Вирок № 9489859, 06.05.2010, Високопільський районний суд Херсонської області

Справа №1-43/10

____2010 р

В И Р О К

імям України

06 травня 2010 р. Високопільський районний суд Херсонської області,

в складі: головуючого Дригваль В.М

при секретарі Гапич В.М.

з участю прокурора Петренко К.Г., Куцевол О.О.

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1

представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2

представника служби неповнолітніх

Високопільської РДА Березка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Високопілля кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Велика Олександрівка Херсонської області та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, на утриманні має неповнолітню дитину, не працюючого, раніше судимого: 21.12.2009 року Великоолександрівським районним судом Херсонської області за ст.122 ч. 1, ст.146 ч.2 КК України строком на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст.75, ст.76 КК України з випробуванням строком на 2 роки,-

у скоєні злочинів, передбачених ст.166, ч.1 ст.122 КК України, -

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_4 вчинив злісне невиконання встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, а також заподіяв середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Злочини ним скоєно при слідуючих обставинах:

Проживаючи в АДРЕСА_1, будучи батьком неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6, відповідно до ст. 150 СК України зобов'язаний виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, але злісно не виконував покладені на нього законом обов'язки, що спричинило тяжкі наслідки. А саме: на протязі починаючи з 01 вересня 2007 року і по теперішній час злісно не контролював відпочинок сина та проведення ним вільного часу, не забезпечував навчання своєї дитини загальновідомим та загальноприйнятим правилам поведінки та гуртожитку, не забезпечував нормальних побутових умов для життєдіяльності дитини за місцем проживання. Не забезпечував та не контролював відвідування дитиною Високопільської загальноосвітньої школи Херсонської області. На виклики до школи, з приводу навчання сина, не з'являвся, не цікавився питаннями навчання сина. При цьому ОСОБА_4 став схильним до вживання спиртних напоїв, що стало причиною невиконання ним вказаних обов'язків, прояву агресивності до неповнолітнього сина, застосуванні фізичного насильства відносно останнього. Внаслідок такого ставлення, неповнолітній ОСОБА_1 під час шкільного навчання мав систематичні пропуски навчального процесу та у позашкільний час став схильним до вживання алкогольних напоїв, став вчиняти крадіжки чужого майна. Згідно висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 16 лютого 2010 року, неповнолітній ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням не страждає . Виявлена соціально-педагогічна запущеність, формування нестійких рис характеру з порушенням форм поведінки. Загальний рівень розвитку відповідає низькій віковій формі . Формування виявлених порушень психічного розвитку в основному обумовлено неправильним вихованням (педагогічна некомпетентність батьків, відсутність близьких емоціональних контактів, жорстокість у взаємостосунках, бездоглядність, нестаток опіки та контролю в сім`ї. ) Всі ці обставини і потягли тяжкі наслідки в догляді за неповнолітнім ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_4, 03.01.2010 року, в денний час, знаходячись у будинку за адресою АДРЕСА_2, де на ґрунті особистих неприязних відносин, вчинив зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_1 сварку під час якої, умисно став наносити удари руками та ногами в область обличчя та кінцівок ніг, завдавши останньому, тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому 5 плюсневої кістки зліва без значного зміщення, які згідно висновку судово-медичного експерта №7/3 від 22.01.2010 року, по ознаку тривалості розладу здоров'я відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В судовому засіданні підсудній ОСОБА_4 вину свою у злочині, передбаченого ст.166 КК України визнав частково, при цьому пояснив, про те що у звязку із пошуком роботи та виїздом за межі Високопілля на заробітки, тривалої відсутності дома, не вистачало часу у догляді та вихованні сина. Частково визнає свою вину, оскільки є мати, яка також, як він вважає, повинна займатися вихованням сина. Вину у злочині, передбаченого ст.122 ч.1 КК України не визнав та пояснив, що ніяких тілесних ушкоджень сину не заподіював, дав пару ляпасів рукою, і що працівники міліції сфальсифікували справу відносно нього.

В судовому засіданні потерпілий, неповнолітній ОСОБА_1 показав про те, що 03.01.2010 року його батько не бив, а тільки двічі вдарив ляпаса по обличчі та відштовхнув і коли він від поштовху падав то вдарився ногою об ящик, що знаходився біля ліжка та пошкодив ногу.

В судовому засіданні представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 показала про те, що її дочка ОСОБА_5 перебувала в шлюбі із ОСОБА_4 і від шлюбу у них є два сина, ОСОБА_1 1995 року народження та ОСОБА_6 2000 року народження. За останній час стосунки в сімї ОСОБА_4 стали складними. Виникали сварки, розірвання шлюбу, неналежний догляд за старшим неповнолітнім сином ОСОБА_1, який залишився проживати з батьком. Всі ці обставини негативно вплинули на виховання та навчанні ОСОБА_1, який став пропускати заняття в школі, вчиняти крадіжки, і всі в подальшому, на даний час, заходи впливу позитивних зрушень не дали.

Вина ОСОБА_4 у вчинені злочину передбаченого ст. 166 КК України повністю доказана доказами, які були досліджені в ході судового розгляду, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні про те, що її колишній чоловік ОСОБА_4, з яким вона перебувала у шлюбі, фактично з перших днів проживання зловживав спиртними напоями, часто безпричинно бив її. Після народження дітей ОСОБА_1 у 1995 році та ОСОБА_6 у 2000 році, взаємовідносини не покращали, насильство продовжувалось, в тому числі і відносно дітей. Особливо відносно ОСОБА_1. Навчанням та поведінкою ОСОБА_1 в школі ОСОБА_4 не цікавився. На даний час вважає, що ОСОБА_1 перебуває під впливом ОСОБА_4 та змінив показання, щоб батько не був покараний за свої дії.

- показаннями свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні, як класного керівника класу в якому навчається ОСОБА_1, про те, що неповнолітній із-за відсутності батьківського контролю та неналежного виховання, погано навчається, заняття у школі не відвідує, рівень знань на даний час має низький. Неодноразово вона запрошувала батька на батьківські збори, але батько так і не приходив. Мала змогу поспілкуватися з батьком ОСОБА_1 у директора в кабінеті, коли останнього викликали до школи за поведінку сина у школі, де батько обіцяв, що будуть вжиті заходи та виправить поведінку сина. Особисто до неї ніхто із батьків не звертався відносно навчання та поведінки неповнолітнього ОСОБА_1

- показаннями свідка ОСОБА_9 , як психолога, соціального педагога у школі, де навчається ОСОБА_1 про те, що неповнолітній пропускає заняття, поведінку має незадовільну, все це є наслідками відсутності контролю з боку батьків за навчанням та поведінкою сина.

-показаннями свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що він є депутатом Високопільської селищної ради та знає ОСОБА_1 і їх дітей. Батьки уваги по вихованню дітей не приділяють. Від директора школи ОСОБА_10 знає що ОСОБА_1 має багато пропусків занять у школі без поважних причин.

- Аналогічними показаннями свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні про неналежне виховання дітей, а особливо ОСОБА_1, з боку батьків ОСОБА_1.

- показаннями свідка ОСОБА_10.(а.с.51-52 т.2), які були досліджені в судовому засіданні про те, що працює директором школи з квітня 2002 року і знає учня ОСОБА_1, батьки якого останнім часом шкільним життям ОСОБА_1 не цікавляться, усунулися від виховання, що негативно вплинуло на поведінку останнього в школі. ОСОБА_1 нічим не цікавиться, замкнутий в собі, без поважних причин має багато пропусків занять. Рівень знань хлопця низький, схильний до правопорушень.

А також вина ОСОБА_4 по даному епізоду підтверджується:

- Копією свідоцтва про народження (а.с.8 т.2) з якого вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 і його батьком зазначено ОСОБА_4.

-Актами обстеження матеріально побутових умов сім'ї ОСОБА_4 за 2009 рік (а.с.4, 5, 6, 7 т.2) з яких вбачається, що сім'я малозабезпечена, батьки ніде не працюють. не має домашнього господарства, присадибна земельна ділянка засаджена, але заросла. Батьки не приділяють уваги вихованню сина, складні стосунки між батьком та сином ОСОБА_1, зафіксовано факт насильства.

-Характеристиками Високопільської ЗОШ (а.с.9,10,19 т.2) де навчається ОСОБА_1, рівень знань якого по всіх предметах низький, особливо за останні два роки. Дитина не відвідує школу без поважних причин. Схильний до кримінальних вчинків. Батьки участі у вихованні дитини не приймають.

-Із довідки Високопільської загальноосвітньої школи I-III ступеню (а.с. 11 т.2) вбачається, що ОСОБА_1 стоїть на шкільному обліку в групі ризику.

-Із довідки Високопільської загальноосвітньої школи I-III ступеню (а.с.12 т.2) вбачається, що батьки учня 8 класу ОСОБА_1 батьківські збори школи не відвідують.

