Рішення № 94900013, 11.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Срава№380/6824/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Петлюк В.

представника позивача Бойко В.В.

представника відповідача Медвідь Р.М.

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Галицької митниці Держмитслужби від 13.08.2020 року №61/7.4-19/209000, №62/7.4-19/209000.

Ухвалою судді від 27.08.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали судді представник позивача усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 11.09.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Сторонами при розгляді справи було подано до суду заяви по суті справи - письмові відзив, відповідь на відзив, пояснення.

Відповідно до позиції позивача, яка ним висловлена, зокрема, в позові, інших письмових заявах, що були подані до суду, він вважає, що відповідачем було безпідставно винесено щодо нього спірні податкові-повідомлення рішення.

А саме, позивач зазначає, що у січні та липні 2019 року ним було імпортовано з Республіки Польща на митну територію України товари різного асортименту - хлібці пшеничні за фактурною вартістю 4 406,40 Євро, каву натуральну розчинну за фактурною вартістю 1 272,00 Євро, напій негазований за фактурною вартістю 2 584,00 Євро.

При цьому, вказані товари декларувалися позивачем із застосуванням преференцій по сплаті ввізного мита за кодом « 410» в рамках дії норм ст. 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» Регіональної конвенції про пан-євро-середноземноморські преференційні правила походження. До відповідних декларацій підприємцем було додано документи, що підтверджують походження товарів із Європейського Союзу (відповідні декларації-інвойси). За наслідком чого товари були розмитнені зі застосуванням преференцій за кодом « 410», із нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості та випущені у вільний обіг на території України.

Однак, у подальшому Галицькою митницею Держмитслужби було проведено перевірку законності митного оформлення такого товару, оскільки від митних органів Республіки Польща отримано інформацію про не підтвердження преференційного походження товару. Й незважаючи на наявність достатнього й належного підтвердження правомірного декларування позивачем ввезених товарів, відповідачем було за наслідками документальної перевірки складено акт від 27.07.2020 року №33/7.4-19/ НОМЕР_1 , у якому стверджено про заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

У результаті відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 13.08.2020 року №61/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача зі сплати мита на 31 286,86 грн., та податкове повідомлення-рішення від 13.08.2020 року №62/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача зі сплати податку на додану вартість на 6 257,34 грн.

Однак, позивач не погоджується з такими висновками та рішенням контролюючого органу і стверджує, що вони не відповідають обставинам справи та не відповідають вимогам закону.

Позивач наголошує на тому, що для застосування преференційних ставок при ввезенні товарів у нього були наявні законні підстави, за наявності достатнього підтвердження таких дій. Окрім цього, правомірність дій позивача засвідчується також зібраними в подальшому доказами, які підтверджують походження товарів із Європейського Союзу.

Відтак, позивач вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до позиції відповідача, яка ним висловлена у відзиві, інших письмових заявах, що були подані до суду, він вважає вимоги позивача безпідставними.

А саме, відповідач зазначає, що позивачем було дійсно ввезено на митну територію України товари за преференційними ставками.

Однак, у подальшому, відповідно до ст. 32 Доповнення 1 «Підтвердження походження» Регіональної конвенції про пан-євро-середноземноморські преференційні правила походження, Державною фіскальною службою України було направлено до уповноваженого органу Республіки Польща відповідні декларації про походження для перевірки. За результатом чого отримано інформацію про те, що преференційне походження ввезеного ФОП ОСОБА_1 не підтверджується.

Відповідач звертає увагу на те, що подані позивачем документи на підтвердження походження товарів не можуть братися до уваги як підстава для застосування преференцій, оскільки не відповідають установленим конвенцією вимогам.

У зв`язку з чим, щодо позивача було правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, відповідач підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.

У судових засіданнях представниця позивача заявлені позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просила позов задовольнити.

Представниця відповідача у судових засіданнях позов не визнала, ствердила про його безпідставність, а тому, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Судом установлено, що позивачем було здійснено в Україну поставку ряду товарів від Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar (Багатогалузеве підприємство «Вальді» Харбуз Вальдемар, Республіка Польща) та проведено його митне оформлення зі застосуванням преференцій як товару, з країн Європейського Союзу.

