Рішення № 94886106, 22.01.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2021 Справа №607/17793/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Комінярської О.М.,

представника відповідача Нацюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України про стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Дядик Я.Б. звернувся в суд з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України про стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання. В обґрунтування своїх вимог представник позивача вказує, що 23 серпня 2010 року Чортківським районним судом у справі №2-998/10 було прийнято рішення, яким зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити пенсію як інвалідові третьої групи в розмірі шести мінімальних пенсій за віком з 23 липня 2010 року до 04 серпня 2010 року та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 04 серпня 2007 року по 04 серпня 2020 року. Рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року постанову Чортківського районного суду від 23 серпня 2010 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області провести перерахунок та виплату позивачу як особі, віднесеної до 1 категорії, інваліду третьої групи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи державної пенсії по інвалідності в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 04 лютого 2010 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 19 березня 2018 року на виконання рішення було видано виконавчий лист, який було передано для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. 23 липня 2020 року на рахунок позивача в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на виконання рішення суду було перераховано кошти в сумі 28 882.34 грн. Вказує, що з моменту остаточного рішення по справі до моменту сплати коштів відповідачем пройшло більше семи років, тому просить стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування та 3% річних у розмірі 7538.25 грн. за останні три роки.

Ухвалою судді від 23 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, поданого 17 грудня 2020 року, відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними, а належним відповідачем у цій справі, на думку представника Головного Управління Пенсійного фонду України, є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, такими органами мають бути орган Казначейської служби та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди - Пенсійний фонд. На підставі наведеного, у задоволенні позову просить відмовити повністю.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява, в якій просить розглянути позов за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача Нацюк О.М. заперечила стосовно задоволення позову, просить відмовити у його задоволенні.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши думку представника відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2010 року у справі №2-998/10 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі про зобов`язання здійснити перерахунок призначеної державної (основної і додаткової) пенсії та виплату пенсії згідно закону задоволено частково, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити таку пенсію як інвалідові третьої групи в розмірі шести мінімальних пенсій за віком з 23 липня 2010 року до 04 серпня 2010 року та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 04 серпня 2007 року по 04 серпня 2020 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року постанову Чортківського районного суду від 23 серпня 2010 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області провести перерахунок та виплату позивачу як особі, віднесеної до 1 категорії, інваліду третьої групи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи державної пенсії по інвалідності в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 04 лютого 2010 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 31.05.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу №2-998/10, виданого 19.3.2018 року Чортківським районним судом Тернопільської області про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області провести перерахунок та виплату позивачу як особі, віднесеної до 1 категорії, інваліду третьої групи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи державної пенсії по інвалідності в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 04 лютого 2010 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до історії по картковому рахунку ОСОБА_1 23 липня 2020 року управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільської області перераховано позивачу кошти в сумі 28882.34 грн.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Зобов`язання виникають з правочинів, результатів діяльності, заподіяння шкоди, юридичних фактів, актів цивільного законодавства, актів відповідних органів, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, зобов`язання можуть виникати з рішення суду (стаття 11 ЦК України).

У зв`язку з відмовою відповідача у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, остання змушена була звернутись до суду.

Присуджені судом кошти позивач отримала 23 липня 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року підтверджує наявність між сторонами правовідносин із виплати позивачу грошової допомоги на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» а тому таке зобов`язання є грошовим.

Враховуючи юридичну природу цих правовідносин, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Грошовим зобов`язанням слід вважати будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, незалежно від правових підстав його виникнення, про що зазначив Верховний Суд України в постанові від 01.10.2014 по справі № 6-113цс14.

Стаття 625 ЦК України, розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 625 ЦК України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 11 квітня 2018 року в справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), позивач обґрунтовано вимагає стягнення інфляційного нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання і трьох процентів річних, оскільки, це є відшкодуванням матеріальних витрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та компенсація (плата) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов`язання, що виникли у відповідача на підставі судового рішення є грошовими та виражені в національній валюті. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував зазначені зобов`язання належним чином, внаслідок чого грошові кошти знецінюються внаслідок інфляційних процесів.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати позивачу одноразової грошової допомоги в сумі 28882.34 грн., у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за період невиплати допомоги, тобто з 01 листопада 2017 року по 01 липня 2020 року.

