Ухвала суду № 94848233, 11.02.2021, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

241/222/21

2/241/175/2021

11.02.2021 року смт. Мангуш

Суддя Першотравневого районного суду Донецької області Демочко Дмитро Олександрович розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

10.02.2021 року до Першотравневого районного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову, в якій вона просить: накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 1423984400:07:000:1437 та 1423984400:07:000:1439 площею 2,000 га кожна для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою Донецька область, Мангушський район, Мелекінська сільська рада у межах згідно з планом, які належать відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності; судові витрати позивача покласти на відповідачів.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у проваджені Першотравневого районного суду Донецької області знаходиться справа № 241/222/21 за позовом ОСОБА_2 до Державної служби "України з питань геодезії, картографії та кадастру, громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Макаревич В.Г. про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання вчинити певні дії.

На даний момент спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 1423984400:07:000:1437 та 1423984400:07:000:1439 площею 2,000га кожна для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою Донецька область, Мангушський район, Мелекінська сільська рада у межах згідно з планом, належать відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності (підтверджуючі документи наявні в матеріалах справи).

Представник позивача зазначила, що між Позивачем та Відповідачами по справі дійсно існує спір. Позивач має достатньо обґрунтовані підстави побоюватись, що після його звернення з цим позовом до суду, відповідач ОСОБА_3 може розпорядитися спірними земельними ділянками, що знаходяться в неї на праві приватної власності та відчужити їх на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду. Аналогічно вже вчинили 15.03.2019р. відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , уклавши договори купівлі - продажу земельних ділянок на користь ОСОБА_3 , як тільки дізнались про внесення 13.03.2019р. до ЄРДР кримінального провадження номер 42019051290000042 за заявою громадянина ОСОБА_6 .

Таким чином, невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Розглянувши заявлену вимогу та доводи заявника, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Теж саме передбачено п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд вважає за можливе накласти арешт шляхом заборони відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 1423984400:07:000:1437 та 1423984400:07:000:1439 площею 2,000 га кожна для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою Донецька область, Мангушський район, Мелекінська сільська рада у межах згідно з планом, які належать відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Заборона вчиняти інші дії з вищевказаним майном ОСОБА_3 , створить перешкоди у користуванні цим майном, що на розсуд суду є зайвим, а тому в задоволенні решти вимог клопотання слід відмовити.

Стосовно судових витрат, це питання буде вирішене судом під час ухвалення остаточного рішення.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 260, 321, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову– задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 1423984400:07:000:1437 та 1423984400:07:000:1439 площею 2,000 га кожна для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою Донецька область, Мангушський район, Мелекінська сільська рада у межах згідно з планом, які належать відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.О. Демочко