Рішення № 94892209, 03.02.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29103/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі Дибі І.Б.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання частково недійсним кредитного договору та договору страхування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 листопада 2018 року сторони уклали кредитний договір №P25.00615.004557406 (далі - Договір), відповідно до умов якого передбачалось, що відповідач надає позивачу кредит в сумі 100 000 грн на строк 60 місяців під 1,99 % річних від залишкової суми кредиту. Для цього відповідач відкрив позивачу рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг 2620_Стартовий ПР, що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

При цьому, відповідач видав не повну суму кредиту, а за мінусом витрат на страхування, яке нав`язувалось позивачу умовами кредитного договору.

Отримавши неповну суму кредиту, позивач, починаючи з грудня 2018 року сплачувала по кредиту всі платежі, які передбачались Договором, а саме: суму кредиту, плату за обслуговування, а також згідно з пунктом 1.6 Договору здійснила оплату платежу в сумі 17012,45 грн.

Останню суму за Договором позивач сплатила 21 квітня 2020 року і окремо 20 травня 2020 року повідомила відповідача про те, що у зв`язку із введенням в Україні карантинних заходів вона не в змозі платити за кредитом. Крім того, позивач ставила питання про реструктуризацію кредиту за договором, однак відповідач їй відмовив.

Позивач звернулась за правовою допомогою з проханням здійснити аналіз укладеного сторонами кредитного договору та його відповідності чинному законодавству України. Під час аналізу були виявлені наступні несправедливі умови, а саме: в договорі передбачені зміст послуг, такі як плата за обслуговування кредиту та позивач має примусово сплатити страховий внесок на користь конкретного страховика, без здійснення якого вона не отримала би кредит за договором.

Фактично за період з 12 квітня 2019 року до 21 квітня 2020 року позивач сплатила 83739,60 грн, з яких 63270 грн - «плата за обслуговування кредиту». При цьому, надання інформації по рахунках позивача з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позивача із використанням засобів електронного зв`язку, шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позивача; опрацювання запитів позивача, що направлені відповідачу позивачем із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Разом з тим, пунктами 3.2.1, 3.2.4 Договору передбачено, що позивач має право одержувати у відповідача інформацію про заборгованість по Договору, а також не частіше одного разу на місяць вимагати у відповідача безоплатно надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розміру суми кредиту, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватись позивачу за законом. Разом з тим, положенням пункту 4.1.2 Договору передбачено, що відповідач зобов`язується надавати консультації з питань виконання договору і повідомляти позивача у разі зміни платіжних реквізитів.

При цьому, вартість послуг за обслуговування кредиту відповідачем визначена тільки в таблиці, яка вказана п. 6 Договору, як «Графік щомісячних платежів за кредитним договором». У стовпчику 7.4 дана плата змінюється щомісяця.

Таким чином, зазначені пункти договору є несправедливими.

Для роз`яснення змісту поняття «плата за обслуговування кредитом» позивач 26 червня 2020 року звернулась до відповідача з листом, однак відповідач відповіді не надав.

Згідно нормами частин 1-2, 5, 9 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що продавець не повинен включати у договори умови, які є несправедливими.

Крім того, відповідно до пункту 1.6 Договору передбачено, що позивач доручає відповідачу сплатити страховий внесок за рахунок коштів, отриманих в кредит, що становить 17012,45 грн. При цьому, фактично такий платіж здійснив відповідач під час надання кредитних коштів.

Таким чином, даний пункт договору є несправедливим, оскільки ним покладаються на позивача жорсткі обов`язки, тому зазначений пункт договору повинен бути визнаний недійсним.

Ураховуючи наведене, позивач просила визнати частково недійсними, як такі, що є несправедливими положення Договору, а саме: пункти 1.4, 1.6, стовпчик 7.4, пункт 6. Стягнути з АТ «Ідея Банк» витрати на правову допомогу, розмір якого буде визначено додатково.

Ухвалою судді від 15 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

03 серпня 2020 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 18 серпня 2020 року у справі відкрито провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

07 вересня 2020 року та 29 вересня 2020 року від представника позивача надійшла заява про залучення доказів.

02 жовтня 2020 року від АТ «Ідея Банк» надало відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач під час укладення Договору ознайомлювалась з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з Графіком щомісячних внесків, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його вкладу не висловила, а зміст Договору не порушує законних прав споживача.

Крім того, Законом України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, для обчислення якої визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (в тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також послуги кредитного посередника (за наявності).

Згідно з Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені Постановою Правління НБУ від 08 червня 2017 року № 49. Пунктом 5 цих правил також передбачено у складовій загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів вартість всіх додаткових та супутніх послуг за формою, наведеною в додатку №2 до цих Правил. В додатку №2 до цих правил передбачено здійснення платежів позичальниками на користь банків за додаткові та супутні послуги, що включають в себе, в тому числі платежі за ведення рахунку та розрахунково-касове обслуговування.

Отже, чинним законодавством надано право відповідачу отримувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 оформила заяву-анкету, яку особисто підписала і в якій зазначила про намір отримати кредит на суму 100 000 грн та вказала ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ України Страхування Життя» як обрану страхову компанію. В розділі 6 Паспорта споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) від 21 листопада 2018 року зазначено, що укладатиметься договір добровільного страхування життя. Цього ж дня сторони уклали договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку.

Крім того, 21 листопада 2018 року позивач підписала заяву про акцепт на укладення договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи страховика та відтиску печатки страховика.

Пунктом 4.4 Договору страхування визначено розмір страхового внеску в сумі 17012,45 грн., який здійснюється одноразово при укладенні договору.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що позичальник надає згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу належного страховику, через транзитний рахунок банку.

Крім того, згідно з пунктом 11.2 Договору страхування, позивач мав право протягом 14 календарних днів відмовитись від Договору страхування.

Таким чином, зі сторони банку не вчинено жодних дій, які б свідчили про порушення ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про споживче кредитування». Позивач добровільно вибрала страхову компанію і дала згоду, шляхом підписання кредитного договору та договору страхування на те, щоб банк включив в суму кредитування оплату страхового внеску.

21 жовтня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано на те, що відповідач пропустив строк для подання відзиву, посилаючись на те, що в країні введено карантинні заходи, однак доказів, які були б підставами для поновлення строку на подання відзиву суду не надав.

Крім того, доданий відповідачем паспорт споживчого кредиту не погоджений з позивачем і на ньому в тому числі не міститься її підпис. Крім того, в цьому документі відсутнє визначення і розрахунок «загальні витрати за споживчим кредитом».

Разом з тим, послуги, визначені в пункті 1.4 Договору стосуються надання інформації по рахунках позивача по телефону, через СМС - повідомлення, за допомогою електронної пошти, а також за опрацювання запитів позивача за допомогою різноманітних засобів зав`язків. Дані послуги не є послугами, що можуть бути віднесені до обслуговування кредиту, оскільки з одного боку, на позивача покладається жорсткий обов`язок, тоді як надання відповідачем послуги обумовлене лише власним розсудом. При цьому послуги за пунктом 1.4 позивачу не надавались, тому відсутні й підстави для її сплати.

Не зважаючи на те, що позивач підписувала договір і він містить в собі положення пункти 5.1, 5.2 Договору, які відсилають на інші акти, які позивач мала б розуміти. Однак зміст документів, на які посилаються пункти 5.1, 5.2 відповідач позивачу не роз`яснював.

Крім того, умовами пункту 1.6 Договору передбачено, що у позивача виникає обов`язок сплатити страховий платіж. А за даними заяви-анкети від 21 листопада 2018 року передбачено, що страховиком має виступати саме ПАТ«СК «ПЗУ Україна Страхування Життя».

Таким чином, видача кредиту була б неможлива, якщо б позивач не уклала з ПАТ«СК «ПЗУ Україна Страхування Життя».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив про його задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини та приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» уклали Договір, відповідно до умов якого банк надає позивачу кредит в сумі 100 000 грн, строком на 60 днів зі сплатою 1,99 % річних від залишкової суми кредиту.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що за обслуговування кредиту, банком, що включає в себе: надання інформації по рахунках позивача з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позивача із використанням засобів електронного зв`язку, шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позивача; опрацювання запитів позивача, що направлені відповідачу позивачем із використанням різних каналів зв`язку тощо,- позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком щомісячних платежів за кредитним договором.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що позичальник надає свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає банку розпорядження переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу належного страховику, через транзитний рахунок банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов`язаних із життям майнових інтересів, що не суперечить чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк.

За змістом пунктів 3.2.1, 3.2.4 Договору передбачено, що позивач має право одержувати у відповідача інформацію про заборгованість по Договору, а також не частіше одного разу на місяць вимагати у відповідача безоплатно надання інформації про поточний розмір його заборгованості, роз міру суми кредиту, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватись позивачу за законом. Разом з тим, положення пункту 4.1.2 Договору передбачено, що відповідач зобов`язується надавати консультації з питань виконання договору і повідомляти позивача у разі зміни платіжних реквізитів.

Пунктом 6 Договору зазначений графік щомісячних платежів, в якому у стовпчику 7.4 визначена плата за обслуговування в сумі 3770 грн щомісячно, яка зменшується і всього за весь час кредиту складає 173100 грн.

21 листопада 2018 року ОСОБА_1 подала до банку заяву-анкету, в якій вказано її анкетні дані, контактна інформація, місце роботи, сума доходу, запитувана сума кредиту та обрана страхова компанія.

Згідно з паспортом споживчого кредиту інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому визначені основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, плата за обслуговування кредитної заборгованості складає 1,99 % щомісячно від початкової суми кредиту, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для позивача за весь строк користування кредитом -196143,84 грн, реальна процентна ставка відсотків річних 87,27302552% та інша інформація. Паспорт споживчого кредиту 21 листопада 2018 року підписала ОСОБА_1 , яка своїм підписом підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних нею умов кредитування.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформаціюпро поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору від 21 листопада 2018 року позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Тобто, оспорюваним пунктом 1.4 кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено.

Вказана щомісячна плата за обслуговування міститься й у пункті 6 кредитного договору, а саме у графіку щомісячних платежів стовпчик 7.4.

Відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору.

Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися їй безоплатно, вказаний пункт кредитного договору є несправедливим та підлягає визнанню недійсним.

Зазначений висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 01 квітня 2020 року суду в справі № 583/3343/19 (провадження 61-22778св19).

Що стосується визнання недійсним пункту 1.6 Договору, то слід зазначити наступне.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про визнання недійсним пункту 1.6 та Договору позивач посилалась на те, що даний пункт договору є несправедливим, оскільки на позивача покладаються жорсткі обов`язки, тому зазначений пункт договору повинен бути визнаний недійсним.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про споживче кредитування» укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб.

До договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, зокрема, належать: договір страхування та інші договори, що укладаються для забезпечення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Споживач має право укласти договір про надання додаткових чи супутніх послуг з обраною ним третьою особою, включеною до переліку тих, які відповідають вимогам кредитодавця (за наявності такого переліку), крім випадків, коли відповідну послугу може надати лише кредитодавець. Перелік третіх осіб, які відповідають вимогам кредитодавця, розміщується на офіційному веб-сайті кредитодавця або на інформаційних стендах, доступ до яких є вільним для споживачів, у всіх приміщеннях кредитодавця, включаючи філії та відділення, що здійснюють споживче кредитування. На вимогу споживача такий перелік має бути наданий йому в письмовій чи електронній формі за його вибором.

Кредитодавець у встановленому ним порядку має право визначати перелік третіх осіб, які відповідають його вимогам та можуть надавати споживачам додаткові чи супутні послуги, пов`язані з укладенням договору про споживчий кредит. Кредитодавець на своєму офіційному веб-сайті зобов`язаний забезпечити оприлюднення, вільний доступ та своєчасне оновлення інформації про вимоги до осіб, які надають додаткові та супутні послуги, та до відповідних договорів, що приймаються кредитодавцем у якості забезпечення за кредитом та/або укладення яких є умовою надання (подальшого обслуговування) кредиту, а також розмістити на ньому правила співпраці кредитодавця з такими особами.

Кредитодавцю забороняється пов`язувати укладення договору про споживчий кредит з вимогою укладення договорів про надання додаткових чи супутніх послуг із конкретною третьою особою.

Якщо визначений кредитодавцем перелік третіх осіб, які можуть надавати споживачам додаткові чи супутні послуги, пов`язані з укладенням договору про споживчий кредит, включає менше трьох осіб для кожного виду послуг, споживач має право самостійно обрати особу, яка може надавати споживачам відповідні додаткові чи супутні послуги, серед осіб, не включених до переліку, визначеного кредитодавцем.

У разі розірвання споживачем договору про надання додаткових чи супутніх послуг, який є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, та неукладення протягом 15 календарних днів нового договору про надання таких самих послуг з особою, що відповідає вимогам кредитодавця, та з урахуванням вимог частини четвертої цієї статті, кредитодавець має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Ураховуючи те, що 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 оформила заяву-анкету, яку особисто підписала і в якій зазначила про намір отримати кредит на суму 100 000 грн та вказала ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ України Страхування Життя» як обрану страхову компанію, при цьому ОСОБА_1 особистими підписами засвідчила, що вона погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними, тому відсутні підстави уважати, що на позивача покладено жорсткі обов`язки на укладення договору страхування,

Крім того, згідно з пунктом 11.2 Договору страхування, позивач мав право протягом 14 календарних днів відмовитись від Договору страхування. Проте, у вказаний строк вона від договору не відмовлялася, жодних заперечень щодо його змісту не висловлювала, що свідчить про її згоду з умовами укладеного договору.

У зв`язку з наведеним відсутні й підстави вважати умови, що зазначені у пункті 1.6 договору несправедливими.

За таких обставин, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 57, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16, 22, 203, 215, 626-628, 634, 641, 644, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8, 20 Закону України «Про споживче кредитування», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору - задовольнити частково.

Визнати недійсним положення пункту 1.4 кредитного договору від 21 листопада 2018 року №Р25.00615.004557406, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором.

В іншій частині позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк» - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 29390819).

Повний текст рішення суду складено 11 лютого 2021 року.

Суддя О.Л. Бусик