Ухвала суду № 94844385, 12.02.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2578/21

Провадження № 2/752/4942/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Мащкевич К.В., розглянувши позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черняк Андрій Леонідович про визнання припиненим договору позики №1 від 24.03.2015 року, про визнання удаваним договору позики №2 від 24.03.2015 року та визнання припиненими зобов`язань за ним, суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить:

- визнати договір позики №1 від 24.03.2015року припиненим (виконаним) в повному обсязі у зв`язку з завершенням позасудового врегулювання, шляхом звернення ОСОБА_2 стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 24.03.2015року, зареєстрований в реєстрі за №996, в повному обсязі та укладення для цього договору купівлі-продажу предмету іпотеки №407 від 24.07.2020 року.

- визнати удаваним правочином Договір позики №2 від 24.03.2015 року та встановити, що Договір позики №2 від 24.03.2015 є умовами про сплату відсотків за Договором позики №1 від 24.03.2015року;

- визнати припиненими (виконаними) грошові зобов`язання ОСОБА_1 по поверненню 62800 доларів США за Договором позики №2 від 24.03.2015року у зв`язку з тим, що Договір позики №2 від 24.03.2015року є умовами про сплату відсотків за Договором позики №1 від 24.03.2015 року, який припинений у зв`язку з завершенням позасудового врегулювання.

Позовна заява підлягає поверненню позивачу, виходячи з наступного.

Ухвалою суду від 29 січня 2021 року позов було залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Підставою для постановлення ухвали та залишення позову без руху була невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Недоліки позовної заяви, які необхідно були усунути позивачу для вирішення питання про прийняття справи до провадження суду та відкриття провадження в ній, були чітко та зрозуміло викладені в ухвалі.

В порушення вимог ст.177 ЦПК України, позивачем при зверненні до суду до позову було долучено документ про сплату судового збору, в розмірі 2522,40 грн., як за три вимоги немайнового характеру.

При цьому необхідний розмір судового збору до сплати був зазначений в ухвалі суду та приведені реквізити, на які він мав бути сплачений.

На виконання ухвали суду від 29 січня 2021 року представником позивача було подано заяву щодо сплати судового збору від 10 лютого 2021 року.

В обгрунтунання поданої заяви посилається, що вимоги позивача не підлягають вартісній оцінці, оскільки позивач просить суд:

- визнати припиненим договір позики №1 від 24.03.2015 року у зв`язку з завершенням позасудового врегулювання;

- визнати удаваним договір позики №2 від 24.03.2015 року;

- встановити, що договір позики №2 є умовами про сплату відсотків за договором позики №1, в зв`язку з чим грошові зобов`язання позивача перед вдповідачем - ОСОБА_3 по поверненню 628000 доларів США є припиненими в повному обсязі.

Зазначає, що вимоги кредиторів було задоволено після звернення стягнення на предмет іпотеки, борг позивача, на його думку, вважається погашеним, а отже договір позики №1 від 24.03.2015 року та договір позики №2 від 24.03.2015року та всі обов`язки, що виникли на їх підставі вважаються припиненими.

В зв`язку з чим, просить відкрити провадження в справі без донарахування судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18) встановлено, що зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог і виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Виходячи з цього, вимога позивача щодо визнання договору позики №1 від 24.03.2015 року припиненим в повному обсязі, у зв`язку з завершенням позасудового врегулювання, шляхом звернення ОСОБА_2 стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 25.03.2015року в повному обсязі та укладення для цього договру купівлі-продажу предмету іпотеки №407 від 24.07.2020 року є вимогою майнового характеру, незалежно від того, хто заявляє таку вимогу.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У даному випадку необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено ЦПК України, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черняк Андрій Леонідович про визнання припиненим договору позики №1 від 24.03.2015 року, про визнання удаваним договору позики №2 від 24.03.2015 року та визнання припиненими зобов`язань за ним вважати неподаним та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: К.В.Машкевич