Вирок № 94861447, 15.02.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/1924/19

Номер провадження 1-кп/194/33/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Соколової Ю.І.

секретаря судового засідання - Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 вересня 2019 року за № 12019040400000417 у відношенні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Астрахань РФ, громадянина України, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 16 червня 2011 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 25 квітня 2013 року умовно-достроково на 10 місяців 17 днів (ч. 1 ст. 309 КК України погашена),

- 08 грудня 2017 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року виключено з вироку суду від 08 грудня 2017 року обтяжуючу покарання обставину рецидив, вирок в частині призначення покарання залишений без змін. 19 грудня 2018 року звільнений від відбуття покарання по закінченню іспитового строку (судимість погашена),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

за участю прокурора - Олійникова Б.Ю.,

захисника - Голіцина О.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представник потерпілого - Бакумова О.С.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 04 вересня 2019 приблизно о 18.20 год., перебуваючи на території КЗ «Тернівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6 Тернівської міської ради Дніпропетровської області», розташованої по вул. Миру, 19 в м. Тернівка Дніпропетровської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_2 , умисно наніс один удар розкладним ножем в праву половину черевної порожнини ОСОБА_2 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини без ушкодження внутрішніх органів, ускладнене внутрішньочеревною кровотечею, яке за своїм характером відноситься до тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, що утворилися по ударному механізму від дії твердого предмету (знаряддя), який мав колюче-ріжучі властивості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав частково та пояснив, що у вересні 2019 році, приблизно о 17-18 годині вечора, він зі своєю подругою - дружиною потерпілого ОСОБА_3 були в нього вдома, оскільки вона періодично жила у нього з травня місяця. Зі своїм чоловіком вона практично не мешкала та постійно уходила від нього. Йому ОСОБА_3 казала, що вона вже з потерпілим не живе сім`єю та їй нікуди більше йти, а тому і іноді поверталась до чоловіка. Того ж дня прийшов до нього потерпілий на розбори у зв`язку із ревнощами та, вибиваючи двері, кричав та вимагав, щоб він та ОСОБА_3 вийшли. Пізніше його мати поверталась з роботи та побачила у під`їзді потерпілого, він кричав та мати, зайшовши додому, сказала, щоб всі вийшли на двір поспілкуватись. Потерпілий у під`їзді голосно виражався нецензурною лайкою, підняв шум, всі сусіди повиходили, вони також всі вийшли з квартири та пішли разом на вулицю. Він, потерпілий, ОСОБА_3 та його мати направились в бік школи, щоб лише поспілкуватись. Він вважав, що вони з потерпілим просто поговорять та розійдуться. По дорозі до школи потерпілий кидався то на нього, то на ОСОБА_3 , ображав їх. Почалось вже з того, що потерпілий схватив ОСОБА_3 за рюкзак та вдарив її, а він вирішив вступитись за неї. Після чого потерпілий почав бігати за ним, а він постійно відбігав від нього, оскільки вважав, що потерпілий хоче спричинити йому ушкодження, так як погрожував. Потім між ними все таки відбулася бійка, та він зрозумів, що потерпілий набагато сильніше за нього, та пригадавши, що він був на передодні з матір`ю на дачі, та в нього в кишені штанів залишився дачний розкладний ніж. Ніж був у кишені в складному стані. Він демонстративно дістав ніж та хотів лише злякати потерпілого, щоб той припинив бійку та припинив до нього чіплятися, але ОСОБА_2 не реагував та продовжував йому погрожувати, казав, що вб`є його. Потерпілий достеменно бачив, що в нього в руках ніж, але все ж таки продовжував погрожувати, виражатися нецензурною лайкою в його бік та нападати на нього, внаслідок чого наткнувся на ніж. Він, діставши ніж, взагалі хотів потерпілого лише спугнути, намагався ухилитись від удару потерпілого, хотів захистити себе. В момент коли відбувся удар ножем, вони з потерпілим знаходилися в положенні стоючи на ногах, свідки (мама та ОСОБА_3 ) стояли, чи позаду чи з боку від них, та він не знає чи бачили вони, як він діставав ніж з кишені. Після удару ножем правою рукою, мати вихопила з рук ніж та викинула його, але куди кинула ніж, він не пам`ятає. Після удару ножем, потерпілий продовжував бійку, ніяк не заспокоювався та проявляв агресію. Коли прийшов син потерпілого, ОСОБА_2 трохи заспокоївся. Матері стало зле, вона хваталася за серце, а тому він, його матір та ОСОБА_3 пішли додому, а потерпілий залишився. Він казав по дорозі додому, що може швидку треба викликати, але ОСОБА_3 пояснила, що не бажає цього робити, та так ніхто з них швидку допомогу не викликав. Потім він з матір`ю пішов до себе додому, а ОСОБА_3 із сином пішла до своєї матері. Також пояснив, що бійка та завдання удару ножем відбувалось дуже швидко та всіх подробиць не пам`ятає. З приводу своїх тілесних ушкоджень він до медичного закладу не звертався. Після скоєного намагався відшкодувати шкоду потерпілому, але останній його ігнорував. Також додав, що раніше він з потерпілим не зустрічався, в той день була перша їх зустріч, лише зі слів ОСОБА_3 знав, що він постійно лаявся та вони тривалий час разом однією родиною не жили. Умислу на завдання удару ножем, завдання тілесних ушкоджень не мав, ніж опинився в його кишені випадково, в момент удару кроків в бік потерпілого не робив, сталось якось так, що потерпілий сам наткнувся на ніж. Цивільний позов визнає повністю, буде сплачувати, просить пробачення у потерпілого, щиро кається у скоєному, та просив перекваліфікувати його дії на ст.124 КК України та надати йому останній шанс для виправлення та призначити покарання з іспитовим строком.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винність у вчиненні інкримінованого йому діянні, а саме: в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , знайшла своє підтвердження і підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що він знає ОСОБА_1 , але між ними відсутні будь-які стосунки. Так, 04 вересня 2019 року приблизно 17-00 - 17.30 годин він пішов до обвинуваченого додому, щоб з`ясувати, чи є в нього з його дружиною ОСОБА_3 особисті стосунки, оскільки він підозрював дружину та обвинуваченого в зустрічах. Підійшовши до квартири, бачив матір обвинуваченого, коли остання заходила додому. Запропонував ОСОБА_1 вийти на вулицю та піти до школи поспілкуватись по «чоловічому», щоб менш було людей. Вийшли з квартири обвинувачений разом із його дружиною ОСОБА_3 та матір`ю. Вони з обвинуваченим йшли до школи поруч, але тримали дистанцію десь метрів 2-3. Всі свідки - дружина та матір обвинуваченого йшли за ними слідом, тільки син прийшов останнім під кінець бійки, оскільки його викликала дружина. В процесі розмови сталася бійка. Після того, як він першим вдарив обвинуваченого, той відповів йому тим же, вони падали, вставали та продовжували бійку. Він не пам`ятає куди та в які частини тіла ОСОБА_1 бив. Його дружина та матір обвинуваченого постійно втручались в бійку, дружина вставала між ними, намагалася їх роздійняти, внаслідок чого він її відштовхнув та порвав їй рюкзак. Він її не бив. Зазначив, що у обвинуваченого в руках він бачив гантельку, яка пізніше кудись зникла та по справі не проходить. В процесі бійки він побачив, що обвинувачений з правої кишені штанів дістав розкладний ніж. Також в ході бійки він поступився та впав на одне коліно, а обвинувачений скориставшись цим, вдарив його ножем в правий бік тулуба. Коли почав підніматися з коліна, почув слабкість, зрозумів, що щось не те та побачив на одязі пляму крові. Удар ножем зазнав саме коли був на одному коліні, а обвинувачений міг би в цей момент втекти, а не завдавати удар. Ніж викинула в траву матір обвинуваченого. Потім бійка зупинилася, та обвинувачений повів свою мати додому, оскільки їй стало зле. Швидку допомогу викликав сам. Також зазначив, що був один удар ножем. Ніж був розкладний, а яким було лезо він не пам`ятає. Розмови та бійка тривали біля години. Просив призначити обвинуваченому найсуворіше покарання.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що вона є дружиною потерпілого та подругою обвинуваченого. Її чоловік її постійно до когось ревнує, підозрює. Вона, коли посвариться з чоловіком, іноді залишається на ніч у обвинуваченого вдома. Приблизно наприкінці літа 2019 року вона прийшла в гості до ОСОБА_1 , а пізніше прийшов її чоловік - потерпілий та почав кричати на весь під`їзд, вибивати двері квартири та погрожувати. Мати ОСОБА_1 коли повернулась до дому, повідомила їй, що там її чоловік, вона вийшла до нього та намагалася поговорити з ним, але розмови не вийшло. Чоловік сказав, щоб вийшов на вулицю ОСОБА_1 . Після чого вона, її чоловік, ОСОБА_1 та його матір вийшли на вулицю та пішли до школи № 6. По дорозі її чоловік намагався її вдарити, хватати за волосся, але вона ухилялася. Обвинувачений не хотів бійки, але коли потерпілий її зачепив знову, ОСОБА_1 заступився за неї. У школі між обвинуваченим та потерпілим сталася бійка. Коли в момент бійки потерпілий стояв на коліні, вона побачила пляму червоного кольору та запитала у нього про це, але він виразився в її сторону нецензурною лайкою та вона пішла від нього. Вона думала, що потерпілий поранився через скло, яке було на місці де вони билися. Крім того, їх син підходив до батька, але він образив сина, та вони всі разом пішли, а потерпілий залишився сам. Вона а ні гантельку, а ні ножа в руках ОСОБА_1 не бачила. Після бійки чоловік пішов до стадіону, а вона з сином, обвинуваченим та його матірю пішли до обвинуваченого, де помили руки, оскільки вони падали та всі були брудні, а потім вона з сином пішли до своєї матері зашивати рюкзак. Хвилин через 10 їй зателефонував потерпілий та повідомив, щоб вона віддала йому мобільний телефон, який він їй раніше купив, та сказав, що нікуди про обставини дня заявляти не буде. З приводу довідки, яку залучив прокурор до матеріалів кримінального провадження, вона пояснила, що у неї дійсно з обвинуваченим був словесний скандал, але він її не бив. Вона просто впала сама, але у лікарні чоловік змусив її сказати, що її побив обвинувачений. Також, повідомила, що тиску та погроз зі сторони обвинуваченого на неї не було. Тиск до неї застосовував потерпілий та писав різні смс на телефон, казав, що вона по землі нормально ходити не буде. Вона з потерпілим, як жінка та чоловік не живуть приблизно років 5, але мешкають в одній квартирі, тому що їй йти нікуди, в неї не має свого житла. Вона не може жити з чоловіком, оскільки він її морально вбиває.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю обвинуваченого. Повідомила, що в той день вона поверталася з роботи, зустріла потерпілого, але до цього часу вона його не знала. Потерпілий почав їй казати погані речі про її сина та ОСОБА_3 , тобто дружину потерпілого, яка з травня місяця жила в них дома. Потерпілий стукав у двері, ображав ОСОБА_3 та її сина, але будь-яких погроз вона не чула. Потім вийшла ОСОБА_3 , та вони всі разом пішли до школи розмовляти (вона, потерпілий, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ). Потерпілий почав кидатися на дружину, вона стояла між ними та намагалася їх заспокоїти, потім потерпілий хапав ОСОБА_3 за волосся та будь-яким чином намагався вдарити її сина. Потім їй стало зле, обвинувачений та потерпілий відійшли від неї на відстань, потім вона підійшла знов до них та побачила кров у потерпілого, а у сина в руках ніж, який вона забрала та викинула за площадку, а потерпілий продовжував бійку. Потім вони пішли до дому, а потерпілий в іншу сторону. Крім того, повідомила, що першим бійку почав потерпілий. Ніж, який вона забрала з рук сина, був її, дачний, складний, лезо приблизно 3 см, гострий. Даний ніж вони брали, то на дачу, то він лежав вдома. Також, вона не знала, що виходячи з дому обвинувачений взяв з собою ніж. Сам момент удару ножем вона не бачила. Також, пояснила, що фізична можливість піти з місця події у її сина була. Поведінка потерпілого була агресивна, він заспокоївся лише тоді, коли прийшов його син ОСОБА_8 . Вона не знає хто викликав поліцію. Вона вважає, що була загроза її сину, а тому він скористався ножем. Також, ОСОБА_3 їй повідомляла, що вона хоче подати на розлучення з потерпілим.

Неповнолітній свідок ОСОБА_8 , у присутності соціального педагога ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що потерпілий є його батьком, а обвинувачений знайомим. Наприкінці літа 2019 року він був на тренуванні та йому зателефонувала мати і повідомила, що його батько прийшов до обвинуваченого на вони всі разом біля школи. Він прийшов, там були батько, обвинувачений, мати та мати обвинуваченого. Він бачив як обвинувачений вдарив батька в обличчя, в нього на губі була кров, але коли він підійшов до них, то бійка між батьком та обвинуваченим вже закінчилася, вони обидва стояли на колінах, зчепившись один в одного та намагалися встати. Після бійки вони продовжували обидва сперечатися, але матері обвинуваченого стало зле та обвинувачений повів її додому. Після чого всі почали розходитися, але він звернув увагу на те, що в батька на правій стороні футболці виступила пляма, схожа на кров. Потім батько кульгуючи пішов в іншу сторону, а він зі своєю матір`ю, матір`ю обвинуваченого та разом з обвинуваченим пішли додому до ОСОБА_1 . Пізніше він та його мама пішли до своєї бабусі. Потім він повернувся на місце бійки, але там було багато людей, мабуть були працівники поліції, які повідомили йому про те, що батька забрала швидка та розшукується обвинувачений. Потім батько зателефонував його сестрі та повідомив, що його забрала швидка та він знаходиться у лікарні. Йому відомо, що конфлікт між чоловіками стався через ревнощі. Ніякого ножа він не бачив. Крім того, повідомив, що батько з матір`ю при них з сестрою намагаються жити дружно.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами:

