Рішення № 94866108, 03.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/104/19

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не врахування при перерахунку пенсії надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 15%; надбавки за розвідувальну та контррозвідувальну роботу - 37%; надбавки за виконання особливо важливих завдань - 45%; премії -10%;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити йому пенсію з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15%; надбавки за розвідувальну та контррозвідувальну роботу - 37%; надбавки за виконання особливо важливих завдань - 45%; премії -10%, починаючи з 01.01.2018;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати лише 50 % суми підвищення пенсії;

- зобов`язати відповідача виплачувати 100 % суми підвищення пенсії, перерахованої згідно із статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 1 січня 2018 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідачем протиправно при перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року не було включено до складу грошового забезпечення, з якого обраховується основний розмір пенсії, середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення в розмірах, визначених до 01.01.2018.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду було зупинено провадження в даній справі.

Ухвалою суду поновлено провадження у даній справі, оскільки відпали обставини, які були підставою для його зупинення, та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області направлено відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відповідач стверджував, що пенсія позивачу перерахована відповідно до діючого законодавства. В органів Пенсійного фонду відсутня компетенція щодо самостійного формування складових частин довідки про грошове забезпечення або здійснення перерахунку пенсії з врахуванням інших видів грошового забезпечення, ніж зазначені у відповідній довідці Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 12.04.2018 № 57/85-1630.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивач просив задовольнити позов у повному обсязі. Позивачем указано, що виключення відповідачем сум додаткових видів грошового забезпечення із сум грошового забезпечення, з якого здійснювався обрахунок пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, є звуження його прав, а тому такі дії відповідача є протиправними.

Суд, розглянувши позовну заяву, відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З 01 січня 2018 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку пенсії суми додаткових видів грошового забезпечення, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 12.04.2018 № 57/85-1630.

Не погоджуючись з таким перерахунком, позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про усунення порушень законодавства, на яку отримав відповідь від 10.09.2018 № К-3869 про те, що пенсія перерахована відповідно до діючого законодавства. При цьому вказано, що органи Пенсійного фонду не уповноважені самостійно визначати грошове забезпечення. Питання визначення грошового забезпечення для перерахунку пенсії належить до компенсації уповноважених структурних підрозділів відповідних силових міністерств та відомств, в даному випадку, до УСБУ в Житомирській області. Також роз`яснено, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:

з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Не погоджуючись з перерахунком пенсії, стверджуючи, що має право на включення до грошового забезпечення для обрахунку пенсії всіх додаткових видів грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує, що дана справа та зразкова справа № 240/6263/18 є типовими.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 240/6263/18, відповідач при проведенні перерахунку пенсії позивачу діяв правомірно, у відповідності до норм законодавства, чинного на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, а саме: Закону України від 09 квітня 1992 року N 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року № 103, Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (в редакції, чинній на момент перерахунку пенсії позивача, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року).

Статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.

Відповідно до Порядку № 45, територіальне управління Пенсійного фонду України здійснює перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від уповноваженого органу, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення позивача, в тому числі складові грошового забезпечення, передбачена додатком 2 Порядку № 45.

Права самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивачу відповідач не має.

Відповідно до довідки Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 12.04.2018 № 57/85-1630 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, виданої позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, в ній зазначена сума посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, яка і була врахована відповідачем для обчислення пенсії з 01 січня 2018 року, що відповідало вимогам чинного законодавства.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу без врахування положень Порядку № 45 та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, ознакам якої відповідає дана справа, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії позивача, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії.

Вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок раніше призначеної пенсії, здійснити виплату різниці пенсії між фактично отриманою ним пенсією з 01.01.2018 є похідними від вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо не врахування при перерахунку пенсії з 01.01.2018, в задоволенні яких судом відмовлено, тому такі вимоги суд також залишає без задоволення.

Щодо позовних вимог у частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, то суд ураховує наступне.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:

з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Тобто пунктом 2 зазначеної постанови був визначений порядок, яким виплата позивачу сум підвищення перерахованої пенсії, що мали бути перераховані та виплачені в період з 01.01.2018, фактично розстрочена на певний термін.

Вказаними положеннями постанови Кабінету Міністрів України №103 керувався відповідач, здійснюючи виплату перерахованої пенсії позивачу.

Суд ураховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За правилами ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, на момент розгляду справи, пункт 2 Постанови №103, який передбачав поетапну виплату сум підвищення перерахованої пенсії, визнаний протиправним та нечинним. Однак, суд наголошує, що впродовж 2018 року та до 05 березня 2019 року п.2 Постанови №103 був чинний та підлягав застосуванню в межах даних правовідносин, оскільки встановлений Кабінетом Міністрів України порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262, є обов`язковим для виконання органами державної влади, зокрема відповідачем у даній справі.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, здійснюючи з 01.01.2018 по 05.03.2019 виплату перерахованої пенсії позивачу в порядку та розмірах встановлених п.2 Постанови №103, діяло правомірно, відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії за вислугу років у період з 01.01.2018 по 05.03.2019 не підлягають задоволенню.

У свою чергу, право позивача на перерахунок та виплату пенсії з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням раніше виплачених сум, захищено судом рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 в справі № 240/17523/20, яке набрало законної сили.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на викладене та встановлені обставини, суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко