Вирок № 94876147, 15.02.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/1520/20

Дата документу 15.02.2021

Провадження №1кп/554/26/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі колегії суддів:

головуючого судді Січиокно Т.О.,

суддів Микитенка В.М., Бугрія В.М.,

за участю секретаря Ромахової В.В .,

прокурора Вітка Д.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисника Черчика В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170040003438 від 30.11.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар`янівка Новосанжарського району Полтавської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 19.11.2010 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений від відбування покарання 18.06.2014 року ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію в 2014 році»;

-16.02.2018 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.190 КК України до 150 годин громадських робіт;

- 30.10.2018 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.389, 71 КК України до арешту строком на 1 місяць 17 днів, 22.01.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання;

- 04.08.2020 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ст.395 КК України до 2 місяців арешту,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,-

у с т а н о в и в:

30 листопада 2019 року, приблизно о 16 годині 50 хвилин, ОСОБА_2 перебував за місцем проживання своїх знайомих у квартирі АДРЕСА_3 , де вживав з ними спиртні напої. У цей час між ним та ОСОБА_1 виник конфлікт, оскільки останній почав вимагати від нього та ОСОБА_3 покинути квартиру.

З цих причин вони почали між собою з`ясовувати стосунки та продовжили сварку на сходинковій площадці в під`їзді, де ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, умисно, з метою умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, на ґрунті особистих неприязних відносин, в ході виниклої штовханини, наніс ОСОБА_1 ножем не менше восьми ножових поранень в життєво - важливі органи, розташовані переважно в лівій ділянці грудної клітини та живота.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1213 від 27.01.2020 року на тілі ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді однієї рани м`яких тканин грудної клітини ліворуч в проекції 4-го міжребер`я по парастернальній лінії, яка проникає в плевральну порожнину з ушкодженням правого передсердя та середньої долі лівої легені з розвитком гемоперикарду і гемопневмотораксу ліворуч, п`яти ран м`яких тканин грудної клітини ліворуч по передній, середній і задній підкрильних лініях, в проекції 3-4-5-6-7-го міжребер`я, які проникають в плевральну порожнину, двох ран м`яких тканин черевної стінки ліворуч, в ділянці лівого підребер`я, які приникають в черевну порожнину, з ушкодженням парієнтальної очеревини в лівому підребер`ї та з розвитком геморагічного шоку, які утворились від дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути ніж та кваліфікуються у своїй сукупності, так і кожне окремо, як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

Після вчиненого ОСОБА_2 місце події покинув, на вулиці викинув знаряддя вчинення злочину - ніж, тобто виконав усі дії, направлені на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_1 , які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не закінчив його з причин, що не залежали від його волі, оскільки сторонніми особами своєчасно було викликано лікарів швидкої допомоги та терміново доставлений до лікувального закладу, де надання кваліфікованої медичної допомоги запобігло настанню його смерті.

За таких обставин дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та, не заперечуючи свою причетність до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , пояснив суду, що не мав умислу на заподіяння йому смерті, оскільки у виниклій ситуації захищався від нападів потерпілого, від якого не міг вирватися, зрозумів, що його життю та здоров`ю загрожує небезпека, а отже при нанесенні тому ударів ножем перевищив межі необхідної оборони. При цьому просив прийняти до уваги суд, що саме ОСОБА_1 першим спровокував з ним сварку, намагався вигнати його та ОСОБА_3 з квартири, поводив себе агресивно, мав при собі ножа та биту, якими наніс їм тілесні ушкодження, є неодноразово судимим та сильнішим за нього. У той день він вживав лише пиво, а тому стану алкогольного сп`яніння не відчував.

Описуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_2 показав суду, що 30 листопада 2019 року, о 16 годині 50 хвилин, він перебував у квартирі свого приятеля ОСОБА_4 , для надання останньому допомоги по догляду, оскільки той мав поганий стан здоров`я. У той же час до квартири прийшов ОСОБА_1 , який тимчасово там проживав, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, почав вимагати від нього та його співмешканки ОСОБА_3 покинути помешкання. Оскільки така поведінка ОСОБА_1 супроводжувалася нецензурною лайкою, він вступив з ним у словесну суперечку, бо йти з квартири не бажав. У ході цього ОСОБА_1 озброївся битою та дістав з кишені ножа, замотаного в ганчірку. Побачивши це, ОСОБА_3 , вихопила з його рук цього ножа і поламала, а той у відповідь наніс їй удар битою по тулубу. Він же, злякавшись таких дій, відчувши небезпеку за своє життя та здоров`я, вирішив відступити і вийти в коридор. Однак, зненацька, ОСОБА_1 наніс йому удар головою в обличчя, а саме в губи та продовжив агресивні дії, вже тримаючи в руках биту. Далі вони вийшли в коридор, де конфлікт між ними продовжився та він побачив, як ОСОБА_1 знову наніс ОСОБА_3 удар рукою в обличчя, від чого у неї пішла кров з носа. Не зупинившись на цьому, той кинувся бити його кулаками в різні частини тіла, натягнувши йому на голову капюшон від куртки, в яку він був одягнений. Не маючи змоги бачити, що відбувалося навколо нього, відчуваючи фізичний біль та небезпеку за своє життя та здоров`я, він знайшов у кишені ножа та почав ним хаотично, безперервно, наносити численні удари ОСОБА_1 , вважаючи, що б`є його в ноги, щоб зупинити того. Від цього останній припинив його бити, а він, скориставшись цим, покинув місце події, по дорозі, викинувши ножа в купу сухого листя на перехресті вулиць Дмитра Коряка та Шевченка,

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 , суд вважає, що встановлені ним фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення повністю підтверджуються показаннями свідків, письмовими доказами в їх сукупності.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні відмовився надавати показання по обставинах заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , пославшись на ст.63 Конституції України.

При цьому, на досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_1 брав участь у проведенні слідчого експерименту, в ході якого повідомив про причини конфлікту з ОСОБА_2 , обставини за яких той спричинив йому ножем тілесні ушкодження в область тулубу.

Зокрема, ОСОБА_1 вказав, що 30 листопада 2019 року, приблизно о 16 год. 00 хв., він прийшов у квартиру АДРЕСА_4 до свого приятеля ОСОБА_4 , який на той час хворів. По дорозі він вжив спиртне і відчувши втому, вирішив відпочити в цьому помешканні. Однак присутні там особи, такі як ОСОБА_2 та його співмешканка ОСОБА_3 , поводили себе голосно, вживали спиртне, а тому він почав вимагати від них піти з квартири. З цього приводу між ним та ОСОБА_2 виникла сварка, вони вийшли в під`їзд, де продовжили з`ясовувати стосунки. У цей час ОСОБА_2 ножем, якого дістав з кишені своєї куртки, завдав йому численних ударів в область тулубу та відразу ж покинув місце події. Він же повернувся в квартиру, де в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оглянув поранення на тілі. Оскільки він боявся повернення ОСОБА_2 , то взяв до рук биту для захисту, однак відразу ж втратив свідомість.

Під час слідчого експерименту ОСОБА_1 заперечив факт нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та те, що під час конфлікту він застосовував проти них ножа і биту. Далі на місці, тобто в квартирі АДРЕСА_3 , потерпілий, в присутності понятих, показав місце, де виникла сварка з ОСОБА_2 , а на сходинковій площадці під`їзду відтворив положення того стосовно нього та пояснив яким чином йому завдавалися удари ножем. У ході відтворення вказаних вище обставин, ОСОБА_1 зазначив, що удари ножем ОСОБА_2 наносив йому швидко, безперервно і виключно в ліву частину тулубу, тобто в ділянку серця, легень, шлунка. (а.с.108-120, 121 тому № 2).

Судом досліджено протокол слідчого експерименту від 27.12.2020 року та переглянуто відеозапис даної процесуальної дії.

Свідок ОСОБА_5 показав суду, що 30 листопада 2019 року, приблизно о 16 годині 50 хвилин, він перебував у квартирі АДРЕСА_3 , де проживали його брати ОСОБА_6 . Він бачив, як ОСОБА_1 , бажаючи відпочити, у грубій формі почав виганяти з квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і це спровокувало конфлікт з ними. Під час сварки ОСОБА_1 тримав у руках ножа, однак у його присутності він не бив ОСОБА_2 та биту при собі не мав. Вони штовхали один одного, кричали, після чого вийшли в під`їзд. Приблизно через 10 хвилин у квартиру ввійшов закривавлений ОСОБА_7 і втратив свідомість. Він відразу ж він пішов до сусідки та попросив її викликати карету швидкої допомоги, по приїзду якої ОСОБА_7 госпіталізували до лікарні.

Свідок ОСОБА_3 показала суду, що 30 листопада 2019 року, приблизно о 16 годині 50 хвилин, вона перебувала в квартирі, де проживав її знайомий ОСОБА_4 , щоб йому допомогти, оскільки той хворів та потребував стороннього догляду. Туди ж прибув її співмешканець ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Останній, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, почав ображати її та ОСОБА_2 , намагаючись вигнати з квартири. Це обурило того і між ними виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 головою наніс тому удар в губи. Далі дістав з кишені куртки замотаний у ганчірку ніж, який вона швидко вихопила з його рук та поламала. Не дивлячись на це, ОСОБА_1 озброївся битою та з силою вдарив нею її по тулубу, а ОСОБА_2 кинувся її захищати. Штовхаючись, вони утрьох вийшли в під`їзд, де конфлікт продовжився. У ході цього ОСОБА_1 наніс їй рукою удар в носа, від чого почалася кровотеча і вона вийшла з під`їзду та пішла додому. Через нетривалий проміжок часу її наздогнав на вулиці ОСОБА_2 і повідомив, що ОСОБА_1 його побив, про інші подробиці справи не розказував.

Свідок ОСОБА_8 показав, що проживав в квартирі АДРЕСА_3 разом зі своїми братами ОСОБА_5 та нині покійним ОСОБА_4 30 листопада 2019 року, приблизно 16 год. 50 хв., окрім них, в квартирі знаходився ОСОБА_2 зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 , де вони вживали спиртне. У той час туди прибув ОСОБА_1 та почав виганяти з квартири присутніх там осіб. З-за цього у нього виник конфлікт з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Далі він пішов у своїх справах і повернувшись через півгодини побачив біля будинку карету швидкої допомоги, якою ОСОБА_1 відвезли до лікарні.

Допитана свідок ОСОБА_9 показала, що 30 листопада 2019 року, приблизно 16 год. 50 хв., вона перебувала в квартирі АДРЕСА_4 , де виник конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Останній намагався всіх вигнати з квартири, оскільки йому заважали відпочивати. До цього всі присутні вживали спиртне, ОСОБА_2 пив пиво. Далі перебігу подій вона не бачила, оскільки пішла в своїх справах, повернувшись через півгодини побачила біля будинку карету швидкої допомоги, якою забрали до лікарні ОСОБА_1 .

Крім показань свідків, винуватість ОСОБА_2 доведена даними рапорту інспектора Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, в якому міститься інформація про те, що 30.11.2019 року, о 16 год. 50 хв. до Полтавського ВП зі служби 102 надійшло повідомлення про спричинення тілесних ушкоджень особі чоловічої статі в будинку АДРЕСА_4 . Після прибуття на місце, слідчо - оперативною групою після з`ясовано, що постраждалим є ОСОБА_1 , якому завдано ножові поранення в область тулубу та йому надавалася медична допомога бригадою швидкої допомоги. (а.с.96- 97 тому № 1).

01 грудня 2019 року потерпілим ОСОБА_1 подано заяву про кримінальне правопорушення, в якій той повідомив про те, що 30 листопада 2019 року, приблизно о 16 год. 00 хв., ОСОБА_2 завдав йому ножові поранення. ( а.с.179 тому № 1).

Картою виїзду швидкої допомоги № 193349 підтверджується факт прибуття бригади щвидкої допомоги 30 листопада 2019 року, о 16 год 52 хв. за адресою: АДРЕСА_4 для надання допомоги потерпілому ОСОБА_1 внаслідок спричинення йому колото - різаних ран грудної клітки. (а.с.185 тому № 1).

На а.с. 187 тому № 1 наявний протокол від 11.12.2019 року, на якому записано розмову з приводу виклику на № 103 швидкої допомоги до будинку АДРЕСА_4 для надання медичної допомоги ОСОБА_1 . Запис розмови , яка мала місце 30.11.2019 року, надано слідчому Полтавським обласним центром екстремальної медицини. На даному записі особа жіночої статі, як встановлено судом сусідка,викликає швидку допомогу за вказаною вище адресою, зазначаючи, що сусіда поранили ножем, в коридорі багато крові і такі сусіди є неблагонадійними.

Оскільки свідок ОСОБА_4 на час розгляду справи в суді помер, то суд позбавлений можливості допитати його в судовому засіданні.

На а.с.99 - 101, 102 - 116 тому № 1 наявний протокол огляду місця події, а саме квартири АДРЕСА_3 , де виявлено на підлозі та кріслі з простирадлом плями речовини бурого кольору, схожої на кров. Такі ж плями бурого кольору виявлено на сходовій площадці в під`їзді. Окрім того в квартирі виявлено металеве лезо ножа без руків`я та биту. Такі відомості зафіксовані у фототаблиці, яка оглянута судом. При цьому встановлено, що квартира знаходиться в занедбаному стані.

Слідчим оглянуто одяг потерпілого ОСОБА_1 , в якому той 30.11.2019 року був доставлений до 1-ої МКЛ м.Полтави з колото - різаними ранами тулубу, а саме джинси чоловічі темно - синього кольору з ременем, нижня та спідня білизна, шкарпетки, взуття, про що складено протокол від 30.11.2020 року, який досліджений судом. (а.с.128 тому № 1).