- витягом з ЄРДР № 12019040400000417 від 05 вересня 2019 року, яким підтверджується внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення, з кваліфікацією за ч. 1 ст. 121 КК України (т. 2 а.с. 1);

- протоколом огляду місця події від 04 вересня 2019 року та фототаблицями до нього, згідно якого предметом огляду є місцевість, що розташована на земельній ділянці за будівлею тиру СШ № 6, що знаходиться за адресою: м. Тернівка, вул. Миру, 9. Огляд проведено у присутності двох понятих, за участю ОСОБА_6 . Оглядом встановлено, що на відстані близько 350 см виявлено пирочинний ніж складний з пластиковою ручкою з елементами чорного та оранжевого кольору з написом «Gerber» на металевій частині, який на момент огляду вологий. ОСОБА_6 пояснила, що забрала виявлений ніж під час бійки у свого сина ОСОБА_1 . Під час огляду виявлений ніж вилучено до спец пакета № 7208158. Зауважень та доповнень до протоколу не має (т. 2 а.с. 9-18);

- протоколом огляду предмету від 05 вересня 2019 року та фототаблицями до нього, згідно якого предметом огляду є футболка білого кольору, комірець синього блакитного кольору, на якій в ніжній правій частині мається пляма бурого кольору, на поверхні футболки на тканині мається пошкодження у вигляді прорізу. Зі слів ОСОБА_2 , в даній футболці він перебував 04 вересня 2019 року при спричиненні йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Під час огляду вилучена футболка (т. 2 а.с. 19-23);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05 вересня 2019 року, який проведений за участю підозрюваного ОСОБА_1 , у присутності двох понятих, із застосуванням технічних засобів фіксації, відповідно до якого проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей свідчень підозрюваного ОСОБА_1 . В даному протоколі зазначено, що слідчим експериментом встановлено, що ОСОБА_11 добровільно показав місце скоєння кримінального правопорушення, яке мало місце 04 вересня 2019 року та всі учасники проїхали на територію ЗОШ № 6, розташованої по вул. Миру, 19 в м. Тернівка, де ОСОБА_1 показав місце та при яких обставинах та яким чином наніс удар ножем потерпілому ОСОБА_2 в область черевної порожнини правою рукою, в якій був ніж (т. 2 а.с. 43-45);

- переглянутим в судовому засіданні відеозаписом від 05 вересня 2019 року, на якому зафіксовано обставини, які за своїм змістом відповідають обставинам викладеним в протоколі проведення слідчого експерименту від 05 вересня 2019 року. Зокрема, на відео ОСОБА_1 добровільно показав місце скоєного кримінального правопорушення, механізм завдання удару ножем правою рукою в правий бік тулуба потерпілого (т. 2 а.с. 46);

- висновком судової імунологічної експертизи № 1244 від 12 вересня 2019 року, згідно якого кров потерпілогоОСОБА_2 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 (т. 2 а.с. 68-69);

- висновком судової імунологічної експертизи № 1244/2 від 12 вересня 2019 року, згідно якого враховуючи результати серологічного дослідження крові у слідах на футболці (об`єкти №№ 1-9), виявлені антиген В та ізогемаглютинін анти-А, що не виключає приналежність крові у слідах - об`єкти №№ 1-9, до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0. Походження крові у слідах на футболці (об`єкти №№ 1-9), не виключається від самого потерпілого ОСОБА_2 , оскільки групові властивості крові у слідах - об`єкти №№ 1-9 співпадають з груповою характеристикою крові ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 70-74);

- постановою про прилучення речових доказів від 18 жовтня 2019 року, якою визнано в якості речових доказів: - розкладний ніж з написом «GERBER», футболка білого кольору, паперовий конверт зі зразком крові ОСОБА_1 , паперовий конверт зі зразком крові ОСОБА_2 , які здані в камеру схову Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області (т. 2 а.с. 77);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 17 жовтня 2019 року, який проведений за участю свідка ОСОБА_5 , із застосуванням технічних засобів фіксації, відповідно до якого проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей свідчень свідка ОСОБА_5 . В даному протоколі зазначено, що ОСОБА_5 добровільно показала місце бійки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але пояснила що удару ножем та самого ножа вона не бачила (т. 2 а.с. 91-93);

- переглянутим в судовому засіданні відеозаписом від 17 жовтня 2019 року, на якому зафіксовано обставини, які за своїм змістом відповідають обставинам викладеним в протоколі проведення слідчого експерименту від 17 жовтня 2019 року (т. 2 а.с. 94);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 17 жовтня 2019 року, який проведений за участю свідка ОСОБА_6 , із застосуванням технічних засобів фіксації, відповідно до якого проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей свідчень свідка ОСОБА_6 . В даному протоколі зазначено, що ОСОБА_6 добровільно показала місце бійки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та пояснила, що в ході бійки вона помітила на футболці у ОСОБА_2 темно червоного кольору пляму та коли вона підійшла до ОСОБА_1 , то запитала чи є у нього ніж, на що він відповів що є, та забравши з рук ОСОБА_1 ніж викинула його в траву на території школи та указала дане місце (т. 2 а.с. 95-97);

- переглянутим в судовому засіданні відеозаписом від 17 жовтня 2019 року, на якому зафіксовано обставини, які за своїм змістом відповідають обставинам викладеним в протоколі проведення слідчого експерименту від 17 жовтня 2019 року (т. 2 а.с. 98);

В судовому засіданні судом оглянуто речовий доказ: ніж металевий, складний, з надписом «GERBER», який знаходився в камері схову Тернівського відділу поліції ПВП ГУНП в Дніпропетровській області, даний речовий доказ опечатаний належним чином, при огляді ножу обвинувачений та потерпілий впізнали його, вказали, що саме за допомогою цього ножа був завданий удар потерпілому, ніж загальною довжиною приблизно 19 см, лезо - 8 см (довжина замірювалась звичайною лінійкою);

Характер і ступінь тяжкості тілесного ушкодження, заподіяного потерпілому ОСОБА_2 , а також механізм його утворення підтверджується висновком судової медичної експертизи № 240 від 10 жовтня 2019 року, відповідно до якого, тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини без ушкодження внутрішніх органів, ускладнене внутрішньочеревною кровотечею за своїм характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою для життя в момент спричинення, згідно п. 2.1.1 а), п. 2.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказ № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17 січня 1995 року та утворилося по ударному механізму від дії твердого предмету (знаряддя), який мав колюче-ріжучі властивості в термін вказаний в ухвалі про призначення судово-медичної експертизи та в наданій медичній документації, тобто 04 вересня 2019 року (т. 2 а.с. 89-91).

Крім того, в судовому засіданні задоволено клопотання захисника про допит судового експерта Кузнецова С.В. для роз`яснення висновку судової медичної експертизи № 240 від 10 жовтня 2019 року.

Відповідно до листа Павлоградського міжрайонного відділення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР від 04 листопада 2020 року № 129, лікар судово-медичної експертизи ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В зв`язку з чим, допитано спеціаліста ОСОБА_14 , який повідомив, що з висновками судової медичної експертизи № 240 від 10 жовтня 2019 року, яку проводив експерт ОСОБА_13 , він ознайомлений. Дана експертиза проведена згідно наказу № 6 від 17 січня 1995 року. Підтвердив, що зазначені у висновку експертизи тілесні ушкодження, відносяться до тяжких, оскільки будь-яке колото-різане поранення черевної порожнини, навіть без внутрішньої кровотечі, вже відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Також, пояснив, що в даному висновку глибину проникнення не зазначено, але навіть якщо рана буде 3 см., вона все одно буде належати до тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що обвинувачений ОСОБА_1 , заподіяв йому тяжке тілесне ушкодження, узгоджується з висновками судово-медичної експертизи та показами спеціаліста.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, доведеним, а його дії правильно кваліфіковані, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Суд критично оцінює покази обвинуваченого, дані в судовому засіданні, про те, що він завдав удар ножем потерпілому з метою захисту від дій потерпілого, і вважає, що вони надані з метою пом`якшення відповідальності за скоєний злочин.

Також, суд вважає, що доводи захисника та обвинуваченого ОСОБА_1 про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого на ст. 124 КК України, оскільки він заподіяв тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, обороняючись від потерпілого та від реальної загрози своєму життю та здоров`ю від дій останнього, є безпідставними та не знайшли свого підтвердження.

Суд зважає на те, що визначальним під час вирішення питання про перевищення меж необхідної оборони є встановлення співвідношення між ступенем суспільної небезпечності посягання та заподіяною шкодою. При цьому необхідно враховувати п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику в справах про необхідну оборону", в якому роз`яснюється, що для установлення наявності або відсутності ознак перевищення меж необхідної оборони необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини. Крім цього, відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 15 травня 2014 року у справі № 5-12кс14 та від 01 жовтня 2015 року у справі № 5-134кс15, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які не перевищували б меж необхідності, та шкода особі, яка здійснює посягання, що не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

За встановлених судом обставин кримінального правопорушення вбачається, що по запрошенню потерпілого обвинувачений ОСОБА_1 добровільно вийшов з квартири, пішов до КЗ «Тернівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6 Тернівської міської ради Дніпропетровської області» разом із потерпілим, своєю матір`ю та дружиною потерпілого, з`ясувати стосунки, які виникли на грунті ревнощів, та в ході словесної перепалки сталася між ними бійка, де потерпілий наніс удар обвинуваченому, а обвинувачений на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наніс потерпілому удар розкладним ножем в праву половину черевної порожнини ОСОБА_2 . За даними висновку судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_2 було діагностовано проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини без ушкодження внутрішніх органів, ускладнене внутрішньочеревною кровотечею.

