Вирок № 94873114, 15.02.2021, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/635/13-к

Провадження № 1-кп/162/2/2021

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі судді Глинянчука В.Д.,

за участі секретаря судових засідань Смаль Т.П.,

прокурора Стасюка А.П.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисника Музичко Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши кримінальне провадження № 42013020000000059 про обвинувачення за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК)

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села В`язівне, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, з вищою освітою, непрацюючого (на момент вчинення інкримінованих дій - дільничний інспектор міліції Любешівського РВ УМВС), несудимого,

встановив:

Формулювання обвинувачення.

ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що перебуваючи на посаді дільничного інспектора міліції Любешівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, будучи представником влади, тобто службою особою - працівником правоохоронного органу, діючи умисно, з метою фальсифікації матеріалів дослідчої перевірки таким чином, щоб отримати змогу відмовити у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у інтересах яких він діяв, вчинив службове підроблення. ОСОБА_2 , використовуючи надані йому владу та службові повноваження всупереч інтересам служби, діючи в інтересах вказаних вище осіб, з 29 листопада по 02 грудня 2010 року у невстановленому досудовим слідством місці, склав завідомо неправдиві офіційні документи, які засвідчують факти та мають юридичне значення: пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , які датовані 29 листопада 2010 року, ОСОБА_7 , датоване 30 листопада 2010 року, ОСОБА_8 , яке датоване 01 грудня 2010 року, ОСОБА_9 , датоване 02 грудня 2010 року, власноручно внісши у них завідомо неправдиві відомості про те, що 28 листопада 2010 року у приміщенні бару «Міраж» між ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 із однієї сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 і ОСОБА_7 - з іншої, виникла особиста неприязнь внаслідок чого виникла шарпанина, яка переросла у бійку. Хоча насправді у приміщенні вищевказаного закладу громадського харчування ОСОБА_3 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 безпричинно побили ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також принижували особисту гідність зазначених осіб, змушуючи їх стояти на колінах, та висловлюючись на їх адресу нецензурною лайкою. Такими діями зазначених вище осіб порушено нормальне функціонування закладу громадського відпочинку. У подальшому ОСОБА_2 підробив підписи ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вищевказаних поясненнях та виконав замість них записи про те, що зміст пояснення відповідає тим обставинам, які повідомили зазначені особи.

На підставі вищевказаних документів, які містили завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_2 , зловживаючи наданою йому владою та службовими повноваженнями, 03 грудня 2010 року у приміщенні Любешівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області виніс офіційний документ - постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом бійки у барі «Міраж» завідомо неправдиві відомості про те, що у ході проведеної ним перевірки нібито було встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виникли неприязні відносини, що стали причиною бійки, яка не спричинила порушень громадського порядку, а також про те, що останній відмовився від проведення судово-медичного обстеження.

Таким чином, за наведеної фабули кримінального правопорушення органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 у цій частині кваліфіковано за частиною першою статті 366 КК.

Відомості про рух справи.

Обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складено та затверджено прокурором 29 травня 2013 року за частиною третьою статті 364, частиною першою статті 366 КК. ОСОБА_2 обвинувачено у зловживанні своїм службовим становищем, тобто в умисному в особистих інтересах та інтересах третіх осіб використанні службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотну шкоду інтересам держави та інтересам окремих громадян, а також в службовому підробленні, тобто у складанні службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, внесенні до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей.

Вироком Любешівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2013 року ОСОБА_2 виправдано за двома статтями обвинувачення.

Вироком Апеляційного суду Волинської області від 18 грудня 2013 року виправдувальної вирок Любешівського районного суду від 02 жовтня 2013 року скасовано. ОСОБА_2 засуджено за частиною третьою статті 364, частиною першою статті 366 КК.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2014 року вирок Апеляційного суду Волинської області скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.

Вироком Апеляційного суду Волинської області від 06 квітня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за частиною першою статті 366 КК. Провадження за частиною третьою статті 364 КК закрито у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2016 року вирок Апеляційного суду Волинської області скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 07 вересня 2016 року виправдувальний вирок Любешівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10 липня 2018 року ухвалу апеляційного суду Волинської області від 07 вересня 2016 року в частині виправдання ОСОБА_2 за частиною першою статті 366 КК скасовано і призначено в цій частині новий апеляційний розгляд. Мотивуючи своє рішення щодо обвинувачення ОСОБА_2 за частиною третьою статті 364 КК, Верховний Суд констатував, що ОСОБА_2 в цій частині обвинувачення виправданий, вказане кримінальне правопорушення декриміналізоване, що виключає можливість перегляду ухвали апеляційної інстанції.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 06 березня 2019 року вирок Любешівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2013 року в частині виправдання ОСОБА_2 за частиною першою статті 366 КК скасовано та призначено в цій частині новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 18 липня 2019 року задоволено клопотання обвинуваченого та повернуто обвинувальний акт прокурору.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року ухвалу Любешівського районного суду від 18 липня 2019 року скасовано із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Таким чином, у суді першої інстанції кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 по суті розглядалось один раз, в апеляції - чотири рази, в касації - тричі.

Кримінальне провадження складається з восьми томів та перебуває у суді з матеріалами досудового розслідування щодо обвинувачення як за частиною третьою статті 364 КК, так і за частиною першою статті 366 КК.

Показання учасників кримінального провадження у судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій заперечив та показав, що проводив дослідчу перевірку по факту конфлікту, який відбувся 28 листопада 2010 року у барі «Міраж» у селі Великий Курінь Любешівського району. Вперше він побачив потерпілого ОСОБА_1 у ніч з 28 на 29 листопада 2010 року, коли у складі слідчо-оперативної групи виїхав на приймальне відділення Любешівської центральної районної лікарні. ОСОБА_1 був у стані сильного алкогольного сп`яніння, а тому відібрати у нього пояснення і встановити учасників конфлікту не вдалось. В обідню пору наступного дня він спілкувався з потерпілим у лікарні, крім хворих у палаті нікого не було. Обвинувачений пропонував ОСОБА_1 написати пояснення власноручно, однак той відмовився. ОСОБА_2 почав складати пояснення, узгоджуючи з потерпілим кожне речення. Зі слів потерпілого ОСОБА_2 зрозумів, що той прагне матеріальної компенсації. ОСОБА_1 також говорив, що не має наміру притягувати до відповідальності дітей його однокласників і згадувати про них у поясненнях не треба. Між тим потерпілий настоював, що «треба наказати» ОСОБА_3 , який виконував ключову роль у його побитті. На запитання потерпілого ОСОБА_2 також пояснив порядок направлення та проходження судово-медичної експертизи: що для цього необхідно звернутись у чергову частину Любешівського РВ УМВС, куди подати паспорт, медичну виписку та історію хвороби. На той момент ОСОБА_1 відмовився від її проведення. Натомість ОСОБА_2 роз`яснив, що потерпілий може ініціювати питання про проведення експертизи тілесних ушкоджень і пізніше. Після складення письмових пояснень ОСОБА_1 під ними розписався. Згодом до нього на стільниковий телефон передзвонив ОСОБА_3 та повідомив, що він брав участь у конфлікті у барі «Міраж», назвав інших учасників бійки. Зі слів ОСОБА_3 обвинувачений зрозумів, що вони хочуть компенсувати ОСОБА_1 витрати на лікування. Дослідчу перевірку обвинувачений проводив приблизно тиждень, в ході якої він відібрав пояснення у іншого потерпілого ОСОБА_8 , а також у ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Згадані особи під поясненнями підписувались власноручно. Після виписки з лікарні потерпілий ОСОБА_1 з`явився у Любешівський РВ УМВС, з його слів ОСОБА_2 зрозумів, що питання майнової компенсації не залагоджено. Обвинувачений видав ОСОБА_1 копію постанови про відмову у порушенні кримінальної справи і завів у чергову частину для отримання потерпілим направлення на судово-медичну експертизу.

