Ухвала суду № 94905837, 16.02.2021, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/280/21

2-з/171/9/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. м. Апостолове

Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Семенова Н.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису нотаріуса такого, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису нотаріуса такого, що не підлягає виконанню.

Одночасно позивачем подана заява, відповідно до якої позивач просив призупинити дію виконавчого напису № 202 від 14.12.2020 р., який був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністью «Росвен Інвест Україна» з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 43632 грн. 06 коп.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно положень ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 6 ст. 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Суд, перевіривши заяву на відповідність ст. 151 ЦК України, встановив, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів сплати судового збору (оригінал квитанції), не зазначено в заяві пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Додатково суд роз`яснює, що посилання позивача ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, в зв`язку з цим позивачем не було сплачено судовий збір, є безпідставними, оскільки споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

При цьому, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Предметом спору у позовній заяві - є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Враховуючи вищенаведене, на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюють свою дію.

Крім того, позивач стверджує, що взагалі не отримував жодних кредитних коштів від відповідача, фінансові послуги позивачу відповідачем не надавались, що в свою чергу додатково свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач не є фактично споживачем фінансових послуг, а відповідач - їх надавачем.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

За таких обставин, подана заява не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України та підлягає поверненню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису нотаріуса такого, що не підлягає виконанню - повернути позивачу.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н. М. Семенова