З показів свідка ОСОБА_6 , даних в судовому засіданні, протоколу проведення слідчого експерименту від 17 жовтня 2019 року, який проводився за участю свідка ОСОБА_6 , відеозапису, встановлено, що ОСОБА_6 в ході бійки помітила на футболці у ОСОБА_2 пляму темно червоного кольору, а у її сина - обвинуваченого ОСОБА_1 в руках бачила ніж, який вона з сином напередодні брали на дачу.

Також встановлено, що саме з рук обвинуваченого свідок ОСОБА_6 забрала ніж та викинула його в траву на території школи. Причин оговорити обвинуваченого з її сторони суд не вбачає.

Судом встановлено, що у потерпілого в момент бійки, а ні ножа, а ні іншого предмету (предметів), якими міг завдати реальну шкоду ОСОБА_1 не було. До того ж, як підтвердив сам обвинувачений, а також потерпілий та допитаний свідок ОСОБА_6 , у обвинуваченого ОСОБА_1 була реальна можливість припинити бійку та втекти з місця події. Будь-яких обставин об`єктивного характеру, які б перешкоджали обвинуваченому уникнути продовження конфлікту, у кримінальному проваджені не встановлено. Слід, у обвинуваченого була відсутня необхідність в заподіянні шкоди потерпілому у вигляді тяжких тілесних ушкоджень.

Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Для кваліфікації кримінального правопорушення за ст. 124 КК України, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження повинно бути вчинено з метою захисту охоронюваних правом інтересів від суспільно небезпечних посягань, але з перевищенням меж необхідної оборони. Перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони є обов`язковою умовою.

У тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання заподіяти шкоди потерпілому, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду по справі № 201/10870/16 від 20 жовтня 2020 року.

Згідно з ч. 3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

На переконання суду, визначальним у поведінці ОСОБА_1 було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і повинні розцінюватись на загальних підставах.

При цьому, характер та локалізація завданого тілесного ушкодження потерпілому у життєво важливий орган - черевна порожнина, знаряддям кримінального правопорушення - ножем, переконливо свідчать про те, що обвинувачений усвідомлював можливість настання негативних наслідків своїх дій, у тому числі й ті, що фактично настали, тобто його умисел був спрямований на заподіяння значної шкоди здоров`ю потерпілого.

Також при перегляді судом відеозапису проведення слідчого експерименту від 05 вересня 2019 року за участю обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що слідча дія проведена з дотриманням вимог КПК України, при проведенні слідчої дії обвинувачений впевнено і докладно розповідав про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме механізм нанесення удару ножем потерпілому ОСОБА_2 в область черевної порожнини своєю правою рукою, в якій був ніж. Добровільно показав ділянку місцевості, де відбувалась бійка, вона знаходилась на території школи та відкрита. При цьому будь-яких зауважень, заяв і доповнень від ОСОБА_1 не надходило.

Також, і в судовому засіданні встановлено, що будь-якого впливу зі сторони працівників поліції до ОСОБА_1 не застосовувалося.

Крім того, не знайшли свого підтвердження покази ОСОБА_1 про те, що він демонстративно перед потерпілим дістав ніж з метою лише налякати останнього, і ОСОБА_2 сам наткнувся на ніж, оскільки жоден із свідків та потерпілий такі твердження обвинуваченого не підтвердили. Так само і не підтвердилися покази ОСОБА_2 про те, що у руках ОСОБА_1 в момент бійки знаходилась гантелька.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що обвинувачений при заподіянні потерпілому тілесного ушкодження, в стані необхідної оборони не знаходився, а завдав йому тілесні ушкодження під час спільної бійки на ґрунті особистих неприязних відносин, і його дії підлягають кваліфікації саме за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким, раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, громадський порядок не порушує, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має неповнолітню дитину, офіційно не працює.

Обставиною, яка пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, відповідно до ст. 66 КК України, судом встановлено - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

З досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_1 , підготовленої 28 травня 2020 року Павлоградським міськрайонним відділом філії Державної Установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Державна Установа «Центр пробації» Міністерства юстиції України, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проживає з матір`ю, розлучений, не працює. В установах виконання покарань у виді позбавлення волі провів 2 роки, 2 місяця, 13 днів. Протягом року притягувався неодноразово до адміністративної відповідальності. Відносно нього до суду направлено обвинувальний акт, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. За місцем проживання характеризується посередньо, громадський порядок не порушує. Соціальні послуги в Центрі не отримує. На обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває. Зі слів сусідки, ОСОБА_1 приділяє увагу своїй доньці, яка мешкає окремо. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення - середній, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб - середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_1 ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі ст. 65 КК України, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що належить до категорії тяжких, характер і спосіб вчинення злочину - завдання удару ножем у тулуб потерпілого, відсутність намірів обвинуваченого допомогти потерпілому після вчиненого, особу обвинуваченого, а саме те, те, що він раніше судимий, не працює, має в Тернівському міському суді Дніпропетровської області два кримінальних провадження за його обвинувачення за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, висновки досудової доповіді, відповідно до якої, на думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливо у винятковому порядку, також думку потерпілого та його представника, які наполягали на найсуворішому покаранні, а також те, що обвинувачений в судовому засіданні висловив жаль до скоєного, вибачився перед потерпілим, визнав цивільний позов.

Також судом враховується обставини скоєного правопорушення, його характер, те, що скоєнню вказаного правопорушення сприяли підтверджені як потерпілим, так і свідками факти агресивної поведінки потерпілого ОСОБА_2 , який перший завдав удар обвинуваченому ОСОБА_1 , ображав його та виражався в бік останнього нецензурною лайкою.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за пред`явленими обвинуваченнями в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції статті, але ближче до найнижчої межі покарання, оскільки саме таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Дослідивши заявлений прокурором в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 витрат, затрачених Комунальним некомерційним підприємством «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради на лікування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення в розмірі 4294 грн. 90 коп., суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

За змістом статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституція України, та ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За приписами ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Суду доведено, що загальна вартість лікування потерпілого становить 4294 грн. 90 коп. (т. 1 а.с. 93-108).

Враховуючи вимоги цивільного позову, його визнання обвинуваченим, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь Павлоградської міської ради Дніпропетровської області до місцевого бюджету кошти витрачені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 у сумі 4294 грн. 90 коп., оскільки вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і завдані його діями матеріальні збитки доведені у судовому засіданні, а розмір витрат на лікування підтверджений документально.

Клопотань про обрання запобіжного заходу не надходило, та суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироку законної сили.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

Питання стосовно речових доказів у справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавленні волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання при виконанні вироку.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 95, код ЄДРПОУ до місцевого бюджету кошти витрачені комунальним некомерційним підприємством «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у сумі 4294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) грн. 90 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- футболку білого кольору, яка зберігається в камері схову Тернівського відділення поліції ПВП ГУНП у Дніпропетровській області (квитанції № 154531 від 18 жовтня 2019 року) після набрання вироком законної сили - повернути ОСОБА_2 , у разі відмови - знищити;

- розкладний ніж з написом «GERBER», паперовий конверт зі зразком крові ОСОБА_1 , паперовий конверт зі зразком крові ОСОБА_2 , які зберігаються в камеру схову Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанції № 154531 від 18 жовтня 2019 року) після набрання вироком законної сили - знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.І. Соколова