Рішення № 94896811, 03.02.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/2083/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Калиновського Ю.С., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Візатен Компані” до Товариства з обмеженою відповідальність “Харвест Агрохім Україна” про стягнення 173 475,78грн, за участю представників від:

позивача – Абрамчук М.С. (ордер серії ВП №00024091 від 03.12.2018);

відповідача – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Візатен Компані” (далі – ТОВ «Візантен Компані») до Товариства з обмеженою відповідальність “Харвест Агрохім Україна” (далі – ТОВ «Харвест Агрохім Україна») задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 150 040,00грн основного боргу, 7 922,91грн - 3% річних, 15 512,87грн втрат від інфляції. Також, відповідним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 2 602,14грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором (а.с.141-147).

До прийняття рішення у справі, позивачем в судових дебатах заявлено про намір подати докази понесення судових витрат після прийняття рішення у справі з посиланням на необхідність складання документів за результатами розгляду справи. З урахуванням зазначеного, п.3 резолютивної частини відповідного рішення суду призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16:00 03.02.2021 (а.с.141-147).

Про дату, час і місце засідання суду з розгляду відповідного питання представники сторін повідомленні під розписку (а.с.149).

22.01.2021 позивачем подано заяву про розподіл судових витрат, відповідно до якої позивач просить суд покласти на відповідача у даній справі судові витрати на правничу допомогу у розмірі 35 100,00грн з наданням доказів в обгрунтування відповідної заяви, копія якої з додатками направлена відповідачу 22.01.2021 (а.с.150-151,157-158).

У судове засідання 03.02.2021 з`явився представник позивача та підтримав вимоги поданої ним заяви; представник відповідача у судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає подану заяву такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як визначено ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 221 ГПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. При цьому у відповідному випадку, як визначено ч.3 такої норми, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, як встановлено відповідною нормою, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Така заява позивачем зроблена до закінчення судових дебатів, а на підтвердження їх розміру надано докази у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України.

Відповідачем заперечень щодо понесення позивачем таких витрат, до моменту розгляду такої заяви не надано.

Так, у підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- договір від 21.09.2018, наданий разом з позовною заявою (а.с.19-21) та заявою про розподіл судових витрат (а.с.152-154), укладений між Адвокатським об`єднанням “Лагард Консалтинг” (далі - адвокатське об`єднання, АО «Лагард Консалтинг») та позивачем - ТОВ “Візатен Компані” (далі - клієнт), за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбаченим вказаним договором (п.1.1 договору);

- додаткову угоду від 25.11.2020 (а.с.155) до вищевказаного договору від 21.09.2018, якою його сторони визначили, що у зв`язку з переходом справи до іншого судді і, як наслідок, не очікувано затяжним по часу розглядом справи №911/2083/20, змінити п.5 договору та визначити розмір гонорару адвокатського об`єднання з розрахунку вартості однієї години роботи адвоката у розмірі 2 700,00грн;

- ордери серії ВЛ №000024091 від 03.12.2018 (а.с.22), СВ №1007827 від 19.11.2020;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 21.01.2021 (а.с.156), згідно якого сторонами п. 3 погоджено, що загальний розмір витрат на правову допомогу у справі становить 35100,00грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Разом із першою заявою по суті (позовною заявою) позивачем надано попередній (орієнтований) розмір витрат на правову допомогу адвоката (включено до тексту позовної заяви), відповідно до якого такі витрати визначено орієнтовно у розмірі 40 000,00грн. Поряд з цим, у позові вказано, що детальний розрахунок буде надано суду окремим клопотанням після проголошення рішення.

Згідно ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як визначено ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 3 згаданої норми вказує, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 такої норми розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГП України, в силу ч.5 такої норми, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що встановлено ч.6 такої норми.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

В силу ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі відповідач не подав заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат (окрім судового збору) визначено ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як визначено ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на положення відповідної норми, не подання доказів фактичного понесення судових витрат не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо підтверджено наявність обов`язку їх сплатити (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 №922/445/19).

Позивачем не надано доказів того, що ним на момент прийняття рішення у справі фактично понесені витрати на оплату послуг адвоката, однак, укладеним між ним та адвокатським об`єднанням договором, з урахуванням п. 2 додаткової угоди до нього, його сторонами визначено, що сплата гонорару здійснюється протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, враховуючи, що рішення суду у даній справі не набрало законної сили, станом на момент розгляду вказаної заяви, у позивача не настав строк оплати понесених витрат на правничу допомогу, проте це не звільняє позивача від взятого на себе обов`язку виплатити гонорар адвокату. Отже, позивач має право вимагати відшкодування судових витрат, які будуть ним понесені, розмір яких визначено.

Проте суд не вважає, що відповідні витрати, які має понести позивач повністю мають бути покладені на відповідача з наступних підстав.

Як визначено ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В силу ч.9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд враховує наступні обставини.

В акті приймання-передачі наданих послуг від 21.01.2021 на суму 35100грн., який підписано АО «Лагард Консалтинг» та ТОВ «Візантен Компані» визначено, що позивачу надані наступні послуги:

- аналіз та підготовка правової позиції під час подання позовної заяви до суду – 1 година – 2700,00грн;

- написання тексту позовної заяви та надсилання її відповідачу ТОВ «Харвестр Агрохім України» - 2 години – 5 400,00грн;

- аналіз відзиву на позов з доданими документами – 1 година – 2 700,00грн;

- написання та подання відповіді на відзив та заяви про проведення письмового опитування учасників справи відповідно до ст. 90 ГПК України – 2 години – 5 400,00грн;

- представлення клієнта в судових засіданнях адвокатами АО «Лагард Консалтинг», зокрема, засіданнях від 21.09.2020, 22.10.2020, 20.11.2020, 28.12.2020, 20.01.2020 – 7 годин – 18 900,00грн.

При цьому, у вказаному акті приймання-передачі наданих послуг його сторонами визначено, що загальний розмір витрат на виконання доручення клієнта під час розгляду справи в суді апеляційної та касаційної інстанції, яке передбачено п.1 акту становить 35 100грн. Між тим, враховуючи, що п.1 визначає представництво інтересів виключно в суді першої інстанції - Господарському суді Київської області, суд вважає, що у акті допущено описки, які не впливають на його оцінку.

Разом з тим, суд не може погодитись з необхідністю деяких витрат, які має понести позивач і які включені до загальної вартості наданих послуг.

Так, сторонами в акті визначено аналіз та підготовка правової позиції під час подання позовної заяви до суду, а також написання тексту позовної заяви та надсилання її відповідачу, на що загалом витрачено 3 години. Між тим, перелічені дії є по суті стадіями такої послуги як подання позовної заяви до суду (аналіз правової позиції, написання позову та подання до суду з направленням копії відповідачу), оскільки неможливо подати до суду позов без попереднього аналізу, підготовки правової позиції, написання позову та надіслання його відповідачу.

Крім того, включення до наданих послуг подання заяви про проведення письмового опитування учасників справи відповідно до ст. 90 ГПК України є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ГПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Так, першою заявою позивача по суті є позовна заява, у той час як заява щодо письмового опитування подана позивачем лише 02.09.2020 (а.с.51-52) - з пропущенням встановленого законом строку та без подання доказів направлення її іншому учаснику, що потягло за собою оголошення перерви в судовому засіданні для ознайомлення відповідача з відповідними документами. Така заява та відповідь на відзив фактично направлені лише 10.12.2020 – після закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті. Отже, подання такої заяви на відповідній стадії вже не було необхідно.

Стосовно участі представника в судових засіданнях суд зазначає про наступне.

Так, у акті приймання-передачі послуг вказано, що загальна тривалість судових засідань складає 7 годин, при цьому, як пояснив в судовому засіданні представник, оскільки брало участь два представника, кількість годин вказана сукупна, у якій включена кількість годин участі і одного, і іншого представника в одному судовому засіданні.

Окрім того, до кількості годин судових засідань актом включено участь в судовому засіданні 22.10.2020, однак, у відповідній день судове засідання у цій справі не проводилось.

Також, згідно протоколів судових засідань, у т.ч. від 09.12.2020, про яке не вказано у акті, загальна їх тривалість складає 1 год 54 хв (21.09.2020: 14:09 - 14:20; 20.11.2020: 12:03 -12:43; 09.12.2020: 16:55 - 17:11; 28.12.2020: 15:15 - 15:21; 20.01.2020: 14:14 - 14:55). Отже, оплата роботи за 7 годин участі в судових засіданнях не була необхідною, як і участь двох представників. При цьому, як пояснив представник позивача участь двох працівників обумовлена їх різню спеціалізацією, що суд вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки позивач самостійно обирав представника і міг обрати одного представника з достатньою спеціалізацією (кваліфікацією) для представництва інтересів в суді у справі, яка не є складною, тому вважає відповідні дії невиправданими.

Вартість послуг з надання правової допомоги встановлено у розмірі 2 700,00грн за одну годину. Поряд з цим, встановлення такого розміру відбулось вже 23.11.2020, однак, не надано доказів того, що до цієї дати був узгоджений такий їх розмір і обрахування вартості послуг за таким тарифом є виправданим.

Так, згідно п. 5.1 такого договору погоджено, що отримання винагороди адвокатським об`єднанням за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

При цьому, згідно п. 5.3 такого договору, визначено, що такий гонорар може бути як у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, поведінки сторін, а також необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, суд вважає, що на відповідача підлягає покладенню лише частина витрат по оплаті правової допомоги, зазначених у акті, а саме 8700грн.

Так, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і у суду не має повноважень визначати розмір такого гонорару.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Відповідно у покладенні на відповідача витрат в розмір 26 400грн суд відмовляє з огляду на вищевказані обставини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234-235, 240, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Візатен Компаніщодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність “Харвест Агрохім Україна” (ідентифікаційний код 37505710; 08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Матросова, буд. 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Візатен Компані” (ідентифікаційний код 41075926; 03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 63, офіс 1/6) 8700грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальність “Харвест Агрохім Україна” відмовити та покласти на таку особу його витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 400грн.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 15.02.2021.

Суддя А.Р. Ейвазова