30.11.2019 року, в ході огляду відкритої ділянки на перехресті вулиць Шевченка та Дмитра Коряка в м.Полтаві, в купі сухого листя виявлено металевий розкладний ніж з дерев`яним руків`ям червоного кольору, на лезі якого наявні сліди речовини бурого кольору, про що складено протокол від 30.11.2019 року та фототаблицю, які досліджені судом. (а.с.133, 134- 135 тому № 1).

На а.с. 140 тому № 1 наявний висновок № 677 від 30.11.2019 року, складнний лікарем Полтавського обласного наркологічного диспансеру, відповідно до якого 30 листопада 2019 року, о 22 год 04 хв., ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 1213 від 27.01.2020 року, при обстеженні у потерпілого ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді однієї рани м`яких тканин грудної клітини ліворуч в проекції 4-го міжребер`я по парастернальній лінії, яка проникає в плевральну порожнину з ушкодженням правого передсердя та середньої долі лівої легені з розвитком гемоперикарду і гемопневмотораксу ліворуч, п`яти ран м`яких тканин грудної клітини ліворуч по передній, середній і задній підкрильних лініях, в проекції 3-4-5-6-7-го міжребер`я, які проникають в плевральну порожнину, двох ран м`яких тканин черевної стінки ліворуч, в ділянці лівого підребер`я, які приникають в черевну порожнину, з ушкодженням парієнтальної очеревини в лівому підребер`ї та з розвитком геморагічного шоку, які утворились від дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути ніж та кваліфікуються у своїй сукупності, так і кожне окремо, як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя. (а.с.34-36 тому № 2).

Висновком судово - медичної експертизи № 137 від 20.02.2020 року встановлено, що показання потерпілого ОСОБА_1 , дані ним в ході проведеного слідчого експерименту за його участю, не суперечать об`єктивним даним судово - медичної експертизи №1213 від 27.01.2020 року. (а.с.123-125 тому № 2).

У матеріалах справи на а.с.217 тому № 1 наявна довідка КП «2 -га міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 02.12.2019 року на ім`я ОСОБА_2 , із якої слідує, що 02 грудня 2019 року, при огляді лікарем він виявляв скарги на наявність рани нижньої губи та біль в лівому передпліччі. Зі слів травму отримав 30 листопада 2019 року під час бійки. При огляді лівого передпліччя видимих пошкоджень шкіри, ссаден, синців не виявлено. Висновок: забійна рана нижньої губи в стані епіталізації. Спеціального лікування не потребує».

Відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 1135 від 20.12.2019 року, з урахуванням наданої медичної документації у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження двох груп, з яких перша група: забійна рана червоної кайми та слизової оболонки нижньої губи, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; друга група: садна шкіри правої кисті по тильній поверхні, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Тілесні ушкодження обох груп могли утворитися не менш як від 2-3 - кратної дії тупих обмежених предметів або при дії об такі, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище. (а.с.218-219 тому № 1).

Висновком судово - медичної експертизи № 1140 від 06.01.2020 року встановлено, що у ОСОБА_3 на час проведення експертизи будь - яких тілесних ушкоджень не виявлено. (а.с. 221 тому № 1).

Висновком судової імунологічної експертизи № 130 від 08.01.2020 року встановлено, що на зрізі дерев`яної підлоги з квартири АДРЕСА_3 виявлено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_1 (а.с.50-51 тому № 2). Даними висновку судової імунологічної експертизи № 128 від 08.01.2020 року встановлено, що на зрізі дерев`яної підлоги біля сходів, що поруч квартирою АДРЕСА_3 виявлено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_1 (а.с.56-57 тому № 2).

Із даних висновку судової імунологічної експертизи № 129 від 08.01.2020 року слідує, що на фрагменту вирізаного простирадла, вилученого з крісла, в квартирі АДРЕСА_3 , виявлено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_1 (а.с.53-54 тому № 1).

Висновком судово-імунологічної експертизи №131 від 21.01.2020 року, відповідно до якої на рукаві куртки з логотипом «Адідас» та кофти з логотипом «Найк», які належать ОСОБА_2 виявлено сліди крові, яка може походити від потерпілого ОСОБА_1 (а.с.59 - 61 тому № 2).

Висновком судово-цитологічної експертизи № 35 від 31.01.2020 року, відповідно до якої на розкладному ножі з червоним руків`ям виявлено кров, яка може походити від потерпілого ОСОБА_1 (а.с.92-96 тому № 2).

На а.с. 126 - 128, 129 тому № 2 наявний протокол проведення слідчого експерименту від 16.01.2020 року із обвинуваченим ОСОБА_2 , згідно якого останній, в присутності захисника Черчика В.П., відмовився брати участь в проведенні даної процесуальної дії, пославшись на погане самопочуття.

Відповідно до висновку судової психіатричної експертизи № 2 від 08.01.2020 року, ОСОБА_2 будь - яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки, а саме синдром залежності внаслідок вживання опіоїдів (опійна наркоманія ІІ ст.). У період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, досліджуваний будь -яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, а знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Наявний у підекспертного синдром залежності внаслідок вживання опіоїдів не позбавляв його можливості в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння і не позбавляє можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними на час проведення обстеження. Під дію ч.2, ч.3 ст.19, ст.20 КК України не підпадає. Може постати перед слідством та судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_2 з приводу синдрому залежності внаслідок вживання опіоїдів потребує лікування. (а.с. 208-216 тому № 1).

Окрім того, в судовому засіданні оглянуто речові докази, зокрема розкладний ніж з червоним руків`ям, який обвинувачений ОСОБА_2 впізнав та заявив, що це саме цим ножем він спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 .

Таким чином, досліджуючи обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_2 , суд визнає кожний доказ належним, допустимим, достовірним, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення в справі.

Суд знаходить неспроможними та такими, що суперечать доказам у кримінальному провадженні, дослідженим у судовому засідання, показання обвинуваченого ОСОБА_2 в тій частині, що він вчинив кримінальне правопорушення при перевищенні меж необхідної оборони.

Прийшовши до такого висновку та надаючи правову оцінку таким показанням обвинуваченого, суд виходить з положень статтей 3, 27 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до ч.1 ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).

З урахуванням роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», при розгляді справ даної категорії судам необхідно враховувати, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. При розгляді справ даної категорії судам необхідно з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

З цих підстав, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Судом встановлено, що причиною конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стала вимога останнього звільнити житло, де він тимчасово проживав, сторонніми особами. Суд звертає увагу, що потерпілий законно, з дозволу власника квартири, перебував у ній. Дані матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколу огляду місця події від 30.11.2019 року та фототаблиця до нього, свідчать про занедбаність, неохайність цього житла та систематичне перебування в ньому осіб, які схильні до вживання наркотичних засобів та алкоголю. Даний факт підтвердив сам обвинувачений ОСОБА_2 , зазначивши, що він є наркозалежною особою, на час подій проходив лікування в програмі замісної підтримуючої терапії, одержуючи препарат метадон гідрохлорид. Незважаючи на це, останній дозволяв собі вживати алкоголь, про що свідчать показання свідків та висновок лікаря - нарколога. (а.с. 140 тому № 1).

Окрім того судом досліджено протокол огляду аудіозапису, наданого Полтавським обласним центром екстремальної медицини, на якому зафіксовано 30.11.2019 року виклик сусідкою лікарів на місце події, де та повідомляє про поранення ОСОБА_1 в квартирі її сусідів, називаючи їх неблагонадійними.

З цих підстав суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 в частині прибуття їх у дану квартиру з метою надання допомоги на той час тяжкохворому ОСОБА_4 , а не для вживання наркотичних речовин та алкоголю, на що вказували в своїх показаннях свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_8 .

З урахуванням таких даних, суд вважає, що не може вважатися неправомірною вимога потерпілого ОСОБА_1 покинути негайно житло сторонніми особами, які перебували в стані сп`яніння та порушували спокій інших громадян. Проте суд звертає увагу, що така вимога ОСОБА_1 супроводжувалася нецензурною лайкою, була проявлена в агресивній формі, проте ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відреагували на це такими ж діями, вступивши з тим в активне протистояння, що виразилося в обопільних образах, погрозах, штовханині.

При цьому суд не залишає поза увагою наявність у потерпілого ножа, замотаного в ганчірку, який той продемонстрував перед обвинуваченим та який, ніби -то в цей момент відчув страх за своє життя та здоров`я, що надалі дало поштовх йому активно діяти для захисту від такого нападу. Однак, судом встановлено, що така демонстрація ножа закінчилася тим, що ОСОБА_3 миттєво забрала його з рук ОСОБА_1 і поламала, а останній не намагався його в неї відібрати. Такі обставини підтвердила сама ОСОБА_3 та вони встановлені даними огляду місця події, в ході якого було виявлено в квартирі лише лезо ножа. При цьому суд звертає увагу, що побачивши ножа в руках ОСОБА_1 і ніби - то відчувши страх за своє життя та здоров`я, ОСОБА_2 не відступив, не вчинив жодних дій покинути житло, а навпаки продовжив сварку та з`ясування стосунків з потерпілим. Даними судового розгляду не добуто даних про те, що потерпілий перешкоджав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 якимось чином вийти з квартири, неправомірно їх утримував.

Під час конфлікту в квартирі, наявність в руках ОСОБА_1 бити не підтвердили свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , як і сам потерпілий під час слідчого експерименту.

Однак судом встановлена причетність ОСОБА_1 до спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді забійної рани нижньої губи, яка утворилася внаслідок удару головою в обличчя, а не від бити чи ножа та в ОСОБА_3 , у якої хоча судово - медичною експертизою № 1140 від 06.01.2020 року на час проведення обстеження будь - яких тілесних ушкоджень не виявлено, згідно ж наданої медичної довідки від 06.12.2019 року в неї констатовано забій в лівій частині грудної клітини. При цьому не може виключатися, що в ході штовханини, 30.11.2019 року ОСОБА_1 міг нанести їй удар рукою в носа, що викликало кровотечу.

Суд звертає увагу, що показання свідка ОСОБА_3 , дані нею на досудовому слідстві та в суді мають суперечності щодо спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Так в суді даний свідок категорично стверджувала, що потерпілий умисно спричинив їй тілесні ушкодження битою у виді забою грудної клітки зліва та кулаком у носа, натомість на досудовому слідстві вона вказала про спричинення таких ушкоджень в ході конфлікту, стверджуючи, що той випадково зацепив її в ході штовханини з ОСОБА_2 . Зміну таких показань у суді свідок ОСОБА_3 пояснити не змогла.

На підставі вищевикладеного, суд визнає віктимною поведінку потерпілого ОСОБА_1 , а саме такою, що спровокувала виникнення ситуації з урахуванням його психологічних якостей та сприяла можливості заподіяти йому шкоду. На підтвердження цьому свідчать висловлена ним нецензурна лайка, образи, стан алкогольного сп`яніння, агресивні дії, демонстрація ножа, нанесення тілесних ушкоджень в обличчя обвинуваченого та ОСОБА_3 в ліву частину тулубу.

Таким чином таку неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_1 суд враховує при визначенні ступеня вини та міри покарання обвинуваченому, однак не розцінює її такою, що несла в собі реальну загрозу життю та здоров`ю ОСОБА_10 та інших осіб.

З цих підстав варто послатися на правову позицію Верховного Суду в справі № 612/890/16-к від 29.10.2020 року, згідно якої для визначення наявності стану необхідної оборони за критерієм своєчасності, відповідно до якої стан необхідної оборони існує лише протягом суспільного небезпечного посягання, яке має початковий і кінцевий момент, а також лише за умови необхідності негайного відвернення або припинення такого посягання. Необхідність негайного відвернення або припинення суспільного небезпечного посягання виникає там і тоді, коли зволікання з боку того хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів.

При цьому вжиття заходів для своєчасного відвернення або припинення посягання повинно бути нерозривно пов`язане з тим, яким повинно бути таке посягання, щоб воно створювало підстави для необхідної оборони, про що наголосив Верховний Суд у справі №490/11155/14-к від 20.11.2018 року, де вказав, що на підтвердження наявності нападу суд повинен керуватись критерієм того, що сам по собі напад повинен бути раптовим, непередбачуваним, агресивним, насильницьким посяганням з боку потерпілого, та в динаміці інтенсивним та швидкоплинним.

Як встановлено судом, потерпілий ОСОБА_1 спочатку висловив невдоволення з приводу перебування в квартирі сторонніх осіб та зрозумівши, що така вимога ними проігнорована, пізніше, через нетривалий проміжок часу, перейшов до більш активних дій, які носили агресивний характер і лише стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які почали чинити опір, проявляючи аналогічну поведінку, що виключає у заданій ситуації ознаки раптовості, непередбачуваності для того, хто захищається.

Такого ж роду дії між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які проявлялися у нецензурній лайці, образах, штовханині носили обопільний характер та продовжилися поза межами квартири, на сходинковій площадці під`їзду. До того факт заподіяння удару рукою ОСОБА_1 в носа ОСОБА_3 , якщо б і мав місце, то носив одиничний характер.

При цьому суд не розцінює такими, що несли загрозу для життя та здоров`я ОСОБА_2 дії ОСОБА_1 під час того, як останній накинув на голову обвинуваченого капюшон куртки, в яку той був одягнутий, нахилив його обличям до низу і ніби -то з силою наносив численні удари руками в обличчя та по тулубу.

Факт заподіяння будь - яких тілесних ушкоджень, окрім поранення слизової губи, в ОСОБА_2 не виявлено, що ставить під сумнів його показання в цій частині, а отже і спростовує той факт, що для нього в даній ситуації існувала будь - яка загроза для життя та здоров`я, як і підстави для її негайного і невідворотного відвернення.

У судовому засіданні на запитання суду ОСОБА_2 відповів, що ніби - то відчув небезпеку для свого життя та здоров`я під час конфлікту з ОСОБА_1 , коли той, будучи агресивно налаштованим, наніс йому удар головою в губи, продемонстрував перед ним ножа та биту та продовжував відчувати таку небезпеку під час бійки на сходинковій площадці під`їзду. Однак, матеріалами справи доведено, що на сходинковій площадці ОСОБА_1 не мав при собі ножа, оскільки його до цього відібрала в нього ОСОБА_3 і поламала, а також не мав биту, яка на той час знаходилася в квартирі. На підтвердження цьому свідок ОСОБА_11 повідомив суду, що ОСОБА_1 увійшов закривавлений до квартири, руками торкався пошкоджень на одязі та оглядав поранення, а биту взяв до рук вже після цього.

Таким чином суд вважає, що в заданій обстановці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали реальну можливість уникнути конфлікту, залишивши квартиру, не вступати в сварку з потерпілим, будучи до того ж обізнаними, що той по своїм особистим якостям схильний до агресії, є особою неодноразово судимою, фізично сильний, до того ж перебував в стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням проаналізованих обставин, суд приходить до висновку, що дії потерпілого ОСОБА_1 , який хоча під час сварки і демонстрував перед обвинученим ножа чи биту, наніс тому легкі тілесні ушкодження, могли бути припинені з волі обвинуваченого та свідка ОСОБА_3 шляхом залишення ними квартири, а не шляхом заподіяння шкоди потерпілому у виді нанесення численних ножових поранень в життєво - важливі частини тіла, що вказує на відсутність стану необхідної оборони в діях обвинуваченого ОСОБА_2 , як і можливості її перевищення.

Окрім цього, на підтвердження факту відсутності стану необхідної оборони в досліджуваній ситуації вказують характер, кількість, механізм тілесних ушкоджень, які ножем спричинив обвинувачений ОСОБА_2 потерпілому.

З цього приводу не витримують критики показання ОСОБА_2 в тій частині, що він намагався нанести удари ножем по ногах потерпілого, оскільки вони спростовані висновками судово - медичних експертиз, даними слідчого експерименту.

Таким чином, в сукупності всіх обставин вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, суд враховує, що тілесні ушкодження були спричинені ОСОБА_1 ножем, якого надалі обвинувачений після залишення місця події позбувся, викинувши на вулиці.

Окрім того, численні удари цим предметом ОСОБА_2 наносив цілеспрямовано і виключно в життєво - важливі частини тіла потерпілого, а отже спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер, локалізація тілесних ушкоджень безпосередньо вказують на те, що в момент вчинення таких дій обвинувачений бажав настання для потерпілого наслідків саме у виді смерті.

При цьому поза увагою суду не може залишатися поведінка обвинуваченого відразу після вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що він після нанесення неоднократних ударів ножем у життєвоважливі частини тіла будь - якої допомоги потерпілому не надав, покинув місце події, забравши із собою засіб вчинення злочину.

Звідси слідує, що обвинувачений ОСОБА_2 , виконавши усі дії, направлені на протиправне заподіяння смерті іншій людині, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не закінчив його з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий був своєчасно доставлений до лікувального закладу, де надання кваліфікованої медичної допомоги запобігло настанню його смерті.

При цьому кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_2 вчинив у стані алкогольного сп`яніння, що підтвердили свідки, вказавши, що той вживав алкоголь в квартирі разом з іншими присутніми там особами та дані висновку лікаря - нарколога.

Таким чином, послідовний аналіз дій обвинуваченого ОСОБА_2 дає суду підстави встановити відсутність стану необхідної оборони, оскільки стосовно обвинуваченого потерпілий не вчиняв раптового, протиправного нападу, який би вимагав негайного та своєчасного відвернення чи припинення, а отже той не переслідував мету захисту, а заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження виключно на грунті особистих неприязнених стосунків, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

У сукупності отриманих та проаналізованих доказів, суд приходить до висновку, що саме умисними діями ОСОБА_2 , під час перебування його в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті виниклих неприязнених відносин з потерпілим, було вчинено закінчений замах на умисне протиправне заподіяння йому смерті, а тому його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст. 115 КК України доведена повністю поза розумним сумнівом.

При прийнятті даного рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Визнавши показання обвинуваченого ОСОБА_2 неспроможними та суперечливими в частині того, що кримінальне правопорушення він вчинив при перевищенні меж необхідної оборони, не мав умислу на умисне позбавлення життя потерпілого, а лише захищався від нападу останнього, який своїми діями ніби-то створив загрозу для його життя та здоров`я, суд розцінює його поведінку як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення, намаганням переконати суд про наявність в його діях складу злочину, передбаченого ст.124 КК України, можливості уникнути покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення при наявності обставин, які обтяжують його покарання.

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є віктимна поведінка потерпілого, відшкодування завданої шкоди потерпілому.

На підтвердження даної обставини захисником Черчиком В.П. надано суду оригінал розписки, написаної потерпілим ОСОБА_1 про отримання ним від матері ОСОБА_2 - ОСОБА_12 грошових коштів в розмірі 2500 грн. на лікування.

Обставинами, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочину.

Згідно ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також прийняти до уваги те, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_2 вчинено особливо тяжкий злочин, він є офіційно непрацевлаштований, за місцем проживання та за час утримання в слідчому ізоляторі характеризується негативно, не має стійких соціальних зв`язків, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, має незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, стосовно нього встановлювався адміністративний нагляд, який ним не виконано, він виявляє ознаки синдрому залежності внаслідок вживання наркотичних засобів, перебував в умовах замісної терапії, проходячи курс лікування з 03.04.2018 року, та незважаючи на це вживав алкогольні напої, на обліку в лікаря - психіатра, - невролога не перебуває.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характеристику особи ОСОБА_2 , його поведінку як під час скоєння злочину, так і після, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, відношення потерпілого до міри покарання, який в цій частині просив того суворо не карати, а тому приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до ч.3 ст.68 КК України, за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки після постановлення вироку в справі встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Прокурором в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених державою на лікування потерпілого ОСОБА_1 , розмір яких склав 5723, 50 грн.

В обґрунтування позовної вимоги прокурором до справи додано довідку Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації від 24.02.2020 року, відповідно до якої хворий ОСОБА_1 перебував на лікуванні в хірургічному відділенні 1-ої МКЛ м.Полтави з 30.11.2019 року по 13.12.2019 року, а тому вартість лікування склала 5723, 50 грн. (а.с.78 тому № 1).

Оскільки позовні вимоги прокурора обґрунтовані, підтверджені належними доказами, то позов слід задовольнити.

Цивільний позов потерпілим у справі не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

З метою забезпечення належного виконання обвинуваченим ОСОБА_2 призначеного покарання, яке він зобов`язаний відбувати реально, уникнення ризиків, пов`язаних із ухиленням від суду та продовження ним злочинної діяльності, незаконного впливу на потерпілого та свідків, до набрання вироком законної сили, обраний стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд залишає без змін.

Керуючисьст.ст. 373, 374 КПК, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04.08.2020 року більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати із 15 лютого 2021 року.

Зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 час його затримання та перебування під вартою в цьому кримінальному провадженні із 30 листопада 2019 року по 15 лютого 2021 року.

До набрання вироком законної сили, обраний стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Речові докази: розкладний ніж з дерев`яним руків`ям червоного кольору, лезо ножа, без руків`я, фрагмент простирадла, дерев`яну биту, карту відбитків слідів рук, два зіскоби зі слідами речовини бурого кольору, мобільний телефон марки «Nокіа» в корпусі сірочервоного кольору ( розкладний), в якому відсутня задня кришка корпусу - знищити;

- одяг потерпілого ОСОБА_1 , а саме джинси чоловічі, темно синього кольору, з ременем світло коричневого кольору, спортивні штани утеплені темно синього кольору,підштаники чорного кольору,труси (чоловічі) чорно-білого кольору,пара чоловічих шкарпеток темно синього кольору,чоловічі ботинки, чорного кольору із шкірозамінника - повернути йому ж;

- одяг обвинуваченого ОСОБА_2 , а саме куртка демісезонна чорного кольору із логотипом фірми «Adidas», спортивні штани утепленні темно-синього кольору із логотипом фірми «Nike», спортивна олімпійка утеплена темно-синього кольору із логотипом фірми «Nike», футболка світло-сірого кольору із надписом «GioGio, HasC-8,8AD 118-135 ВРМ», ботинки шкіряні, утепленні, чорного кольору, 42 розміру - повернути йому ж, скасувавши арешт на вказане вище майно, який накладався на підставі ухвал слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 03.12.2019 року, СД - диски з записами процесуальних дій зберігати в матеріалах даного кримінального провадження.

Позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених державою на лікування потерпілого - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації в рахунок відшкодування витрат, понесених державою на лікування потерпілого грошові кошти в розмірі 5723 (п`ять тисяч сімсот двадцять три) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 1571 (одна тисяча п`ятсот сімдесят одна) гривня.

Вирок може бути оскаржено через Октябрський районний суд м.Полтави до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Судді:

Т.О. Січиокно В.М.Микитенко В.М. Бугрій