ОСОБА_2 повинно бути сплачено 501,15 грн. судового збору (0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян із позовних заяв немайнового характеру, що складає 8,50 грн., та 1% ціни позову щодо стягнення матеріальної шкоди 49265,35 грн. х 1% = 492,65 грн.), ОСОБА_3 повинно бути сплачено 59,50 грн. (8,50 грн. + 51,00 грн.).

Позивачкою ОСОБА_2 було сплачено судовий збір в розмірі 618,00 грн., а позивачем ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 64,00 грн.

Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних справ, затверджено постановою КМУ від 21.12.2005р. № 1258 (в редакції постанови КМУ від 05.08.2009 р. № 825) та складає у справі позовного провадження з розгляду спору майнового характеру 120,00 грн., немайнового характеру (або такої, що не підлягає оцінці) 37,00 грн.

Позивачами було сплачено 240,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення (по 120,00 грн. кожним).

Відповідно до ст.83 ЦПК України підлягає поверненню у розмірі зайво внесеної суми судовий збір ОСОБА_2 116,85 грн., ОСОБА_3 04,50 грн., а також зайво внесені суми на інформаційно-технічне забезпечення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 41,50 грн.

На користь ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 104,50 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн., з АСТ «АИС-Поліс» - судові витрати по сплаті судового збору та на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 13,50 грн.

На користь ОСОБА_3 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору та на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 13,50 грн.

Керуючись статтями 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 79-81, 83, 88, 169, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 85 грн. 39 коп., на відшкодування моральної шкоди 3000 грн., понесені у справі судові витрати в сумі 1104 грн. 50 коп., всього 4189 грн. 89 коп. (Чотири тисячі сто вісімдесят девять гривень 89 коп.).

Стягнути з акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс», код платника 22229921 з рахунку № 26503011327900 в Акціонерно-комерційному інноваційному банку «УКРСИББАНК» код банку 351005 на користь ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 2500 грн., понесені у справі судові витрати в сумі 13 грн. 50 коп., всього 2513 грн. 50 коп. (Дві тисячі пятсот тринадцять гривень 50 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 2500 грн., понесені у справі судові витрати в сумі 13 грн. 50 коп., всього 2513 грн. 50 коп. (Дві тисячі пятсот тринадцять гривень 50 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Зобовязати фінансовий орган в Красногвардійському районі АР Крим повернути з рахунку місцевого бюджету Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району № 31414537700131 МФО 824026, ЄДРПОУ 34740494 в ГУ ДКУ в АР Крим зайво внесену суму державного мита (судового збору) в розмірі 116 грн. 85 коп. (Сто шістнадцять грн. 85 коп.) за квитанцією № 27/47 від 11.11.2009р. до місцевого бюджету Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району на користь ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3.

Зобовязати фінансовий орган в Красногвардійському районі АР Крим повернути з рахунку місцевого бюджету Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району № 31414537700131 МФО 824026, ЄДРПОУ 34740494 в ГУ ДКУ в АР Крим зайво внесену суму державного мита (судового збору) в розмірі 04,50 грн. (Чотири грн. 50 коп.) за квитанцією № 24/41 від 11.11.2009р. до місцевого бюджету Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району на користь ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4.

Зобовязати фінансовий орган в Красногвардійському районі АР Крим повернути зайво сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 41 грн. 50 коп. (Сорок одна грн. 50 коп.) з рахунку державного бюджету Красногвардійського району № 31210259700130, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740494 в ГУ ДКУ в АР Крим за квитанцією № 26/45 від 11.11.2009р. до державного бюджету Красногвардійського району на користь ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3.

Зобовязати фінансовий орган в Красногвардійському районі АР Крим повернути зайво сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 41 грн. 50 коп. (Сорок одна грн. 50 коп.) з рахунку державного бюджету Красногвардійського району № 31210259700130, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740494 в ГУ ДКУ в АР Крим за квитанцією № 25/43 від 11.11.2009р. до державного бюджету Красногвардійського району на користь ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя