Ухвала суду № 94914378, 09.02.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/17485/20

Провадження № 4-с/234/8/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Костюкова Д.Г., за участю секретаря судового засідання Скоробогатової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна,-

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до Краматорського міського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна. Скарга обґрунтувана тим, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27.08.2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом у розмірі 117636,46 грн., судові витрати у розмірі 1176,36 грн. 22.09.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48817580. 22.03.2017 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно боржнику на праві власності належить нерухоме майно, а саме квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до відділу державної виконавчої служби з проханням вжити невідкладних заходів відповідно до ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо реалізації на електронних торгах нерухомого майна боржника. 14.12.2020 року Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області заявнику було відмовлено у зверненні стягнення на предмет іпотеки з посиланням на ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». ТОВ «Довіра та гарантія» вважає неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна, оскільки посилання на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», розпорядження КМУ від 02.12.2015 року № 1275 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень КМУ» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки даними нормативними актами не визначено, що обставини проведення антитерористичної операції виключають здійснення виконавчих дій, зокрема, в м. Краматорську. Відповідних змін щодо неможливості не проведення виконавчих дій державною виконавчою службою внаслідок проведення антитерористичної операції до Закону «Про виконавче провадження» не внесено. Вважає, що виконавчі дії, що вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості повинні регулюватися загальними нормами ЗУ «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального ЗУ «Про іпотеку». Отже, через бездіяльність державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27.08.2014 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не виконується, а стягувач в свою чергу позбавлений можливості задовольнити свої вимоги. Просить визнати бездіяльність Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області щодо реалізації майна у межах процедури виконавчого провадження № 48817580 неправомірною, зобов`язати Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області вжити невідкладні заходи відповідно до ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у межах процедури виконавчого провадження № 48817580.

У судове засідання представник заявника не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки рекомендованим повідомленням, про що в справі маються докази про отримання представником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» повістки про виклик до суду.

Представник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області надав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі, зазначив, що Управління не вчиняє виконавчі дії з примусового виконання виконавчих документів та виконавчі документи не перебувають у ньому на виконанні.

Представник Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджають її розгляду.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані в справі докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2015 року на підставі виконавчого листа № 2/234/2290/2014, виданого 27.08.2014 року Краматорським міським судом Донецької області відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 118812,82 грн.

В судовому засіданні встановлено, що стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було замінено на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

14.07.2020 року та 30.10.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернулося з заявою до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1

14.12.2020 року Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області відмовлено у зверненні стягнення на майно боржника, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України та перебуває в іпотеці, зупиняється дія ст. 37, ст. 38, ст. 40, ст.ст. 41, 43-47 Закону України «Про іпотеку». м. Краматорськ включено до переліку населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція, який затверджений розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р. Крім того повідомлено, що в рамках виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яку направлено до бухгалтерії ТОВ «УКРЦЕМРЕМОНТ ПЛЮС», де боржник отримує дохід.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

За ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ч. 7 ст. 26 цього Закону, за якою, зокрема, в разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; а також у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Згідно із ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Так за ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно із п. 10 Розділу VIII «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 року № 512/5 (в редакції наказу Мінюсту від 29 вересня 2016 року № 2832/5), після виявлення майна боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

Суд при цьому вказує, що за положеннями ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», чинного з 15 жовтня 2014 року, протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України та перебуває в іпотеці, зупиняється дія ст. 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), ст. 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), ст. 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), ст. 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку».

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. ( ч. 4 даного закону)

Суд зауважує, що за ч. 1 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» такий Закон втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону слід: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1275-р, яким було затверджено «Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», згідно якого місто Краматорськ Донецької області входить до «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Згідно із ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно Наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ № 33/6/а від 7 жовтня 2014 року «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

На теперішній час нормативно-правовий акт про закінчення антитерористичної операції на території Донецької області не прийнято.

З матеріалів справи вбачається, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 розташована у м. Краматорську, тому на ці правовідносини розповсюджуються норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», які досі є чинними.

В той же час представник заявника, обґрунтовуючи наявність бездіяльності у діях державного виконавця посилався на те, що оскільки рішенням суду стягнуто суму заборгованості, то не розповсюджуються на правовідносини з реалізації майна боржника обмеження, встановлені ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», бо примусове виконання судового рішення у цій справі повинно здійснюватися у порядку норм Закону України «Про виконавче провадження».

Натомість, суд зауважує, що за ч. 3 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що враховуючи норми ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», цілеспрямовано введені державою з метою захисту прав громадян, які проживають на території України, на якій проводилась антитерористична операція, - звернення стягнення на предмет іпотеки, не може здійснюватися до закінчення дії цього Закону, навіть у рамках виконавчого провадження з примусового стягнення суми боргу, бо за ст. 48, 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на майно боржника відбувається на підставі постанови державного виконавця, а примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Суд враховує у цьому сенсі, що положення Закону України «Про виконавче провадження» підлягають до застосування виключно у поєднані із положеннями ст. 9, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за якими зупинена реалізація предмета іпотеки на період дії такого Закону.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року по справі № 265/4748/16-ц.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Згідно з частиною другою статті 61 цього Закону порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Згідно Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Міністерством юстиції України 29.09.2016 за № 2831/5, реалізація майна в межах виконавчого провадження здійснюється відповідно до указаного Порядку, згідно з яким реалізація майна здійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів або торгів за фіксованою ціною (пункт 2 розділу I Порядку).

У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: арештоване майно - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження"), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

Електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через вебсайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Отже, відчуження майна боржника в порядку виконання виконавчого провадження на електронних торгах є примусовим відчуженням майна за ініціативою державного виконавця у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої саме Законом України "Про виконавче провадження", та дані норми закону мають узгоджуватись зі ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Внаслідок наведеного обґрунтування, суд дійшов висновку, що правових підстав для задоволення скарги представника ТОВ «Фінансова комранія «Довіра та Гарантія» немає, оскільки дії державного виконавця в рамках виконавчого провадження, відкритого з метою примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь заявника за договором кредиту на загальну суму 118812,82 грн., відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, керуючись Закону України «Про виконавче провадження» , ст. ст. 247, 353, 449, 450, 451, 452, 453 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя Д.Г.Костюков