Потерпілий ОСОБА_1 у суді показав, що 28 листопада 2010 року у барі « Міраж » у селі Великий Курінь Любешівського району відбувся конфлікт за його участю, у ході якого ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 з нього знущалися, били, заставляли купувати та вживати спиртне, ставили на коліна. Під час бійки він отримав тілесні ушкодження та лікувався у стаціонарі Любешівської центральної районній лікарні та спочатку не міг дати пояснення по стану здоров`я. Приблизно через два-три дні після конфлікту у лікарню прийшов дільничний інспектор міліції ОСОБА_2 і запропонував йому розповісти про подробиці отримання тілесних ушкоджень. На початок опитування ОСОБА_2 не знав про бійку у барі «Міраж». Потерпілий розповів про обставини конфлікту, однак на цей момент прізвищ осіб, які його побили він не знав. ОСОБА_2 , натомість, від руки кудись записував його пояснення. ОСОБА_1 у цей день не підписував жодних документів. Під час одного з наступних візитів ОСОБА_2 на формулярі бланку, який надав обвинувачений, він заповнив свої анкетні дані та підписався під ними. Бланк не містив змісту пояснень. Згодом ОСОБА_2 повідомив, що ще неодноразово приходитиме. У котрийсь день до нього у лікарню навідався ОСОБА_7 , попросив вибачення та повідомив про осіб, які били і знущалися з ОСОБА_1 . Потерпілий пробачив ОСОБА_7 . Згодом приходили і інші хлопці-учасники конфлікту, також просили пробачення. На його пропозицію оплатити лікарню вказані особи відмовились і нецензурно нагрубили потерпілому. ОСОБА_1 не просив ОСОБА_2 «притримати» справу, ще у лікарні наполягав на проведенні судово-медичної експертизи. Вперше пояснення, які були заповнені на бланку з його підписом під анкетними даними, він побачив як виписувався з лікарні на 11-12 день після конфлікту у «Міражі». Зміст пояснень не відповідав дійсності, спотворено ОСОБА_2 , там було написано, що він відмовився від проведення експертизи. ОСОБА_1 це обурило і він їх не підписав. По виписці з лікарні потерпілий пішов у міліцію, де планував потрапити на прийом до начальника міліції, однак його не було на місці. ОСОБА_2 та у черговій частині міліції потерпілому відмовили у направленні на судово-медичну експертизу. Після цього він пішов до суду, де суддя ОСОБА_11 порадила з цим питанням йти до прокурора. У прокуратурі він повідомив про спотворення дільничним інспектором ОСОБА_2 його пояснень та надав письмові пояснення прокурору ОСОБА_12 про дійсні обставини конфлікту у барі «Міраж». Приблизно через два тижні-місяць по тому до нього додому приїжджав ОСОБА_2 та просив визнати, що підпис під письмовими поясненнями належить йому, пропонував за це гроші. Він відмовився, тоді ОСОБА_2 став йому погрожувати. Любешівський селищний голова ОСОБА_13 також погрожував його дружині звільненням з Любешівської селищної ради, якщо він не забере заяви про підробку ОСОБА_2 пояснень. Через деякий час дружину ОСОБА_1 звільнили. На запитання захисника потерпілий ОСОБА_1 зазначив, що якби ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 одразу відшкодували йому витрати на лікування, він би не ініціював кримінального провадження відносно них. Збитки йому відшкодували перед розглядом кримінальної справи про злісне хуліганство у квітні 2011 року.

Свідок ОСОБА_8 у суді показав, що під час конфлікту у барі «Міраж» 28 листопада 2010 року його побили разом з ОСОБА_1 . Згодом до нього додому приїжджав дільничний інспектор міліції ОСОБА_2 , якому він розповів про обставини бійки. Свідок, зокрема, повідомив, що їх били 3-4 чоловіки, вказані особи заставляли їх купувати горілку із закускою, що конфлікт розпочався через ОСОБА_7 ОСОБА_2 надав свідку формуляр пояснень, де під анкетними даними він підписався. Зміст пояснень ОСОБА_2 при ньому не вносив. Посвідчувальний напис свідок не складав, підпис під поясненнями не ставив. Згодом ОСОБА_2 знову приїжджав до ОСОБА_8 та просив, щоб він відмовився бути потерпілим та визнав, що підпис на поясненнях належить йому. Ознайомившись із змістом пояснень, заповнених від його імені, ОСОБА_8 вказав, що дійсні обставини конфлікту у барі «Міраж», про які він розповідав ОСОБА_2 у них не відображені. Відповідаючи на додаткові запитання, свідок повідомив, що перед судовим засіданням мав розмову з прокурором.

Свідок ОСОБА_9 у суді показала, що у листопаді 2010 року працювала у барі «Міраж» у селі Великий Курінь. Обставин конфлікту 28 листопада 2010 року свідок не пригадує, а тому не може сказати, що не відповідає дійсності у поясненнях, заповнених від її імені. Свідок пригадала, що надавала пояснення дільничному міліціонеру ОСОБА_2 у приміщенні «Міражу». При ній ОСОБА_2 пояснень не заповнював, з їх змістом не ознайомлював. ОСОБА_9 впізнала свій підпис у бланку пояснень під анкетними даними. Щодо неналежності їй підпису під письмовими поясненнями свідок сумнівалась. Між тим, свідок ствердила, що напис «З моїх слів записано вірно», - це не її почерк.

Свідок ОСОБА_7 , ознайомившись у суді із змістом своїх письмових пояснень від 30 листопада 2010 року щодо подій у барі «Міраж», у суді показав, що загалом пояснення дещо спотворені внаслідок їх неповноти. Свідок нікого не штовхав, бійка зав`язалась через його слова, що хтось його взяв за вуха. Між тим, ОСОБА_7 зауваження дав ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 «під руку» попали випадково. Про те, що це була не шарпанина, а бійка, в ході якої потерпілим заподіяно тілесних ушкоджень, він повідомляв ОСОБА_2 , коли той відбирав пояснення. ОСОБА_7 підписався у бланку пояснень під анкетними даними, коли ще змісту пояснень не було. Підпис під поясненнями не його. ОСОБА_7 приходив до ОСОБА_1 у лікарню та сказав йому про учасників бійки, потерпілий був сильно побитий. ОСОБА_1 просив передати хлопцям, щоб приїхали, попросили вибачення та заплатили за лікування. ОСОБА_7 пригадує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали намір заплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_6 у суді показав, що дільничному ОСОБА_2 надавав пояснення з приводу конфлікту у барі «Міраж» через день-два після подій. Обставини та деталей бійки, хто записував пояснення свідок на цей час не пам`ятає. Ознайомившись з поясненнями у судовому засіданні, свідок вказав, що запис «З моїх слів записано вірно» вчинено не ним, а підписи у поясненнях його.

Свідок ОСОБА_17 , дружина ОСОБА_1 , у суді показала, що потерпілий зазнав значних тілесних ушкоджень під час бійки у барі «Міраж», у нього було сильно побите обличчя. Свідок була присутньою у лікарняній палаті, коли ОСОБА_2 відбирав пояснення у ОСОБА_1 . Приблизно 15 хвилин ОСОБА_2 задавав запитання, а ОСОБА_1 відповідав, при цьому обвинувачений щось собі занотовував. У ходів бесіди ОСОБА_1 наполягав на судово-медичній експертизі, ОСОБА_2 говорив, що дасть направлення. При ОСОБА_17 потерпілий нічого не підписував. Після нового року до ОСОБА_1 зателефонував прокурор ОСОБА_12 та запитував по якій причині справу закрили. Згодом потерпілий їздив у прокуратуру. ОСОБА_1 сплатили компенсацію за лікування після розгляду кримінальної справи відносно нападників. ОСОБА_17 також повідомила, що на час цих подій працювала у Любешівській селищній раді і селищний голова ОСОБА_13 чинив на неї тиск, погрожував звільненням, вимагав, щоб вона сказала, що бачила як ОСОБА_1 підписував пояснення. Свідок відмовилась і через деякий час її звільнили.

Свідок ОСОБА_12 показав, що у 2010-2011 роках працював прокурором Любешівського району. У силу своїх службових повноважень він здійснював перевірку законності постанов про відмову та закриття кримінальних справ, які виносились дізнавачами та слідчими Любешівського РВ УМВС. У ході таких перевірок практикувалось і додаткове з`ясування обставин правопорушень. У цьому конкретному випадку свідок неодноразово спілкувався з ОСОБА_1 . З пояснень потерпілого, який був обурений та вражений ситуацією, стало зрозуміло, що дійсні обставини конфлікту у барі «Міраж» не відповідають тим, що зазначені у матеріалах про відмову у порушенні кримінальної справи. В ході перевірки також було встановлено, що пояснення ОСОБА_1 , інших учасників та свідків бійки вказаними особами не підписувались. Під час розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_2 тиску на свідків, потерпілого ОСОБА_1 він не чинив. Зі слів ОСОБА_1 тиск чинився на потерпілого та його дружину з іншої сторони. Професійної зацікавленості у засуджені ОСОБА_2 , конфліктів з ним не мав. Ріст злочинності вважався недостатньою профілактичною роботою міліції, з цього приводу виносились акти прокурорського реагування.

Свідок ОСОБА_18 показав, що працював слідчим у прокуратурі Любешівського району. Будь-яких дій, щоб спонукати ОСОБА_1 на ініціювання кримінальної справи щодо ОСОБА_2 він не вчиняв. Із самого початку допитів потерпілий вказував на суттєво інші обставини конфлікту у барі «Міраж», що його пояснення були підроблені ОСОБА_2 , підпису під ними він не ставив. У ході досудового слідства було допитано усіх учасників бійки, які вказували на належність їм підписів на бланках пояснень лише під анкетними даними. У ході досудового слідства ОСОБА_1 телефонував йому та повідомляв про тиск у зв`язку із кримінальним провадженням відносно ОСОБА_2 , що хочуть звільнити його дружину. Будь-яких заходів прокурорського реагування з цього приводу він не вчиняв.

Свідок ОСОБА_5 у суді показав, що ввечері 28 листопада 2010 року відпочивав у барі «Міраж» у товаристві ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Конфлікт розпочався між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з ОСОБА_8 . Згодом ОСОБА_1 «зачепився» з ОСОБА_3 . Свідок особисто не брав активної участі у бійці, лише розбороняв. Під час конфлікту ОСОБА_1 кинув пляшку у стіну бару, уламок скла поранив ОСОБА_5 у голову. По горілку ОСОБА_8 посилав ОСОБА_1 . Коли ОСОБА_5 залишав бар, то потерпілий був у стані сильного алкогольного сп`яніння. У лікарню до ОСОБА_1 . ОСОБА_5 ходив з ОСОБА_3 , намагались залагодити усі питання з ОСОБА_1 , щоб про події не дізнались їх батьки. Свідок не просив в обвинуваченого ОСОБА_2 посприяти у залагодженні цієї ситуації. ОСОБА_1 затребував тисячу доларів, вони таких грошей не мали. Потерпілий вимагав від них кошти, інакше погрожував, що «посадить». З потерпілим ОСОБА_1 розрахувались уже під час розгляду судом кримінальної справи про хуліганство. Ознайомившись із своїми поясненням щодо обставин конфлікту у барі «Міраж», свідок вказав, що в цілому вони правильні, а підпис під ними належить йому.

Свідок ОСОБА_4 у суді показав, що ввечері 28 листопада 2010 року був у барі «Міраж» у товаристві ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Ініціатором конфлікту був ОСОБА_7 . Особисто ОСОБА_1 свідок не бив. Загальна хронологія подій була така: спочатку була бійка, потім спільне розпивання з потерпілими спиртних напоїв, після цього - знову бійка. До складених ОСОБА_2 від його імені письмових пояснень свідок зауважень не мав і підписав їх. ОСОБА_4 не просив ОСОБА_2 залагодити цю ситуацію, ніякої вигоди у зв`язку з цим обвинуваченому не пропонував. Через деякий час ОСОБА_4 викликали у прокуратуру, де прокурор ОСОБА_12 відбирав у нього показання щодо обставин конфлікту у «Міражі». Прокурору не підходили правдиві пояснення, під його тиском він кілька разів їх переписував. Згодом він написав так, як йому надиктував прокурор. ОСОБА_1 було відшкодовано заподіяну шкоду до розгляду кримінальної справи про хуліганство. ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні злочину, оскільки по суті був ще дитиною, злякався, мав намір піти в армію та хотів, щоб йому «дали умовно».

Свідок ОСОБА_3 у суді показав, що ввечері 28 листопада 2010 року він разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 випивали у барі «Міраж» у селі Великий Курінь. На деякий час ОСОБА_7 відлучився, а коли прийшов, то сказав, що його побили. Згодом до них підійшов ОСОБА_1 з претензіями, що побили ОСОБА_6 . Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 почалась бійка. Після конфлікту з ОСОБА_1 не знущались, на коліна не ставили, горілки купувати не заставляли. На другий день ОСОБА_3 ходив до ОСОБА_1 у лікарню просити пробачення. Свідок намагався особисто залагодити цю ситуацію, щоб не дізнались батьки, та пропонував потерпілому оплатити лікарню. На цю пропозицію потерпілий відмовився і озвучив суму у тисячу доларів, таких грошей ОСОБА_3 не мав. Пояснення щодо обставин конфлікту ОСОБА_2 відбирав у нього у селі Підкормілля.

Свідок ОСОБА_19 у суді показав, що у листопаді 2010 року був начальником Любешівського РВ УМВС. Реєстрація злочину чи відмова у порушенні кримінальної справи по хуліганству не могли негативно вплинути на діяльність того чи іншого дільничного інспектора міліції або райвідділу міліції загалом. Відповідно до його наказу відмовні матеріали перед їх затвердженням перевірялись одним із заступників начальника або начальниками служб. Після затвердження постанови про відмову у порушенні кримінальної справи матеріали передавались у чергову частину, черговий вносив відповідні відомості у контрольний журнал та передавав їх у канцелярію, яка направляла копії постанови заінтересованим особам та прокурору. Якщо постанова про відмову у порушенні кримінальної справи не погоджувалась, черговий повідомляв про це виконавця дослідчої перевірки. По повідомленнях про правопорушення із тілесними ушкодженнями завжди проводились судово-медичні експертизи, виключення становили випадки, коли потерпілі відмовлялись від їх проведення. Направлення на експертизи видавались у черговій частині. Надати направлення на експертизу могли і дільничні, але це практикувалось на віддалених від Любешова дільницях. У разі виявлення ознак злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК, дільничний інспектор міліції не мав права порушувати кримінальну справу. У таких випадках дільничні рапортами повідомляли про це начальника райвідділу, по тому матеріали направлялись у слідче відділення. Свідок пригадує, що перевірку заяви з приводу конфлікту у барі «Міраж» у порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) було доручено дільничному інспектору ОСОБА_2 . По її проведенню, ознайомившись з матеріалами, які були завізовані заступником начальника райвідділу міліції ОСОБА_21 , ОСОБА_19 дійшов висновку про їх повноту та законність, затвердивши постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

Свідок ОСОБА_21 у суді показав, що у 2010 році працював заступником начальника Любешівського РВ УМВС. Наприкінці року, точної дати він не пам`ятає, дільничний інспектор ОСОБА_2 приніс йому на перевірку відмовні матеріали по факту конфлікту у барі «Міраж» у селі Великий Курінь Любешівського району. З матеріалів слідувало, що потерпілий ОСОБА_1 не має претензій до інших учасників конфлікту. Ознайомившись із зібраними поясненнями, він погодив постанову про відмову у порушенні кримінальної справи. Як правило у ході дослідчої перевірки пояснення писали самі опитувані, хоча і допускалась практика запису пояснень дільничними. Направлення на судово-медичну експертизу надавалось уже після порушення кримінальної справи, а відмова потерпілого від її проходження сприймалась як відсутність претензій.

Дослідженням письмових доказів суд встановив наступне.

У селищі Любешів 29 листопада 2010 року ОСОБА_2 відібрав пояснення у потерпілого ОСОБА_1 про обставини конфлікту у барі «Міраж» наступного змісту: «Протягом всього дня 28 листопада 2010 року я разом із сусідом ОСОБА_8 возили кінною підводою мені дрова. Потім приблизно о 21 годині разом вирішили зайти випити кави в бар «Міраж», що знаходиться в селі Великий Курінь неподалік від нашого села. Приблизно о 22 годині до приміщення бару зайшов хлопець із сусіднього села Підкормілля ОСОБА_3 , який взявши пляшку горілки, каву та солодкий рулет підсів до нас. Разом розпиваючи каву та спиртне, я зробив зауваження ОСОБА_3 на рахунок частих конфліктів з місцевими хлопцями. Це зауваження образило ОСОБА_3 і у відповідь він почав мене ображати, потім ми вийшли на вулицю, де словесна суперечка переросла у шарпанину із взаємними образами і претензіями тривалістю 10-20 хв., під час якої ОСОБА_3 кілька раз руками вдарив мене по голові, в брову праву і верхню щелепу. На цьому конфлікт і припинився, від направлення на судово-медичне обстеження відмовляюсь. На протязі всього конфлікту ОСОБА_3 постійно мене ображав нецензурними словами, намагаючись всіляко мене принизити. З моїх слів записано вірно, мною прочитано». Під поясненнями наявний підпис опитуваного та підпис ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 145).

З письмових пояснень ОСОБА_8 від 01 грудня 2010 року, якого опитав обвинувачений ОСОБА_2 у селі Проходи, слідує наступне: «28 листопада 2010 року я протягом дня допомагав сусіду ОСОБА_1 возити кінною підводою дрова. Цього ж дня, близько 21 год. ми разом вирішили зайти випити кави до бару «Міраж», що у сусідньому селі Великий Курінь. Пізніше до нас підійшов хлопець із сусіднього села Підкормілля ОСОБА_3 , який часто тут бував. Під час спільного розпиття кави та спиртного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла словесна суперечка із взаємними претензіями і образами, що поступово переросла у шарпанину. Під час шарпанини ОСОБА_3 вживав нецензурну лайку, ображав і принижував та набив ОСОБА_1 . Запитання: Де і коли тривала бійка? Бійка відбувалась на вулиці поблизу бару, а тривала 10-20 хв., після чого ми пішли додому, а ще пізніше ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до лікарів. З моїх слів записано вірно, мною прочитано». Під поясненнями міститься підпис опитуваного та підпис ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 130, Т. 5 а.с. 210) .

Зміст пояснень ОСОБА_6 від 29 листопада 2010 року, які відібрав обвинувачений у селі Проходи, наступний: «Проживаю разом з дружиною у власному будинку, ведемо спільне домашнє господарство. 27 листопада 2010 року я приїхав додому з Росії, де перебував майже три місяці на сезонних роботах, а 28 листопада 2010 року до мене приходили провідати сусіди, односельчани, з якими я періодично протягом дня вживав спиртні напої. Приблизно о 20 годині я вирішив зайти в місцевий бар «Міраж» випити пива і купити цигарок. Біля бару «Міраж» на вулиці зустрів сусіда ОСОБА_26 та жителя села Підкормілля ОСОБА_7 . Між мною і ОСОБА_7 зав`язалась словесна суперечка із взаємними претензіями та докорами, під час якої я штовхнув ОСОБА_7 в груди, а він мене у відповідь, від чого я впав і розбив лоба об бруківку. На цьому конфлікт, що тривав 5 хв. вичерпався, мене додому завів ОСОБА_26 . За медичною допомогою до лікарів не звертався, від направлення на судово-медичне обстеження відмовляюсь. Запитання: Хто ще, крім вас, був поруч на вулиці поблизу бару? На момент конфлікту тільки нас троє: я, ОСОБА_7 , ОСОБА_26 . З моїх слів записано вірно, мені прочитано вголос». Під поясненнями міститься підпис опитуваного та підпис ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 127, Т. 5 а.с. 208).

З письмових пояснень ОСОБА_9 , які складені 02 грудня 2010 року у селі Великий Курінь, слідує таке: «Працює продавцем бару-магазину «Міраж» вже майже 4 роки. З цього часу між нашими хлопцями та хлопцями із с. Підкормілля періодично в нашому барі відбуваються сутички, склались певні неприязні відносини між молоддю. 28 листопада 2010 року близько 21 години до приміщення бару спочатку прийшло двоє жителів с. Проходи ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , а пізніше житель с. Підкормілля ОСОБА_3 . Інших відвідувачів у барі не було. Хлопці разом розпили спочатку одну, а потім другу пляшки горілки та каву. Поступово ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали розмовляти голосніше і голосніше, їх намагався заспокоїти ОСОБА_8 . Я зробила для них зауваження, щоб були тихіше або вийшли на вулицю, оскільки при суперечці ОСОБА_3 став шарпати ОСОБА_1 за одяг, почали гриміти стакани та лавками. Хлопці разом вийшли на вулицю, звідки лунали крики, нецензурна лайка. Самої бійки я не бачила, оскільки на вулицю не виходила. З моїх слів записано вірно, мною прочитано». Під поясненнями міститься підпис опитуваної та підпис ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 128, Т. 5 а.с. 209).

Обвинувачений ОСОБА_2 30 листопада 2010 року у селі Підкормілля відібрав у ОСОБА_7 пояснення щодо обставин конфлікту у барі «Міраж»: «28 листопада 2010 року близько 20-год. я приїхав скутером до магазину-бару «Міраж» в с. Великий Курінь, де чекав знайому дівчину. Приблизно у цей же час до бару підійшов місцевий житель ОСОБА_6 , який по нерозбірливій мові та нечіткій ході було видно, що вживав у цей день спиртні напої. ОСОБА_6 чи перепутав мене з кимось, чи навмисне почав мені дорікати, що ніби я його колись ображав. Я це заперечував, між нами виникла словесна перепалка із взаємними претензіями, докорами, зауваженнями, під час якої ОСОБА_6 перший штовхнув мене рукою в груди і я впав. Схопившись, я у відповідь штовхнув ОСОБА_6 руками в груди від чого останній упав і вдарився лобом об бруківку. На цьому конфлікт, який тривав 5-7 хв. вичерпався. Я за медичною допомогою до лікарів не звертався, тілесних ушкоджень не маю. Запитання: Хто окрім вас приймав участь у конфлікті? Штовхались ми тільки вдвох, а додому ОСОБА_6 забрав місцевий житель ОСОБА_26 , який проходив поруч. З моїх слів записано вірно, мною прочитано». Під поясненнями міститься підпис опитуваного та підпис ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 128, Т. 5 а.с. 211).

Відповідно до постанови від 03 грудня 2010 року, яка винесена дільничним інспектором Любешівського РВ УМВС ОСОБА_2 по повідомленню ОСОБА_6 щодо конфлікту з ОСОБА_7 28 листопада 2010 року поблизу бару «Міраж» та затверджена начальником Любешівського РВ УМВС ОСОБА_19 , у порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю складу злочину. Роз`яснено ОСОБА_6 , що по питанню притягнення до відповідальності ОСОБА_7 за нанесення тілесних ушкоджень та побоїв він повинен звернутися до суду в порядку приватного звинувачення. За перебування ОСОБА_6 в громадському місці в п`яному стані притягнути ОСОБА_6 до адмінвідповідальності за статтею 178 КУпАП (Т. 1 а.с. 147, Т. 5 а.с. 207).

Із змісту іншої постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 03 грудня 2010 року, яка складена обвинуваченим, погоджена із заступником начальника Любешівського РВ УМВС ОСОБА_21 та затверджена начальником Любешівського РВ УМВС ОСОБА_19 , слідує, що о 23 годині 30 хвилин 28 листопада 2010 року надійшло повідомлення чергової медсестри Любешівської ЦРЛ про те, що доставлено ОСОБА_1 з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин лівого ока та обличчя, алкогольне сп`яніння. Тілесні ушкодження невідомі особи нанесли потерпілому поблизу бару «Міраж» у селі Великий Курінь. Проведеною перевіркою встановлено, що 28 листопада 2010 року протягом усього дня ОСОБА_1 разом із сусідом ОСОБА_8 кінною підводою возили дрова, а близько 21 години вирішили випити кави в барі «Міраж». Приблизно о 22 годині до них приєднався ОСОБА_3 житель сусіднього села Підкормілля, з яким хлопці в подальшому розпивали спиртні напої та каву. Сидячи за столом ОСОБА_1 зробив ОСОБА_3 зауваження за часті конфлікти з місцевими юнаками, між хлопцями зав`язалася словесна суперечка тривалістю 10-20 хв. із взаємними претензіями та докорами, образами, яка переросла в шарпанину, а потім у бійку на вулиці поблизу бару. В ході конфлікту ОСОБА_3 наніс руками кілька ударів по голові ОСОБА_1 , постійно ображав нецензурними словами та принижував його. Від проходження судово-медичного обстеження ОСОБА_1 відмовився, отримані тілесні ушкодження не пов`язані з грубим порушенням громадського порядку. Аналіз зібраних матеріалів дає підстави вважати, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений статтею 296 КК України (хуліганство), так як його дії не були направлені на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. В його діях наявний склад злочину, передбачений статтею 126 КК України (нанесенні побоїв). Згідно статті 27 КПК України справи даної категорії порушуються тільки у судовому порядку і не інакше як за скаргою потерпілого. Враховуючи наведене, у порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю складу злочину. Роз`яснено ОСОБА_1 , що згідно статті 27 КПК України по питанню притягнення до відповідальності ОСОБА_3 за нанесення тілесних ушкоджень та побоїв він повинен звернутися до суду в порядку приватного звинувачення. За порушення громадського порядку притягнути ОСОБА_3 до адмінвідповідальності по статті 173 (дрібне хуліганство) КУпАП (Т. 1 а.с. 148, Т. 5 а.с. 206).

Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 03 грудня 2010 року за повідомленням Любешівської ЦРЛ скасована прокурором ОСОБА_12 02 лютого 2011 року. У мотивувальній частині прокурор зазначив, що постанова про відмову у порушення кримінальної справи є безпідставною. Оскільки у діях ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наявні ознаки злочину, передбаченого частиною другою статті 296 КК. Приводом для порушення кримінальної справи є заява ОСОБА_1 про вчинений злочин, повідомлення працівників Любешівської ЦРЛ та безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину (Т. 1 а.с. 141-142).

Згідно з протоколом усної заяви (повідомлення) про злочин від 02 лютого 2011 року потерпілий ОСОБА_1 повідомив прокурора Любешівського району ОСОБА_12 про те, що приблизно о 22 годині 28 листопада 2010 року поблизу приміщення кафе-бару «Міраж», що в селі Великий Курінь, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та ще одна невідома особа безпричинно нанесли потерпілому та ОСОБА_8 , ОСОБА_6 тілесні ушкодження. Після цього, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, ОСОБА_3 вимагав у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 придбати алкогольні напої та харчі. Під погрозами ОСОБА_3 ОСОБА_2 купив три пляшки горілки та передав їх ОСОБА_3 . Від отриманих тілесних ушкоджень та лікування потерпілий втратив 2,5 тисячі гривень (Т. 2 а.с. 27).

Вироком Любешівського районного суду Волинської області від 18 квітня 2011 року у справі № 1-41/11 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджено за частиною другою статті 296 КК за те, що вони 28 листопада 2010 року близько 20 -21-ї години, за попередньою змовою між собою, обидва перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в барі «Міраж» та на вулиці біля нього, який розташований в селі Великий Курінь Любешівського району, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної зневаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась в нахабному поводженні, буйстві, безпричинно, із хуліганських спонукань порушували нормальну діяльність бару, висловлюючись нецензурними словами та наносячи удари ногами та руками ОСОБА_8 , якому заподіяли фізичний біль, та ОСОБА_1 , заподіявши тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, забійної рани лівої брівної ділянки, підшкірної гематоми лівої параорбітальної ділянки, верхньої губи і правої гомілки, закритий злам кісток носа, що згідно висновку експерта № 55 від 15.03.2011 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я до 21 дня. Вони ж, продовжуючи свої хуліганські дії, діючи з винятковим цинізмом, демонструючи свою зневагу до загальноприйнятих норм моралі, протягом тривалого часу знущались з ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , а саме примушували їх вживати спиртні напої, ставати перед ними на коліна та просити вибачення, чим принизили їх людську гідність. Із змісту вироку слідує, що судовий розгляд обмежився допитом підсудних. У зв`язку із повним визнанням підсудними своєї вини інші докази судом не досліджувались (Т. 1 а.с. 185-186).

Згідно з вироком Любешівського районного суду Волинської області від 20 червня 2011 року у справі № 1-61/11 ОСОБА_5 засуджено за частиною другою статті 296 КК за те, що 28 листопада 2010 року близько 20-21-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в громадському місці - в барі «Міраж» та на вулиці біля даного бару, що розташований в селі Великий Курінь Любешівського району, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, що виразилась в нахабному поводженні, буйстві, безпричинно, із хуліганських спонукань порушували нормальну діяльність вищевказаного бару, висловлювались нецензурними словами та наносили удари руками і ногами ОСОБА_8 , якому заподіяли фізичний біль, та ОСОБА_1 , заподіявши тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, забійної рани лівої брівної ділянки, підшкірної гематоми лівої пара орбітальної ділянки, верхньої губи і правої гомілки, закритого зламу кісток носа, що згідно висновку експерта №55 від 15.03.2011 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я до 21 дня. Вони ж, продовжуючи свої хуліганські дії, діючи з винятковим цинізмом, демонструючи свою зневагу до загальноприйнятих норм моралі, на протязі тривалого часу знущались з ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , а саме примушували їх вживати спиртні напої, ставати перед ними на коліна та просити вибачення, чим принизили їх людську гідність. Із змісту вироку слідує, що судовий розгляд також обмежився допитом підсудного (Т. 1 а.с. 195).

Відповідно до наказів начальника УМВС у Волинській області з 29 грудня 2006 року ОСОБА_2 на момент вчинення інкримінованих дій перебував на посаді дільничного інспектора міліції Любешівського РВ УМВС у Волинській області, а з 28 грудня 2010 року - старшого дільничного інспектора міліції Любешівського РВ УМВС у Волинській області (Т. 1 а.с. 209).

Відповідно до функціональних обов`язків дільничного інспектора міліції Любешівського РВ УМВС ОСОБА_2 серед іншого проводив дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством України (Т. 2 а.с. 32).

Обвинуваченого ОСОБА_2 16 червня 2010 року нагороджено відзнакою МВС «За відзнаку у службі» І ступеня (Т. 8 а.с. 156).

Згідно з висновком службового розслідування, наказом УМВС у Волинській області від 01 червня 2012 року ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за грубе порушення Закону України «Про міліцію», що виразилось у вчиненні службового підроблення та винесенні незаконної постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , що скасована прокурором Любешівського району з одночасним порушенням кримінальної справи за частиною другою статті 296 КК України, систематичні грубі службові порушення, негативні особисті якості тощо. У ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 , всупереч інтересам служби, з метою укрити від обліку злочин середньої тяжкості, діючи умисно в особистих інтересах, які виразились в покращенні показників роботи у вигляді зниження рівня злочинності та в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що виразилось у непритягненні вказаних осіб до кримінальної відповідальності, виніс незаконну постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , чим спричинили істотну шкоду інтересам держави у вигляді підриву авторитету органів внутрішніх справ в особі Любешівського РВ УМВС, тобто у діях ОСОБА_2 містяться ознаки складу злочинів, передбачених частиною третьою статті 364, частиною першою статті 366 КК України (Т. 2 а.с. 46-51).

У Єдиний реєстр досудових розслідувань 18 квітня 2013 року було внесено відомості про те, що ОСОБА_32 , перебуваючи на посаді дільничного інспектора міліції Любешівського РВ УМВС України у Волинській області, будучи працівником правоохоронного органу, підробив матеріали дослідчої перевірки, а саме: пояснення потерпілого та очевидців. На підставі вказаних підроблених документів ОСОБА_2 03 грудня 2010 року прийняв рішення про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 статті 6 КПК України. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: частина перша статті 366 КК, частина 3 статті 364 КК. Приводом для порушення кримінальної справи стало самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення за результатами перевірки у порядку нагляду (Т. 1 а.с. 1, 4, 7-8, 11).

Згідно з висновком експерта № 490 від 22 травня 2013 року рукописний запис «З моїх слів записано вірно, мною прочитано» в поясненні ОСОБА_1 від 29 листопада 2010 року виконаний ОСОБА_2 . Підпис під рукописним записом «З моїх слів записано вірно, мною прочитано» у поясненні ОСОБА_1 від 29 листопада 2010 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з загальним наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Встановити ким, ОСОБА_2 чи іншою собою, виконаний підпис під рукописним записом «З моїх слів записано вірно, мною прочитано» у поясненні ОСОБА_1 від 29 листопада 2010 року не виявилось можливим. Пояснюється це тим, що виконання досліджуваного підпису з наслідуванням підпису особи, від імені якої він значиться, в результаті чого ознаки почерку виконавця не проявилися в об`ємі, необхідному для ідентифікації. Рукописний запис «З моїх слів записано вірно, мною прочитано» у поясненні ОСОБА_7 від 30 листопада 2010 року виконаний ОСОБА_2 . Встановити ким, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 чи іншою особою виконано підпис під рукописним записом «З моїх слів записано вірно, мною прочитано» у поясненні ОСОБА_7 від 30 листопада 2010 року не виявилось можливим. Пояснюється це тим, що співпадаючі ознаки не утворюють індивідуальної чи близької до неї сукупності, оскільки відносяться до числа ознак, які часто зустрічаються в почерках різних осіб. Що ж стосується розрізняючих ознак, не вдалось встановити: являються вони варіантами ознак підпису ОСОБА_7 , які не проявились в представлених на дослідження зразках, або обумовлені дією на процес письма «збиваючих» факторів, або ж ці ознаки являються ознаками почерку іншої особи. Відсутність однозначності в оцінці розбіжностей не дозволила вирішити питання про виконавця, ні в категоричній, ні у ймовірній формі. Рукописний запис «З моїх слів записано вірно, мною прочитано» у поясненнях ОСОБА_8 від 01 грудня 2010 року виконаний ОСОБА_2 . Підпис під рукописним записом «З моїх слів записано вірно, мною прочитано» у поясненні ОСОБА_8 від 01 грудня 2010 року, виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою з загальним наслідуванням підпису ОСОБА_8 . Встановити ким, ОСОБА_2 чи іншою особою, виконаний підпис під рукописним записом «З моїх слів записано вірно, мною прочитано» в поясненні ОСОБА_8 від 01 грудня 2010 року не виявилось можливим, оскільки ознаки почерку виконавця не проявилися в об`ємі, необхідному для ідентифікації. Рукописний запис «З моїх слів записано вірно, мені прочитано вголос» у поясненні ОСОБА_6 від 29 листопада 2010 виконаний ОСОБА_2 . Підпис під рукописним записом «З моїх слів записано вірно, мені прочитано вголос» виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою із загальним наслідуванням підпису ОСОБА_6 . Встановити ким, ОСОБА_2 чи іншою особою, виконаний підпис під рукописним записом «З моїх слів записано вірно, мені прочитано вголос» в поясненнях ОСОБА_6 не виявилось можливим, оскільки ознаки почерку виконавця не проявилися в об`ємі, необхідному для ідентифікації. Рукописний запис «З моїх слів записано вірно, мною прочитано» в поясненні ОСОБА_9 від 02 грудня 2010 року виконаний ОСОБА_2 . Підпис під рукописним записом «З моїх слів записано вірно, мною прочитано» в поясненні ОСОБА_9 від 02 грудня 2010 року виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою з загальним наслідуванням підпису ОСОБА_9 . Встановити ким, ОСОБА_2 чи іншою особою, виконаний підпис під рукописним записом «З моїх слів записано вірно, мною прочитано» в поясненні ОСОБА_9 від 02 грудня 2010 року не виявилось можливим, ознаки почерку виконавця не проявилися в об`ємі, необхідному для ідентифікації ( Т. 1 а.с. 32-45).

Мотиви суду щодо обвинувачення, яке є предметом цього судового розгляду.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до статті 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно із статтею 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до частини першої статті 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Частина перша статті 366 КК передбачає кримінальну відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Відповідно до примітки до статті 358 КК під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 97 КПК 1960 року прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов`язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов`язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю. Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

У суді встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 , будучи дільничним інспектором Любешівського РВ УМВС у Волинській області, та відповідно до положень КПК 1960 року, своїх функціональних обов`язків, - був дізнавачем, тобто службовою особою, здійснював дослідчу перевірку за повідомленням медсестри Любешівської ЦРЛ про поступлення у цей лікарняний заклад потерпілого ОСОБА_1 з тілесними ушкодженнями. У ході перевірки обвинувачений відбирав пояснення у потерпілого, учасників та свідків конфлікту у барі «Міраж» 28 листопада 2010 року у селі Великий Курінь Любешівського району.

Таким чином, ОСОБА_2 на момент вчинення інкримінованих йому дій був службовою особою та відповідно до диспозиції частини першої статті 366 КК - суб`єктом цього кримінального правопорушення.

Аналізуючи зміст примітки статті 358, частини першої статті 366, статті 97 КПК 1960 року, суд доходить висновку, що зібрані у ході дослідчої перевірки пояснення є офіційними документами, адже містять зафіксовану інформацію, яка підтверджує певні події або факти, які спричинили наслідки правового характеру та були використані як доказ у правозастосовчій діяльності.

Продовжуючи дослідження питання про наявність у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК, відповідно до його формулювання в обвинувальному акті, суд виходить з наступного.

Необхідно констатувати, що фабула кримінального правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_2 в цілому збігається з формулюваннями, які використані у висновку службового розслідування від 01 червня 2012 року, на підставі якого обвинуваченого було звільнено зі служби у міліції.

ОСОБА_2 , зокрема, ставиться у вину складення всупереч інтересам служби завідомо неправдивих документів: пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з метою фальсифікації матеріалів дослідчої перевірки таким чином, щоб отримати змогу відмовити у порушенні кримінальної справи відносно останніх.

На думку суду, зазначені мотив та мета вчинення кримінального правопорушення у ході судового розгляду прокурором не доведено та є надуманими.

ОСОБА_2 показав, що не мав ні особистої, ні професійної зацікавленості приховувати злочин. З бесіди з ОСОБА_1 обвинувачений зрозумів, що потерпілий не наполягає на притягненні до відповідальності усіх учасників конфлікту, окрім ОСОБА_3 . Потерпілий не назвав усіх осіб, які брали участь у бійці.

Частковим підтвердженням наведеного є показання потерпілого ОСОБА_1 у судовому засіданні. Потерпілий зазначив, що про усіх учасників конфлікту йому повідомив ОСОБА_7 , якому він згодом пробачив, якби ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 попросили вибачення та компенсували витрати на лікування, він би не ініціював кримінального провадження відносно них.

З цього приводу суд також звертає увагу, що прокурор лише 02 лютого 2011 року прийняв у ОСОБА_1 заяву про вчинення злочину ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .

Жоден з допитаних у судовому засіданні прямо не вказав на особисту зацікавленість ОСОБА_2 , що хтось просив обвинуваченого діяти в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 тощо.

Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_21 , які в цей час займали керівні посади у Любешівському РВ УМВС у Волинській області, зазначили, що викриття ще одного хуліганства в Любешівському районі з точку зору статистики та превентивної діяльності не могло негативно позначитись на показниках роботи відділку міліції. Показання прокурорів ОСОБА_12 та ОСОБА_18 з цього приводу є недостатніми, адже суду не подано жодних документальних доказів, що випадок у барі «Міраж» був предметом прокурорського реагування у контексті неналежної превентивної роботи Любешівського РВ УМВС.

Про суттєве спотворення ОСОБА_2 обставин конфлікту 28 листопада 2010 року у барі «Міраж», на думку прокурора, вказують вироки Любешівського районного суду Волинської області від 18 квітня 2011 року та 20 червня 2011 року, якими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 засуджено за частиною другою статті 296 КК, зокрема і за знущальницькі дії щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Вирішуючи питання про обвинувачення ОСОБА_2 , суд не вправі давати оцінку вищевказаним вирокам. Разом з тим, необхідно звернути увагу, що судовий розгляд цих справ відбувся без належної ретельності та обмежився лише допитом підсудних без допитів потерпілих, свідків, дослідження письмових доказів.

У судовому засіданні у справі про обвинувачення ОСОБА_2 учасники конфлікту у кафе-барі «Міраж» по-різному переповідали про обставини бійки.

У цьому контексті суд нагадує показання ОСОБА_4 , який заявив про тиск на нього з боку прокурора ОСОБА_12 під час допиту у прокуратурі, а вину у вчиненні злісного хуліганства він визнав через те, що мав намір піти в армію та хотів, щоб йому «дали умовно».

Сумнівним, на думку суду, є твердження сторони обвинувачення про складення ОСОБА_2 завідомо неправдивих пояснень. Обвинувачений як дізнавач першим фіксував обставини конфлікту, які до опитування його учасників не були наперед йому відомі. Крім цього, треба взяти до уваги, що ОСОБА_2 був обмежений у строках проведення дослідчої перевірки.

Необхідно звернути увагу, що постанова ОСОБА_2 від 03 грудня 2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 по повідомленню ОСОБА_6 ніким не скасована. Суду не надано відомостей чи притягнуто ОСОБА_7 до відповідальності за злісне хуліганство, вчинене щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

З досліджених матеріалів не зрозуміло чи у ході кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , надавалась правова оцінка діям потерпілого ОСОБА_1 , який, зокрема, у ході конфлікту кинув пляшку, уламок якої поранив у голову ОСОБА_5 .

З огляду на пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення суду не надано будь-яких доказів, що діями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було порушено «нормальне функціонування закладу громадського відпочинку».

Для суду також є незрозумілою пасивність прокурора Степанюка С.Є. та слідчого прокуратури ОСОБА_18 , які після повідомлення ОСОБА_1 про тиск на його дружину з боку Любешівського селищного голови ОСОБА_13 у зв`язку із розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_2 , не вчинили ніяких дій для виявлення, документування та припинення цих протиправних дій.

Повертаючись до письмових пояснень, підроблення яких ставиться у вину ОСОБА_2 , суд зауважує, що ці пояснення набували статусу офіційного документа лише після їх підпису опитаними особами.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 , свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ствердили, що підписи під змістом пояснень виконані не ними. Натомість свідок ОСОБА_9 сумнівалась щодо належності їй підпису під письмовими поясненнями, а ОСОБА_6 - визнав, що підпис належить йому.

Обвинувачений ОСОБА_2 настоює, що підписи під змістом письмових пояснень виконувались особисто ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .

У висновку експертизи експерт не надав жодної ствердної відповіді про виконання згаданих вище підписів саме ОСОБА_2 .

Та обставина, що ОСОБА_2 просив ОСОБА_1 та ОСОБА_8 визнати належність їм підписів у поясненнях не доводить винуватості обвинуваченого у службовому підробленні.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК, поза розумним сумнівом не доведена, а кримінальне провадження підлягає закриттю за реабілітуючою обставиною.

Питання про долю речових доказів, процесуальні витрати необхідно вирішити відповідно до положень статей 100, 124 КПК.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 скасовано у ході судового розгляду.

Також підлягає скасуванню арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 , накладений постановою слідчого прокуратури від 11 липня 2012 року (Т. 2 а.с. 103-112).

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Керуючись статтями 370, 373, 374 КПК, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України та виправдати у зв`язку із недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

Скасувати арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 .

Судові витрати за залучення експерта у зв`язку із проведенням почеркознавчої експертизи у сумі 1764 (одна тисяча сімсот шістдесят чотири) гривні 96 копійок компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Речові докази: оригінали пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; оригінали двох постанов про відмову у порушення кримінальної справи від 03 грудня 2010 року - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку, надіслати його копію не пізніше наступного дня.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення можуть бути подані апеляції до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд Волинської області.

Суддя В.Д. Глинянчук