Ухвала суду № 9484906, 08.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2010 р. м. КиївК-8348/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Господарського суду Хмельницької області від 15 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року

у справі № 20/321-нА (22а-4483/07)

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Модуль»

доКамянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2007 року відкрите акціонерне товариство «Модуль»звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 15 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення №0000272240/0 від 05 квітня 2007 року про застосування штрафних санкцій на суму 7777 грн. 66 коп.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Камянець-Подільська обєднана державна податкова інспекція Хмельницької області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності розрахунків за експортним контрактом № 2006/2 від 31 липня 2006 року, за результатами якої складено Акт №487 220/21338358 від 03 квітня 2007 року (далі Акт).

На підставі Акта було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000272240/0 від 05 квітня 2007 року, яким визначено позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7777 грн. 66 коп. за порушення статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між відкритим акціонерним товариством «Модуль»та Wielobranzowe Przedsiebiorstwo «VIP»було укладено контракт № 2006/02 від 31 липня 2006 року.

На виконання умов зазначеного контракту позивачем було відвантажено продукцію нерезиденту відповідно до вантажно-митних декларацій №400010000/6/003205 від 15 листопада 2006 року та № 400010000/6/003316 від 24 листопада 2006 року.

Частину коштів за отриману від контрагента продукцію було перераховано за невірним призначення платежу, що стало причиною несвоєчасного надходження валютної виручки за контрактом.

16 лютого 2007 року позивач звернувся до банку з запитом № Д-0140 щодо уточнення призначення платежу згідно платіжних доручень № v60 від 09 серпня 2006 року та № vІ79 від 17 жовтня 2006 року.

02 березня 2007 року від банка-нерезидента надійшло повідомлення про зміну призначення платежу через невірне попереднє його визначення, а саме зарахування коштів в сумі 48 450,46 дол. США за виконання контракту №2006/02, а не 2006/1.

Згідно з повідомленням філії відділення Промінвестбанку в м.Дніпропетровську від 05 березня 2007 року № 15-1/39/277/649 за позивачем станом на 01 березня 2007 року рахувалась протермінована дебіторська заборгованість за контрактом №2006/02 від 31 липня 2006 року, яка знята банком з контролю 03 березня 2007 року після отримання від банка-нерезидента каналами SWIFT зміни призначення платежу.

Статтею 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР) визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти на рахунок позивача за контрактом № 2006/02 надійшли 21 листопада 2006 року в сумі 9978 дол. США, 12 грудня 2006 року в сумі 14 978 дол. США, 21 грудня 2006 року в сумі 534997 дол. США та 48450,46 дол. США 09 серпня 2006 року, які було зараховано банком 03 березня 2007 року згідно уточнення призначення платежу.

А відтак суди дійшли вірного висновку, що на момент закінчення 90 денного строку розрахунок за поставлену позивачем продукцію фактично було проведено.

Більш того, умовою застосування господарсько-правової відповідальності є наявність вини учасника господарських відносин.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки кошти за контрактом зараховано на валютні рахунки резидента в уповноважених банках з порушенням 90 денного терміну через помилку банку-нерезидента, то і відсутня вина позивача щодо порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 15 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Нечитайло О.М.

(підпис)Пилипчук Н.Г.

(підпис)Сергейчук О.А.