Рішення № 94854247, 12.02.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11483/20

Провадження № 2/750/404/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді – Маринченко О.А.,

секретар судового засідання – Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович,

в с т а н о в и в:

14 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за № 160, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» заборгованість за кредитним договором № 555110326200 від 07 квітня 2019 року в сумі 3052 грн. 63 коп.

Обґрунтовано позов тим, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено з порушенням діючого законодавства, а тому наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Так, оспорюваний виконавчий напис був вчинений на підставі кредитного договору, який не був посвідчений нотаріально. Крім того, для вчинення виконавчого напису нотаріусу не подавалися первинні платіжні документи, які б підтверджували факт надання позивачу кредиту та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Також, позивача не було поінформовано про наміри відповідача вчинити виконавчий напис, чим було порушено його права, як боржника, якому не було відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Також, ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 03 вересня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрованого в реєстрі за № 160, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» заборгованість за кредитним договором № 555110326200 від 07 квітня 2019 року.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщений завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань не подав.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомили.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 160, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» заборгованість за кредитним договором № 555110326200 від 07 квітня 2019 року в сумі 3052 грн. 63 коп., в тому числі і плату за вчинення виконавчого напису в сумі 500 грн. (а.с. 12).

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що строк платежу за кредитним договором № 555110326200 від 07 квітня 2019 року настав та боржником допущено прострочення платежів. Стягнення проводиться за період з 15 травня 2019 року по 09 лютого 2020 року. Сума заборгованості становить 3052 грн. 63 коп., що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту – 2000 грн. та простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 1052 грн. 63 коп. (а.с. 12).

Вказаний виконавчий напис знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича.

Так, 24 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським Олегом Володимировичем відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису (а.с. 14).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича від 29 вересня 2020 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які отримує їх у ТОВ «Фірма «БЮС-ГАРАНТІЯ», в розмірі 20% до виплати загальної суми – 4609 грн. 89 коп. (а.с. 31-32).

Оцінюючи правомірність вчинення оспорюваного виконавчого напису суд приймає до уваги наступне.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

Стаття 50 Закону України «По нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу наведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання стягувачем письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, доки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, 26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в Перелік та доповнено його після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Відповідно до розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» нотаріус може вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор має надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Також, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року в справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін. Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишено без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року в справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Відповідно до статті 124 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутній кредитний договір (його копія), на підставі якого було вчинено оспорюваний виконавчий напис.

І хоча у заяві відповідача на вчинення виконавчого напису вказано, що кредитний договір було надано нотаріусу в оригіналі, однак приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною вказаного договору не долучено до документів, які витребовувалися судом і на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

Крім того, доказів на спростування доводів позивача про те, що кредитний договір не був посвідчений нотаріально, відповідачем суду не надано.

Таким чином, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. при вчиненні виконавчого напису вже після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 не було дотримано умов, за яких виконавчий напис мав би бути вчинений.

Такий висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 12 березня 2020 року в справі № 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року в справі № 158/2157/17.

Також, із копії повідомлення про вчинення виконавчого напису від 22 червня 2020 року та копії списку № ЛП-013891 від 23 червня 2020 року згрупованих рекомендованих листів вбачається, що повідомлення, в якому містилася вимога про сплату заборгованості за кредитним договором та інформація про те, що у разі її несплати на кредитному договорі буде вчинено виконавчий напис, було направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , проте з позовної заяви, документів доданих до неї та самого виконавчого напису вбачається, що місце проживання позивача: АДРЕСА_1 .

Відомостей про отримання позивачем вказаного повідомлення матеріали справи не містять.

Тобто, позивач був позбавлений можливості отримати вказане повідомлення, оскільки воно направлялося не за адресою його проживання, що в свою чергу позбавило його можливості надати свої заперечення щодо розміру заборгованості чи оспорити вимоги кредитора.

Крім того, із наданої стягувачем нотаріусу виписки з рахунку боржника за кредитним договором № 555110326200 від 07 квітня 2019 року вбачається, що вона фактично являє собою одностороннє твердження відповідача щодо наявності заборгованості певного розміру.

Будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, які б спростували доводи позивача, що викладені ним у позовній заяві, відповідачем суду не надано.

Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що заборгованість, вказана у виконавчому написі, не була безспірною, належних, допустимих та достовірних доказів зворотнього, відповідачем суду не надано, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Переверзєв О.О. на підставі договору про надання правничої допомоги від 24 листопада 2020 року та ордеру серії СВ № 1005393 від 11 грудня 2020 року (а.с. 18, 22).

Копією квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 10 грудня 2020 року підтверджується сплата позивачем Адвокатському об`єднанню «Рябінін, Переверзєв та партнери» 2000 грн. за договором № б/н від 24 листопада 2020 року (а.с. 21).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки, позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі в сумі 2000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за № 160, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» заборгованість за кредитним договором № 555110326200 від 07 квітня 2019 року в сумі 3052 грн. 63 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», місцезнаходження: пр-т Перемоги, 26, приміщення 129, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи – 39584637.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, місцезнаходження: пров. Липський, 3 кв 3, м. Київ.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, місцезнаходження: вул. Старосільська, 1-У, офіс 3, м. Київ.

Суддя О.А. Маринченко