Ухвала суду № 94901557, 16.02.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 лютого 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/747/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження клопотання, про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНТЕРБУД" до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНТЕРБУД" (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати винесені Головним управлінням Державної податкової служби Чернівецької області податкові повідомлення - рішення №№ 0001130502, 0001140502, 0002893305 від 18 лютого 2020 року.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

29.12.2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.00 год 26.01.2021 року.

26.01.2021 року в ході розгляду справи, представником відповідача до суду подане клопотання, про залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтуваннях зазначеного клопотання (з урахуванням уточнень), зазначається наступне. Зокрема, посилаючись на правову позицію Верховного Суду в справі №500/2486/19 представники відповідача зазначили, що відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України встановлено строк для оскарження рішень контролюючого органу протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. При цьому, звертається увага суду на те, що позивач 28.02.2020 року звернувся до Державної податкової служби України із скаргою на спірні податкові повідомлення рішення, які є предметом даного спору. Разом з тим, Державною податковою службою України рішенням від 17.03.2020 року продовжено строк розгляду скарги, та рішенням Державної податкової служби України від 24.04.2020 року оскаржувані податкові повідомлення рішення залишено без змін, яке вручене позивачеві 29.04.2020 року.

За вказаних обставин представник відповідача вважає, що обчислення терміну звернення до суду з вказаним позовом розпочинається з 30.04.2020 року та завершується – 29.05.2020 року.

Отже, на думку представників відповідача, позивач звертаючись до суду щодо оскарження зазначених вище податкових повідомлень - рішень 05.06.2020 року, пропустив визначений Законом строк, звернувшись до суду поза межами встановленого Закон терміну.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заявлене клопотання, та не заперечили щодо його розгляду в порядку письмового провадження.

Представники позивача в судовому засідання заперечили щодо задоволення клопотання, та не заперечили щодо його розгляду в порядку письмового провадження.

29.01.2021 року представником позивача подано до суду заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування яких останній зазначається, що на дату звернення до суду з позовною заявою діяв Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)” від 30 березня 2020 року № 540 –ІХ, яким доповнено пункт 3, яким визначено (окрім іншого), що строки звернення до адміністративного суду продовжуються на строк дії такого карантину.

На думку представника позивача, застосування процедури адміністративного оскарження рішень контролюючого органу не повинно погіршувати становища платника податків і суттєво звужувати його права, скорочуючи строк на звернення до суду. За таких обставин вважає, що не порушив строк звернення до суду.

Розглянувши заявлене клопотання та заперечення на нього, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні, порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною 4 статті 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження спірного рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас, якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, та погоджується з аргументами представника відповідача про те, що положення п. 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.11.2020року по справі № 500/2486/19.

Так, Верховний Суд у постанові від 26.11.2020р. по справі № 500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення.

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів позивач оскаржував в адміністративному порядку спірні податкові повідомлення -рішення.

Судом встановлено, що рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 24.04.2020року, яке отримано позивачем 29.04.2020р., залишено без задоволення скаргу останнього.

Таким чином, відповідно до «нової» правової позиції Верховного Суду процедура адміністративного оскарження закінчилася днем отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги підпункт 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України.

При цьому, суд враховує, що адміністративне оскарження податкових повідомлень -рішень було здійснено позивачем до зміни правової позиції Верховного Суду, щодо строку звернення платника податків із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення до адміністративного суду, після використання процедури адміністративного оскарження, що в свою чергу не може вважатись підставою для позбавлення особи права на доступ до правосуддя.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд також зазначає, наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 вказав, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному, а реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Процесуальним законом, що визначає порядок розгляду спорів між фізичними особами, юридичними особами та суб`єктами владних повноважень, є Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вже зазначалось вище, згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Водночас, згідно з пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України встановлює місячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень, який, за змістом цієї норми, починає перебіг із дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

При цьому, колізія виникла саме між положеннями частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 56.19 Податкового кодексу України, які визначають строк для оскарження в суді рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у разі попереднього використання досудового порядку вирішення спору, проте встановлюють різну тривалість скорочених строків оскарження. Юридична колізія - розбіжність або суперечність між нормативно-правовими актами, що регулюють одні й ті ж або суміжні правовідносини.

Проблема вибору однієї норми із кількох, що знаходяться у колізії, існувала і існує в юриспруденції по теперішній час. За загальним правилом вирішення колізій здійснюється за принципами закону вищої сили, закону, прийнятого пізніше та спеціального закону. Із загального темпорального правила можуть встановлюватися винятки. Одним із таких винятків є конституційна заборона на звуження обсягу існуючих прав (ст.22 КУ).

На думку суду, застосування процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів не повинно погіршувати становища платника податків і суттєво звужувати його права, скорочуючи строк на звернення до суду із трьох місяців до одного.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020р. по справі № 500/2486/19 не тільки відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, але і зазначив про врахування принципу правової визначеності, з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України з моменту набрання чинності ПК України спрямував судову практику вирішення питання тривалості строку звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, систематизувавши свої висновки в листі від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11, таким чином, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Цей строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

Так, Верховний Суд в постанові від 26.11.2020р. по справі № 500/2486/19 з поміж іншого зазначив, що відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Верховний Суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.

Водночас суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Вирішуючи клопотання представника відповідача суд також зауважує, що будь-яка доцільність зміни попередніх підходів до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах, може бути виправдана виключно у випадку необхідності вдосконалення діючого законодавства та у випадку, коли такі зміни не породжують правову невизначеність та не погіршують становища платників податків.

Так, положеннями податкового законодавства закріплено правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип in dubio pro tributario), яке покликано забезпечувати реалізацію однієї з ознак верховенства права - правової визначеності, а саме: можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій яке має фундаментальне значення для правильності його застосування.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку слід відхилити доводи податкового органу, про наявність підстав для застосування скорочених строків звернення до суду у разі застосування процедури адміністративного оскарження, оскільки в даному випадку - правова визначеність позивача у спірних правовідносинах полягає саме в тому, що він на час звернення до суду з вказаним позов розумів і усвідомлював для себе для себе строк звернення до суду 1095 днів, який в правовому сенсі був визначений попередньою правовою позицією Верховного Суду.

Крім того, оцінюючи спірні правовідносини, суд вважає за необхідне зазначити й те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України корона вірусу (COVID-19)” з 12 березня до 22 травня 2020 року на всій території України установлено карантин. Надалі, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19)” спричиненої коронавірусом продовжено карантин з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року.

Згідно вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540 від 30.03.2020 року розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, на час звернення позивача до суду із вказаним позовом (05.06.2020) діяв зазначений вище Закон, яким строки звернення до адміністративного суду продовжено на строк дії такого карантину, що також враховується судом при вирішенні клопотання, з урахуванням наведених вище з даного приводу висновків.

Підсумовуючи висновки суду в контексті встановлених обставин в справі, суд вважає, що в задоволенні клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду слід відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя О.В. Боднарюк