Рішення № 94898029, 12.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 р. Справа№200/11488/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 року № Ф-24985-13 на суму 6295,30 грн.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 року № Ф-24985-13 на суму 6295,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкову вимогу форми «Ф» № 24985-13 від 12.11.2020 року, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2020 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 6295,30 грн. Позивач вважає, що вказана податкова вимога є протиправною, а тому повинна бути скасована, оскільки він перебуває у трудових відносинах з ПАТ «ЕМСС», яке своєчасно сплачує за позивача єдиний внесок у розмірі набагато більшому ніж мінімальний та позивач не отримує доходу від здійснення адвокатської діяльності.

14 грудня 2020 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

29 січня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такою діяльності зобов`язана визначити базі нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність статусу фізичної особи-підприємця. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосування штрафів. На підставі положень Закону № 2464 податковим органом було сформовано спірну вимогу. В даній справі обставини, що дають підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску відсутні.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 5 від 21.11.2006 року має право на заняття адвокатською діяльністю, про що позивачу видано відповідне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю за № 2353.

Згідно реєстраційних даних, які містяться в ІТС «Податковий блок», ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Слов`янська ДПІ (м. Слов`янськ). Дата взяття на облік - 01.03.2018 року, за кодом 94-фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 13 вересня 2006 року по теперішній час перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Енергомашспецсталь» на посаді заступника начальнику відділу забезпечення безпеки.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є юридичною особою публічного права - установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб`єкта податкових відносин, як «контролюючий орган», визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкову вимогу форми «Ф» № 24985-13 від 12.11.2020 року, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2020 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 6295,30 грн.

Вказану вимогу позивач отримав 01 грудня 2020 року.

Отже, спірним питання даної справи є правомірність прийняття Головним управлінням ДПС у Донецькій області податкової вимоги № Ф-24985-13 від 12.11.2020 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п. 12 ст. 1 Закону 2464-VІ основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (далі Закон № 2464).

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків. інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014 року) платниками єдиного внеску є:

фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа яка перебуває у трудових відносинах з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа, яка виконує роботу на підставі трудових відносин та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не отримував дохід від адвокатської діяльності.

Крім того, відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 07.12.2020 року № 13/369, яка видана ПАТ «Енергомашспецсталь», роботодавець позивача за 11 місяців 2020 року сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 в загальній сумі 87911,80 грн.

Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи вищевказані норми права, суд приходить до висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

В розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зазначене виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити незалежну професійну діяльність, зокрема у періоди, коли він є найманим працівником і не здійснює діяльності як самозайнята особа, не отримує доходу від цієї діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року у справі № 200/14208/19-а, податковий орган 08 жовтня 2020 року надав ОСОБА_1 Індивідуальну податкову консультацію № 4187/ІПК/05-99-33-02-13, в якій було зазначено, що нарахування та сплата роботодавцем за застраховану особу єдиного внеску в розмірі не менше мінімального виключає обов`язок по сплаті за цей період єдиного внеску у особи, яка має право проводити адвокатську діяльність, проте дохід від неї не отримує.

Таким чином, ГУ ДПС у Донецькій області у своїй індивідуальній податковій консультації, визнало відсутність обов`язку у особи, яка має право проводити адвокатську діяльність, проте дохід від неї не отримує сплачувати єдиний внесок за період, коли за неї цей внесок було сплачено роботодавцем.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимога Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2020 року № Ф-24985-13 прийнята всупереч вимогам чинного законодавства є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція № 6301 від 07.12.2020 року)

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 року № Ф-24985-13 на суму 6295,30 грн. - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) щодо нарахування недоїмки ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) № Ф-24985-13 від 12 листопада 2020 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 6295,30 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко