Рішення № 94897263, 03.02.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3427/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Ляшенко О.М.

розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства “Харківобленерго”, 61037, м. Харків, вул.Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954;

до Комунального підприємства “Харківводоканал”, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд 2, код ЄДРПОУ 03361715;

про стягнення у сумі 1543484,28грн.

за участі представників учасників справи

позивача – Квіцінської А.І., довіреність №01-46/72 від 04.01.2021року, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №2145 від 27.09.2017 року;

відповідача – Журіди А.Г., довіреність №01-01-23/118-21 від 06.01.2021, Кічигіної С.С., довіреність №01-01-23/6037-20 від 03.12.2020;

Суть спору:

Акціонерне товариство “Харківобленерго” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства “Харківводоканал”, в якому просить стягнути з останнього інфляційні у розмірі 670969,60грн. та 3%річних у розмірі 872514,68грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що рішенням господарського суду Харківської області від 16.04.2019 по справі №922/4199/17 зобов`язано Акціонерне товариство "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії Комунальним підприємством "Харківводоканал" у період з листопада 2014 року по жовтень 2017 року у відповідності до Договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008 № 1.01, шляхом застосування тарифів для І (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунках за листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року. На виконання вказаного рішення АТ "Харківобленерго" було проведено перерахунок нарахувань за електричну енергію, в тому числі за період з листопада 2016 року по січень 2017 року. Після проведення перерахунку, а саме 06.08.2019, АТ "Харківобленерго" направило КП "Харківводоканал" рахунки на оплату нарахувань за електричну енергію, спожиту за період з листопада 2016 року по січень 2017 року, однак відповідач вказані рахунки у відповідності до п. 5 договору не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 3%річних та інфляційні у розмірі 1543484,28грн..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2019 відкрито провадження по справі № 922/3427/20 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на "23" листопада 2019 р. о 11:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2020 заяву про забезпечення позову (вх. №25892 від 06.11.2020) задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову в сумі 1 543 484,28 грн., які наявні на банківських рахунках відповідача:

- ПАТ “МЕГАБАНК”:

НОМЕР_1 ;

НОМЕР_2 ;

НОМЕР_3 ;

НОМЕР_4 ;

НОМЕР_5 ;

НОМЕР_6 ;

НОМЕР_7 ;

- АТ “Ощадбанк”:

НОМЕР_8 ;

НОМЕР_9 ;

НОМЕР_10 ;

- АТ “УКРГАЗБАНК”:

НОМЕР_11 ;

НОМЕР_12 ;

- АТ КБ “ПриватБанк”:

UA103515330000026008052327967;

- Держказначейська служба України, м.Київ:

НОМЕР_13 ;

НОМЕР_14 ;

НОМЕР_15 ;

НОМЕР_16 ;

НОМЕР_17 ;

НОМЕР_18 ;

НОМЕР_19 ;

НОМЕР_20 ;

НОМЕР_21 ,

- а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах, в тому числі, що знаходяться на рахунках відокремлених підрозділів (філій) відповідача КП “Харківводоканал” (код ЄДРПОУ 03361715), які будуть виявлені під час виконання ухвали суду. Також, щодо зустрічного забезпечення позивач просив не застосовувати такого так, як відсутні підстави для його застосування.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2020 клопотання КП «Харківводоканал» про скасування заходів забезпечення позову (вх. №26578 від 13.11.2020) задоволено частково та скасовано арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову в сумі 1 543 484,28 грн., які наявні на банківських рахунках відповідача, відповідно до зазначених реквізитів рахунків:

- в ПАТ “МЕГАБАНК”:

НОМЕР_1 ;

НОМЕР_2 ;

НОМЕР_3 ;

НОМЕР_4 ;

НОМЕР_6 ;

НОМЕР_7 ;

- в АТ “Ощадбанк”:

НОМЕР_8 ;

НОМЕР_9 ;

НОМЕР_10 ;

- в АТ “УКРГАЗБАНК”:

НОМЕР_12 ;

- в АТ КБ “ПриватБанк”:

UA103515330000026008052327967;

- в Держказначейській службі України, м.Київ:

НОМЕР_13 ;

НОМЕР_14 ;

НОМЕР_15 ;

НОМЕР_16 ;

НОМЕР_17 ;

НОМЕР_18 ;

НОМЕР_19 ;

НОМЕР_20 ;

НОМЕР_21 ,

- в частині клопотання щодо скасування арешту на грошові у розмірі ціни позову в сумі 1 543 484,28 грн., які наявні на банківських рахунках відповідача:

- в ПАТ “МЕГАБАНК”:

НОМЕР_5 ;

- в АТ “УКРГАЗБАНК” НОМЕР_11 - відмовлено.

