Рішення № 94867319, 12.02.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5552/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області в особі територіального підрозділу Кіровоградського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, в особі територіального підрозділу Кіровоградського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Айн-Хільва, республіки Ліван, паспорт серії НОМЕР_10 від 25.09.2017, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , про надання дозволу на імміграцію;

- стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, в особі територіального підрозділу Кіровоградського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Айн-Хільва, республіки Ліван, паспорт серії НОМЕР_10 від 25.09.2017, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 - моральну шкоду, завдану бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області в особі територіального підрозділу Кіровоградського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 150000 грн.;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Кіровоградській області розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Айн-Хільва, республіки Ліван, паспорт серії НОМЕР_10 від 25.09.2017, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 про надання дозволу на імміграцію від 08.05.2018 з прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.

Ухвалою судді від 21.12.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.139-140).

13.01.2021 позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій останній просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, в особі територіального підрозділу Кіровоградського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Айн-Хільва, республіки Ліван, паспорт серії НОМЕР_10 від 25.09.2017, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , про надання дозволу на імміграцію;

- стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, в особі територіального підрозділу Кіровоградського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Айн-Хільва, республіки Ліван, паспорт серії НОМЕР_10 від 25.09.2017, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 - моральну шкоду, завдану бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області в особі територіального підрозділу Кіровоградського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 150000 грн. (а.с.166).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.04.2017 він уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_3 . В період часу з 28.04.2017 по 03.07.2018 був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_2 . В лютому 2018 він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію, як особі яка є чоловіком та батьком осіб - громадян України. Зазначає, що разом із заявою ним були надані усі необхідні документи відповідно до ст.9 Закону України "Про імміграцію". Будь-яких зауважень до наданих документів не виникло та надані документи на момент отримання дозволу були чинні. Підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, визначених ст.10 Закону України "Про імміграцію", на думку позивача, не було. Крім того, зазначає, що з 03.07.2018 та на даний час він проживає на території України разом із своєю дружиною та донькою за адресою: АДРЕСА_1 , дотримуючись чинного законодавства України. Позивач вказує, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами в яких просив повідомити про результати розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію, проте будь-яких відповідей не отримав. При цьому, зазначає, що 13.03.2019 йому продовжено дозвіл на тимчасове проживання в Україні строком на один рік, про що видано відповідну посвідку № НОМЕР_2 від 13.03.2019. 31.05.2019 повторно звернувшись до відповідача, йому була надана копія рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну. Посилався на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року визнано протиправним та скасовано рішення №1 від 26 січня 2019 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Айн-Хільва, республіки Ліван, паспорт серії НОМЕР_3 від 25.09.2017 р., прийняте Кіровоградським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області. Посилався на те, що оскільки його заява про надання дозволу на імміграцію, перебуває на розгляді Управління Державної міграційної служби в Україні майже три роки, тому, за таких підстав він вимушений звертатись до суду за захистом своїх прав. Зазначав, що бездіяльність відповідача порушує його право на пересування та вибір місця проживання, так в січні 2019 року, після прийняття хибного висновку, що він не проживав в будинку АДРЕСА_2 йому було відмовлено в наданні дозволу на імміграцію, з причин відсутності вдома, тому побоюючись отримати чергову відмову, він з липня 2018 року жодного разу не покидав України, та не відвідував своїх батьків та сестер, не потрапив на поховання бабусі, декілька разів відмовлявся від вигідних пропозицій роботи за кордоном в якості інженера від Італійської компанії (з якою він співпрацював раніше), укладення контракту на працю з італійською компанією, передбачалось мінімум на 1,5-2 роки, що могло призвести до втрати ним тимчасової посвідки на проживання в Україні. За таких обставин, вважає, що внаслідок бездіяльності Управління Державної Міграційної служби в Кіровоградській області йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 150000 грн.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.157-159), в якому заперечив проти задоволення позову в повному обсязі, зазначивши, що після набрання рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року по справі 3340/1382/19 законної сили, 14.11.2019 провадження по справі за заявою позивача від 08.05.2018 про надання йому дозволу на імміграцію в Україну продовжено. На виконання пункту 14 Порядку №1983 Кропивницьким РС направлений запит до Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.11.2019 №3521-695 3521.1-19, відповідь на який до Кропивницького РС в термін, визначений пунктом 14 Порядку №1983, не надійшла. Відтак, Кропивницьким РС до Головного центру обробки спеціальної інформації АДПС направлені повторні запити від 15.09.2020 № 3521-421/3521.1-20, від 07.11.2020 № 3521-528/3521.1-20 та від 21.11.2020 № 3521-574/3521.1-20, лише після чого 16.12.2020 отримано відповідь ГЦОСІ від 10.12.2020 №0.184-11888/0/18-20-Вих. Зазначав, що наступного дня після отримання відповіді, 17.12.2020 Кропивницьким РС видано дозвіл №1 на імміграцію в Україну позивачу, про що останній повідомлений листом від 17.12.2020 №3521-631/3521.1-20. При цьому вказує, що 18.12.2020 позивач звернувся із заявою-анкетою про оформлення посвідки на постійне проживання в Україні та 30.12.2020 отримав вказаний документ № НОМЕР_4 , виданий 23.12.2020, строком дії до 23.12.2030. Також, вважає, що позивач у своїй позовній заяві жодним чином не довів, що саме внаслідок, на його думку, незаконних дій чи бездіяльності відповідача йому заподіяна моральна шкода, так само як і не довів самого факту завдання такої шкоди.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій останній повністю не погоджується з доводами, викладеними відповідачем (а.с.170-174).

Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив (а.с.185-188).

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою без громадянства, що підтверджується паспортом серія НОМЕР_3 , виданим 26.09.2017 року республіка Ліван, в якому зазначено, що він є Палестинським біженцем (а.с.38-42).

Відповідно до даних свідоцтва про шлюб, встановлено, що 04 квітня 2017 року між позивачем та громадянкою України ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, про що Кропивницьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області складено відповідний актовий запис №175 (а.с.28).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилася донька - ОСОБА_5 , батьком якої є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Кропивницьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області 27.02.2019 року (а.с.29). ОСОБА_5 є громадянкою України, що підтверджується довідкою №16/25/2018 про реєстрацію особи громадянином України, виданої Управлінням ДМС України в Кіровоградській області 19.01.2018 року (а.с.31).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син - ОСОБА_6 , батьком якого є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим Кропивницьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області 16.10.2019 року (а.с.30). ОСОБА_6 є громадянином України, що підтверджується довідкою №550/470/2019 про реєстрацію особи громадянином України, виданої Управлінням ДМС України в Кіровоградській області 02.03.2020 року (а.с.32).

Судом встановлено, що позивач 25.04.2017 року отримав посвідку на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_7 , терміном дії до 25.04.2018 (а.с.33).

02.05.2018 позивач отримав посвідку на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_8 , терміном дії до 05.04.2019 (а.с.35).

13.03.2019 позивач отримав посвідку на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_2 , терміном дії до 12.03.2020 (а.с.36).

14.02.2020 позивач отримав посвідку на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_9 , терміном дії до 13.02.2021 (а.с.37).

Позивач у період з 28.04.2017 по 03.07.2018 був зареєстрований та проживав в Україні за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.33-35); у період з 03.07.2018 та на час розгляду справи - за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44).

08.05.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, як особі, що є батьком особи, що є громадянкою України.

26 січня 2019 року Кіровоградським РЦ Управління ДМС України в Кіровоградській області складено висновок та прийнято Рішення №1 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну особі без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Айн Аль-Хіва, Республіки Ліван, на підставі п.4 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію" (а.с.45).

Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду та рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року по справі №340/1382/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019, визнано протиправним та скасовано рішення №1 від 26 січня 2019 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Айн-Хільва, республіки Ліван, паспорт серії НОМЕР_3 від 25.09.2017 р., прийняте Кіровоградським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (а.с.46-63).

23.10.2019 позивачем надіслано на адресу ДМС України звернення щодо надання дозволу на імміграцію в Україну, у відповідності до даного судового рішення (а.с.67-70).

На що ДМС України, листом №А-12575-19/8.1/3853-19 від 06.11.2019, повідомлено позивача, що триває повторний розгляд Управлінням ДМС у Кіровоградській області його заяви про надання дозволу на імміграцію від 08.05.2018 відповідно до вимог пунктів 14, 16 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983. Вказані перевірочні заходи розпочалися після набуття чинності судового рішення (а.с.71-72).

Зміст даного листа продубльовано відповідачем в листах №3501.5/17001-19 від 26.11.2019, №3501.5-3552/35.1-20 від 14.08.2020, адресованому позивачу, та надісланому на адресу останнього (а.с.75-76, 89-90).

Відповідач посилався на те, що Кропивницьким РС направлено запит до Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.11.2019 № 3521-695/3521.1-19 (а.с.146).

Доказів отримання відповідачем відповіді від Кропивницького РС на даний запит суду не надано.

Кропивницьким РС до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України направлені повторні запити від 15.09.2020 №3521-421/3521.1-20, від 07.11.2020 №3521-528/3521.1-20 та від 21.11.2020 №3521-574/3521.1-20 (а.с.147-149).

16.12.2020 відповідачем отримано відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10.12.2020 №0.184-11888/0/18-20-Вих (а.с.150).

17.12.2020 Кропивницьким РС видано дозвіл №1 на імміграцію в Україну позивачу, про що останній повідомлений листом від 17.12.2020 №3521-631/3521.1-20 (а.с.151).

Позивач не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо розгляду його заяви про надання дозволу на імміграцію, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Згідно ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 р. №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) іноземець це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Приписами ч.16 ст.4 Закону №3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року №2491-ІІІ (далі - Закон №2491-ІІІ).

Відповідно до ст.1 Закону №2491-ІІІ, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2491-ІІІ, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно з п.6 ч.2 ст.4 Закону №2491-ІІІ, квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, зокрема одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України (п.1 ч.3 ст.4 Закону №2491-ІІІ).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону №2491-ІІІ, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів: організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.

Стаття 9 Закону №2491-ІІІ встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує

державну політику у сфері імміграції.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.

Крім зазначених документів подаються для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України; для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

З аналізу вищенаведених норм Закону вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж ненадання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та дозвіл на імміграцію не видається.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 №1983 (далі Порядок №1983 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до підпункту 2 пункту 2 Порядку №1983, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи ДМС - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Відповідно до п.9 Порядку №1983 МВС, органи Національної поліції, СБУ та її регіональні органи, Держприкордонслужба відповідно до компетенції вживають у місячний строк за зверненням ДМС, її територіальних органів та територіальних підрозділів заходів: до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію"; до встановлення відомостей, що можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію згідно із статтею 12 Закону України "Про імміграцію". Інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своєї компетенції у разі порушення клопотання про надання дозволу на імміграцію особам, імміграція яких становить державний інтерес, розглядають його у місячний термін і у разі позитивного висновку видають документ про підтримку такого клопотання.

Згідно пункту 11 Порядку №1983, для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються: паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред`явлення повертається), та копія його сторінок; засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; документ про місце проживання (в Україні та за кордоном); документально підтверджені відомості про склад сім`ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо); документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п`ятої статті 9 Закону України "Про імміграцію" (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію"). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані ДМС чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах; квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов`язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Документи, визначені пунктами 1 - 10 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів.

У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Копії цих документів, а також письмове підтвердження згоди на імміграцію та гарантії приймаючих осіб, передбачені пунктом 6 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", подаються нотаріально засвідченими. Документи, відомості за якими можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі.

Відповідно до п.12 Порядку №1983 Територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Пунктом 14 Порядку №1983 передбачено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць

Відповідно до п.16 Порядку №1983 у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Згідно з пунктом 19 Порядку №1983, рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття. Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов`язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні. При цьому заявник повинен особисто звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання хоч би один раз - для подання заяви про надання дозволу на імміграцію чи для отримання посвідки (у тому разі коли із поважних причин він не зміг подати заяву про надання дозволу на імміграцію особисто). Іммігранти, які отримали посвідки, повинні зареєструватися за місцем постійного проживання, а у разі зміни місця проживання - перереєструватися в порядку, встановленому для громадян України.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи, приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Судом встановлено, що позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну. При цьому, суд зазначає, що вказаному рішенню передувала процедура проведення перевірки та направлення запитів до відповідних органів, у порядку визначеному пунктом 14 Порядку №1983.

Так, після скасування рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію, та набрання чинності судовим рішенням у справі №340/1382/19, відповідачем розпочато повторний розгляд заяви позивача від 08.05.2018.

Відповідач стверджує, що ні Закон №2491-ІІІ, ні Порядок №1983 не містять будь-яких приписів щодо моменту, з якого відповідач повинен розпочати повторний розгляд заяви позивача. До того ж, рішення суду у справі №340/1382/19 не встановлювало для відповідача зобов`язань із повторного розгляду заяви, і не містить будь-якого іншого механізму розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, крім того, який встановлений Порядком №1983.

Суд погоджується з такими доводами, відповідача, при цьому зауважує, що такий повторний розгляд заяви позивача, виходячи із загальних засад та принципів адміністративного судочинства, повинен був розпочатий протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи копія постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі №340/1382/19 отримана відповідачем 09.10.2019 (а.с.189).

Водночас, позивач зазначав, що станом на 04.09.2019 в матеріалах справи про надання йому дозволу на імміграцію в Україну були наявні відповіді органів, зазначених у пункті 14 Порядку №1983.

Проте, суд зазначає, що розгляд заяви позивача повинен відбуватися у відповідності із вимогами Закону №2491-ІІІ та Порядку №1983, тому відповідачем і були направлені відповідні запити, зокрема до Державної прикордонної служби України, для дотримання процедури провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію (а.с.146-149).

Крім того, щодо доводів позивача про те, що згідно листа ДМС України, запити відповідача щодо розгляду заяви позивача у зв`язку з технічними несправностями Державною прикордонню службою не отримувались, та це свідчить про незацікавленість відповідача в отриманні відповідної інформації. Такі доводи, спростовуються матеріалами справи, оскільки запити відповідачем направлялися, а допущені технічні несправності та їх виправлення належать до компетенції Державної прикордонної служби, та не свідчать про допущення саме відповідачем протиправної бездіяльності у відношенні до розгляду заяви ОСОБА_1 та про порушення його прав.

Враховуючи вищевикладене, а також наявність в матеріалах справи дозволу №1 на імміграцію в Україну, видано позивачу Кропивницьким РС 17.12.2020, про що останнім повідомлено позивача листом від 17.12.2020 № 3521-631 /3521.1-20, суд не вбачає в спірних правовідносинах бездіяльності Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, в особі територіального підрозділу Кіровоградського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Айн-Хільва, республіки Ліван, паспорт серії НОМЕР_10 від 25.09.2017, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , про надання дозволу на імміграцію.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, завданням суду є захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією бездіяльністю.

Таким чином, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте, такі рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв`язку зі зверненням у компетентний державний орган).

В розумінні КАС України, захист прав, свобод чи інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги КАС України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень - відповідачем.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.04.2018 №592/11328/17.

Таким чином, досліджуючи спірні правовідносини, а також враховуючи відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, при здійсненні відповідачем дій, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутній об`єкт судового захисту в межах спірних правовідносин. Що свідчить про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову в зазначеній частині.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області в особі територіального підрозділу Кіровоградського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області, за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 150000 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, враховуючи відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача у сфері спірних публічно-правових відносин при здійсненні відповідачем дій щодо розгляду заяви позивача, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, сума сплаченого позивачем судового збору та витрати на професійну правову допомогу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул.Єгорова, 25, ЄДРПОУ: 37795939) в особі територіального підрозділу Кіровоградського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (25019, м.Кропивницький, вул.Кільцева, 34Б) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина