Ухвала суду № 94867528, 15.02.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 лютого 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/4986/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою адвоката Усової Катерини Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Усової Катерини Вікторівни (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56482-52У від 20 серпня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 грудня 2020 року позивачем отримана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 6068935 про сплату боргу (недоїмки) Ф-56482-52У від 20 серпня 2019 року.

Позивач проживає в Сєвєродонецьку, офіційно працевлаштований, але протягом кінця 2019 року - першого півріччя 2020 року не отримував жодних документів від відповідача. Тільки після накладення арешту на картковий рахунок позивач дізнався про своє порушене право.

Позивач не звертався до вищих органів відповідача з адміністративної скаргою.

Позивач припинив підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець 03 березня 2020 року, номер запису 23830060003011385, а з 2017 року фактично не здійснював підприємницьку діяльність.

З посиланням на норми Законів України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, представник позивача вважає, що вимога є протиправною.

Ухвалою суду від 16 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справ; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02 лютого 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду оскарження спірної вимоги.

До відзиву на позов долучено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56482-52У від 20 серпня 2019 року та докази направлення її на адресу реєстрації позивача, яку останній не отримав, а поштовий конверт повернуто за закінченням терміну зберігання 04 жовтня 2019 року. З урахуванням зазначеного відповідач вважає, що податковий борг за приписами Податкового кодексу України вважається узгодженим, а вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56482-52У від 20 серпня 2019 року вручена.

Ухвалою суду від 03 лютого 2021 року позов залишено без руху; запропоновано позивачу протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання ухвали суду від 03 лютого 2021 року надано заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви представником позивача зазначено, що 15 грудня 2020 року позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання спірної податкової вимоги, тобто 15 грудня 2020 року – дата, коли позивач дізнався про своє порушення.

Крім того, до заяви додано наказ про відрядження позивача до міста Києва з 05 вересня 2019 року по 04 жовтня 2019 року та копію посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття та прибуття з відрядження.

Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду та додані до неї документи, суд зазначає таке.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Частиною другою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Зазначена норма КАС України встановлює, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дія Закону України “Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачають можливість оскарження вимоги в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Правова позиція про необхідність застосовувати до правовідносин щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) строків, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, викладена в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 480/106/19.

Закон № 2464-VI не визначає порядку вручення вимоги платнику єдиного внеску, натомість містить бланкетну норму.

Так, згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Такий порядок визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20 квітня 2015 року (далі – Інструкція № 449).

Згідно з пунктом 4 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 затверджено Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила).

Відповідно пункту 2 розділу «Загальна частина» у цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:

повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача;

відправник - фізична або юридична особа, прізвище, ім`я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці, яка безпосередньо або через уповноважену особу подає оператору поштового зв`язку для пересилання поштове відправлення, поштовий переказ;

вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу.

Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (абз 2 пункту 17 Правил).

Адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Після пред`явлення оригіналу довіреності її копія залишається в об`єкті поштового зв`язку (пункт 90 Правил).

Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка (абзац 1 пункту 91 Правил).

Відповідно до пункту 99 Правил рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою “Судова повістка”), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Поштові відправлення з позначкою "Вручити особисто", адресовані фізичним особам, підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку. Вручення зазначених поштових відправлень, а також рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка", адресованих посадовим і службовим особам органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, або за місцем роботи фізичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному у цих органах, підприємствах, установах, організаціях з урахуванням Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 43, с. 50) (пункт 100 Правил).

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 106 Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Відповідачем надано до суду докази того, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-56482-52 від 20 серпня 2019 року надсилалась на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) листом від 02 вересня 2019 року, однак, зазначений лист повернуто поштою без вручення 04 жовтня 2019 року із зазначенням причин невручення: «за закінченням терміну зберігання».

У відповідності до вимог пункту 4 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-56482-52 від 20 серпня 2019 року вважається врученою позивачу датою повернення конверту, а саме 04 жовтня 2019 року.

Однак, представником позивача надано докази перебування позивача у відрядженні з 05 вересня 2019 року по 04 жовтня 2019 року, тобто в період направлення та повернення спірної вимоги до контролюючого органу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Позивач наполягає на тому, що отримав спірну вимогу лише 15 грудня 2020 року і вказане твердження не спростовано відповідачем.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, основною складовою права на справедливе судочинство є право доступу до такого судочинства, в розумінні забезпечення особі можливості звернення до суду для вирішення спору та враховуючи викладені обставини, а саме наведені позивачем причини поважності пропуску строку звернення до суду та встановлені судом обставини, а саме те, що оскаржувана вимога не могла бути вручена позивачу через його відсутність за місцем проживання з поважних причин, з метою захисту права позивача на звернення до суду, суд вважає, що строк на звернення до суду із цим адміністративним позовом підлягає поновленню, а заява про поновлення строку звернення до суду - задоволенню.

Керуючись статтями 121, 122, 256, 287, 294-296 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.

Заяву представника позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними задовольнити.

Визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею Смішливою Т.В. одноособово.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили негайно після постановлення та підлягає оскарженню в частині залишення позову без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяТ.В. Смішлива