Рішення № 94897265, 16.02.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4102/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" про стягнення 6 075,02 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" 6 075,02 грн збитків в порядку регресу.

Судові витрати в сумі 2 102,00 грн. сплаченого судового збору просить також стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №960 від 18.01.2021) в якому останній заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги позивача необґрунтованими та недоведеними. Також, у своєму відзиві, відповідачем заявлено, що попередній розмір його витрат становить 5000 грн на правничу допомогу, докази понесення якої будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався, клопотань про надання йому часу на її підготовку або інших заяв по суті справи позивачем заявлено не було.

Ухвалою суду від 22.12.2020 було роз`яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що 11.11.2019 р. в м. Харків по вул. С. Єсеніна відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Audi, реєстраційний № НОМЕР_1 та транспортного засобу Volkswagen, реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Volkswagen, реєстраційний № НОМЕР_2 була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО3830452.

Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.05.2020 року по справі № 638/5048/20, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачених ст. 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона та надала всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою особою документів було складено страховий акт № ARX2526095 від 11.12.2019 року.

На підставі вище зазначеного страхового акту АТ «СK «АРКС» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 6 075, 02 грн.

Оскільки, відповідно до постанови суду водій забезпеченого транспортного засобу після вчинення дорожньо-траінспортної пригоди покинув місце ДТП, позивач вважає, що у АТ «СК «АРКС» виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до страхувальника - ТОВ "Котлотурбопром" (відповідача у справі).

Надаючи оцінку обставинам, вказаним позивачем в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Мотивуючи право звернення позивача до суду, останній посилається на завдання збитків особою, тобто ОСОБА_1 , який, на думку позивача, є винним у їх заподіянні.

Позивач зазначає, що вина водія ТЗ Volkswagen LT 35 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яка сталась 11.11.2019 року, підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.05.2020 по справі №638/5048/20, однак це не відповідає дійсності.

Так, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.05.2020 по справі №638/5048/20 закрито провадження по адміністративній справі щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення було закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Вказана постанова набрала законної сили 26.05.2020 року та не була оскаржена, в тому числі ОСОБА_2 .

При цьому, в цій постанові не були встановлені будь-які фактичні обставини ДТП, що мало місце, а лише зазначені відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Самі ж ці обставини не досліджувались судом та не були встановлені.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, повноваження щодо визначення чи мало місце порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого було спричинено ДТП, чи вина особа у настанні ДТП, чи завдано майнову шкоду у наслідок ДТП є виключною правомочністю органу, що розглядає справу, тобто у даному випадку відповідний суд.

Однак, судом не встановлено та не підтверджено, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, що він є виним у вчинені ДТП та завдані збитків, а також, що він покинув місце ДТП, адже не доведено взагалі його причетність до ДТП, відповідним рішенням.

В той же час, з наданих відповідачем доказів, вбачається, що, не погодившись із викладеними у протоколах про вчинення адміністративного правопорушення серії ДПР18 № 371021 та ДПР18 № 371022 від 19.11.2019 обставинами, ОСОБА_1 надав до Дзержинського районного суду м. Харкова під час розгляду справи №638/18457/19/20 письмові пояснення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, серії ДПР18 № 371022 від 19.11.2019 р. та протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, серії ДПР18 № 371021 від 19.11.2019 р., за якими зазначив, що ці протоколи є незаконними, оскільки ОСОБА_1 не вчиняв правопорушень, за фактом яких їх було складено, посилання на це є безпідставними, оскільки у діях ОСОБА_1 відсутній склад вчиненого правопорушення, а докази, які містяться у матеріалах справи не підтверджують того, що шкода, заподіяна транспортному засобу потерпілої, була заподіяна саме внаслідок винних дій ОСОБА_1 .

Ознайомившись з постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.02.2020 по справі №638/18457/19, суд встановив, що Дзержинським районним судом м. Харкова встановлено наступне:

"Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу правопорушника, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення правопорушника, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

В порушення зазначеної норми до матеріалів адміністративної справи не додано фото- та (або) відеоматеріали на підтвердження механічних пошкоджень автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_3 . Крім того, органом поліції не вжито вичерпних заходів щодо збору належних доказів, щодо встановлення, що транспортний засіб Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_3 , причетний до дорожньо-транспортної пригоди, не встановлено наявність відеокамер зовнішнього спостереження на будівлях та спорудах в районі скоєння дорожньо-транспортної пригоди та не вжито заходів щодо їх витребування та долучення до адміністративної справи, не проведено автотехнічне дослідження автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 . Крім того, потерпіла ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) зазначила в своїх поясненнях, що свідками ДТП були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , між тим вказані свідки поліцейськими встановлені та допитані не були.(а.с.6).

Враховуючи наведене, суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124, 122-4 КУпАП не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, тому матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не може бути розглянутий в суді.

Суд дійшов висновку, що клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Кальченко Ю.О. про повернення до патрульної поліції у Харківській області для оформлення протоколу відповідно з вимогами ст.256 КУпАП. підлягає задоволенню.

Вказаний матеріал слід повернути до патрульної поліції у Харківській області для оформлення протоколу відповідно з вимогами ст.256 КУпАП.".

Тобто, слід дійти висновку, що й протоколи протоколах про вчинення адміністративного правопорушення серії ДПР18 № 371021 та ДПР18 № 371022 від 19.11.2019, на які посилається позивач, не є належними та допустимими доказами скоєння ДТП саме водієм відповідача - ОСОБА_1 .

Таким чином, матеріали господарської справи не містять доказів притягнення судом ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, визнання його винним у скоєнні ДТП, та підтвердження того, що він залишив місце ДТП, як про це зазначає позивач.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату : страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

За ч. ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ПК України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.

За змістом частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

- шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

- за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується;

- за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 Цивільного кодексу України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а враховуючи предмет розгляду справи та обставини, що підлягають встановленню саме позивач має довести вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП та завдані збитків ТЗ Audi Q5, номерний знак НОМЕР_1 .

Однак, Позивач не довів належними та допустимими доказами вини водія відповідача, посилаючись на обставини та обґрунтовуючи свої вимоги виключно на припущеннях та міркуваннях, при цьому не надаючи до суду належних та достовірних доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчинені ДТП та завдані збитків, а отже і обов`язку Відповідача відшкодувати збитки в порядку регресу.

Також, суд зазначає наступне.

Позивачем до позовної заяви було надано копію заяви про подію та на виплату за договором №АО21545490 наданого ОСОБА_2 до позивача, протокол огляду ТЗ №1123 від 28.11.2019.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати)

33.1. У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний:

33.1.1. дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;

33.1.2. вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;

33.1.3. поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;

33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо - транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

При цьому, водій ТЗ Ауді номерний знак НОМЕР_1 , будучи обізнаний про настання ДТП 11.11.2019 не вчинила дій щодо звернення до страхувальника, а лише звернулась із повідомленням 26.11.2019, тобто із порушенням встановленого строку, не обґрунтовуючи неможливість надання повідомлення із дотриманням законодавства.

Вказані обставини також ставлять під сумнів встановлення страховиком достовірних даних щодо дорожньо-транспортної пригоди, за участю ТЗ Ауді номерний знак НОМЕР_1 та ТЗ відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначається про витрати, які він очікує понести на отримання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що відповідачем в позові зроблено відповідну заяву, суд вважає за необхідне встановити останньому 5 денний строк на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу з дня отримання рішення суду, оскільки таке рішення було підписано без його проголошення.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 130 ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Встановити відповідачу 5-денний строк з дня постановлення рішення на подання доказів понесення судових витрат.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС", 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром", 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 25464226.

Повне рішення складено "16" лютого 2021 р.

Суддя С.А. Прохоров