- Із висновку № 81 від 16 лютого 2010 року амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи (а.с. 62-63 т.2) вбачається, що ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням не страждає. Виявлена соціально-педагогічна запущеність, формування нестійких рис характеру з порушенням форм поведінки. Загальний рівень психічного розвитку відповідає низькій віковій нормі. Формування виявлених у ОСОБА_1 порушень психічного розвитку в основному обумовлено неправильним вихованням (педагогічна некомпетентність батьків, відсутність близьких емоціональних контактів, жорстокість у взаємостосунках, бездоглядність, нестаток опіки та контролю в сім`ї)

- постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.03.2010 року відносно ОСОБА_5 за відсутністю ознаків злочину, передбаченого ст. 166 КК України, тобто відповідальність за злісне невиконання встановлених законом обовязків по догляду за неповнолітнім ОСОБА_1 1995 року народження.(а.с.67 т.2)

-Іншими матеріалами справи на а.с. 3, 17,33, 65,66,70 (том 2)

Вина ОСОБА_4 у заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, передбаченого ч.1 ст.122 КК України повністю доказана доказами, які були досліджені в ході судового розгляду, а саме:

-показаннями свідка ОСОБА_12 (а.с.22-23 т.1 та на а.с.140 т.2), які були досліджені в судовому засіданні про те, що 03.01.2010 року вона знаходилася у спальній кімнаті будинку своєї дочки ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 та в цей час у сміжну кімнату зайшов ОСОБА_1 а за ним слідом чоловік, як пізніше вона дізналася від ОСОБА_2, що то був ОСОБА_4, батько ОСОБА_1, який наніс декілька ударів ногами по лежачому на підлозі ОСОБА_1, удари приходилися по кінцівкам ніг. При цьому висловлювався за якісь кросівки, затим чоловік зняв кросівки з ОСОБА_1, забрав їх та пішов з будинку. А в цей час до будинку зайшла ОСОБА_2 допомогла ОСОБА_1 , який не міг самостійно стати на ліву ногу, а потім надала першу медичну допомогу. Від ОСОБА_2 їй стало також відомо, що ОСОБА_4 наносив удари своєму сину ОСОБА_1 за те, що останній надів кросівки свого батька без дозволу. Після цього випадку вона не мала розмови ні з ОСОБА_1, ні з ОСОБА_4.

А також вина ОСОБА_4 по даному епізоду підтверджується:

- Рапортом помічника начальника відділу оперативного чергового Високопільського РВ УМВС Легуша С.Б. від 04.01.2010 р(а.с.3 т.1) з якого вбачається, що до чергової частини Високопільського РВ УМВС 04.01.2010 року о 16.25 год. поступило повідомлення по телефону від фельдшера Високопільської ЦРЛ про те, що до приймального покою доставлено ОСОБА_1 1995 року народження з переломом костей лівої стопи. Тілесні ушкодження отримав 03.01.2010 року від свого батька ОСОБА_4

-Протоколом огляду місця події від 04.01.2010 року (а.с.6-7 т.1) згідно якого встановлено та оглянуто місце вчинення злочину кімната будинку ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2.

- Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 23.01.2010 року з фото таблицею до протоколу (а.с.27-36 т.1) за участю потерпілого ОСОБА_1, який на місці злочину показав та розповів про обставини нанесення йому ударів його батьком ОСОБА_4 та про те, як він ударився ногою об ящик біля ліжка, в домоволодінні ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2

- Висновком судово-медичного експерта №7/3 від 23.01.2010 року (а.с.43-44 т.1) згідно якого ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому 5 плюсневої кістки зліва без значного зміщення… по ознаці тривалості розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Не виключається можливість виникнення зазначеного перелому в наслідок нанесеного удару ногою при обставинах на які вказує свідок ОСОБА_12 при її допиті 18.01.2010 р.

- Протоколом відтворення обстановки та обставин події та фототаблицею до протоколу від 05.05.2010 року (а.с.141-143 т.2) з якого вбачається, що за присутності понятих та судово-медичного експерта ОСОБА_14, свідок ОСОБА_12 показала та підтвердила свої показання про обставини, що мали місце 03.01.2010 року про заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1, його батьком ОСОБА_4 та зафіксовано наявність можливості спостерігати з місця, де знаходилася свідок ОСОБА_12 дії ОСОБА_4 по нанесенню ударів ногами по кінцівкам ніг ОСОБА_1.