А саме, 18.01.2019 року ФОП ОСОБА_1 подав митну декларацію №UA209140/2019/103715 (форма МД-2) для митного оформлення товару, що ввозився на митну територію України:

1) борошняні кондитерські вироби без вмісту какао: хлібці пшеничні, у первинній упаковці-120 (код товару згідно УКТ ЗЕД: 1905409000), вага нетто - 1555,00 кг, фактурна вартість 4 406,40 Євро;

2) кава натуральна розчинна для роздрібного продажу, запакована в скляних банках (код товару згідно УКТ ЗЕД: 2101110090), вага нетто - 120,00 кг, фактурна вартість 1 272,00 Євро.

У декларації код країни походження товарів вказано «EU» (Європейський Союз), застосовано преференцію « 410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу.

До митної декларації декларантом було долучено, зокрема, рахунок-фактуру від 17.01.2019 року №ЕХ/11/2019/К на загальну суму 5 678,40 Євро, CMR від 17.01.2019 року №007334.

У поданому до декларації рахунку-фактурі внесено запис про те, що експортер товарів включених у цей документ декларує, що за винятком випадкiв, коли це прямо зазначено, цi продукти мають європейське пільгове походження.

Окрім того, 03.07.2019 року ФОП ОСОБА_1 подав митну декларацію №UA209140/2019/103715 (форма МД-2) для митного оформлення товару, що ввозився на митну територію України, а саме:

1) напій газований з додаванням регулятора кислотності, фруктових соків, ароматизаторів, підсолоджувачів, консервантів, в ПЕТ-стіках, в асортиментів (код товару згідно УКТ ЗЕД: 2202100000), вага нетто - 3 264,00 кг, фактурна вартість 2 584,00 Євро.

У декларації код країни походження товарів вказано «EU» (Європейський Союз), застосовано преференцію « 410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу.

До митної декларації долучено, зокрема, рахунок-фактуру від 01.07.2019 року №ЕХ/156/2019/К на загальну суму 2 584,00 Євро, CMR від 02.07.2019 року №333298.

У поданому до декларації рахунку-фактурі внесено запис про те, що експортер товарів включених у цей документ декларує, що за винятком випадкiв, коли це прямо зазначено, цi продукти мають європейське пільгове походження.

Судом встановлено також, що в подальшому, для перевірки рахунків-фактур від 17.01.2019 року №ЕХ/11/2019/К, від 01.07.2019 року №ЕХ/156/2019/К, Державною митною службою України було скеровано лист від 05.08.2019 року до уповноваженого органу Республіки Польща.

У відповідь, листом від 20.04.2020 року №140-ІОС.4331.97.2019, Управління податкової адміністрації у м. Варшава (Республіка Польща) поінформувало Державну митну службу України про те, що польські митні органи підтверджують справжність документів, які підтверджують походження товару, однак експортер не надав відповідні документи, що підтверджують статус походження, тому товар не підлягає попередній перевірці.

Про вказані обставини Державною митною службою України листом від 18.05.2020 року №16-3/01/7.4/1214 було повідомлено Галицьку митницю Держмитслужби, яка наказом від 15.07.2020 року №337 призначила проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Як установлено судом, за наслідками проведеної перевірки було складено акт від 27.07.2020 року №33/7.4-19/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано порушення вимог закону зі сторони позивача в частині безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції « 410», а саме:

- порушення пп. (с) п. 1 ст. 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами членами з іншої сторони від 27.06.2014 року, вимог ч. 2 ст. 48, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 25 029,34 грн.;

- порушення пп. «в» п. 185.1, п.п. 187.8, 190.1 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 5 005,87 грн.

Судом установлено, що на підставі акта від 27.07.2020 року №33/7.4-19/ НОМЕР_1 Галицькою митницею Держмитслужби було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2020 року №61/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача зі сплати мита на 31 286,86 грн. (25 029,34 грн. за основним платежем, 6 257,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та податкове повідомлення-рішення від 13.08.2020 року №62/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача зі сплати податку на додану вартість на 6 257,34 грн. (5 005,87 грн. за основним платежем, 1 251,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Проте, ФОП ОСОБА_1 не погодився з такими рішеннями контролюючого органу, що стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

У зв`язку з чим, установивши необхідні дійсні обставини справи, суд, вирішуючи даний спір, керуючись принципом змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ураховуючи визначений законом обов`язок з доказування в такій категорії справи, постановляючи рішення виходить із наступного.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 Податкового кодексу України (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, релевантній на час спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 41.1.2 Податкового кодексу України, контролюючими органами є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) і- щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

Згідно з пунктом 41.5 Податкового кодексу України, повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Положеннями підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Пунктом 54.4 Податкового кодексу України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України, а також орган доходів і зборів має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо вони були занижені.

