Рішення № 94887359, 28.01.2021, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1258/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Горщар А.Г.

з участю секретарів судових засідань Салюк Т.М., Гром С.В.

представника позивача Філіна Е.В., відповідачки ОСОБА_1 та її представника – адвоката Люблінського О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним, -

встановив:

В серпні 2016 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – Банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором № 11396150000 від 22.09.2008 року по процентах та кредиту у розмірі 5993,77 долари США, що станом на 16.08.2018 року за курсом НБУ 25,115141 грн. за 1 дол. США еквівалентно 150534,38 грн., заборгованість по пені у розмірі 4333,11 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2323,01 грн., а саме, з кожного по 1161,51 грн.

В обґрунтування вимог представник Банку вказував, що 22.09.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» з 21.12.2009 року стало найменуватися ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено зазначений вище договір про надання споживчого кредиту з Правилами, за яким названий Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 10000 доларів США на термін до 21.09.2023 року зі сплатою 14,50 відсотків річних за користування кредитом, строк сплати яких з 01 по 10 (включно) число кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані такі проценти.

З метою забезпечення виконання зобов`язань банком від ОСОБА_1 прийнято в заставу нерухоме майно, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме: земельні ділянки площею 1000 кв.м з кадастровим номером 6823610100:02:003:0256, площею 500 кв.м з кадастровим номером 6823610100:02:003:0257 та домоволодіння загальною площею 67,1 кв.м.

Також цього ж дня для забезпечення виконання кредитного договору між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 229954.

ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором своєчасно не виконувала, тому для відповідачів Банком 26.04.2016 року були направлені вимоги про необхідність усунення порушень договору, чого виконано не було, та станом на 16.08.2016 року утворилася заборгованість, яка складається з: 5444,08 долари США – заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 722,28 долари США за період з 10.09.2015 року по 16.08.2016 року; 549,69 долари США – заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 473,63 долари США за період з 10.12.2015 року по 31.07.2016 року; 3076,34 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 11.09.2015 року по 16.08.2016 року; 1256,77 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 12.10.2015 року по 16.08.2016 року.

Оскільки відповідачі порушили зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, тому Банк з приводу дострокового повернення усієї суми кредиту звернувся до суду.

27.03.2017 року відповідачка ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову Банку, звернулася до суду із зустрічною позовної заявою, в якій просила визнати зазначений вище кредитний договір недійсним з моменту його укладення з наступних мотивів. Так, отримавши кредит вона своєчасно вносила чергові платежі, однак вже через чотири місяці курс долара став стрімко зростати, внаслідок чого гривневий еквівалент кредиту став непомірним з тим розміром, який вона фактично отримала, та все ж таки до 2015 року включно вона погашала кредит і сплатила банку 12160,12 доларів США.

Також вважає, що Банк, в порушення вимог передбачених Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ 10.05.2007 року за № 168, приховав від неї, як споживача кредитних послуг, дійсне значення абсолютного здорожчання кредиту та дійсну реальну процентну ставку, так як до кредитного договору не було додано додатку № 2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», який би мав містити детальний розпис сукупної вартості кредиту у вигляді реальної процентної ставки і абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), а в доданому до договору додатку № 1 «Графік платежів …» також не зазначено передбачених усіх відомостей щодо усіх платежів за кожним платіжним періодом та сукупної вартості кредиту.

На думку ОСОБА_1 , відповідачем не дотримано положень ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п.9, 13, 14 преамбули Директиви Європейського Парламенту та Ради 2005/29/ЄС від 11.05.2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики, відповідно до яких вказується, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору. Відтак, посилаючись на те, що правочин вчинений під впливом обману, у відповідності зі ст.203 ЦК України, просила визнати кредитний договір недійсним.

07.09.2016 року суддею Полонського районного суду Боб`яком Б.В. у справі відкрито провадження.

09.02.2017 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_3 справу до свого провадження прийняв суддя цього ж суду ОСОБА_4

27.03.2017 року відкрито провадження за зустрічним позовом.

05.03.2018 року за клопотанням відповідачки та її представника – адвоката Люблінського О.Ф. призначено судово-економічну експертизу, а провадження по справі зупинено.

05.10.2018 року у зв`язку з надходженням до суду висновку експерта провадження у справі поновлено.

19.11.2018 року за клопотанням ОСОБА_1 та її представника призначено додаткову судово-економічну експертизу, а провадження у справі зупинено.

21.03.2019 року для вирішення клопотання судового експерта про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи, поновлено провадження у справі.

25.06.2019 року згідно ухвали суду, в порядку ст.107 ЦПК України, витребувано документи від Банку.

29.07.2019 року провадження у справі зупинено до надходження висновку експерта та 13.07.2020 року провадження поновлено.

В судові засідання представники Банку не з`являлися, від них неодноразово надходили письмові заяви про розгляд справи у їхній відсутності, де вказували про підтримання вимог Банку, погоджувалися на заочний розгляд справи.

Представник позивача ОСОБА_5 приймав участь в судовому засіданні 25.06.2019 року, в якому вирішувалося клопотання судового експерта про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи, та 26.07.2020 року надіслав суду заяву, в якій він заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1

26.10.2020 року від представника позивача ОСОБА_6 надійшла заява, в якій останній просив, в разі задоволення зустрічного позову, накласти арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, котре передано нею в іпотеку для АТ «УкрСиббанк».

28.10.2020 року від цього ж представника надійшла заява про застосування наслідків пропуску позовної давності позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , так як оспорюваний нею договір укладено 22.09.2008 року, а відтак визначений ст.257 ЦК України трирічний строк загальної позовної давності, закінчився 22.09.2011 року. Оскільки з позовом вона звернулася лише у 2020 році, тому на підставі ч.4 ст.267 ЦК України, просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, вказавши при цьому про невизнання Банком вимог ОСОБА_1

21.01.2021 року представник Банку надав суду письмові пояснення щодо висновку судового експерта, зазначивши, що останньою неодноразово було допущено помилки та неточності при проведенні експертизи. Крім того, на його думку, експерт неодноразово виходив за межі своїх повноважень та брав на себе обов`язки суду вирішуючи правові питання, які віднесені до компетенції суду, а тому вважає такий висновок експерта недостовірним доказом, який не повинен прийматися судом до уваги.

При цьому, представник позивача надав суду уточнений розрахунок заборгованості по пені, яка станом на 16.08.2016 року становить 3800,15 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Люблінський О.Ф. при розгляді справи проти позову Банку заперечили з мотивів, викладених у зустрічному позові та з тих же підстав просили задовольнити зустрічні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`являвся, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за зареєстрованою адресою місця його проживання, якою до 14.09.2018 року було АДРЕСА_2 , про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. З 14.09.2018 року останній значиться зареєстрованим у АДРЕСА_3 , де за даними довідки відділення поштового зв`язку він відсутній та іншої адреси суду він не повідомив, отже, у відповідності з положеннями ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається таким, що про розгляд справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення відповідачки, її представника адвоката Люблінського О.Ф., судового експерта Савицької Т.В., дослідивши письмові докази, суд зазначає наступне.

Встановлено, що 22.09.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», яке відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» з 21.12.2009 року стало найменуватися Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11396150000 (а.с.17-23 т.1), за яким названий Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 10000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 48510 грн. за курсом НБУ на день укладення договору. Відповідно до пп.пп.1.2.2, 1.2.5-1.2.7 п.1.2 кредитного договору кредит надано у вигляді одного траншу шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, що стверджується випискою за особовим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за 22.09.2008 року (а.с.50 т.1), цільове призначення якого – для купівлі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, схема погашення кредиту – звичайна.

Положеннями пп.1.2.2.1 п.1.2.2 р.1 Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк» (а.с.24-36 т.1) визначено, що за умови встановлення в договорі звичайної схеми погашення кредиту, позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту (якщо сторонами визначено такий графік), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

Згідно пп.1.3.1 п.1.3 названих Правил сторони погодилися, що згідно з умовами цих Правил, може бути встановлений інший розмір процентної ставки, при цьому додаткова угода до договору не укладається. Нарахування процентної ставки у подвійному розмірі на прострочену суму основного боргу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за встановленою ставкою у подвійному розмірі до моменту погашення такої заборгованості.

Термін погашення кредиту визначено в Графіку погашення кредиту, згідно з додатком № 1 до Договору та з кінцевим терміном повернення до 21.09.2023 року зі сплатою 14,50 відсотків річних за користування кредитом, строк сплати яких з 01 по 10 (включно) число кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані такі проценти.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Банком від ОСОБА_1 прийнято в заставу належне їй нерухоме майно, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме: земельну ділянку площею 1000 кв.м з кадастровим номером 6823610100:02:003:0256 з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; земельну ділянку площею 500 кв.м з кадастровим номером 6823610100:02:003:0257 з цільовими призначенням для ведення особистого підсобного господарства; домоволодіння загальною площею 67,1 кв.м.

Також цього ж дня для забезпечення виконання кредитного договору між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 229954 (а.с.37-39), за умовами якого (п.п.1.3, 1.4) поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Оскільки ОСОБА_1 своєчасно не виконувала зобов`язань за кредитним договором Банк 26.04.2016 року за вих.№№30-12/33471, 30-12/33472 (а.с.41, 42 т.1) направив позичальнику та поручителю вимоги про повернення кредитних коштів, розмір яких станом на 24.04.2016 року складав 5698,49 доларів США.

Згідно висновку експерта за результатами проведення додаткової економічної експертизи, складеного судовим експертом Савицькою Т.В. Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 08.07.2020 року за № 2105/2106-19.26 (а.с.105-130 т.2), вбачається, що надані позивачем довідки-розрахунки заборгованості ОСОБА_1 за кредитом та по процентам станом на 16.08.2016 року не відповідають умовам укладеного договору про надання споживчого кредиту та розрахунковим документам щодо видачі і погашення кредиту.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 , в порядку ст.239 ЦПК України доповнила висновок (а.с.198-208 т.2), вказавши, що в результаті проведення додаткових розрахунків з врахуванням зазначеного вище висновку експерта, обґрунтованість розрахунку заборгованості позичальника станом на 16.08.2016 року (по сплаті відсотків за кредит, погашення основної суми боргу, нарахування пені та комісії) відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору не підтверджується.

Однак, сума заборгованості у валюті кредиту підтверджується в розмірі – 5738,20 доларів США (в гривневому еквіваленті 144 115,46 грн.), в тому числі: 5293,34 долари США (в гривневому еквіваленті 132 942,76 грн.) – заборгованість за кредитом, 444,86 долари США (в гривневому еквіваленті 11 172,70 грн.) – заборгованість за відсотками, а також пеня за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 2341,60 грн., в тому числі: 2259,35 грн. – за кредитом, 82,25 грн. – за відсотками.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.1054 і 526 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання основного зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення всієї частини позики (разом з нарахованими процентами, згідно ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Відповідачка ОСОБА_1 допустила порушення умов кредитного договору, не виконувала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати сум платежів по поверненню кредитних коштів, а тому відповідно до ст.611 ЦК України та умов кредитного договору є законною вимога Банку про стягнення заборгованості за кредитом.

Відповідно до вимог ст.ст.553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст.543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників), що має місце в даному випадку, кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Право банку вимагати дострокового повного повернення кредиту як з основного позичальника, так і з поручителя в разі порушення зобов`язань передбачено також Правилами споживчого кредитування умовами (пп.3.1.2 п.3.1 р.3).

Таким чином, оскільки на день звернення Банку до суду зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 та за договором поруки поручитель ОСОБА_2 не виконали, тому позивач на законних підставах має право вимагати дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором від обох відповідачів як солідарних боржників.

До стягнення підлягають розміри та вид складових частин заборгованості обраховані судовим експертом.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав щодо заявлених зустрічних позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним, суд вказує про таке.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша стаття 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

За приписами частин 1, 3 статті 12, а також частин 1, 3 статті 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається зі змісту зустрічного позову, а також пояснень наданих в судовому засіданні ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_8 , підставою недійсності спірного правочину, за позицією названих осіб, є та обставина що Банк в момент укладення кредитного договору навмисно ввів ОСОБА_1 в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, а саме, дійсне значення абсолютного здорожчання кредиту та дійсну реальну процентну ставку.

Згідно розділу 3 договору про надання споживчого кредиту від 22.09.2008 року підписанням цього договору позичальник ОСОБА_1 підтвердила, що на дату укладення договору вона ознайомлена з усіма Тарифами по розрахунково-касовому обслуговуванню та Тарифами банку, які викладені у Додатку № 3 до договору; перед укладенням названого договору отримала від Банку інформаційний лист згідно вимог Закону України «Про захист прав споживачів»; що вона ознайомлена і погоджується з умовами усіх додатків до договору та з Правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк».

Отже судом встановлено, що позивачка за зустрічним позовом з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту в іноземній валюті до вільно обраного нею банку, а саме - АКІБ «УкрСиббанк» (нове повне найменування якого є АТ «УкрСиббанк»), отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору, що відповідає положенням статей 19, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 3-5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

При цьому оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та виконувала його умови, що свідчить про прийняття нею таких умов.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним відповідно до положень ст.ст.203, 215, 230 ЦК України – як укладеного унаслідок введення в оману позичальника з боку Банку та положень ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нечесної підприємницької діяльності банку та несправедливих умов договору, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договору недійсним.

В той же час ОСОБА_1 не довела наявності обману при укладенні кредитного договору, так як Банк не вводив позивачку в оману шляхом повідомлення будь-яких відомостей, які не відповідають дійсності або замовчував обставини, що мають істотне значення для угоди, оскільки перед підписанням договору вона мала можливість ознайомитися з його текстом та умовами кредитування і власноручно підписала цей договір. Надання відповідачем позивачці кредиту в доларах США, курс якого невдовзі стрімко зріс по відношенню до національної валюти України, не підпадає під ознаки обману, а тому не призвело до порушення будь-яких прав або охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 .

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу для задоволення зустрічного позову, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов до висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Щодо застосування строків позовної давності.

Банк, як відповідач за зустрічним позовом, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.4 ст.267 ЦК України, подав заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За положеннями ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, приймаючи до уваги, що судом відмовляється у задоволенні зустрічного позову за його безпідставністю, а тому не суд не вбачає за необхідно вирішувати по суті заяву Банку про застосування позовної давності, та з цієї підстави відмовляти в позові ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Банком при подачі позову сплачено судовий збір в розмірі 2323,01 грн., що стверджується платіжним дорученням № 0012518175 від 16.08.2016 року (а.с.1 т.1).

Відтак з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (94,57 %), а саме, з кожного по 1098,44 грн.

Також ОСОБА_1 понесено судові витрати по оплаті вартості судово-економічної експертизи в загальному розмірі 24000 грн., про що свідчать акт здачі-приймання висновку експерта № 2662/2663/18-26 (а.с.211 т.1) та квитанція № 0.0.1494057039.1 від 17.10.2019 року (а.с.99 т.2).

Оскільки за клопотанням останньої було призначено вказану судову експертизу, за результатами якої суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Банку, тому з первісного позивача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею витрати пропорційно розміру позовних вимог Банку, у задоволенні яких відмовлено (5,43 %), що становить 1303,20 грн.

Керуючись наведеним, ст.ст.81, 141, 259, 263-265, ч.1 ст.268, ст.ст.352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору № 0011396150000 від 22.09.2008 року, що станом на 16.08.2016 року становить 5738 (п`ять тисяч сімсот тридцять вісім) доларів США 20 центів, в тому числі: 5293,34 долари США – заборгованість за кредитом, 444,86 долари США – заборгованість за відсотками, а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 2341 (дві тисячі триста сорок одна) грн. 60 коп., в тому числі: 2259,35 грн. – за кредитом, 82,25 грн. – за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» з кожного по 1098 грн. 44 коп. понесених судових витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 1303 грн. 20 коп. понесених нею витрат по оплаті судових експертиз.

В решті вимог позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено – 08.02.2021 року.

Позивач – акціонерне товариство «УкрСиббанк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, поштовий індекс 04070, адреса для листування: м. Київ, вул. Ф. Пушиної, 21, каб.313, поштовий індекс 03115.

Відповідачі – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Головуючий