-Іншими матеріалами справи на а.с. 5, 10-11, 14-18, 62-69, 71-72 (том 1)

Крім того, згідно вироку Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 21.12.2009 року (а.с.19-20 т.1) ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 засуджено за ст.122 ч.1, ст. 146 ч.2, ст.70 КК України строком на 2 роки позбавлення волі за нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості своєму сину ОСОБА_1 1995 року народження та незаконно позбавив волі останнього. Застосовано ст.75, ст.76 КК України зі строком випробовування на 2 роки.

Згідно довідки інспектора Високопільського РП КВІ УДДУ ПВП в Херсонській області від 26.02.2010 року (а.с.70 т.1). ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 21.12.2009 року засуджений за ст.122 ч.1, ст. 146 ч. 2 , ст.70 КК України строком на 2 роки позбавлення волі , звільнений від відбування покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки та перебуває на обліку Високопільського РП КВІ УДДУ ПВП Херсонської області з 13.01.2010 року по теперішній час.(а.с.70 т.1)

Таким чином суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у злісному невиконанні встановлених законом батьківських обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, а також у заподіянні своєму неповнолітньому сину ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, доказана повністю та підтверджується доказами по справі, які добуті в ході досудового слідства та досліджені в процесі судового розгляду.

Не визнання своєї вини та заперечення ОСОБА_4 у заподіянні своєму сину середньої тяжкості тілесних ушкоджень, часткове визнання своєї вини у злісному ухиленню від виконання батьківських обовязків по догляду за дитиною, що потягло тяжких наслідків, суд вважає як обрання підсудним одного із способів захисту з метою уникнути відповідальності за вчинені злочини.

А також суд критично ставиться до показань потерпілого ОСОБА_1, який у судовому засіданні став стверджувати, що його батько не бив, та тілесних ушкоджень не заподіював, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки тілесні ушкодження за механізмом виникнення, згідно висновку судово-медичного експерта, не виключається при нанесенні ударів ногою при обставинах на які посилається свідок ОСОБА_12 Тому суд відхиляє показання потерпілого ОСОБА_1, як правдиві та обєктивні, та визнає показання такими, що дані ним з метою сприяти своєму батькові ОСОБА_4 уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 166 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є злісне невиконання батьком, встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки. А також, його ж дії, суд кваліфікує за ч. 1 ст.122 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є умисне середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечне для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_4, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, дані на особу підсудного, за місцем проживання характеризується посередньо, визнання ним частково своєї вини за вчинений злочин, передбачений ст.166 КК України, невизнання вини у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, його матеріальний та сімейний стан, вчинення злочину під час відбування покарання з випробовуванням.

Обставин, що помякшують покарання, відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, суд визнає: вчинення злочину щодо особи яка перебуває в матеріальній та іншій залежності від винного, вчинення злочину повторно.

Тому суд вважає призначити покарання ОСОБА_4 за ст.166 КК України, в межах санкції статті за даний злочин у вигляді позбавлення волі, за ч. 1 ст. 122 КК України, в межах санкції статті за даний злочин у вигляді позбавлення волі та за сукупністю злочинів у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно призначити покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді позбавлення волі. Згідно ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначити покарання ОСОБА_4, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, у вигляді позбавлення волі з поміщенням для відбування покарання до кримінально-виконавчої установи, оскільки його виправлення, як вважає суд не можливе без ізоляції від суспільства і є необхідним та достатнім для виправлення.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 549 грн. 06 коп. за проведення амбулаторної комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи на користь Херсонської обласної психіатричної лікарні.

Керуючись ст. 323, ст. 324 КПК України, суд

З А С У Д И В

ОСОБА_4 визнати винним за ст. 166 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.

Його ж визнати винним за ч. 1 ст. 122 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно призначити покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.

Згідно ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно призначити покарання, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців з направленням для відбування покарання до кримінальної виконавчої установи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу в законну силу вироку суду змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши під варту засудженого із залу суду.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 06 травня 2010 року.

Судові витрати по справі стягнути з ОСОБА_4 в сумі 549 грн. 06 коп. за проведення амбулаторної комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи на користь Херсонської обласної психіатричної лікарні, р/р 35422002001681 МФО 852010 Код ЄДРПОУ 02004151 в УДК м.Херсон

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Херсонської області протягом пятнадцяти діб з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, через Високопільський районний суд Херсонської області.

Суддя: В.М.Дригваль