Ухвала суду № 94842772, 12.02.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/106/2021

Справа № 537/591/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2021 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Дядечко І.І., за участі секретаря судового засідання Кошеленко Я.С., прокурора Бунецького І.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого – адвоката Коротченка О.П., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170000000459 від 18.09.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільна Терешківка, Кременчуцького району, Полтавської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції 05.04.2020), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

встановив:

10.02.2021 до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з Полтавської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170000000459 від 18.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції 05.04.2020), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вказав, що обвинувальний акт відповідає положенням ст. 291 КПК України, угода в кримінальному провадженні не укладалась, відсутні підстави для закриття провадження, передбачені п.п. 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, тому вважає за можливе призначити судовий розгляд за обвинувальним актом у відкритому судовому засіданні. Також просив передати вказане кримінальне провадження до провадження колегії суддів Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області для вирішення питання про об`єднання з кримінальним провадженням №12019170000000207 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочини у складі злочинної організації до якої входять зазначені особи. Окрім того, прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може ухилитися від виконання процесуальних обов`язків, покладених на нього як обвинуваченого, а також те, що застосування жодного з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 значний час перебував у розшуку.

Обвинувачений ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні просив не обирати запобіжний захід у виді тримання під вартою, а обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням засобу контролю, що буде достатнім для виконання ним процесуальних обов`язків. Вважав за можливе призначити справу до розгляду. Щодо передачі кримінального провадження для об`єднання з іншим кримінальним провадженням, що розглядається колегією суддів Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області заперечував, оскільки бажає щоб розгляд даного кримінального провадження здійснювався суддею одноособово.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Коротченко О.П. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, оскільки ризики передбачені КПК України прокурором не обґрунтовані. Просив обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з застосуванням засобу контролю за місцем проживання батьків обвинуваченого. Вважав за можливе призначити справу до розгляду.

Вирішуючи питання щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 31.01.2021 обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 23.02.2021.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Гарькавий проти України», №25978/07 від 18.02.2010 зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. «с» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Отже право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, вирішуючи в підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції 05.04.2020), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, які є особливо тяжкими злочинами, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років в тому числі з конфіскацією майна.

Зі змісту ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 31.01.2021 про обрання запобіжного заходу тримання під вартою вбачається встановленою обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінуємих йому злочинів.

При вирішенні клопотання прокурора суд з дотриманням положень ст. 178 КПК України враховує особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_1 раніше не судимий, не працює, не одружений, медичних висновків що містять докази, які б обґрунтовано давали суду підстави вважати, що за станом здоров`я обвинувачений не може утримуватися в умовах установи попереднього ув`язнення суду не надано. Судом встановлено, що ризик, який полягає у переховуванні від органів досудового розслідування та суду доведений належним чином, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 майже рік перебував у розшуку та переховувався від органів досудового розслідування та суду, на виклики слідчого та суду не з`являвся. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 мав безпосередній візуальний контакт з особами, яким здійснював збут (продаж) психотропних речовин, тому існує реальна загроза викриття осіб, які співпрацювали зі слідством, окрім того дані свідки судом не допитані. Також враховуючи те, що обвинувачений не працює існує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення, оскільки відсутні будь-які засоби для існування (офіційні джерела доходів).

З огляду на наведене, суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування, суду; незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти від настання вищеперерахованих ризиків, а також не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов`язків.

До суду не зверталися особи, що заслуговують на довіру, з письмовим зобов`язанням про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Згідно положень п. 4, п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, передбаченого статтями 255-255? Кримінального кодексу України; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_1 , з метою запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

Стосовно клопотання прокурора про направлення кримінального провадження для вирішення питання про об`єднання з кримінальним провадженням, яке перебуває в провадженні колегії суддів Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області (справа №537/3588/20), суд вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти об`єднання кримінальних проваджень так, як не бажає щоб розгляд кримінального провадження стосовно нього відбувався колегіально судом у складі трьох суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд вважає за необхідне завершити підготовче провадження, призначити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції 05.04.2020), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 27, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 314, 315, 316, 331, 334, 371, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури Живила В.Я. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільна Терешківка, Кременчуцького району, Полтавської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 12 лютого 2021 року і до 12 квітня 2021 року.

Кримінальне провадження №12020170000000459 від 18.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції 05.04.2020), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області на 22 лютого 2021 року о 10 год. 00 хв.

В судове засідання викликати прокурора, інших учасників кримінального провадження.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 12.02.2021 о 16 год.

Суддя: І.І.Дядечко