Ухвала суду № 94901541, 09.02.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у винесенні окремої ухвали суду

09 лютого 2021 року справа № 580/336/20 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Руденко А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Дубихвіст В.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача Іваньківського сільського голови Поліщук Л.М.– Фетісова Д.В. (за ордером),

розглянувши у підготовчому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду заяву позивача ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали про зобов`язання відповідачів виконати вимоги пунктів 4, 5, 6 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та накладення штрафу у справі за позовом ОСОБА_1 до Іваньківської сільської ради Маньківського району Черкаської області та Іваньківського сільського голови Поліщук Лесі Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №580/336/20 за позовом ОСОБА_1 до Іваньківської сільської ради Маньківського району Черкаської області та Іваньківського сільського голови Поліщук Лесі Миколаївни, у якому з врахуванням позовної заяви у новій редакції від 15.01.2021 просить:

- встановити відсутність компетенції та повноважень представницького органу місцевого самоврядування зі статусом юридичної особи в адміністративних межах Іваньківської сільської об`єднаної територіальної громади за період з 14 листопада 2017 року по 4 грудня 2020 року у Іваньківської сільської ради;

- встановити відсутність компетенції та повноважень головної посадової особи в адміністративних межах Іваньківської сільської об`єднаної територіальної громади за період з 14 листопада 2017 року по 4 грудня 2020 року у ОСОБА_2 ;

- визнати бездіяльність ОСОБА_2 , пов`язану з припиненням реорганізації Іваньківської сільської ради села Іваньки в Іваньківську сільську раду Іваньківської сільської об`єднаної територіальної громади протиправною та такою, що суперечить статті 5 Конституції України, та зобов`язати головну посадову особу Іваньківської сільської об`єднаної територіальної громади закінчити у встановлений судом розумний та конкретний строк реорганізацію, та здійснити державну реєстрацію юридичної особи – Іваньківська сільська рада Іваньківської сільської об`єднаної територіальної громади, її виконавчих органів, згідно ч. 11 та ч. 12 ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», та стягнути з суб`єкта владних повноважень кошти на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу;

- визнати дії та рішення суб`єкта владних повноважень по передачі майна територіальних громад, які входять до складу Іваньківської сільської об`єднаної територіальної громади у власність юридичної особи протиправними та повернути майно у комунальну власність Іваньківської сільської об`єднаної територіальної громади;

- встановити відсутність компетенції та повноважень в адміністративних межах Іваньківської об`єднаної територіальної громади за період з 14 листопада 2017 року по 4 грудня 2020 року у адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради;

- визнати рішення по нарахуванню премій та зарплат працівникам Іваньківської сільської ради за період з 14 листопада 2017 року по 4 грудня 2020 року протиправними та нечинними, та стягнути з відповідачів кошти на відшкодування шкоди, завданої Іваньківській сільській об`єднаній територіальній громаді;

- визнати дії членів адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іваньківської сільської ради під час засідання 11.09.2019 протиправними та стягнути з встановленого суб`єкта владних повноважень кошти на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу;

- визнати рішення суб`єктів владних повноважень, прийнятих за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність учаснику АТО земельної ділянки від 28.05.2020 року протиправними, скасувати рішення, зобов`язати прийняти законне рішення, задовольнивши заяву позивача від 28.05.2020 року та стягнути з встановленого суб`єкта владних повноважень кошти на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої позивачу;

- визнати дії суб`єктів владних повноважень, що перешкоджають позивачу у здійсненні господарської діяльності у галузі мистецтва, протиправними та зобов`язати відповідачів без письмової згоди позивача не ступати на територію власності й користування позивача, та стягнути з суб`єктів владних повноважень кошти на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу;

- зобов`язати відповідачів згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС вибачитись за незаконні рішення, дії, бездіяльність та публічні приниження гідності позивача шляхом опублікування відповідного оголошення в засобах масової інформації та соцмережах.

09.02.2021 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про недопустимість зловживання відповідачами своїми процесуальними правами та невиконання своїх процесуальних обов`язків, у якій позивач зазначає, що відповідачі у відзиві на позовну заяву від 02.11.2020 та 20.01.2021 свідомо й умисно зазначили, що не визнають та заперечують будь-які обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, крім тих обставин, які визнані відповідачами у цьому відзиві та раніше поданих відзивах на позовну заяву. На думку позивача зазначене формулювання є зловживанням процесуальними правами та відповідно порушенням процесуальних обов`язків, зазначених в п. 2 ч. 5 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у жодному відзиві відповідачі не зазначили обставини, які визнають. Також відповідачами всупереч ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надані докази на підтвердження своїх заперечень; не виконано вимоги пунктів 4, 5, 6 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливлює повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин у справі та ефективний захист прав позивача. У зв`язку з цим просить суд постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України, якою зобов`язати відповідачів виконати вимоги пунктів 4, 5, 6 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, а у разі невиконання відповідачами вимог до відзиву накласти на відповідачів штраф, передбачений ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України.

У підготовчому засіданні позивач підтримав заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення заяви заперечив, послався на відсутність порушень, зазначених позивачем.

Розглянувши заяву. суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вимоги до відзиву на позовну заяву.

Так, згідно ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Ч. 2 вказаної статті передбачає, що відзив повинен містити:

1) найменування (ім`я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявності;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

Водночас Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає наслідків подання відповідачем відзиву на позовну заяву, який не відповідає вимогам п. 4, 5, 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищезазначене, а також ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою подання заяв по суті справи є правом учасників справи, законні підстави зобов`язати відповідачів надати відзив на позовну заяву у чіткій відповідності до вимог п. 4, 5, 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства відсутні.

Щодо винесення окремої ухвали за зловживання позивачем процесуальними правами та невиконання процесуальних обов`язків суд зазначає, що перелік дій, які можуть свідчити про зловживання процесуальними правами, зазначений у ч. 2 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Тобто з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства.

Подання відзиву на позовну заяву навпаки сприяє завданню адміністративного судочинства, яким згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже невідповідність відзиву на позовну заяву вимогам щодо змісту, визначеним ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не може розцінюватись як зловживання процесуальними правами.

Враховуючи вищезазначене, заява позивача є необгрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 45, 159, 162, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали про зобов`язання відповідачів виконати вимоги пунктів 4, 5, 6 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та накладення штрафу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені у апеляційній скарзі на рішення суду.

Повний текст ухвали складений 15 лютого 2020 року.

Головуючий А.В. Руденко