Рішення № 94879981, 10.02.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

10.02.2021 227/4197/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

за участю секретаря с/з Коверченкової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, заочно, в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору б/н від 18.12.2014 року в розмірі 10207,68 гривень, що утворилась станом на 26.08.2020 року та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач в позовній заяві вказував на те, що відповідач, з метою отримання банківських послуг підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 18.12.2014 року підтвердив свою згоду на те, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір. На підставі вказаного договору відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додано до позову. Для користування кредитним картковим рахунком Відповідачу були видані кредитні картки. Кредитний ліміт відповідачу був збільшений до 4000,00 грн. Таким чином відповідачу був виданий кредит в розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 26.08.2020 року має заборгованість в розмірі 10207,68 грн, з яких:

6847,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

3360,01 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду належним чином був повідомлений. Як вбачається з позовної заяви, представник позивача просив суд, розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення за адресою реєстрації судової повістки. Будь-яких клопотань та відзиву від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, правом подання відзиву на позов не скористався і позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.

18.12.2014 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.14). Відповідно до змісту вказаної анкети вбачається, що ОСОБА_1 погодився з тим, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами є між ним та банком договором про надання банківських послуг.

Згідно копії Статуту АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.54-55), вказаний банк є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ КБ «ПриватБанк».

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що зазначена анкета-заява разом з Умовами та Тарифами банку є підтвердженням оформлення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

До позову позивачем надані копії витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.15), копії документів без назви (а.с.16-47, 48).

Позивач вказував, що відповідачу був відкритий кредитний рахунок, на підтвердження чого надав Виписку по рахунку (а.с.56-59), встановлений кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с.13) та видана кредитна картка, що підтверджується довідкою (а.с.12).

Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с.13) свідчить про те, що 28.04.2015 року відбувся старт карткового рахунку НОМЕР_1 , на який був встановлений кредитний ліміт розміром 300,00 грн, який був 28.04.2015 року збільшений до 500,00 грн, 06.07.2016 року збільшений до 4000,00 грн та 04.08.2018 року зменшений до 0,00 грн.

Відповідно довідки, яка знаходиться на (а.с.12) вбачається, що на підставі підписаного кредитного договору № б\н між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було надано кредитні картки, а саме № НОМЕР_2 з терміном дії до 09/18 (дата відкриття 07.10.2014).

З виписки за договором № б/н вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 користувався грошовими коштами, які знаходились на карті № НОМЕР_2 (отримував готівку у банкоматі та відділенні банку, купував товари, здійснював поповнення картки в терміналі та в відділенні банку) (а.с.56-59).

Відповідно розрахунку заборгованості (а.с.7-11) за договором № б/н від 18 грудня 2014 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 26.08.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 10207,68 грн, з яких:

6847,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

3360,01 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача.

Вирішуючи питання чи підлягають задоволенню позовні вимоги позивача, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як передбачено ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. (ч.ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

На підтвердження вимог існування договірних кредитних відносин між сторонами у справі позивачем надані анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 18.12.2014 року (а.с.14), копії витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.15), копії документів без назви (а.с.16-47, 48).

Проте зазначена анкета-заява не підтверджує наміру відповідача отримати саме кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.

В даній заяві взагалі відсутні будь-які відмітки у графі «Карта «Універсальна», «Карта «Gold» та суми бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою «Кредитка «Універсальна»/Gold.

В той же час слід зазначити, що підписуючи вказану анкету-заяву особа мала можливість оформити на своє ім`я не тільки кредит, а і оформити пенсійну карту або зарплатний пакет, про що свідчить зміст вказаної анкети.

З вказаної заяви вбачається, що відповідач дійсно підписав її, але встановити які ж саме банківські послуги він мав намір отримати, з даної заяви встановити не є можливим.

У анкеті-заяві від 18.12.2014 року, підписаній сторонами, відсутні умови кредитного договору, а саме щодо розміру кредиту, розміру процентів за користування кредитними коштами, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Суд зазначає, що хоча анкета-заява і містить запис про те, що відповідач ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовому вигляді, проте зазначене, на думку суду, не свідчить про автоматичне виникнення кредитних зобов`язань між сторонами на тих умовах, про які стверджує банк у позові.

Враховуючи наведене, те, що будь-яких істотних умов кредитного договору зазначена заява взагалі не містить, вона не є договором у розумінні вимог ст.638 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що дана анкета-заява не є доказом того, що відповідач мав бажання отримати кредит в Приватбанку та уклав саме кредитний договір.

Крім того, позивач обґрунтовуючи у цій справі право вимоги заборгованості посилався на витяг з Умов і правил надання банківських послуг в ПАТ «ПриватБанку» та Тарифи, як невід`ємні частини договору, але матеріали справи не містять підпису відповідача на долучених до позову документах (а.с.16-47) та Тарифах(а.с.15).

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій, пені тощо, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками.

В той же час, оцінюючи надані позивачем докази, в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт видачі відповідачу кредитної картки та грошових коштів, якими користувався відповідач, що підтверджується:

анкетою-заявою від 18.12.2014 року, яка підписана ОСОБА_1 , яка свідчить про намір останнього отримувати банковські послуги,

довідками (а.с.12-13), з яких вбачається, що на ім.»я ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок НОМЕР_1 , на який встановлювався певний кредитний ліміт, видавалася кредитна картка № НОМЕР_2 зі строком дії до 09/18

банківською випискою за договором б/н, який укладався з ОСОБА_1 (а.с.56-59), якою підтверджується, що за допомогою кредитної картки № НОМЕР_2 здійснювались операції з грошовими коштами (отримувалась готівка у банкоматі та відділенні банку, купувались товари, перераховувались кошти на інші рахунки, поповнювалась картка в терміналі та через додаток Приват 24 тощо), що свідчить про те, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів.

З наданої банківської виписки вбачається, що відповідач отримав від банку кошти на суму 11495,11 грн (придбання товарів в магазині, зняття готівки в банкоматі, перекази на іншу карту, поповнення мобільного тощо), а здійснив погашення на суму 18070,12 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність заборгованості у відповідача ОСОБА_1 за тілом кредиту за кредитним договором б\н від 18.12.2014 року, оскільки погашена сума є більшою ніж сума, яка була отримана відповідачем з банку.

За вказаних обставин вимоги банку є безпідставними через їх недоведеність, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.141 ЦПК України, за змістом якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 128, 133, 141, 223, 247, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення до Добропільського міськрайонного суду Донецької області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку позивачем, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію рішення направити сторонам.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 05 лютого 2021 року. Повне рішення буде складено 10 лютого 2021 року.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 виданий Добропільським МРВ ГУМВС України в Донецькій області 08.04.2004 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

05.02.2021