Ухвала суду № 94899153, 16.02.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"16" лютого 2021 р. справа № 300/461/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Франка, 33, смт. Верховина, Івано-Франківська обл., 78700) про зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про зобов`язання державного кадастрового реєстратора відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 шляхом закриття поземельної книги на підставі частини 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» та повторно розглянути заяву (ЗВ-9701165742021) та зареєструвати земельну ділянку, зазначену у рішенні №РВ-2601186862021 від 02.02.2021.

15.02.2021 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої ОСОБА_1 виклав позовні вимоги у наступній редакції: «зобов`язати державного кадастрового реєстратора відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області внести до Державного земельного кадастру зміни до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, доповнивши розділ з Інформацією про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки наступним текстом - «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , розроблений на підставі Наказу №2834-УБД від 23.12.2020».

Підставою звернення позивача із вказаним позовом є неправомірна, на думку позивача, відмова відповідача внести відомості про земельну ділянку до ДЗК.

Позивач, правовідносини, з приводу яких виник спір вважає публічно-правовими та такими, що належать до юрисдикції адміністративного суду, відтак, для захисту своїх прав звернувся із позовною заявою до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Так, позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.02.2021 державним кадастровим реєстратором до відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Федорчак В.І. прийнято рішення №РВ-2601186862021 від 02.02.2021 про відмову внесення відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки існує 100% накладання земельної ділянки в проекті та земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387.

При цьому, як слідує із доданих до позовної заяви документів, земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, площа 1,4827 га перебуває у власності - комунальній власності Ірпінської міської ради Київської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56497660 від 08.02.2021.

Таким чином, відмову відповідача у внесенні відомостей про земельну ділянку до ДЗК позивач вважає протиправною бездіяльністю відповідача.

Розглянувши та дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - Суд) від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії», заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 вказаного Кодексу).

Так, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Спірні правовідносини виникли внаслідок відмови відповідача у внесенні відомостей про земельну ділянку до ДЗК, яка оформлена рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 02.02.2021.

Крім того, як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, площа 1,4827 га перебуває у власності - комунальній власності Ірпінської міської ради Київської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56497660 від 08.02.2021, тобто в даному випадку присутній спір про право (майнове).

Таким чином, суд зазначає, що на підставі оскаржуваних дій відповідача виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача, які мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією його майнових інтересів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим. Оскільки позивач у справі обґрунтовує порушення своїх приватноправових прав наявністю в нього майнового права згідно статей 118, 121 Земельного кодексу України, а отже, наголошує на наявності у нього відповідних цивільних прав та інтересів, то такі права й інтереси залежно від суб`єктного складу спору можуть бути предметом захисту в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №802/390/18-а.

Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, зокрема, що виникають з цивільних, земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в даному випадку не є публічно-правовими, оскільки виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача, які мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією його майнових інтересів, тобто, має місце спір приватно-правового характеру, що в свою чергу виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За наведених підстав та вказаних правових норм даний спір відноситься до юрисдикції загального місцевого суду та повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 170, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі №300/461/21 за позовною заявою до відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про зобов`язання до вчинення дій.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що даний спір відноситься до юрисдикції загального місцевого суду та повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Кафарський В.В.