18.11.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що позивачем не надано первинних документів, необхідних для оплати спожитих послуг, при цьому посилання позивача на рахунки за грудень 2016, січень 2017, які надані позивачем не можуть вважатись належними доказами на підставі яких можна встановити фактичний обсяг наданих послуг, а також розмір заборгованості на яку слід нараховувати 3% річних та інфляційні. Крім цього, відповідач наголошує на не співмірність розміру заборгованості та штрафних санкцій нарахованих позивачем, оскільки позивачем суму заборгованості на яку нараховується 3%річних та інфляційні сплачено, а тому на переконання відповідача з огляду, що останнім сплачено заборгованість за договором у повному розмірі стягнення з відповідача штрафних санкцій негативно вплине на інтереси населення м.Харкова та 52 населених пунктів, які є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Протокольною ухвалою від 23.11.2020 відкладено підготовче засідання по справі на 23.12.2020 о 12:00.

26.11.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що предметом спору поданій справі є стягнення 3% річних та інфляційних на підставі ст. 625 ЦК України, у загальному розмірі 1543484,28грн., при цьому, розмір заборгованості за період грудень2016, січень 2017, на яку нараховуються вказані санкції зпідтверджено рішеннями господарського суду м. Києва від 05.12.2019 (залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2002 та Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020). Крім цього, позивач наголосив, що відповідачем необґрунтовано та недоведено неспівмірність нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, 3%річних та інфляційних відносно суми боргу встановлену судом у розмір 28 318783,81 грн..

30.11.2020 від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів, в котрому відповідач зазначив, що КП «Харківводоканал» є одним з найбільших в Україні підприємств у галузі централізованого водопостачання та водовідведення. Метою діяльності підприємства є здійснення виробничої, науково-дослідної та комерційної діяльності за для повного та якісного задоволення потреб населення, суб`єктів господарювання в комунальних послугах, забезпечення групового, індивідуального водопостачання, водовідведення м. Харкова та Харківської області, здійснення заходів для поліпшення екологічної обстановки України. Крім цього, зазначає, що КП «Харківводоканал» не в повному обсязі отримує розрахунки з населення за надані послуги з водопостачання за водовідведення (розмір заборгованості населення на 01.11. 2020 складає понад 630млн. грн); - КП «Харківводоканал» не зважаючи на недоотримання грошових коштів за подані послуги, повинен розраховуватись з енергоринком за куповану електричну енергію та за послуги її поставки і розподілу, у тому числі, й кредитними коштами; - КП «Харківводоканал» продовжує погашати заборгованість за минулі роки за договорами про постачання електричної енергії, яка виникла в наслідок встановлення підприємству економічно-необгрунтованих тарифів на водопостачання та водовідведення (платіжне доручення від 24.11.2020 №52025 про сплату 5 млн.грн.). В обґрунтування вказаних доводів відповідачем надано Форми №4- НКРЕКП та №6-НКРЕКП водопостачання/водовідведення, Форму №2 « Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2020року» , Інформацію про динаміку дебіторської заборгованості населення.

Протокольною ухвалою від 23.12.2020 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 13.01.2021 о 10:30.

У судовому засіданні по суті представник позивача зазначив, що Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2019 по справі №910/4218/17 за позовом АТ «Харківобленерго» до КП «Харківводоканал» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період листопад 2016 по січень 2017 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з КП «Харківводоканал» на користь АТ «Харківобленерго» суму боргу 28 318 783,81 грн. за період листопад 2016 - січень 2017. Позивач вказував, що у відповідності до положень п. 5 додатку №2 «Порядок розрахунків» до Договору строк оплати заборгованості настав протягом 5 операційних днів, з дня отримання відповідачем рахунків на оплату боргу. Так, Постановою Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №910/4218/17, встановлено, що рахунок на оплату отримано відповідачем 06.08.2019, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату до 13.08.2019 включно, проте відповідач у вказаний строк не розрахувався з позивачем, внаслідок чого позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3%річних у розмірі 872 514,68грн. за період з 13.08.2019 по. 30.09.2020 та інфляційні в розмірі 670 969,60грн. за період з 01.09.2019 по 31.08.2020, які останній просить стягнути з відповідача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та наполягав на зменшенні нарахованих відсотків річних так, як такі на переконання останнього є неспівмірними розміру заборгованості, крім цього відповідач у судовому засіданні просив зменшити нараховані 3%річні посилаючись на положення ст. 233 ГК України, а також на правові висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020 щодо можливості зменшення відсотків річних за наявності певних обставин.

Протокольною ухвалою від 13.01.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 01.02.2021 о 12:00.

27.01.2021 від позивача надійшли пояснення щодо окремого питання, в яких останній зазначив, що АТ «Харківобленерго» на виконання рішення господарського суду по справі № 922/4199/17 АТ «Харківобленерго» було проведено перерахунок нарахувань за електричну енергію, у тому числі за період з листопада 2016 року по січень 2017 року. Після проведення перерахунку, а саме 06.08.2019, АТ «Харківобленерго» направило КП «Харківводоканал» рахунки на оплату нарахувань за електричну енергію, спожиту за період з листопада 2016 року по січень 2017 року (електрична енергія, на яку нараховані штрафні санкції). Факт відправлення рахунків саме 06.08.2019 підтверджується постановою Верховного суду від 18.09.2020 у справі №910/4218/17, а тому у відповідності до п. 5 додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору строк оплати настав через 5 (п`ять) операційних днів з дня його отримання, а саме до 13.08.2019.

01.02.2021 від відповідача надійшла заява про зменшення штрафних санкцій, в котрій відповідач наголошував на необхідності застосування висновків викладених в викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020 та зменшити розмір нарахованих позивачем 3%річних на 90%. В обгрутування останній зазначив про винятковість випадку, виходячи з скрутного фінансового положення підприємства, яке є причиною неналежного виконання зобов`язання, оскільки підприємство відповідача є збитковим підприємством та не в повному обсязі отримує розрахунки з населення за надані послуги з водовідведення, а стан заборгованості станом на 01.11.2020 складає понад 630 млн.грн., крім цього, згідно звіту за фінансові результати за 9 місяців 2020 збитки підприємства становлять приблизно 22млн. грн., проте не дивлячись на вказані обставини відповідач намагається розрахуватись з відповідачем за надані послуги.

Також, 01.02.2021 від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів, в котрому відповідач просив долучити докази, а саме платіжні доручення від 18.12.2020, 21.12.2020, 22.12.2020, 23.12.2020, 25.01.2021, 26.01.2021, 27.01.2021, 28.01.2021, на загальну суму 7 млн. грн., в обґрунтування строків подання вказаних доказів, той зазначив, що не мав змоги надати їх у підготовчому засіданні так як такі були отримані під час судового розгляду по суті. Зазначив, що вказані докази мають суттєве значення для справи, оскільки підтверджують обставини щодо намагань відповідача сплатити суму боргу.

У судовому засіданні 01.02.2021, повноважний представник позивача заперечував проти доводів відповідача про можливість застосування у спірних правовідносин висновків викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020, так позивач зазначив, що у вказаній справі предметом стягнення були відсотки річних розмір яких був неспівмірним з розміром заборгованості, при цьому у даній справі позивач просить стягнути лише відсотки річних у розмірі та на підставі визначеній ст. 625 ЦК України, крім цього, предметом спору були вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки, а не довго ром постачання електроенергії, а тому дана справа і справа №902/417/18 не є подібними, а тому відсутні підстави для застосування висновків викладених у вказаній постанові у даній справі.

Відповідач, наголошував на не співмірності заявлених позивачем 3%річних та інфляційних, вказував, що відповідачем фактично станом на момент розгляду справи виконано зобов`язання, щодо сплати боргу за вказаним договором, сам відповідач є збитковим підприємством, а тому покладення на нього 3%річних та інфляційних бути мати наслідком надмірний фінансовий тягар на підприємство. Крім цього, відповідач наголошував, що нараховані позивачем 3%річних та інфляційні є неспівмірними, оскільки позивачем не надано доказів понесення останнім будь-яких збитків внаслідок порушення строків оплати.

Протокольною ухвалою від 01.02.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 03.02.2021 о 12:00.

02.02.2021 від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідач зазначив, що відповідно до висновків викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020, суд за наявності виключних обставин може застосувати положення ст. 233 ГК України до відносин щодо стягнення 3%річних на підставі ст. 625 ЦК України, а тому, з огляду на ступінь виконання зобов`язання та незадовільний фінансовий стан відповідача просить зменшити нараховані 3%річних на 90%.

03.02.2021 від відповідача надійшли пояснення, в котрих відповідач додатково зазначив, що станом на 01.01.2021 дебіторська заборгованість населення перед відповідачем становить 639558600,00грн., що підтверджується відповідною довідкою, та має відсоток зростання 27,6%.

У судовому засіданні, представник позивача проти задоволення заяви відповідача про зменшення відсотків річних на 90% заперечував повністю, зазначав, що справа №902/417/18 та справа №922/3427/20 не є подібними, а тому у даній справі не можуть застосовуватись висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020.

Представники відповідача наголошували про неспівмірність нарахованих позивачем штрафних санкцій просили суд зменшити нараховані відсотки на 90%, в обгрнтування зазначили, що підприємство відповідача, є одним з найбільших підприємств щодо централізованого водопостачання в Україні, саме підприємство є збитковим, а дебіторська заборгованість станом на момент розгляду справи становить більш ніж 639 млн. грн., а тому задоволення позовних вимог буде мати наслідком покладення на відповідача надмірного тягаря відповідальності та негативно відобразиться на діяльності підприємства.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03.01.2008 між сторонами Акціонерною компанією «Харківобленерго» та Комунальним підприємством «ВТП «Вода» було укладено договір про постачання електричної енергії № 1.01.

У відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» 07.06.2018 проведено державну реєстрацію змін до Статуту АК «Харківобленерго», назву юридичної особи змінено на Акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі - Позивач, Товариство, Постачальник).

У зв`язку з реорганізацією Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» шляхом приєднання до Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» (яке є повним правонаступником), згідно з рішенням Харківської міської ради Харківської області від 12.01.2011 № 132/11 «Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», яке було перейменоване на Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі - Відповідач, Споживач) Розділом 1 Договору передбачено, що Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 9.4 договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2008 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Враховуючи, що жодною із сторін Договору не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, Договір був продовжений до 31.12.2018.

З 01.01.2019 по теперішній час, договір про постачання електричної енергії продовжує свою дію лише в частині регулювання відносин щодо заборгованості з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо (п. 6 Постанови НКРЕКП від 14,03.2018 №312 «Про затвердження правил роздрібного ринку електричної енергії»). В іншій частині Договір припинив свою дію.

На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка № 2 «Порядок розрахунків» (у відповідності до додатку 3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію») оформлюється звіт про обсяг спожитої електричної енергії у формі додатку № 9 «Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії» цього Договору (п. 7.5 Договору), зазначений звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою Споживач зобов`язаний щомісяця у встановлений Договором строк надавати Постачальнику (п. 2.3.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3.3 Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка 2 «Порядок розрахунків» (ч. 2 п. 10.2 Правил користування електричною енергією» (далі Правила) які діяли в період виникнення зобов`язань по Договору).

Згідно п. 5 додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 «Акт про використану електричну енергію».

Для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі «Харківенергозбут» рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 (п`яти) операційних днів з дня його отримання. В разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунки Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.

Згідно п.п. 2.3.3. Договору Споживач зобов`язується здійснювати оплату вартості електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 «Порядок розрахунку». Також п. 3.1.1 Договору закріплено право Постачальника одержувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію та інші платежі, обумовлені цим Договором (ч. 1 п. 8.1 Правил).

Так, АТ «Харківобленерго» поставлено КП «Харківводоканал» електричну енергію у листопаді 2016 року у кількості 21308624 кВт/год; у грудні 2016 року у кількості 23379117 кВт/год; у січні 2017 року у кількості 22622756 кВт/год.

Судовим рішенням у справі №922/4199/17 зобов`язано АТ «Харківобленерго» здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії КП «Харківводоканал» у період часу з листопада 2014 року по жовтень 2017 року у відповідності до Договору №1,01, шляхом застосування тарифів для 1 /першого/ класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунках за листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року.

На виконання рішення господарського суду по справі № 922/4199/17 АТ «Харківобленерго» було проведено перерахунок нарахувань за електричну енергію, у тому числі за період з листопада 2016 року по січень 2017 року.

Після проведення перерахунку, а саме 06.08.2019. АТ «Харківобленерго» направило КП «Харківводоканал» рахунки на оплату нарахувань за електричну енергію, спожиту за період з листопада 2016 року по січень 2017 року (електрична енергія, на яку нараховані штрафні санкції).

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2019 по справі №910/4218/17 за позовом АТ «Харківобленерго» до КП «Харківводоканал» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період листопад 2016 по січень 2017 року, яке залишене без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020, позовні вимоги задоволені стягнуто з КП «Харківводоканал» на користь АТ «Харківобленерго» суму боргу 28 318 783,81 грн. за період листопад 2016 - січень 2017.

Вказаними рішеннями встановлено, що саме 06.08.2019 позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату заборгованості за період з листопада 2016 по січень 2017, а відтак вказані обставини в силу статті 75 ГПК України доказуванню не підлягають.

Таким чином, як вказує позивач, відповідач був зобов`язаний сплатити заборгованість за поставлену електроенергію протягом 5 операційних днів з моменту отримання рахунків, а саме з 06.08.2019, а саме до 13.08.2019, проте внаслідок порушення строків оплати боргу позивачем на підставі положень 4.2.1 договору від 03.01.2008 та ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано інфляційні у розмірі 670969,60грн. за період прострочення з 01.09.2019 по 31.08.2020 та 3%річних у розмірі 872514,68грн. за період прострочення з 13.08.2019 по 30.09.2020.

Водночас, 08.10.2020 позивач направив відповідачу рахунки на оплату нарахованих 3%річних, які той повинен був оплатити протягом 5 операційних днів, а саме до 17.10.2020, однак такі відповідачем у вказаний строк оплачені не були, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, як встановлено Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2019 по справі №910/4218/17 за позовом АТ «Харківобленерго» до КП «Харківводоканал» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період листопад 2016 по січень 2017 року, яке залишене без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020, 06.08.2019 позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату заборгованості за період з листопада 2016 по січень 2017, які КП «Харківводоканал» повинен був оплатити протягом 5 операційних днів, а саме до 13.08.2019 (включно).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку з відповідачем за електроенергію у строки визначені п. 5 додатку №2 до договору про постачання електричної енергії № 1.01, а відтак суд вважає, що позивач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання на суму 28 318 783,81грн. з 14.08.2019.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до положень п. 6 додатку №2 до договору про постачання електричної енергії № 1.01 визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, зокрема 3% річних з простроченої суми.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку 3%річних у розмірі 872 514,68грн., останній здійснює нарахування вказаних відсотків з 13.08.2019 по 31.09.2020 з врахуванням часткового погашення заборгованості 26.11.2019 на суму 1000000,00грн., 28.11.2019 на суму 1000000,00грн. та 29.11.2019 на суму 1000000,00грн.

Однак, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком 3%річних, оскільки у відповідності до умов договору останнім днем оплати заборгованості є 13.08.2019, а відтак розрахунок повинен був здійснюватись позивачем не з 13.08.2019, а з 14.08.2019, у зв`язку з чим суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 870197,11грн. – 3% річних за період з 14.08.2019 по 31.09.2020, при цьому вимоги щодо стягнення 2327,57грн. є необґрунтованими, оскільки такі нараховані за останній строку для оплати боргу.

В свою чергу, дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 670969,00грн. розрахованих за період з 01.09.2019 по. 31.09.2021 судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розглядаючи заяву відповідача про зменшення суми 3% річних та вирішуючи питання про можливість застосування у вказаній справі правові висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд зазначає наступне.

Предметом спору по вказаній справі були вимоги про стягнення 316 141,12грн. заборгованості за договором поставки № АП-02-0110 від 1 червня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем (далі - договір поставки), з яких 124 246,24 грн - основний борг, 46 297 грн - пеня, 34 710,49 грн - штраф та 110 887, 30 грн - відсотки річних.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 24 вересня 2018 року, яке залишено без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 січня 2019 року, позов задоволено частково та стягнуто з ПП «Ольвія» 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 1067,06 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору; у стягненні 25 864,32 грн боргу, 110 887,30 грн відсотків річних, 5990,90 грн пені - відмовив; провадження у справі в частині стягнення 98 381,92 грн боргу закрив у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині вимог.

Відмовляючи у стягненні відсотків річних, суд дійшов висновку, що відсотки, передбачені умовами договору (пункт 5.5), за своєю правовою природою відносяться до пені, оскільки цим пунктом сторони фактично погодили відповідальність за прострочення зобов`язання зі сплати товару, а не розмір відсотків як плати за користування грошовими коштами. Вказав, що умовами договору встановлено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України та суперечить правовій позиції Верховного Суду України та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у відповідних постановах, наведених в тексті рішення суду.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи перегляд вказаних рішень місцевого суду та суду апеляційної інстанції не погодилась з висновками останніх, що відсотки передбачені п. 5.5 договору, у справі №902/417/20 за своєю правовою природою є пенею, навпроти колегія суду зазначила, що відсотки визначені у вказаному договорі є відсотками нарахованих на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено можливість сторін змінювати розмір відсотків у договорі, при цьому, залишаючи без змін рішення судів в частині відмови у задоволенні вказаних вимог по цій справі, Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про можливість застосування ст. 233 ГК України, якою передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій, щодо відсотків нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України:

«З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Крім того, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, фактично звільнила відповідача по даній справі від сплати відсотків річних нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, саме на підставі ст. 233 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як вбачається зі Статуту відповідача, підприємство відповідача є одним з найбільших в Україні підприємств у галузі централізованого водопостачання та водовідведення; метою діяльності підприємства є здійснення виробничої, науково-дослідної роботи та комерційної діяльності для повного та якісного задоволення потреб населення, суб`єктів господарювання в комунальних послугах, забезпечення групового, індивідуального водопостачання, водовідведення м. Харкова та Харківської області, здійснення заходів для поліпшення екологічної обстановки м.Харкова, при цьому, єдиним джерелом доходу підприємства є отримання плати за надані послуги з водопостачання та водовідведення з населення.

У відповідності до наявного в матеріалах справи Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020року збитки підприємства становлять приблизно 22 млн. грн.. При цьому, у відповідності до Довідки про питому вагу обсягів реалізації за категорією «Населення» до КП «Харківводоканал» станом на 01.10.2020 76% споживачів послуг централізованого водопостачання та водовідведення становить саме населення м. Харкова та Харківської області, де дебіторська заборгованість населення становить близько 639558,6тис. грн. та має відсоток зростання 27,6%, що підтверджується відповідною довідкою та інформацією КП «Харківводоканал» про динаміку дебіторської заборгованості населення за послуги водопостачання та водовідведення.

Окрім цього, Законом України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати та житлово-комунальні послуги» від 17.12.2010 законодавець передбачив можливість нарахування пені за порушення строків оплати населенням послуг з водовідведення та водопостачання, однак законодавець не визначився, а ні з розміром відсоткової ставки, а ні з механізмом її стягнення, чим фактично обмежено право відповідача на стягнення штрафних санкцій із населення за прострочення платежів.

Відповідно до п. 3-4, ч.3 ІІ Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги та припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Таким чином, приймаючи до уваги, що єдиним джерелом доходу відповідача є отримання плати за водопостачання та водовідведення з населення, при цьому, відповідач обмежений в можливості здійснювати нарахування штрафних санкцій за порушення строків оплати чи не оплати таких послуг, а також обмежений в праві припиняти надання вказаних послуг, суд вважає, що стягнення з відповідача відсотків річних у заявленому позивачем розмірі призведе до покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря, що в свою чергу може негативно вплинути на інтереси населення м. Харкова та 52 населених пунктів Харківської області, які є споживачами послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

Крім цього на переконання суду, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів“ від 9 квітня 1985 року №39/248, а також міститься у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Також, суд зауважує, що відповідачем здійснюються заходи щодо погашення заборгованості, що підтверджується, платіжними дорученнями №52025 від 24.11.2020 на суму 5000000,00грн., №54026 від 18.12.2020 на суму 1000000,00грн., №54159 від 21.12.2020 на суму 1000000,00грн., №54312 від 22.12.2020 на суму 1000000,00грн., №54356 від 23.12.2020 на суму 1000000,00грн., №1533 від 25.01.2021 на суму 1000000,00грн., №1162 від 26.01.2021 на суму 1000000,00грн., №1771 від 27.01.2021 на суму 1000000,00грн., №1870 від 28.01.2021 на суму 1000000,00грн..

Беручи до уваги наведене, з огляду, що відповідачем здійснюється погашення заборгованості на яку позивачем нараховуються штрафні санкції, враховуючи, що КП «Харківводоканал» є підприємством основною метою діяльності котрого є, насамперед, задоволення потреб населення у водопостачанні та водовідведенні, з огляду на збитковість даного підприємства, а також на значну дебіторську заборгованість населення перед відповідачем та відсутність можливості нараховувати штрафні санкції за порушення строків оплати населення наданих відповідачем послуг, з огляду, що єдиним джерелом доходу підприємства відповідача є отримання плати за надані послуги з населення, суд дійшов висновку, що вказані обставини мають істотне значення для розгляду справи, а тому виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності дійшов висновку про можливість зменшення нарахованих позивачем 3% річних на 90%, а відтак заява відповідача про зменшення відсотків підлягає задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3%річних у розмірі 87019,71грн..

Щодо доводів позивача про неможливість застосування висновків викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020 по даній справі, оскільки обставини у справі №902/417/18 є відмінними від обставин у даній справі, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Предметом спору по справі № 902/417/18 були, зокрема, вимоги про стягнення 40% річних, розмір яких відповідно до ст. 625 ЦК України був узгоджений сторонами у договорі, при цьому, предметом спору у даній же справі є вимоги про стягнення 3% річних, які нараховані на підставі положень ст. 625 ЦК України.

При цьому, суд зазначає, що так справа №902/417/18 має свою специфіку, разом з цим, що справа №902/417/18, що дана справа стосується одних і тих правовідносин, які виникли на підставі договору поставки, предметом спору що в справі №920/417/18, що в даній справі є, зокрема вимоги про стягнення відсотків річних нарахованих саме на підставі ст. 625 ЦК України, при цьому, розглядаючи справу №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про можливість застосування положень ст. 233 ГК України до відносин щодо стягнення відсотків річних нарахованих на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд наголошує, що правовий висновок, який міститься у вказаній постанові є висновком про застосування норм права, зокрема, ст. 233 ГК України щодо сум нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, а відтак в силу положень ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», такий висновок повинен враховуватись при застосуванні вказаних норм права.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 87019,74грн. - 3%річних та 670969,60грн. – інфляційних.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду, що позивачем було безпідставно заявлено до стягнення 2327,57грн., враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд на підставі положень п. 2 ч.1, та ч. 9 ст.129 ГПК України, дійшов висновку, що витрати зі сплати судового збору у розмірі 23117,50грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, при цьому, 34,75грн. – витрат зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 4, 13-15, 41- 46, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 129, 207, 233, 237-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Харківводоканал” (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд 2, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Акціонерного товариства “Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, р/р НОМЕР_22 ПАТ «Мегабанк») 757989,31грн. з яких 670969,60грн. – інфляційних та 87019,71грн. - 3% річних.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства “Харківводоканал” (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд 2, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Акціонерного товариства “Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, р/р НОМЕР_22 в ПАТ «Мегабанк») судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 23117,50грн.

В решті стягнення судових витрат відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Позивач: Акціонерне товариство “Харківобленерго”, 61037, м. Харків, вул.. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954;

Відповідач: Комунальне підприємство “Харківводоканал”, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд 2, код ЄДРПОУ 03361715;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2021.

Суддя Н.А. Новікова