Відповідно до ст. 74 Митного кодексу України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Митного кодексу України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 36 Митного кодексу України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до ч. 6 цієї ж статті, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до ч. 7 ст. 36 Митного кодексу України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України.

Згідно з ч. 5 ст. 280 Митного кодексу України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 43 Митного кодексу передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України, засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями (ч. 5), а декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (ч. 6).

Частиною 9 ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 Митного кодексу України у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару, зокрема, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до п. 1 ст. 29 ч. 2 глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Статтею 26 ч. 1 глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Відповідно до п. 1 ст. 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

- сертифікату перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у додатку III до Протоколу, або

- у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвои?с», надана експортером до інвои??са, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерціи?ного документа, якии? описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб і?х можна було ідентифікувати; текст деклараціі? інвои?с наведении? у Додатку IV до цього Протоколу.

Як визначено в ст. 22 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:

- затвердженим експортером у розумінні ст. 23 цього Протоколу, або

- експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 Євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додаткудо цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.

Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно.

Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

У Додатку IV до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію наведено текст декларації інвойс, відповідно до якого вона повинна складатися, український варіант якої є наступним: «Експортер продукції, на яку поширюється цей документ (митний дозвіл №…), заявляє, що за винятком випадків, де це явно зазначено, ці товари є товарами преференційного походження…».

Як було встановлено судом, позивачем імпортувалися товари фактурною вартістю до 6 000 Євро. При митному оформленні таких товарів ФОП ОСОБА_1 було подано рахунки-фактури з декларацією інвойс, якою експортер товарів декларує, що за винятком випадкiв, коли це прямо зазначено, цi товари мають європейське пільгове походження.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позивачем при митному оформленні товарів було надано належні документи на підтвердження їх походження, зокрема, декларацію інвойс, яка відповідає зазначеним вище вимогам і засвідчує преференційне походження відповідних товарів. Відтак, позивач правомірно вказав у митних деклараціях країну походження товарів Європейський Союз (EU) і скористався відповідними преференціями.

Відповідно до ст. 33 VI Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України, і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Проте в нашому випадку стороною відповідача не доведено існування сумнівів в достовірності документів на підтвердження походження імпортованих товарів, які могли би кваліфікуватися як обґрунтовані. У той де час, відсутність чи недоведеність дійсного існування обґрунтованих сумнівів щодо достовірності таких документів виключає необхідність здійснення їх перевірки та її правомірність.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що й у відповіді митного органу Республіки Польща, яка зазначена вище, засвідчено автентичність (справжість) документів, які підтверджують походження товару. Таким чином, відсутні підстави вважати неналежним підтвердження преференційного походження товарів, які ввозилися ФОП ОСОБА_1 на митну територію України.

Окремо суд бере до уваги додаткові документи на засвідчення правомірного митного оформлення товарів, які були зібрані позивачем у час існування даного спору, які (сертифікати походження тощо) додатково засвідчують підставність вимог позивача.

Таким чином, ураховуючи всі обставини даної справи в сукупності, суд не вбачає наявність достатніх і належних підстав для висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, про що було стверджено відповідачем, суд приходить до висновку, що позивач діяв добросовісно та у відповідності до встановлених законом приписів і правомірно й підставно скористався установленими преференціями при імпорті товарів, що мають походження з Європейського Союзу. Натомість мотивація контролюючого органу, яка була покладена в основу оспорюваних рішень, не має належного підґрунтя та не може визнаватися правомірною (що відноситься і до відповідних податкових повідомлень-рішень).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено правомірність своїх рішень у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Основного Закону та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним і підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з нормами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У зв`язку з чим, на відповідача слід у повному обсязі покласти витрати зі сплати судового збору, які поніс позивач при зверненні до суду з цим позовом. Окрім цього, суд відзначає, що позивачем заявлено до відшкодування з відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 400,00 грн. Натомість відповідач заперечив щодо розміру таких витрат, вважаючи, що він не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг (у тому числі враховуючи супровід адвокатом аналогічної справи). Відтак, узявши до уваги аргументи як сторони позивача, так і сторони відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на відшкодування правничої допомоги 3 000,00 грн., що кореспондує засадам співмірності та достатності, відповідає обставинам справи, її складності та об`єму наданих послуг і виконаних робіт.

Керуючись ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби від 13.08.2020 року №61/7.4-19/209000.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби від 13.08.2020 року №62/7.4-19/209000.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711; 79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711; 79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допоомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2021 року.

Суддя Сасевич О.М.