Згідно правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, і трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

В силу ст. 417 ЦПК України, зазначене рішення є обов`язковим для всіх судів України, які зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням ВС України.

На підставі індексу інфляції позивач розраховує збитки тривалістю 3 роки назад, відліком часу якого є дата виплати відповідачем грошових коштів.

Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур`єр" та згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними.

Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що становлять відповідний період, перемножити між собою. (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Лист Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997 року).

Формула розрахунку:

[Втрати від інфляції] = [Сума боргу] х [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Де:

[Сума боргу] - сума простроченого боргу.

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Інфляційні втрати підлягають обрахуванню за період з 01 листопада 2017 року по 01 липня 2020 року , з урахуванням положень ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення".

Розрахувавши втрати від інфляції за період з 01 листопада 2017 року по 01 липня 2020 року за вищевказаною формулою розрахунку, суд встановив наступне.

За листопад-грудень 2017 року втрати від інфляції складають 548.76 грн. (28882.34 грн. х 101.9 /100% - 28882.34 грн.);

Інфляційні втрати за 2018 рік становлять 2830.46 грн. (28882.34грн. х 109.8/100% - 28882.34 грн.);

За 2019 рік розмір інфляції дорівнює 1184.17 грн. (28882.34 грн. х 104.1 / 100% - 28882.34 грн.)

За січень-червень 2020 року втрати від інфляції складають 580.54 грн. (28882.34 грн. х 102.01 /100% - 28882.34 грн.);

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат за період з 01 листопада 2017 року по 31 червня 2020 року включно становить 5143.93 грн. (548.76+2830.46+1184.17+580.54).

Разом з тим, 3% річних підлягають обрахуванню за період з 01 листопада 2017 року по 01 липня 2020 року, за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів].

Отже, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 01.11.2017 року по 01.07.2020 року складає 2 310.98 грн.

На підставі наведеного, суд вважає, що відповідач, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу позивача зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, що становить інфляційні витрати в сумі 5143.93 грн. та три відсотки річних від простроченої суми 2 310.57 грн., оскільки таку суму просить стягнути позивач, а всього 7454.50 грн.

Згідно статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

У відповідності до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Верховний Суд України в узагальненнях практики застосування судами ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві, зазначив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі № 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11).

Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

З приводу застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому суд звертає увагу, що пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлюється спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки.

Зважаючи на те, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання не є неустойкою, положення про скорочену позовну давність в один рік не регулює стягнення боргу з урахуванням відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК.

Відповідно до позовних вимог щодо застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України України, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 23 липня 2020 року, а до суду з позовом він звернувся 20 жовтня2020 року, суд вважає, що строк позовної давності не пропущено.

Що стосується твердження відповідача про те, що він не є належним відповідачем, суд його до уваги не бере та зазначає, що оскільки саме Головне Управління Пенсійного фонду України порушило грошове зобов`язання з виплати позивачу одноразової грошової допомоги в сумі 28882.34 грн., у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за період невиплати допомоги.

Окрім того, суд звертає увагу, що згідно постанов Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №988 «Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» та від 22 серпня 2018 року №628 «Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» спочатку шляхом злиття районних управлінь Пенсійного фонду, в тому числі Управління Пенсійного фонду в Чорківському районі утворено Чортківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області , яке в 2018 році було реорганізоване шляхом приєднання до Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке є правонаступником всіх прав та обов`язків Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що права позивача порушені відповідачем, заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення, оскільки позивачем невірно розраховано інфляційні втрати та 3% річних шляхом стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України в користь ОСОБА_1 за невиконання грошового зобов`язання інфляційні витрати в сумі 5143.93 грн. та три відсотки річних від простроченої суми - 2310.57 коп., а всього7454.50 грн.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України про стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання - задовольнити частково.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в користь ОСОБА_1 за невиконання грошового зобов`язання інфляційні витрати в сумі 5143 грн (п`ять тисяч сто сорок три) грн. 93 коп. та три відсотки річних від простроченої суми - 2310 (дві тисячі триста десять) грн. 57 коп., а всього7454 (сім тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 50 коп.

У задоволенні решти вимог позивача - відмовити.

Копію рішення суду направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: м.Тернопіль майдан Волі,3 46001.

Повний текст рішення суду складено 22 січня 2021 року.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич