Рішення № 94867271, 15.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року № 320/8116/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 21.03.2020 року № 0003261303 ГУ ДФС у Сумській області, що видано на підставі акта №231/18-28-13-03/2414415141/48 від 28.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 21.03.2020 року № 0003251303 ГУ ДФС у Сумській області, що видано на підставі акта №231/18-28-13-03/2414415141/48 від 28.02.2019р.;

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 21.03.2020 №0003271303 ГУ ДФС у Сумській області, що видано на підставі акта №231/18-28-13- 03/2414415141/48 від 28.02.2019р.

Позивач вважає, що наведені податкові повідомлення-рішення винесені з порушеннями норм чинною законодавства України, є протиправними, грунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в Акті перевірки від 28.02.2019 р №231/18-28-13-03/ НОМЕР_1 /48. Так, при складання вищенаведених податкових повідомлень-рішень відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження податкових зобов`язань платника податків та необгрунтовано застосовано штрафні (фінансових) санкцій, пов`язаних з таким заниженням податкових зобов`язань.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмовий відзив, у якому просить суд відмовити в його задоволенні та зазначив, ГУ ДПС у Сумській області мала всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно позивача спірних податкових повідомлень-рішень. Всі дії відповідача здійснені в межах чинного законодавства, у порядку та у спосіб, ним передбачений.

Протокольною ухвалою суду від 25.01.2021 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті Головним управлінням ДФС у Сумській області на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 від 28.02.2019 року № 231/18-28-13-03/ НОМЕР_1 /48.

Підставою для проведення документальної невиїзної перевірки було неподання позивачкою в установлений законом термін податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік у зв`язку з отриманням нею доходу у вигляді додаткового блага в результаті анулювання (прощення боргу) за кредитним договором.

Підпунктом 78.1.2 п. 78.1 сг. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію.

Декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 до органів ДФС не надавалась, чим було порушено п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, яким установлено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.

Підпунктом 168.1.3. п. 168.1. ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ( форма 1-ДФ) (копія додасться), ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у 2015 році отримала дохід від АТ «Укрсоцбанк» (код за ЄДРПОУ 00039019) у вигляді додаткового блага у розмірі 558855,66 грн.

Відповідно до абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платники податку включають дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Крім того, згідно з пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об`єктом оподаткування військовим збором, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

У зв`язку з недекларуванням ОСОБА_1 доходів від отримання додаткового блага та несплатою нею податку на доходи фізичних осіб і військового збору на адресу АТ «УКРСОЦБАНК», в межах повноважень контролюючого органу, направлявся запит від 16.10.2018р. за№ 83/10/1812 «Про надання інформації та її документального підтвердження».

Одночасно письмовий запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 16.10.2018р. за № 415/Г/50 було направлено на адресу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яка зазначена у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який був отриманий особисто громадянкою ОСОБА_1 22.10.2018.

Листом від 03.12.2018р. за № 05.6-12/79-1277 АТ «Укрсоцбанк» підтвердив, що у вказаній банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) протягом 2015 року відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу « 126» у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності: загальна сума у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , складала 559 464,66 грн., сума доходу, що не підлягала оподаткуванню ( пп. 165.1.5.5 ПК України) - 609,00 грн., сума нарахованого (виплаченого) доходу, відображеного в ф. 1-ДФ - 558855,66 грн., про що повідомлено було клієнта під підпис особисто.

У зв`язку з невиконанням фізичною особою ОСОБА_1 податкового обов`язку контролюючим органом було вжито заходів щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу, одержаного у вигляді анулювання (прощення боргу) за кредитним договором за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.

Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки були надіслані фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 21.01.2019р. рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, за адресою: АДРЕСА_2 , яка була зазначена у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключено на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику.

Платник податків ОСОБА_1 не повідомляла контролюючий орган про зміну своєї податкової адреси чи місцезнаходження.

Під час документальної позапланової невиїзної перевірки було використано відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів (форма 1-ДФ), відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

За результатами перевірки було встановлено такі порушення:

1) вимог п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України у зв`язку з неподанням Декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, за що передбачена штрафна санкція в розмірі 170,00 грн.

2) вимог ст. 163, абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164, п.п. 168.4.5 п. 168.4. ст.168 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано 111162,13 грн. податку на доходи фізичних осіб.

3) п.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано 8382,83 грн. військового збору.

Слід зазначити, що згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України у редакції 2015 року, «ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувачьних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної тати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків».

Як вбачається зі змісту ст. 8 Закону України від 28.12.2014, № 80-УІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна тата у місячному розмірі з 1 січня 2015 року становила 1218 гривень.

Тому нараховані позивачці доходи у вигляді додаткового блага у сумі десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року, всього у сумі 12 180 грн. (1218x10), оподатковані за ставкою 15 відсотків, а до суми перевищення доходу понад десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, тобто до суми 546675,66 грн. ( 558855,66 - 12180,00) застосована ставка 20 відсотків.

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об`єктом оподаткування військовим збором, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування (отриманого доходу).

Відповідно до висновків акту перевірки були складені спірні податкові повідомлення-рішення, і надіслані на адресу позивачки засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які повернулись неотриманими із зазначенням причини повернення: « за зазначеною адресою не проживає».

Однак, згідно з нормою п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України спірні податкові повідомлення-рішення вважаються врученими, оскільки вони були надіслані контролюючим органом за податковою адресою позивачки. Інформація про зміну податкової адреси контролюючому органу не надавалась.

Суд вважає, що прийняті контролюючим органом в межах повноважень законні за формою та змістом податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2019р. не підлягають скасуванню, оскільки сама позивачка, отримавши у 2015 році дохід у вигляді суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) кредитором, не виконала встановленого законом обов`язку щодо подання до органів ДФС декларації про майновий стан і доходи та самостійної сплати податку з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України, а також сплати військового збору за ставкою, визначеною п.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу .

При цьому позивачка була проінформована банком про факт списання заборгованості кредитором та про необхідність подання річної податкової декларації про майновий стан і та доходи та сплати податку (особисто під підпис).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове законодавство України ґрунтується на принципах, встановлених ст. 4 Податкового кодексу України, серед яких присутні принципи «загальності оподаткування» та «невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства».

Підстав для звільнення позивачки від сплати встановлених чинним податковим законодавством податку на доходи фізичних осіб та військового збору не вбачається.

Суд вважає, що законні та обгрунтовані податкові повідомлення-рішення не можуть бути скасовані з формальної підстави (ненаправлення документів про проведення перевірки та про результати перевірки за адресою фактичного місцезнаходження позивачки), оскільки згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 ( провадження № К/9901/25669/19) та від 28.05.2020р. у справі № 818/532/16 (провадження № К/9901/28436/18) «процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної невиїзної перевірки. Вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей контролюючому органу задля правильного установлення обставин та обгрунтованості висновків, та чи призвели установлені процедурні порушення до необгрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу».

Ненаправлення документів про проведення перевірки та про результати перевірки за адресою фактичного місцезнаходження позивачки, яка контролюючому органу не була відома, не потягло за собою необгрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу щодо невиконання позивачкою встановленого законом обов`язку щодо подання до органів ДФС декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та обов`язку щодо самостійної сплати податку з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України, а також військового збору за ставкою, визначеною п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Тому суд вважає, що підстав для скасування прийнятих за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки спірних податкових повідомлень-рішень немає.

При вирішенні справи слід врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних відносинах, зокрема, висновки, викладені у постановах Верховного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 821/465/17, від 10 квітня 2020 року у справі № 500/583/19.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, оцінивши у сукупності докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.